Проживання дітей з одним із подружжя само по собі не є підставою для збільшення частки спільного майна, що підлягає поділу: КЦС ВС

Проживання дітей з одним із подружжя само по собі не є підставою для збільшення частки спільного майна, що підлягає поділу.

Відповідні положення містяться у постанові КЦС ВС від 27 грудня 2019 року у справі № 297/2837/17.

Обставини справи

Позивач подала до Верховного Суду скаргу на рішення попередніх судів, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила поділити квартиру, визнавши за нею право власності на 2/3 частини квартири, а за відповідачем — 1/3 частини. Місцевий та апеляційний суд розділив майно мыж цими особами порівну.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що малолітні діти проживають разом із позивачем та перебувають на її утриманні, відповідач не дбає про матеріальне забезпечення своєї сім’ї, ухиляється від участі в утримання своїх дітей. Спільне проживання з відповідачем є неможливим, оскільки він веде аморальний спосіб життя та застосовує до позивача фізичне насильство.

Позиція Верховного Суду

ВС касаційну скаргу не задовольнив, погодившись з рішеннями попередніх судів.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій, встановивши, що спірна квартира була придбана подружжям у період перебування у шлюбі, а тому є їх спільною сумісною власністю, обґрунтовано виходили із того, що частки сторін є рівними, підстави для відступу від засад рівності часток подружжя при поділі майна відсутні.

При вирішенні спору про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст. 70 СК в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування).

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що проживання дітей з позивачем, з огляду на встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини та положення ст. 70 СК, само по собі не є підставою для збільшення частки одного з подружжя. Наявність інших обставин, за яких можливе відступлення від засад рівності часток подружжя при поділі спірної квартири, позивачем не доведено.