Юридическая Компания

ВС: Суд не наділений правом самостійно визначати зміст сервітуту

Опубликовано 8 Ноя 2019 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев

Позивач просив суд усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання відповідачів винести лінію електропередачі з його земельної ділянки.

Відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом про встановлення постійного безоплатного земельного сервітуту на право технічного обслуговування та експлуатації лінії електропередачі.

Суд першої інстанції первісний позов задовольнив частково, а у задоволенні зустрічного позову відмовив. Суд першої інстанції виходив із того, що власник земельної ділянки, на якій розміщено опору лінії електропередачі, не погоджував розміщення на своїй ділянці й таке розміщення суттєво обмежує власника в користуванні своєю земельною ділянкою. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності підприємством факту неправомірних дій особи щодо перешкоджання доступу до опор ліній електропередачі, які були б підставою для встановлення постійного земельного сервітуту.

Апеляційний суд ухвалив нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовив, а зустрічний позов задовольнив, встановивши підприємству постійний безоплатний земельний сервітут на право технічного обслуговування та експлуатації лінії електропередачі.

Касаційний цивільний суд дійшов висновку про скасування рішення апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог приватного підприємства про встановлення сервітуту та про зміну мотивувальної частини рішення районного суду.

Так, суд касаційної інстанції нагадав, що відповідно до частини першої статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Згідно з частиною першою статті 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту — це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Одним із видів земельних сервітутів є право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв’язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій (пункт «в» частини першої статті 99 ЗК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 403 ЦК України зміст сервітуту складають взаємні права та обов`язки сторін цих правовідносин.

ВС зауважив, що положення вказаної норми визначає загальні характеристики та умови сервітуту, більш конкретно його зміст встановлюється договором, рішенням суду тощо.

Суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог. А оскільки підприємство, пред`явивши вимоги про встановлення сервітуту, не визначило обсяг прав та обов`язків його учасників, а суд не наділений правом самостійно визначати зміст сервітуту, підстав для задоволення зустрічного позову немає.  Апеляційний суд на це увагу не звернув та безпідставно вважав можливим задовольнити позов.

Поряд з цим, ВС не визнав обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічного позову, у зв’язку із його недоведеністю, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції і змінено ВС в частині обґрунтування мотивів відмови в задоволенні зустрічного позову (постанова від 23.10.2019 у справі № 405/6342/13-ц).