ВС ВИСЛОВИВСЯ ЩОДО ПІДСТАВ ВИЗНАННЯ ОСОБИ ТАКОЮ, ЩО ВТРАТИЛА ПРАВО КОРИСТУВАННЯ ЖИТЛОМ

Позивачі просили суд визнати особу таким, що втратив право користування житловим приміщенням на підставі статей 71, 72 ЖК України, оскільки відповідач з 2010 року не проживає у ньому, а нарахування плати за комунальні послуги здійснюється з розрахунку на трьох осіб.

Суд першої інстанції заочним рішенням позов задовольнив та зазначив, що відповідач тривалий час не проживає за місцем реєстрації без поважних причин, у зв’язку з чим наявні підстави для визнання його таким, що втратив право на користування житловим приміщенням.

Апеляційний суд дійшов інших висновків та відмовив у задоволенні позову. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач не проживає в спірній квартирі за домовленістю з матір’ю, оскільки площа та планування квартири не дають можливості для одночасного проживання в квартирі трьох дорослих осіб, а іншого житлового приміщення відповідач не має.

Касаційний цивільний суд Верховного Суду підтримав позицію апеляційного суду, а касаційну скаргу позивача залишив без задоволення.

КЦС ВС нагадав, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.10.2018 у справі № 490/12384/16-цзроблено висновок по застосуванню статей 71, 72 ЖК Української РСР, який полягає в тому, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин. 

Саме на позивача процесуальний закон покладає обов’язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК Української РСР строки у жилому приміщенні без поважних причин, що позивач не довів. 

Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. 

При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Апеляційний суд встановив, що спірна квартира має дві суміжні кімнати, а мати відповідача постійно проживала у квартирі разом зі співмешканцями. Відповідач не проживає у спірній квартирі за домовленістю з матір’ю, оскільки площа та планування квартири не дають можливості для одночасного проживання в квартирі трьох дорослих осіб.

Тому ВС визнав такі причини відсутності відповідача у спірній квартирі понад 6 місяців поважними, а також з урахуванням відсутності у відповідача іншого житла, погодився з відсутністю підстав для задоволення позову (постанова від 22.11.2018 у справі № 760/13113/14-ц).