ТІЛЬКИ У ВИКЛЮЧНИХ ВИПАДКАХ ПРОКУРОР МОЖЕ ПРЕДСТАВЛЯТИ ІНТЕРЕСИ ДЕРЖАВИ В СУДІ: ВС

Суди розглядали справу за позовом місцевої прокуратури в інтересах держави до районної державної адміністрації, особи про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки у власність держави. У позові було зазначено, що договір оренди земельної ділянки укладено без затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а тому є підстави для визнання його недійсним.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову у зв’язку з пропуском строку позовної давності, але вказав на те, що договір оренди суперечить чинному законодавству, оскільки основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, проте технічної документації з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки затверджено не було.

Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та позов задовольнив частково, а висновок суду першої інстанції про пропуск строку позовної давності визнав помилковим.

Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції. КЦС ВС звернув увагу, що при вирішенні спору суди не перевірили та не встановили наявність виключного випадку для подання позову місцевою прокуратурою в інтересах держави. Зокрема, не з’ясували який суб’єкт владних повноважень не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження щодо захисту інтересів держави або ж, що такий суб’єкт владних повноважень відсутній.

Суд касаційної інстанції зазначив, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

У частині третій статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Тлумачення частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу.

ВС зазначив, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб’єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб’єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб’єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що розглядаючи справу, суди попередніх інстанцій не перевірили та не встановили повноважень прокурора для подання позову в інтересах держави. Зокрема, не встановили до компетенції якого органу віднесені відповідні повноваження захисту інтересів держави, пов’язаних із використанням земельної ділянки, яку орендує відповідач. А також не з’ясували, чи дотримано місцевою прокуратурою, як позивачем у справі, вимоги частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо повідомлення суб’єкта владних повноважень про представництво його інтересів у суді (постанова від 24.10.2018 у справі № 304/1196/16-ц).