ВС нагадав на що звернути увагу при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкоємцями однією сім’єю

Особа просила суд встановити факт її проживання однією сім’єю зі спадкодавцем в період з 1995 року та визнати її спадкоємцем четвертої черги після померлої, як такої, що постійно проживала із нею на час відкриття спадщини та прийняла спадщину.

Позивач покликалась на те, що спільно проживала з померлою однією сім’єю, мали спільний бюджет і побут, вели спільне господарство, допомагали один одному та спільно несли витрати. Позивач, її син та померла проживали разом, спільно користувались всіма житловими приміщеннями, кухнею, мали спільний бюджет, разом купували харчі.

Позивач зазначала, що померла мала намір укласти з нею договір довічного утримання, однак раптово захворіла (інфаркт мозку) і померла. А позивач несла витрати з лікування, купувала ліки, доглядала, а після смерті взяла на себе організацію поховання, оплатила всі ритуальні послуги. 

Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у позові, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що померла проживала з нею однією сім’єю, була пов’язана спільним бюджетом, побутом, що вони мали взаємні права та обов’язки, спільно несли витрати по утриманню житла, покупок речей домашнього вжитку, тощо.

Касаційний цивільний суд Верховного Суду не знайшов підстав для задоволення касаційної скарги позивача та погодився з висновками судів попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 1264 Цивільного кодексу України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менше як п’ять років до часу відкриття спадщини.

ВС нагадав, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про те, що сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. 

Зазначений п’ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім’єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім’єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов’язані спільним побутом, мали взаємні права та обов’язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.

Суд касаційної інстанції зазначив, що для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім’єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п’ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім’єю.

Обов’язковою умовою для визнання їх членами сім’ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення з спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини.

Таким чином, у справі підлягали встановленню, як факт проживання позивача однією сім’єю разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, так і тривалість такого проживання — щонайменше п’ять років.

Для встановлення факту проживання однією сім’єю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, наявність взаємних прав та обов’язків.

ВС вказав на відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження обставин, які свідчать про проживання позивача з особою, яка померла, однією сім’єю щонайменше п’ять років, що давало б підстави для визнання позивача спадкоємцем четвертої черги після її смерті.

А обставини щодо надання допомоги та піклування позивачем про померлу не підтверджує факт наявності між ними відносин, притаманних сім’ї (постанова від 21.03.2019 у справі № 461/4689/15-ц).