Опубликовано director 18 Июн 2020 в Новости | Нет комментариев
5 червня 2020 року у Верховній Раді зареєстровано проєкт Закону № 3609 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів».
Метою і завданням проєкту Закону є комплексне врегулювання питань організації діяльності органів та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів. Крім того, законопроєкт має на меті удосконалення процесу примусового виконання рішень, а також запровадження протидії зловживанням сторонами своїми процесуальними правами у виконавчому провадженні.
Для підвищення ефективності діяльності приватних виконавців положення проєкту Закону передбачають низку змін до Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», які спрямовані на:
запровадження початкової підготовки приватного виконавця (проходження навчання та стажування особи, яка має намір здійснювати діяльність приватного виконавця, після складання кваліфікаційного іспиту (стаття 211);
скорочення з шести місяців до трьох терміну, після закінчення якого особа, яка не склала кваліфікаційний іспит, матиме право скласти його повторно (частина сьома статті 21 Закону);
запровадження можливості здійснення приватними виконавцями своєї діяльності у формі бюро чи об’єднання (стаття 27);
запровадження єдиного підходу до стягнення виконавчого збору та основної винагороди приватного виконавця (пропонується врегулювати питання стягнення виконавчого збору та основної винагороди приватного виконавця у статті 27 ЗУ «Про ВП», зокрема, визначити перелік випадків, коли основна винагорода приватного виконавця не стягується, врегулювати питання стягнення основної винагороди приватного виконавця та виконавчого збору при повторному пред’явленні виконавчого документа до виконання, встановити порядок виконання постанови про стягнення основної винагороди приватного виконавця у разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу);
унормування та удосконалення порядків здійснення перевірок діяльності приватного виконавця та притягнення його до дисциплінарної відповідальності (статті 34, 38-43);
визначення порядку відновлення діяльності приватного виконавця. Наразі таке питання взагалі не врегульовано (стаття 451);
визначення порядку виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника різними виконавцями (стаття 30 ЗУ «Про ВП»).
Для запровадження протидії зловживанням сторонами своїми процесуальними правами у виконавчому провадженні, проєктом Закону удосконалюються положення процесуальних кодексів (ЦПК, ГПК, КАС) та передбачається обов’язок суду застосовувати зустрічне забезпечення у разі прийняття судового рішення про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або зупинення вчинення виконавчих дій виконавцем.
Крім того, змінами до Кримінального кодексу України запроваджується кримінальна відповідальність за втручання в діяльність державних та приватних виконавців, погрозу або насильство щодо державного чи приватного виконавця, умисне знищення або пошкодження майна державного чи приватного виконавця, а також посягання на їх життя. Запровадження такої відповідальності сприятиме не тільки протидії зловживанню сторонами своїми процесуальними правами, а й мотивації виконавців, їх захисту та неупередженому виконанню рішень (статті 343, 345, 347, 348 ККУ).
Для визначення єдиного підходу для нарахування заборгованості за аліментами платника аліментів, який є фізичною особою – підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є фізичною особою, яка проводить незалежну професійну діяльність, проєктом Закону пропонуються зміни до статті 195 Сімейного кодексу України. Такі зміни дозволять уникнути зловживанням шляхом приховування доходу та неналежної сплати аліментів боржниками вказаної категорії.
Крім того, проєктом Закону удосконалюється існуючий порядок застосування до боржників тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Пропонується доповнити ЗУ «Про ВП» статтею 361, якою передбачатиметься обмеження боржника у праві виїзду за межі України за постановою виконавця.
Для діджиталізації процесу примусового виконання рішень та скорочення строків вчинення виконавчих дій проєктом Закону пропонується:
розповсюдження автоматизованого арешту коштів боржника не тільки на виконавчі провадження про стягнення аліментів, а й за всіма категоріями рішень, що сприятиме фактичному виконанню рішень (стаття 8 ЗУ «Про ВП»). Крім того, зміни до статті 8 ЗУ «Про ВП» передбачають удосконалення взаємодії органів державної виконавчої служби, приватних виконавців з державними органами, банками та іншими фінансовими установами через автоматизовану систему виконавчого провадження.
Для удосконалення порядку реалізації арештованого майна, зміни до статті 61 ЗУ «Про ВП» визначається мінімальна ціна продажу арештованого майна, конфіскованого за рішенням суду. Нереалізоване майно, конфісковане за рішенням суду, виставлятиметься на повторні електронні торги за ціною, не меншою, ніж сума загальнодержавних податків і зборів, що відповідно до Податкового кодексу України підлягають сплаті при операціях з реалізації такого майна.
Крім того, в проєкті Закону пропонується удосконалення законодавства за результатами моніторингу ефективності реалізації ЗУ «Про ВП» і Закону Украъни «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Так, положення проєкту Закону передбачають:
усунення колізії норм ЗУ «Про ВП» та процесуальних кодексів, а також встановлення єдиної процедури оскарження дій виконавців, зокрема, визначення кола суб’єктів, строків оскарження дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення (статті 339, 341 ГПК, статті 447, 449 ЦПК, стаття 287 КАС);
удосконалення порядку виконання рішень зобов’язального характеру та визначення чіткої процедури виконання рішень про витребування майна, передачу майна стягувачу. Так, змінами передбачається право стягувача повторно звернутися до виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження у разі, якщо після фактичного виконання рішення боржник вчинив дії, внаслідок яких рішення не може вважатися виконаним. Також проєктом Закону визначається строк вчинення виконавцем виконавчих дій у разі невиконання боржником без поважних причин рішення, яке не може бути виконано без участі боржника;
удосконалення Єдиного реєстру боржників, зокрема, щодо внесення до реєстру боржників за рішеннями зобов’язального характеру, визначення порядку виключення боржників із реєстру у разі, якщо виконавчий документ перебуває на виконанні повторно (стаття 9 ЗУ «Про ВП»);
уточнюючі зміни до Законів України «Про нотаріат», «Про іпотеку», «Про судовий збір».
Так, положення статей 89, 91 Закону України «Про нотаріат» пропонується узгодити із нормами Закону України «Про виконавче провадження» щодо вимог до виконавчого напису нотаріуса та строків його пред’явлення до примусового виконання.
З метою забезпечення реалізації іпотекодержателем права на задоволення визначених договором вимог запропонованими змінами до статті 37 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі, якщо розмір основного зобов’язання перевищує вартість предмета іпотеки, визначену суб’єктом оціночної діяльності, іпотекодержатель має право звернутись до суду про стягнення різниці між вартістю предмета іпотеки та розміром забезпечених вимог. Змінами до статті 43 цього Закону удосконалюється підготовка до проведення прилюдних торгів та передбачається публікація повідомлень про торги на власному вебсайті організатора електронних торгів;
уточнення переліку підстав для закінчення виконавчого провадження у зв’язку зі змінами до Закону України «Про виконавче провадження» (стаття 39 ЗУ «Про ВП»);
запровадження додаткових заходів примусового виконання рішень про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною. Проєктом Закону передбачено, що після встановлення виконавцем факту повторного невиконання рішення боржником державний виконавець виносить постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України та при кожному наступному невиконанні боржником рішення державний виконавець виноситиме постанову про накладення на боржника штрафу у подвійному розмірі (стаття 641 ЗУ «Про ВП»).
