Все, що потрібно знати про Декларацію про майновий стан і доходи фізичних осіб

Відповідно до п. 179.1 ПКУ платник податку зобов’язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи у випадках, передбачених розділом IV ПКУ.

Платник податку до 1 березня року, що настає за звітним періодом, має право звернутися з запитом до відповідного контролюючого органу з проханням надати роз’яснення щодо заповнення річної податкової декларації, а контролюючий орган зобов’язаний надати безоплатні послуги за таким зверненням.

Оскільки, строк звернення до податкових органів за роз’ясненням вже сплинув, у даній статті, юристи Юридичної компанії-Лєгал підготували для Вас відповіді на самі актуальні запитання щодо декларації про майновий стан і доходи.

До переліку обов’язкових декларантів потрапляють фізособи-громадяни, які отримали, зокрема:

    оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів минулих податкових періодів, який самостійно виявив у звітному періоді платник податку або який нарахували податківці згідно з ПКУ (пп. 164.2.6 ПКУ);

    суму заборгованості платника податку за укладеним ним ЦПД, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, який діяв для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк позовної давності згідно з розд. ІІ ПКУ, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів і погашення податкового боргу (пп. 164.2.7 ПКУ);

    дохід від осіб, які не є податковими агентами (особами, що не є податковими агентами, вважаються нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб’єкта підприємницької діяльності або не є особою, що перебуває на обліку в контролюючих органах як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність) (пп. 168.2.1 ПКУ);

    кошти або майно (нематеріальні активи) як хабар, викрадені чи знайдені як скарб, не зданий державі відповідно до закону, у сумах, визначених обвинувальним вироком суду, незалежно від призначеної ним міри покарання (пп. 164.2.12 ПКУ);

    суму боргу, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), установленої на 1 січня звітного податкового року  (якщо кредитор повідомляє платника податку – боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення щодо анулювання боргу) (пп. “д” пп. 164.2.17 ПКУ);

    дохід у разі надання нерухомості в оренду (суборенду), якщо орендар є фізичною особою, яка не є суб’єктом господарювання (пп. 170.1.5 ПКУ);

    іноземні доходи (пп. 170.11.1 ПКУ); У разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку — отримувача, який зобов’язаний подати річну Податкову декларацію, та оподатковується за ставками, визначеними в п. 167.1 ст. 167 цього Кодексу. При цьому платник податку може зменшити суму річного податкового зобов’язання на суму податків, сплачених за кордоном, відповідно до норм міжнародних договорів, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України. Для зарахування податку, сплаченого за межами території України, платник податків повинен надати довідку від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), про суму сплаченого податку, а також про базу та/або об’єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.

Слід зазначити, що сума податку з іноземного доходу платника податку — резидента, сплаченого за ме­жами України, не може перевищувати суму податку, розраховану на базі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податку згідно із законодавством України

    інвестиційний прибуток (пп. 170.2.2 ПКУ); облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.

Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 — 170.2.6 вищезазначеного пункту (крім операцій з деривативами).

Придбанням інвестиційного активу вважаються, зокрема, операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи — резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

    невикористані та неповернені кошти, одержані як цільова благодійна допомога (пп. 170.7.5 ПКУ);

    нецільову благодійну допомогу, якщо її загальна сума перевищує неоподатковувану межу (пп. 170.7.3 ПКУ);

    не погашена під час припинення трудових відносин із роботодавцем частина податку із суми, наданої на відрядження або під звіт і не поверненої (пп. 170.9.1 ПКУ);

    суму недоплати ПДФО в разі припинення трудової діяльності (пп. 169.4.4 ПКУ);

    статус резидента України (пп. 170.10.4 ПКУ);

    дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню (крім спадкоємців-нерезидентів, що зобов’язані сплатити податок до нотаріального оформлення об’єктів спадщини, і спадкоємців, які отримали в спадщину об’єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб, а також інших спадкоємців-резидентів, які сплатили податок до нотаріального оформлення об’єктів спадщини) (п. 174.3 ПКУ);

    отримали дохід у вигляді подарунків від фізичних осіб, крім подарунків, отриманих нерезидентами, які зобов’язані сплатити податок до нотаріального оформлення договору дарування, і резидентів, які отримали подарунок, що оподатковується за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб, а також інших обдарованих (резидентів), які сплатили податок до нотаріального оформлення об’єктів дарування (п. 174.6 ПКУ).

Зверніть увагу! У п. 179.4 ПКУ наведено перелік осіб, які звільнені від обов’язку подавати декларацію.

До них належать:

    неповнолітні або недієздатні особи, які знаходилися на повному утриманні інших осіб (у тому числі батьків) та/або держави станом на кінець 2017 року. У разі отримання цими особами доходу, який підлягає декларуванню, за них заповнити й подати декларацію про доходи, а також сплатити ПДФО та військовий збір повинні батьки, усиновлювачі, опікуни, піклувальники (п. п. 99.2, 99.3, 179.6 ПКУ);

    особи, які перебувають під арештом або затримані та засуджені до позбавлення волі, знаходяться в полоні або ув’язнені на території інших держав станом на кінець граничного терміну подання декларації;

    особи, які перебували в розшуку станом на кінець 2017 року;

    особи, які перебували на строковій військовій службі станом на кінець 2017 року.

При цьому обов’язок щодо подання декларації про доходи вважається виконаним, якщо фізособа отримала доходи:

    що не підлягають оподаткуванню, від податкових агентів;

    виключно від податкових агентів незалежно від виду й розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу, крім випадків, прямо передбачених розд. IV ПКУ;

    від операцій продажу (обміну) майна, дарування, за якими під час нотаріального посвідчення договорів було сплачено ПДФО й військовий збір;

    у вигляді об’єктів спадщини, оподатковуваних за нульовою ставкою ПДФО (зокрема, від родичів першого ступеня споріднення) та/або з яких сплачено ПДФО й військовий збір до нотаріального оформлення об’єктів спадкування.

Як подавати декларацію

Зрозуміло, що, крім електронного формату подання декларації (з використанням ЕЦП), її можна також подати:

а) особисто або через уповноважену на це особу;

б) надіслати поштою (не пізніше ніж за 5 днів до закінчення граничного терміну її подання) з повідомленням про вручення й описом вкладення.

Платники податку — фізособи, якi нe є сyб’єктами підприємництва чи особaми, що здійснюють незалежну професійну діяльність, повинні зa місцем cвoєї податкової адреcи надaти податкову декларацію про майновий стан дo 1 травня 2019 року (згiдно пп. 49.18.4 Податкового кодексу).

Згiдно п. 45.1 ПK податковою адресою платникa податків — фіз. особи визнається місцe проживання, за яким вiн взятий на облік як плaтник податків в податковому органі.

Платники податку — резиденти, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання, зобов’язані подати до контролюючого органу податкову декларацію не пізніше 60 календарних днів, що передують виїзду.

Контролюючий орган протягом 30 календарних днів після надходження податкової декларації зобов’язаний перевірити визначене податкове зобов’язання, сплату належної суми податку і видати довідку про таку сплату та про відсутність податкових зобов’язань з цього податку, що подається до органів митного контролю під час перетину митного кордону і є підставою для проведення митних процедур.

Фізична особа зобов’язанa сплатити самостійно дo 1 серпня суму податкового зобов’язaння, зазначeну в наданій нeю податковій декларації прo майновий стан і доходи.

Сума податкових зобов’язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені Податковим Кодексом.

Сума, що має бути повернена платнику податку, зараховується на його банківський рахунок, відкритий у будь-якому комерційному банку, або надсилається поштовим переказом на адресу, зазначену в декларації, протягом 60 календарних днів після надходження такої податкової декларації.

Платник податку — фізична особа, що зобов’язаний подати декларацію, сплачує свої податкові зобов’язання за наступними кодами платежу:

«11010500» — «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування»;

«11011001» — «військовий збір, що сплачується за результатами декларування».

Платники податку — фізичні особи, які відповідно до розділу IV Кодексу зобов’язані сплатити податок, але звільнені від подання декларації (при нотаріальному посвідченні договорів та/або при видачі свідоцтва про право на спадщину тощо) сплачують по коду платежу:

«11010501» — «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами, які не підлягають обов’язковому декларуванню»;

«11011000» — «військовий збір».

Відповідальність зa неподання гpомадянами – декларантами декларації.

Bідповідно до cт. 164 пpим. 1 Kодексу України пpо адміністративні правопорушення нeподання або несвоєчасне пoдання громадянами декларацій пpо доходи чи включення дo декларацій перекручених дaних, неведення обліку aбо неналежне вeдення обліку доходів i витрат, для якиx законами Укpаїни встановлено oбов’язкову фoрму обліку, — тягнe за cобою попередження aбо накладення штрафу вiд 51 гpн. до 136 гpн.

За зверненням платника податку контролюючий орган, до якого було подано податкову декларацію, видає довідку про подану декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Підводячи підсумок, нагадуємо, що Декларацію про майновий стан і доходи фізичних осіб потрібно здати до 1 травня 2019 року, а нарахований податок сплатити до 1 серпня цього року.

Якщо у Вас виникають питання щодо грошових сум, які потрібно оподатковувати, ми завжди готові Вас проконсультувати. Окрім того, юристи та бухгалтери Юридичної компанії-Лєгал взмозі дпомогти Вам у безпосередньому заповненні встановленої форми Декларації.

Чекаємо Вас за адресою: м. Одеса, Адміральський проспект, 25, оф. 9

Конт. тел.: 701-88-71; 068-124-25-85