НОРМА СТАТТІ 391 ЦК НЕ ПЕРЕДБАЧАЄ МОЖЛИВОСТІ ВИЗНАВАТИ ОСОБУ ТАКОЮ, ЩО ВТРАТИЛА ПРАВО НА ЖИТЛОВУ ПЛОЩУ: ВС

Позивач зазначав, що є власником житлового будинку, у якому зареєстрований, має статус особи з інвалідністю 1 групи. У належному позивачу будинку зареєстровані, але з 1982 року не проживають, дружина брата та його племінник, через що він змушений нести додаткові витрати по оплаті комунальних послуг. Позивач просив суд визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим будинком та зняти його з реєстраційного обліку на підставі статей 317, 319, 391, 405 ЦК України.

Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив. Суд виходив з того, що відповідач не є членом сім’ї позивача, спільно з власником спірного житлового будинку не проживав, спільним побутом не був пов’язаний, спільного господарства вони не вели, у зв’язку з чим частина друга статті 405 ЦК України, на яку посилається позивач, як на підставу своїх позовних вимог, в даному випадку застосуванню не підлягає.

Крім того, суд вказав на те, що позивач є власником спірного будинку з вересня 2016 року, а вже у жовтні 2016 року звернувся до суду із  позовом, що суперечить положенням вказаної статті.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, що частина друга статті 405 ЦК України при вирішенні зазначеного позову застосуванню не підлягає, але зазначив, що позивач у своєму позові, як на підставу для його задоволення, також посилався на статтю 391 ЦК України, яка підлягає застосуванню.

Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог про визнання відповідача таким, що втратив право користування спірним будинком на підставі статті 391 ЦК України.

З таким висновком не погодився КЦС ВС, який скасував судові рішення, а справу передав для нового розгляду до суду першої інстанції.

ВС зазначив, що відповідно до статті 405 ЦК України члени сім’ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

А згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення, будинку або квартири, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

ВС звернув увагу, що норма статті 391 ЦК України не передбачає можливості визнавати особу такою, що втратила право на житлову площу.

А вимоги про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном позивач не заявляв.

ВС роз’яснив, що за порівняльним аналізом статей 383, 391, 405 ЦК України положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жиле приміщення, будинку, квартиру тощо, від будь-яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім’ї, а положення статті 405 ЦК України регулює взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім’ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім’ї власника без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом (постанова від 17.10.2018 у справі№ 521/17805/16-ц).