Юридическая Компания
ЛегаЛ

ВС роз’яснив, що обов’язково має містити договір для визнання його новаційним

Опубликовано 18 Апр 2019 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев

До суду звернулись товариство та фізична особа, які просили визнати договір оренди землі недійсним. Позивачі зазначали, що договір оренди землі був зареєстрований у період дії іншого договору між тими самими сторонами.

Суд першої інстанції позов задовольнив. Суд вказав на те, що оспорюваний правочин підлягає визнанню недійсним, оскільки він був укладений і зареєстрований до закінчення строку дії попереднього договору оренди землі, укладеного між тими самими сторонами і з приводу оренди цієї самої земельної ділянки, що є порушенням вимог статей 31, 33 Закону України «Про оренду землі», частини п’ятої статті 116 Земельного кодеку України. А законодавством не передбачено автоматичне розірвання попереднього договору внаслідок укладення нового, якщо на це немає волі сторін правочину.

Апеляційний суд дійшов інших висновків. Суд апеляційної інстанції зазначив, що, укладаючи оспорюваний договір оренди землі, сторони домовилися про припинення договору оренди землі, укладеного до того, тобто дійшли згоди про заміну первісного зобов’язання новим зобов’язанням (новацію), що відповідає частині другій статті 604 Цивільного кодекс України (ЦК). Оскільки волевиявлення особи при укладенні договору оренди землі було вільним і відповідало його внутрішній волі, свободі договору, цей правочин за формою і змістом відповідає вимогам закону і був спрямований на настання правових наслідків. А особа не довів, що оспорюваний договір оренди землі не підписував, оскільки таких позовних вимог взагалі не заявляв, призначити судово-почеркознавчу експертизу не просив.

Верховний Суд вирішив скасувати постанову апеляційного суду, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції роз’яснив, що зі змісту статті 604 ЦК України вбачається, що ознаками новації є: спосіб припинення зобов’язання;вона можлива лише між тими самими сторонами (сторонами попереднього зобов’язання); є двостороннім правочином (договором); нове зобов’язання пов’язане з попереднім і спрямоване саме на заміну первісного зобов’язання новим, а не на зміну цього зобов’язання.

Верховний Суд зазначив, що деякі з вищезазначених ознак новації одночасно є умовами її вчинення.

Так, до умов новації віднесено наступні: нове зобов’язання повинне пов’язувати тих самих осіб, що і первісне; сторони мають досягти згоди щодо заміни одного зобов’язання іншим, а «домовленість про новацію», про яку йдеться у частині другій статті 604 ЦК України, — це договір про заміну зобов’язання; вчиняється новація у формі двостороннього правочину (новаційного договору), який має відповідати вимогам до форми та змісту, необхідних для нового зобов’язання; наявність наміру сторін вчинити новацію, про який сторони повинні обов’язково вказати у договорі, а за відсутності такого застереження первинне зобов’язання не припиняється, а буде діяти поряд з новим; дійсність первинного зобов’язання (недійсність первинного зобов’язання веде до недійсності і нового зобов’язання, що витікає з новації, якщо ж недійсним є новаційний договір, сторони залишаються пов’язаними первинним зобов’язанням, і новація не відбувається); зміна змісту зобов’язання, або має виконуватися те саме, але на іншій правовій підставі; допустимість заміни первісного зобов’язання новим.

ВС звернув увагу на те, що новація — це угода про заміну первинного зобов’язання новим зобов’язанням між тими самими сторонами. Вона не припиняє правового зв’язку сторін, оскільки замість зобов’язання, дія якого припиняється, виникає узгоджене ними нове зобов’язання. Юридичною підставою для зобов’язання, яке виникає при новації, є домовленість сторін про припинення первинного зобов’язання.

Суд касаційної інстанції зазначив, що у оспорюваному договорі немає вказівки на первинне і нове зобов’язання та намірів сторін вчинити новацію, тобто припинити існуюче і замінити новим. А апеляційний суд не дослідив оспорюваний договір оренди землі, як самостійний правовстановлюючий договір, укладений під час дії попереднього чинного договору між тими самими сторонами та доводів позивача про наявність правових підстав для визнання його недійсним з підстав, визначених статтями 203, 215 ЦК України (постанова від 13.03.2019 у справі № 609/67/18).