Пацієнт має право знати все про свою хворобу, її лікування та про ймовірні ризики. Тому медична таємниця — це передусім збереження відомостей про лікування конкретного пацієнта від інших людей. Стаття 286 Цивільного кодексу України визначає поняття «лікарська таємниця» як: таємницю про стан здоров’я громадянина; факт звернення за медичною допомогою; діагноз; інші відомості з медичного обстеження особи.
Про це повідомляє пресслужба Координаційного центру з надання правової допомоги.
Серед інших відомостей можуть бути:
– факти звернення за психіатричною допомогою та лікування у психіатричному закладі чи перебування в психоневрологічних закладах для соціального захисту або спеціального навчання, а також інші відомості про стан психічного здоров’я особи, її приватне життя;
– зараження людини інфекційною хворобою, що передається статевим шляхом, медичні огляди та відповідні обстеження, відомості інтимного характеру, отримані через виконання професійних обов’язків посадовцями та медпрацівниками закладів охорони здоров’я;
– результати медичного обстеження громадян, які подали заяву про реєстрацію шлюбу.
Попри те, що людина має право на таємницю про стан свого здоров’я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про інші відомості, отримані при її медичному обстеженні, це право часто порушується.
Конституційною основою права громадян на інформацію, у тому числі й про стан свого здоров’я є стаття 32 Конституції України. Вона передбачає, що збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди не допускається, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Тому детальну інформацію про стан вашого здоров’я не мають права вимагати ні за місцем роботи, ні навчання.
Чинне вітчизняне законодавство передбачає відповідальність за розголошення лікарської таємниці. Може бути як адміністративна, так і кримінальна відповідальність. Проте є випадки, коли лікар може порушити медичну таємницю. Наприклад, медики зобов’язані інформувати відповідні державні органи про народження, мертвонароджених, смерть, поширення інфекційних хвороб, випадки жорстокого поводження з дітьми.
Також пацієнт може сам дати згоду на використання результатів обстеження власного організму: з науковою метою, для проведення медичних досліджень або інших дій щодо свого здоров’я. Найголовніше, щоби це було свідоме рішення людини, прийняте без утиску громадянських прав і свободи дій. Підставою для зняття заборони на розголошення медичної таємниці є письмовий дозвіл хворого на передачу його особистої інформації.
Згоду на розголошення лікарської таємниці, окрім повнолітніх громадян, можуть надати:
– для неповнолітніх-батьки, опікуни, піклувальники;
– для непрацездатних повнолітніх хворих — опікуни;
– для пацієнтів із обмеженою дієздатністю — піклувальники.
Проте лікарську таємницю про пацієнта можна оприлюднити і без його згоди. При цьому лікар уникне відповідальності. Законодавство визначає кілька таких випадків:
– загроза будь-якому людському життю;
– з’ясування обставин правопорушення;
– передумови для підозри умисного нанесення травм пацієнта;
– письмове звернення визначених законом інстанцій щодо проведення експертизи для допомоги слідству;
– обстеження і лікування громадянина, неспроможного через свій стан виявити власну волю;
– загроза розповсюдження інфекційних захворювань, масових отруєнь та уражень;
– підстави вважати, що шкода здоров’ю громадянина спричинена протиправними діями.
Джерело: https://yur-gazeta.com/
Далее
Національний банк затвердив Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит).
Про це повідомляє пресслужба НБУ.
Мета документа – зробити договори інформативнішими та зрозумілішими для споживачів фінансових послуг.
Положення передбачає окремі норми щодо змісту договору, способу викладення тексту договору, порядку підписання договору, що укладається у вигляді електронного документа, а також встановлює заборону включати до змісту договору недобросовісні умови.
За оцінками Національного банку, додаткові вимоги до кредитних договорів забезпечать належний рівень розкриття в договорі істотної інформації щодо умов надання послуги небанківською фінансовою установою, прав та обов’язків сторін договору, а також наслідків невиконання взятих споживачем зобов’язань.
Зазначені вимоги затверджені постановою Правління Національного банку України від 3 листопада 2021 року № 113 «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» та набувають чинності з 5 листопада 2021 року.
Постановою передбачено перехідний період 3 місяці для приведення кредитодавцями своїх договорів у відповідність до вимог цього Положення.
Далее
Жінкам, які не застраховані в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, спростили порядок отримання допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами.
Відповідні зміни були внесені до Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми підвищать доступність послуг для непрацюючих жінок, студенток, жінок, які зареєстровані в центрі зайнятості, жінок, звільнених у зв’язку з ліквідацією підприємства тощо, передає «Закон і Бізнес» з посиланням на прес-службу Мінсоцполітики.
Для призначення допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами тепер замість довідки в паперовій формі
використовуватиметься інформація про сформований у Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров’я медичний висновок про тимчасову непрацездатність категорії «Вагітність та пологи».
За відсутності технічної можливості скористатися Порталом Дія залишається можливість призначення допомоги на підставі відповідної довідки в паперовій формі.
Повідомляється, що остаточний перехід на призначення допомоги без подання довідки у паперовій формі відбудеться після запровадження електронної взаємодії Порталу Дія з Реєстром медичних висновків в електронній системі охорони здоров’я.
Джерело:https://zib.com.ua
Кабінет Міністрів України схвалив проєкт Закону України «Про судово-експертну діяльність», який повинен вирішити основні проблемні питання у сфері судово-експертної діяльності.
Про це повідомляє пресслужба Міністерства юстиції.
«Чинний Закон України «Про судову експертизу» був прийнятий ще в 1994 році та на сьогодні значна частина його положень потребує суттєвого оновлення, встановлення нових підходів до здійснення судово-експертної діяльності, що обумовлено міжнародним досвідом нормативно-правового регулювання такої діяльності та практикою проведення судових експертиз, а також практикою діяльності судово-експертних установ. Необхідність прийняття нового закону про судово-експертну діяльність обумовлена також низкою змін на державному рівні, зокрема, проведенням судової реформи, в рамках якої судова експертиза є невід’ємною складовою судової системи», — пояснив заступник Міністра юстиції України Олександр Банчук необхідність прийняття нового закону.
Зокрема, законопроєкт:
«Також пропонується врегулювати питання проведення рецензування висновку експерта. Передбачається, що метою рецензування є вдосконалення професійної майстерності судового експерта, поліпшення якості та обґрунтованості його висновків. При цьому, запропонованими положеннями встановлюється, що рецензування не проводиться з метою спростування чи підтвердження висновків експерта. Рецензування не підмінятиме судову оцінку висновку експерта як джерела доказу, а буде здійснюватися виключно з метою підвищення кваліфікації судових експертів, обміну набутим ними досвіду», — зазначив заступник Міністра.
Крім того, законопроєктом пропонується закріпити види відповідальності судового експерта, засади дисциплінарної відповідальності, підстави притягнення судового експерта до дисциплінарної відповідальності та види дисциплінарних стягнень, порядок утворення дисциплінарної комісії судових експертів та її діяльності.
«Не менш важливо, що законопроєкт врегульовує питання самоврядування приватних судових експертів. Зокрема, визначає правовий статус Асоціації приватних судових експертів України як самоврядної організації приватних судових експертів, та її повноваження. Також визначаються органи Асоціації приватних судових експертів України, до яких пропонується віднести з’їзд Асоціації приватних судових експертів України, Раду приватних судових експертів України та ревізійну комісію. Передбачається, що до Асоціації приватних судових експертів України входитимуть судові експерти на добровільних засадах. Створення самоврядної організації сприятиме підвищенню професійного рівня судових експертів тощо», — додав Олександр Банчук.
Джерело: https://yur-gazeta.com
Далее
Законопроєкт прийнято за основу зі скороченням наполовину строків підготовки до другого читання.За інформацією ДМС
Далее
У водіїв-боржників, які не сплачують штрафи за суттєве перевищення швидкості на міських автошляхах, Державна виконавча служба вилучатиме транспортні засоби.
Про це у коментарі виданню «Borg.Expert» заявив заступник Міністра юстиції з питань виконавчої служби Андрій Гайченко, повідомляє пресслужба Мін’юсту.
За його словами, тригером до такої радикальної позиції Мін’юсту у справах щодо боржників, які не сплачують штрафи за порушення ПДР через значне перевищення швидкості, стали резонансні ДТП у Харкові. Там, за попередніми даними Нацполіції, швидкість автомобілів порушників перевищувала позначку у 180 км на годину. Тому, вилучення авто водіїв-боржників, які перевищують швидкість у містах, розпочнеться саме з Харкова. Потім цю ініціативу буде реалізовано у столиці, а згодом – і по всій Україні. Поки що умовною «цифрою реагування» обрано перевищення швидкості у 150 км на годину. Виконавча служба за наявності законних підстав буде ініціювати та проводити спільно з працівниками МВС вилучення за борги автомобілів таких «швидкісних» порушників.
«Колеги з МВС систематизували певну інформацію щодо порушників, які перевищують швидкість на значні цифри (йдеться саме про стиль їзди в містах, а не на автошляхах). Як і прогнозувалось, такими порушниками є одні й ті ж самі люди. Тому, у Мін’юсті вирішили долучитись до наведення порядку на дорогах, оскільки, як виявилось, любителі швидкої їзди водночас не дуже полюбляють сплачувати штрафи за такі порушення. Якщо людина дозволяє собі їздити містом зі швидкістю у понад 150 км/год, то вона має за це відповідати. Особливо за умови, якщо вона не тільки порушує швидкісний режим, але й не сплачує штрафи по таким перевищенням. Водії з такою манерою пересування піддають небезпеці звичайних громадян», – наголосив Андрій Гайченко.
До слова, за інформацією видання, у Харкові наразі таких «системних» порушників швидкісного режиму їзди налічується до 10 осіб, у Києві – до 30. Усього по Україні – майже півтори сотні водіїв.
Джерело: https://yur-gazeta.com
Далее
