Висновок Верховного Суду у постанові від 27.01.2021 р. у справі № 523/5462/19 (провадження № 61-14572св20) щодо виїзду дитини за кордон.
Порядок виїзду за кордон дітей громадян України визначено Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 (далі — Правила).
Вказані Правила передбачають, що перетинання державного кордону для виїзду за межі України громадянами, які не досягли 16-річного віку, здійснюються лише за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку. Виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним із батьків за нотаріально посвідченою згодою, згода другого з батьків не вимагається у разі пред`явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.
Відповідно до підпункту 1 пункту 4 Правил виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий із батьків відсутній у пункті пропуску.
Тимчасовий виїзд малолітньої дитини за межі України повинен відбуватись лише за погодженням з іншим з батьків, оскільки такий переїзд спричиняє зміну режиму спілкування дитини з іншим із батьків, порядок участі у вихованні дитини, зміну звичайного соціального, культурного, мовного середовища дитини, що впливає на її подальше життя, розвиток і виховання.
Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» регулює конкретний (одноразовий) виїзд дитини за кордон із визначенням його початку й закінчення.
Тимчасовий виїзд за кордон у супроводі одного з батьків має відповідати найкращим інтересам дитини і такий дозвіл за відсутності згоди другого з батьків може бути наданий на підставі рішення суду на певний період, з визначенням його початку й закінчення.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що навчання неповнолітнього сина сторін у Всесвітній Індійській міжнародній школі відповідає інтересам дитини, оскільки дитина отримує міжнародний рівень освіти, а також умови навчання є сприятливими для розвитку дитини.
Проте, оскільки дитина перебуває за межами України, то вирішувати питання щодо надання дозволу на її виїзд можливо тільки після її повернення до України, тобто, з визначенням конкретної дати виїзду та повернення до України.
Доводи касаційної скарги про те, що судом не було враховано, що навчання сина сторін відповідає найкращим інтересам дитини є необґрунтованим, оскільки питання про надання дозволу на виїзд неповнолітньої дитини за кордон без згоди матері у цій справі є недоцільним, оскільки встановленим є факт перебування, на час розгляду справи судом, неповнолітньої дитини у Республіці Сінгапур разом з батьком.
Таким чином, оскільки дитина не перетинала кордон України, тому вирішення питання щодо надання йому дозволу на виїзд за кордон є передчасним, і може бути вирішено у судовому порядку у разі повернення дитини до України.
