СПАДКУВАННЯ ЗА ПРАВОМ ПРЕДСТАВЛЕННЯ НЕ Є ОКРЕМОЮ ПІДСТАВОЮ АБО ВИДОМ СПАДКУВАННЯ: ВС

Суди розглядали позов особи до територіальної громади в особі сільської ради про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування. Позивач зазначав у позові, що після смерті його бабусі відкрилася спадщина, яка складається, зокрема, із земельної ділянки. За життя бабуся склала заповіт, яким усе належне їй майно заповіла своїй доньці та його матері, яка померла.

Позивач покликався на те, що він є спадкоємцем майна бабусі за правом представлення. Але нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно, тому позивач просив суд визнати за ним право власності в порядку спадкування на земельну ділянку.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відсутність передбачених законом підстав для визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за правом представлення, оскільки спадкодавець залишила заповіт.

Суд першої інстанції зазначив про те, що в узагальненні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 п.5.3 роз’яснено: «Спадкування за правом представлення має місце у випадках встановлених ст.1266 Цивільного кодексу України за умови якщо спадкоємець першої — третьої черги спадкування за законом помер до відкриття спадщини. Норми ст.1266 Цивільного кодексу України застосовуються лише щодо відносин при спадкуванні за законом (глава 86 Цивільного кодексу України)». 

ВС скасував судові рішення, з огляду на помилковість висновків судів попередніх інстанцій.

Суд касаційної інстанції зазначив, що відповідно до частини першої статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. А частиною другою статті 1223 ЦК України передбачено, що в разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Оскільки бабуся позивача склала заповіт в інтересах тільки своєї доньки, і після її смерті не визначила інших спадкоємців за заповітом, відповідно до частини другої статті 1223 ЦК України право на спадкування за законом після смерті спадкодавця одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1261 ЦК України діти спадкодавця у першу чергу мають право на спадкування.

Згідно з частиною першою статті 1266 ЦК України ту частину спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, якби вони були живими на час відкриття спадщини, спадкують внуки, правнуки спадкодавця.

ВС роз’яснив, що по своїй суті спадкування за правом представлення — це специфічний порядок набуття права на спадкування за законом, який не є окремою підставою або видом спадкування і за яким суб’єктами спадкування стають певні спадкоємці за законом. 

Мати позивача була донькою спадкодавця і спадкоємцем першої черги за законом (стаття 1261 ЦК України), а рідні сестри спадкодавця є спадкоємцями другої черги.

Верховний Суд дійшов висновку, що, виходячи із положень закону та встановлених судами фактичних обставин, позивач має право спадкування після смерті бабусі за правом представлення своєї матері, яка померла до відкриття спадщини, тобто є спадкоємцем за законом першої черги за правом представлення (постанова від 26.09.2018 у справі №539/2170/17).