Юридическая Компания

Що може бити доказами при встановленні батьківства: КЦС ВС

Опубликовано 4 Авг 2020 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев

?Постанова КЦС ВС від 20.07.2020 № 755/28228/13-ц (61-19665св19):
?‍⚖️Суддя-доповідач: Сакара Н. Ю.
http://reyestr.court.gov.ua/Review/90591182

Ключові тези:
У листопаді 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 , відділу реєстрації актів громадянського стану Дарницького районного управління юстиції у місті Києві, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Глушко Л. В., орган опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації в особі служби у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, про встановлення батьківства і визнання права на спадкування за законом.
Позовна заява мотивована тим, що його мати ОСОБА_8 проживала однією сім`єю та перебувала у фактичних шлюбних відносинах з його батьком — ОСОБА_9 , який до своєї смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Вказував, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час цих відносин, про що відділом записів актів громадянського стану Харківської районної державної адміністрації у м. Києві 18 березня 1993 року видано свідоцтво.
Проте, за відсутності бажання та вільного часу у його батька, мати позивача була змушена одноособово звернутися для реєстрації його народження до органу реєстрації актів цивільного стану та у графі «батько» за вказівкою матері був здійснений запис « ОСОБА_10 », оскільки в особи, яка не перебуває у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків і рішення суду про встановлення батьківства, запис про батька дитини в книзі записів народжень провадиться за прізвищем матері.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 помер.
У березні 2013 року він звернувся до Дарницького районного суду м. Києва із заявою про визнання факту батьківства. Ухвалою цього суду від 02 квітня 2013 року у справі була призначена судово-генетична експертиза методом ДНК-аналізу та висновком експерта Київського міського бюро судово-медичної експертизи від 02 квітня 2013 року № 116 встановлено, що ОСОБА_9 може бути його біологічним батьком з ймовірністю 99,99 %.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 24 липня 2013 року встановлено факт, що ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його батьком, що стало підставою для внесення змін у свідоцтво про народження.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26 жовтня 2013 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 липня 2013 року було скасовано. Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства залишено без розгляду.
Після смерті його батька — ОСОБА_9 відкрилася спадщина, до складу якої увійшли: квартира АДРЕСА_2 , квартира АДРЕСА_3 і будинок по АДРЕСА_4 , тому він в установленому законом порядку подав приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Глушко Л. В. заяву про прийняття спадщини. Крім нього з відповідними заявами також звернулися: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 .
Вказував, що його батько протягом тривалого часу перебував у близьких родинних стосунках з ним та його матір`ю, а з 2008 року по день смерті проживав спільно з ними у квартирі АДРЕСА_2 та вів спільне господарство, а поховання батька організувала його мати — ОСОБА_8 .
Вказане свідчить, що після смерті ОСОБА_9 він має право на спадкування на рівні з іншими спадкоємцями.
На підставі вказаного ОСОБА_1 просив суд: встановити факт, що ОСОБА_9 є його рідним батьком; зобов`язати відділ державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві внести відповідні зміни до актового запису про народження ОСОБА_1 , а саме вказати його батьком — ОСОБА_9 ; визнати його право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_9 ; визнати за ним право власності на 1/4 частини квартири АДРЕСА_2 , на 1/4 частини квартири АДРЕСА_3 і на 1/4 частини будинку по АДРЕСА_4 .

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 27 червня 2018 року у складі судді Яровенко Н. О. у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що висновок експерта № 389 від 18 вересня 2014 року, яким практично доведено біологічне батьківство померлого ОСОБА_9 відносно ОСОБА_1 , не може бути взято до уваги, оскільки правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами КпШС України, чинними на момент виникнення цих правовідносин, та якими не передбачено такої підстави для встановлення батьківства. При цьому належних і достатніх доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивачем суду не надано.

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 21 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Кравець В. А., Лапчевської О. Ф., Вербової І. М., апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 червня 2018 року залишено без зміни.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 червня 2019 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 — ОСОБА_2 задоволено частково.
Постанову Апеляційного суду м. Києва від 21 серпня 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 — ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 червня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Встановлено факт того, що ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідним батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Зобов`язано відділ державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві внести відповідні зміни до актового запису про народження від 18 березня 1993 року № 320, складеного Харківським відділом записів актів громадянського стану м. Києва на ОСОБА_1 , а саме, вказати батьком дитини — ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У задоволенні інших вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 судовий збір по 160,58 грн з кожного.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що під час розгляду справи судом позивачем були надані належні і допустимі докази на підтвердження того, що ОСОБА_9 за життя визнавалося батьківство по відношенню до позивача, крім того, відповідно до висновку експерта відділення судово-медичної генетичної ідентифікації Київського бюро судово-медичної експертизи Юрченко М. В. від 18 вересня 2014 року № 389 біологічне батьківство ОСОБА_9 стосовно ОСОБА_1 складає величину не менш ніж 99,99 % і практично доведено. При цьому, відповідачами вказані обставини не спростовані. З урахуванням вказаного наявні підстави для задоволення вимог позивача про встановлення батьківства та похідної вимоги про внесення змін до актового запису про народження.
Разом з тим, приватним нотаріусом вже були видані свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_11 , ОСОБА_3 і ОСОБА_6 у порядку спадкування після смерті ОСОБА_9 , вказане право власності зареєстровано в установленому законом порядку, а одна із отриманих у спадщину квартир уже відчужена, тому відсутні підстави для визнання за позивачем права власності на 1/4 частини спадкового майна за наявності чинних і нескасованих свідоцтв про право на спадщину за законом.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до ІНФОРМАЦІЯ_6 , необхідно застосовувати відповідні норми КпШС України, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір`ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини.
Вказане також узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 25 лютого 2015 року у справі № 6-20цс15, згідно з якою, оскільки підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у статті 128 СК України, істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у статті 53 КпШС України, при вирішенні питання про те, якою нормою необхідно керуватися при розгляді справ цієї категорії, слід виходити з дати народження дитини. При розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до ІНФОРМАЦІЯ_6 , необхідно застосовувати відповідні норми КпШС України, беручи до уваги усі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір`ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини. Справи про визнання батьківства щодо дитини, яка народилася не раніше ІНФОРМАЦІЯ_6 , суд має вирішувати, зокрема, відповідно до статті 128 СК України, на підставі будь-яких доказів, що засвідчують походження дитини від певної особи й зібрані з дотриманням норм цивільно-процесуального законодавства.
Статтею 53 КпШС України встановлено, що у разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття.
При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання, та ведення спільного господарства матір`ю дитини і відповідачем до народження дитини або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.
Таким чином, при розгляді цієї справи при встановленні судом батьківства враховуються (але не виключно) обставини спільного проживання і ведення спільного господарства матір`ю дитини і батьком або спільне виховання чи утримання ними дитини, а також докази, що з достовірністю підтверджують визнання батьківства.
Підставою для встановлення батьківства є належні і достатні відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.
У частині п`ятій статті 411 ЦПК України визначено, що висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
Скасовуючи постанову Апеляційного суду м. Києва від 21 серпня 2018 року та направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд, зокрема, вказав на те, що статтею 53 КпШС України безпосередньо не передбачено такої підстави встановлення батьківства, як висновок молекулярно-генетичної експертизи.
Разом з тим частина третя статті 53 КпШС України та положення ЦПК України не обмежують коло доказів, які можуть бути взяті судом до уваги, що з достовірністю підтверджують батьківство.
Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції, дотримавшись вимог статей 76, 77, 79, 80, 81, частини п`ятої статті 411 ЦПК України та статті 53 КпШС України, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимог ОСОБА_1 про встановлення батьківства і внесення запису до свідоцтва про народження, оскільки позивачем були надані належні і допустимі докази, зокрема покази свідків, письмові та речові докази на підтвердження того, що ОСОБА_9 за життя визнавалося батьківство по відношенню до позивача, крім того, відповідно до висновку експерта відділення судово-медичної генетичної ідентифікації Київського бюро судово-медичної експертизи Юрченко М. В. від 18 вересня 2014 року № 389 біологічне батьківство ОСОБА_9 стосовно ОСОБА_1 складає величину не менш ніж 99,99 % і практично доведено.
Таким чином, висновки апеляційного суду ґрунтуються на відомостях, які зібрані відповідно до вимог процесуального закону, що достовірно засвідчують походження ОСОБА_1 від конкретної особи, а саме ОСОБА_9 .
Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду попередньої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який обґрунтовано їх спростував.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому його відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу — без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.