ВС ВКАЗАВ, ЧИ ПОВИНЕН РОЗПОРЯДНИК ІНФОРМАЦІЇ ПЕРЕВЕСТИ ІНФОРМАЦІЮ В ЕЛЕКТРОННУ ФОРМУ ЗА ВІДПОВІДНИМ ЗАПИТОМ ПРО НАДАННЯ ПУБЛІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Запитувач звернувся до управління юстиції із запитом про надання публічної інформації, просив надати інформацію про кількість наказів управління, виданих більше, ніж за півтора року та надати копії наказів шляхом надіслання відповіді на електронну адресу.

Управління юстиції надало відповідь, у якій зазначило, що за запитуваний період видано 10283 накази. Копії наказів в електронному вигляді не створюються, тому запитувана позивачем інформація потребує її створення в інший спосіб, у зв’язку з чим, управління не є розпорядником цієї інформації. 

Запитувач звернувся до суду з позовом та просив визнати незаконною відмову управління юстиції у наданні копій наказів. Суди першої та апеляційної інстанцій вирішили позов задовольнити частково та зобов’язати управління юстиції надати запитувачу право робити виписки, фотографувати, копіювати, сканувати, записувати на будь-які носії інформації тощо, накази управління юстиції за місцем їх зберігання. 

Касаційні скарги подали як позивач, так і відповідач. Управління юстиції наполягало на правомірності своєї відмови, а запитувач просив суд зобов’язати управління юстиції надіслати на його електронну адресу копії наказів.

Верховний Суд визнав правомірними вимоги особи та зобов’язав управління юстиції надіслати на електронну адресу особи скановані копії наказів за запитуваний період в порядку, визначеному Законом України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації».

Суд касаційної інстанції визнав правильними висновки судів попередніх інстанцій щодо помилковості доводів відповідача про те, що відповідь на інформаційний запит позивача передбачає створення нової інформації, оскільки в даному випадку йдеться про переведення вже існуючої у відповідача інформації в електронний вигляд, тобто надання інформації, яка вже існує та розпорядником якої є відповідач.

Поряд з цим, ВС вказав, що частково задовольняючи позов, суди обрали неправильний спосіб захисту порушеного права позивача на інформацію та помилково поклали на управління юстиції обов’язок надати позивачу право робити виписки, фотографувати, копіювати, сканувати, записувати на будь-які носії інформації запитувані ним накази. В той час як відповідач був зобов’язаний задовольнити запит особи і надати скановані копії запитуваних документів.

КАС ВС зазначив, що встановлений статтею 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» перелік підстав для відмови у задоволенні запиту на інформацію є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Відповідач в порушення частини четвертої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» не навів установлених у цій статті підстав для відмови у задоволенні запиту на інформацію, що свідчить про очевидну необґрунтованість відмови та, відповідно, її протиправність.

Суд касаційної інстанції зауважив, що аналіз частини другої статті 34 Конституції України та частини другої статті 7 Закону України «Про інформацію» свідчить, що особа має право вибирати на власний розсуд форму копій документів, які вона запитує, а саме паперову чи електронну. У разі якщо переведення в електронну форму (сканування) не є технічно неможливим та не покладає на розпорядника надмірний тягар, враховуючи ресурсні можливості, вимога щодо надання копії документів у сканованій формі повинна бути задоволена.

ВС вказав, що аналіз установлених судами обставин справи та доводів відповідача не дають підстав для висновку про відсутність у управління юстиції технічної чи ресурсної можливості переведення в електронну форму запитуваних позивачем документів, а так само про те, що таке переведення та надсилання на електронну пошту позивача покладе на відповідача надмірний тягар (постанова від 31.01.2019 у справі № 820/4258/17).