Далее
До нормативно-правових актів, які регулюють питання оподаткування земельних ділянок відносяться: Податковий кодекс України, Земельний кодекс України, Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Лист ДФС України від 19.01.2016 №1656/7/99-99-17-04-02-16 «Про зміни до Податкового кодексу України та індексацію нормативної грошової оцінки земель».
Платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
Відповідно до Податкового кодексу України від сплати земельного податку звільняються:
– інваліди першої і другої групи;
– пенсіонери (за віком);
– фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;
– ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
– особи, визнані законом як такі, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Пільги для цих категорій осіб поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм, а саме:
– для ведення особистого селянського господарства – у розмірі не більш як 2 гектари;
– для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах – не більш як 0,25 гектара, в селищах – не більш як 0,15 гектара, в містах – не більш як 0,10 гектара;
– для індивідуального дачного будівництва – не більш як 0,10 гектара;
– для будівництва індивідуальних гаражів – не більш як 0,01 гектара;
– для ведення садівництва – не більш як 0,12 гектара.
Податковим кодексом також визначено земельні ділянки, які не підлягають оподаткуванню земельним податком. Тому, не сплачується податок за:
– сільськогосподарські угіддя зон радіоактивно забруднених територій, визначених відповідно до закону такими, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (зон відчуження, безумовного (обов’язкового) відселення, гарантованого добровільного відселення і посиленого радіоекологічного контролю), і хімічно забруднених сільськогосподарських угідь, на які запроваджено обмеження щодо ведення сільського господарства;
– землі сільськогосподарських угідь, що перебувають у тимчасовій консервації або у стадії сільськогосподарського освоєння;
– земельні ділянки, надані для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення діяльності релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку тощо.
Якщо Ви маєте у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, то до 1 травня поточного року потрібно подати письмову заяву у довільній формі до податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки про самостійне обрання/зміну земельної ділянки для застосування пільги.
Якщо право на пільгу у особи, яка має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, виникає протягом календарного року або якщо така особа набуває право власності на земельну ділянку/земельні ділянки одного виду використання посеред року, тоді потрібно подати заяву про застосування пільги до контролюючого органу за місцем знаходження будь-якої земельної ділянки протягом 30 календарних днів з дня набуття такого права на пільгу або права власності.
Джерело: https://yur-gazeta.com
Далее
Головне управління ДПС у Київській області інформує, що Довідку-підтвердження статусу податкового резидента України видає державна податкова інспекція за місцезнаходженням юридичної особи (місцем проживання фізичної особи) на своєму бланку протягом 10-ти робочих днів з моменту подання письмового звернення такої особи.
Звернення щодо отримання Довідки може бути подано особисто заявником, уповноваженою на це особою, або надіслано поштою.
Довідка видається для підтвердження, що особа є платником податків в Україні і є резидентом України у розумінні договору про уникнення подвійного оподаткування між Україною та відповідною країною.
Довідка діє у межах календарного року та потребує щорічного її оновлення.
Звертаємо увагу, що в приватній частині Електронного кабінету платника у меню «Листування з ДПС» створена можливість надіслати лист (запит, тощо) до відповідного органу ДПС.
Вхід до Електронного кабінету здійснюється за адресою: http://cabinet.tax.gov.ua, а також через офіційний вебпортал ДПС.
Робота у приватній частині Електронного кабінету здійснюється з використанням електронного цифрового підпису (КЕП), отриманого у будь-якого Кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг.
Протягом одного робочого дня після надсилання листа до органу ДПС автора електронного листа буде повідомлено про вхідний реєстраційний номер та дату реєстрації запиту в органі ДПС, до якого даний запит направлено. Інформацію щодо отримання та реєстрації листів в органі ДПС користувач може переглянути в вкладці «Вхідні» меню «Вхідні/вихідні документи» приватної частини Електронного кабінету, відправлені листи — у вкладці «Вихідні документи» меню «Вхідні/вихідні документи».
Юридична особа, фізична особа — підприємець, фізична особа може надіслати лист (запит) у довільній формі через Електронний кабінет до відповідного органу ДПС за місцезнаходженням юридичної особи (місцем проживання фізичної особи) щодо отримання Довідки—підтвердження статусу податкового резидента України.
Звертаємо увагу, що отримання платником Довідки в електронному вигляді нормами законодавства не передбачено.Орган ДПС на своєму бланку видає платнику податків (юридичній особі, фізичній особі – підприємцю, фізичній особі) Довідку протягом 10-ти робочих днів з моменту подання письмового звернення такої особи.
Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі «Хачатуров проти Вірменії» (заява № 59687/17), повідомляє інформаційний ресурс «ECHR. Ukrainian Aspect».
Суд визначив, що ухвалюючи рішення про екстрадицію іноземця на його батьківщину, органи влади повинні враховувати стан здоров’я особи. Інакше адміністративний захід може бути розцінений як нелюдське поводження.
Громадянин Росії Сурен Хачатуров, колишній керівник державної установи, мешкав в Єревані, коли органи влади Вірменії ухвалили рішення про його екстрадицію до Росії. Там його підозрювали у вчиненні корупційних правопорушень.
С.Хачатуров оскаржив таке рішення на підставі того, що екстрадиція і його перевезення могло складати ризик для його здоров’я, оскільки мав серйозні проблеми через інсульт. Тож чоловік посилався на ст. 2 (право на життя), ст. 3 (заборона нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження), ст. 18 (застереження щодо застосування обмежень прав), ст. 34 (право на індивідуальне звернення) та ст. 38 (змагальний розгляд справи) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд Страсбурзі погодився, що у випадку екстрадиції заявника в Росію без належної оцінки його стану здоров’я органами влади Вірменії матиме місце порушення статті 3 Конвенції. В частині застосування тимчасового заходу відповідно до правила 39 Регламенту, ЄСПЛ підтвердив його чинність до того часу, доки це рішення не стане остаточним або до наступного повідомлення.
Також ЄСПЛ постановив, що виявлення потенційного порушення ст. 3 Конвенції склало саме по собі достатню справедливу сатисфакцію будь-якої моральної шкоди, яка могла бути завдана заявникові.
Джерело: https://yur-gazeta.com
Далее
Постанова ВС від 26.05.2021 р. справа№214/3083/18
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року Особа 1 звернулася до суду з позовом до Виконавчого комітету Саксаганської районної у м.Кривому Розі ради про визнання права власності в порядку набувальної давності.
Позовна заява мотивована тим, що в 2004 році вона працювала на посаді двірника у комунальному житловому підприємстві №25, власного житла не мала, на квартирному обліку не перебувала. Вона написала заяву 5.11.2004 директору КЖП №25 щодо зарахування її на квартирний облік, так як власного житла в неї не було. На підставі вказаної заяви в 2004 році її вселили до квартири за Адресою 1. Позивач за власні кошти зробила ремонт, оскільки до її заселення у квартирі сталася пожежа, тому квартира фактично не була придатна до експлуатації. Позивач протягом останніх 13 років проживає в цій квартирі, сплачує комунальні послуги, за електроенергію та інші комунальні витрати. Добросовісно та відкрито володіє спірним майном більше 10 років. Позивач не знає, хто володів квартирою до моменту її вселення.
Ураховуючи викладене, Особа 1 просила визнати за нею право власності на квартиру за Адресою 1 в порядку набувальної давності.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Саксаганського райсуду від 14.01.2019 позовні вимоги Особи 1 задоволено.
Визнано за Особою 1 право власності за набувальною давністю на квартиру, загальною площею 45,4 м2, житловою площею 27,5 м2, що розташована за Адресою 1.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач протягом 13 років безперервно відкрито та добросовісно користується спірною квартирою, що є підставою для визнання за Особою 1 права власності за набувальною давністю на вказану квартиру.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою ДАС від 10.02.2021 апеляційну скаргу Прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі ВК Саксаганської районної у м.Кривому Розі ради залишено без задоволення.
Рішення Саксаганського райсуду від 14.01.2019 залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач вселилась до спірної квартири і користувалась нею, помилково вважаючи, що ця квартира надана їй за її працю на посаді двірника в КЖП №25, а фактично безтитульно, добросовісно та відкрито тривалий час володіла чужим майном, тому передбачені законом правові підстави для визнання за нею права власності на вказане майно за набувальною давністю є доведеними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2021 року ВК Саксаганської районної у місті ради подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
У березні 2021 року заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури подав до ВС касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ВК Саксаганської районної у місті ради мотивована тим, що позивач не надала належних доказів добросовісності заволодіння квартирою за Адресою 1.
Позивач знала, що спірне житло їй не належить, а у квитанціях оплати комунальних послуг, наданих позивачем платником, значиться особа, якій належить житло, а саме: Особа 2, тому в цьому випадку не можна вважати володіння нерухомим майном, на яке позивач просить визнати право власності за набувальною давністю, добросовісним, а проживання в такому житлі не є підставою для визнання права власності за набувальною давністю.
Касаційна скарга заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури мотивована тим, що встановлені судами обставини, зокрема, квитанції за сплату комунальних послуг від імені Особи 2, долучені до позову Особи 1, свідчать про те, що позивач була достеменно обізнана відносно того, що власником квартири за Адресою 1, яка є предметом спору та на яку вона просить визнати право власності за набувальною давністю, був померлий громадянин Особа 2, а тому не можна вважати володіння позивачем квартирою, яка залишилась після його смерті добросовісним.
Крім того, позивачем не надано належних доказів того, що вона вселилася до спірної квартири з дозволу директора КЖП №25, оскільки заява від 5.11.2004, долучена Особа 1 до позову, доводить лише те, що адміністрацією підприємства погоджено її взяття на квартирний облік.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Особа 1 працювала на посаді двірника у КЖБ №25.
У зв’язку з тим, що вона не мала власного житла в м.Кривому Розі, вона 5.11.2004 звернулася до директора КЖБ №25 із заявою, в якій просила взяти її на квартирний облік.
На підставі вказаної заяви у 2004 році Особу 1 вселено до квартири за Адресою 1.
Відповідно до інформації, наданої КП ДОР «Криворізьке БТІ» №637 від 25.05.2018, станом на 31.12.2012 право власності на квартиру за Адресою 1 зареєстроване на ім’я Особи 2, який помер Інформація 1, що підтверджується актовим записом про смерть №1655.
Відповідно до листа завідуючої Сьомої Криворізької державної нотаріальної контори Грабевник О.В. від 21.12.2018 із заявами про прийняття або про відмову від спадщини у передбачений ст.1270 ЦК строк після смерті Особи 2 ніхто не звертався. В архівних матеріалах Сьомої КДНК станом на 21.12.2018 не міститься даних щодо звернення будь-кого зі спадкоємців Особи 2, померлого Інформація 1, спадкова справа після його смерті не заводилася <…>.
Мотиви, з яких виходить ВС, та застосовані норми права
Відповідно до ст.328 Цивільного кодексу право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з положеннями чч.1 та 4 ст.344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом 10 років або рухомим майном — протягом 5 років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у ч.1 ст.344 ЦК, а саме: наявність суб’єкта, здатного набути у власність певний об’єкт; законність об’єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до ст.344 ЦК, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб’єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов’язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння
майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Отже, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об’єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно має такий правовий режим, тобто є об’єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.
Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов’язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б із ним власник.
Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Для нерухомого майна тривалість володіння складає 10 років.
Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.
При вирішенні спорів, пов’язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
Подібні висновки викладені у постанові Великої палати ВС від 14.05.2019 у справі №910/17274/17, а також у постановах Касаційного цивільного суду від 1.08.2018 у справі №201/12550/16-ц, від 27.06.2019 у справі №175/2338/16-ц.
Окрім того, враховуючи положення чч.1 та 3 ст.1277 ЦК, слід дійти висновку, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно —
за його місцезнаходженням, у встановленому вказаною статтею порядку.
З огляду на викладене, за набувальною давністю може бути визнано право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, а також на майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
Встановлені судами обставини свідчать про те, що позивач була обізнана про те, що власником квартири за Адресою 1, яка є предметом спору та на яку вона просить визнати право власності за набувальною давністю, був Особа 2, тому не можна вважати володіння позивачем квартирою, яка залишилась після смерті Особи 2, добросовісним. Смерть Особи 2 та відсутність спадкоємців, які могли б прийняти спадщину після смерті останнього, не давали Особі 1 підстав для того, щоб вважати користування чужим майном правомірним.
Згідно зі ст.81 Цивільного процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржені судові рішення не можуть вважатися законними та підлягають скасуванню.
Міністерство юстиції України зібрало найпопулярніші та найважливіші питання, які виникають у громадян щодо земельного законодавства у звязку із відкриттям ринку землі, та підготувало відповіді на них. Знайомимось далі.
Хто зможе викупити землю?
Відповідно до законодавства викупити землю можуть громадяни України, яким належить право:
• постійного користування;
• довічного успадкованого володіння земельними ділянками державної та комунальної власності, призначеними для ведення фермерського господарства;
• орендарі ділянок, які набули право оренди через переоформлення права постійного користування до 2010 року.
Ці категорії громадян можуть викупити земельні ділянки з розстрочкою до 10 років. Ціна землі буде дорівнювати нормативній грошовій оцінці, без проведення земельних торгів.
У разі купівлі ділянки з розстроченням платежу право власності переходить до покупця після першої сплати.
Що необхідно здійснити для реєстрації права власності на землю?
По-перше, у ділянки повинен бути кадастровий номер. Його наявність можна перевірити на Публічній кадастровій карті України. Якщо кадастрового номера немає — зверніться до розробника документації із землеустрою для виготовлення технічної документації щодо встановлення чи відновлення меж ділянки в натурі та зареєструйте ділянку в Державному земельному кадастрі. Під час реєстрації ділянки їй буде присвоєно кадастровий номер.
По-друге, зареєструйте право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, якщо до цього часу цього не зробили. Для реєстрації права зверніться до виконавчих органів сільських, селищних та міських рад, нотаріуса чи ЦНАП.
При собі необхідно мати паспорт для встановлення вашої особи. Також для реєстрації права власності підготуйте документи:
• підтвердження сплати адміністративного збору;
• документ про права на ділянку (державний акт на право власності на землю, договори купівлі-продажу, дарування, міни, рішення суду, свідоцтво про право на спадщину).
Після реєстрації права власності на землю отримайте паперовий чи електронний витяг із Державного реєстру речових прав.
Реєстрація права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та вказаний пакет документів зможе гарантувати вам право користування, володіння, розпорядження земельною ділянкою й допоможе уникнути багатьох ризиків.
Для чого потрібен кадастровий номер?
Присвоєння кадастрового номера — обов’язкова складова процесу приватизації, оформлення прав власності, врегулювання договірних відносин, що здійснюється шляхом державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
Кадастровий номер присвоюється земельній ділянці незалежно від форми власності. У разі переходу права власності на земельну ділянку від однієї особи до іншої, виникнення інших, крім права власності, речових прав на земельну ділянку, зміни речових прав на земельну ділянку, інших відомостей про неї кадастровий номер не змінюється.
У разі поділу чи об’єднання земельній ділянці / земельним ділянкам присвоюються нові кадастрові номери.
Якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки. Тому отримання кадастрового номера земельної ділянки, яка вже належить особі на підставі державного акта про право власності на землю, але в якому відсутній кадастровий номер, є необхідною умовою для реєстрації самого права власності на земельну ділянку.
Якщо відомості про земельні ділянки, право власності на які виникло до 2004 року, не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників.
Які документи необхідно буде надати нотаріусу для посвідчення договору про відчуження земельної ділянки?
Пакет документів, який потрібно буде подати нотаріусу, варіюватиметься залежно від суб’єктного складу учасників правочину. Наприклад, якщо сторонами договору відчуження земельної ділянки є громадяни, то окрім документів, які підтверджують їх особу і громадянство України, потрібно обов’язково надати:
• державний акт на право власності на землю;
• договір;
• свідоцтво про право на спадщину або інший документ, що підтверджує право власності;
• документи про грошову оцінку відчужуваної земельної ділянки.
З метою визначення загальної площі ділянок, які вправі набути у власність одна особа, нотаріусу необхідно буде надати відомості та документи про перебування набувача у шлюбі, у тому числі зареєстрованому за кордоном, та про набуття землі сільськогосподарського призначення на праві спільної сумісної власності подружжя.
Водночас нотаріус, як суб’єкт первинного фінансового моніторингу, має право витребувати у потенційного покупця відомості та документи, що підтверджують джерела походження коштів для придбання земельних соток чи гектарів.
Коли здійснюється укладення договору оренди земельної ділянки?
• із земель приватної власності — за згодою орендодавця та особи, яка має право орендувати таку земельну ділянку;
• із земель державної або комунальної власності — на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування — орендодавця, або за результатами аукціону;
• на підставі цивільно-правового договору або в порядку спадкування.
Договір оренди землі укладається в письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально.
Земельна ділянка за договором оренди землі вважається переданою орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Строк дії договору оренди земельної ділянки не може перевищувати 50 років.
Строк оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства не може бути менш як 7 років.
Як здійснюється поновлення договорів оренди землі, укладених до 16 липня 2020 року?
Поновлення договорів оренди землі, укладених до 16.07.2020, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення. При цьому у разі внесення змін до договору оренди землі після 16.07.2020 на них поширюватимуться правила щодо поновлення договорів оренди землі, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу.
Важливо. Сторона договору, яка бажає скористатися правом відмови від поновлення договору, не пізніше ніж за місяць до дати закінчення дії такого договору має подати до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно заяву про виключення з цього реєстру відомостей про поновлення договору.
У разі відсутності заяви про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору до дати закінчення дії такого договору після настання відповідної дати закінчення дії договору державна реєстрація речового права продовжується на той самий строк.
Коли може бути припинено договір оренди землі?
Відповідно до статті 31 Закону «Про оренду землі» договір оренди землі, серед іншого, припиняється в разі:
• закінчення строку, на який його було укладено;
• поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;
• відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем;
• набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.
Коли договір оренди землі може бути достроково розірвано?
Визначено два шляхи дострокового розірвання договору оренди землі: за згодою сторін та за рішенням суду.
За згодою сторін:
• у разі розірвання договору оренди землі з ініціативи орендаря орендодавець має право на отримання орендної плати на землях сільськогосподарського призначення за шість місяців, а на землях несільськогосподарського призначення — за рік, якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки на тих самих умовах, за винятком випадків, коли розірвання договору було обумовлено невиконанням або неналежним виконанням орендодавцем договірних зобов’язань;
• у разі розірвання договору оренди землі за погодженням сторін кожна сторона має право вимагати в іншої сторони відшкодування понесених збитків відповідно до закону.
За рішенням суду:
• невиконання сторонами обов’язків, передбачених статтями 24 і 25 Закону «Про оренду землі»;
• невиконання сторонами обов’язків, передбачених умовами договору;
• у разі випадкового знищення чи пошкодження об’єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки;
• на підставах, визначених Земельним кодексом та іншими законами України.
Як здійснюється нарахування земельного податку фізичним особам?
Земельний податок — це обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок і земельних часток (паїв), та постійних землекористувачів.
Нарахування земельного податку здійснюється податковими органами (за місцем знаходження земельної ділянки) індивідуально для кожної фізичної особи на підставі даних Державного земельного кадастру.
Контролюючі органи обчислюють суми земельного податку та надсилають (вручають) платнику за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення.
Фізичні особи сплачують земельний податок протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Якщо платник податку виявив розбіжності у відомостях про земельну ділянку, що були надані контролюючими органами, йому необхідно звернутись до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки з оригіналами документів на право власності, користування пільгою для проведення звірки та уточнення даних.
Коли потрібно встановлювати межі земельної ділянки?
Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.
Основні випадки, в яких виникає необхідність встановлення меж земельної ділянки:
• втрата чи пошкодження раніше встановлених межових знаків;
• проведення будівельних робіт на земельній ділянці (у т. ч. при встановленні огорожі земельної ділянки);
• під час вирішення межових спорів з власниками сусідніх земельних ділянок;
• буріння свердловин;
• придбання земельної ділянки новим власником та інші.
Як реалізувати своє право на безоплатне отримання земельної ділянки?
Передача земельних ділянок безоплатно із земель державної та комунальної власності у власність громадян у розмірах, визначених законом, провадиться один раз по кожному виду використання. Це означає, що ви маєте право отримати у приватну власність до шести земельних ділянок різного цільового призначення: для ведення фермерського господарства; для ведення особистого селянського господарства; для ведення садівництва; для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); для індивідуального дачного будівництва; для будівництва індивідуальних гаражів.
Крок 1. Обрання вільної земельної ділянки за бажаним місцем розташування та з відповідним цільовим призначенням. У цьому може допомогти Публічна кадастрова карта за посиланням.
Крок 2. Звернення до сільської, селищної, міської ради (якщо питання стосуються земель комунальної власності) та надання необхідних документів.
Крок 3. Замовлення розроблення проекту землеустрою у землевпорядній організації шляхом укладення відповідно договору з чітким визначенням вартості та строків виконання робіт.
Крок 4. Реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
Крок 5. Затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Рішення про затвердження проекту землеустрою є одночасно рішенням про передачу земельної ділянки у власність чи у користування.
Крок 6. Державна реєстрація права власності тепер вашої земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Після реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ви стаєте повноправним власником земельної ділянки.
Як змінити цільове призначення земельної ділянки?
Зміна цільового призначення земельних ділянок, що не належать до державної чи комунальної власності, здійснюється сільською, селищною, міською радою.
Етап 1. Необхідна нотаріально засвідчена заява на зміну цільового призначення земельної ділянки, підписана власником. Саме ця заява і буде підставою для розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється.
Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок може передбачати зміну цільового призначення декількох земельних ділянок, за умови що власником земельної ділянки приватної власності є одна особа.
Етап 2. Власник земельної ділянки повинен подати розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки до відповідно сільської, селищної, міської ради. Затвердження документації щодо земельної ділянки, що розташована за межами населеного пункту, здійснюється районною державною адміністрацією.
Підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів і прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. Відмова у зміні цільового призначення земельної ділянки або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Етап 3. Якщо рішення про затвердження проекту землеустрою прийняте, потрібно внести відповідні зміни до Державного земельного кадастру. Для цього документація із землеустрою подається державному кадастровому реєстратору через Центр з надання адміністративних послуг (ЦНАП) або через електронний кабінет.
Джерело: https://jurliga.ligazakon.net
Далее
