Юридическая Компания

Новости

ОП КЦС ВС визначила, чи можливе позбавлення батьківських прав щодо дитини, яка під час розгляду справи досягла 18 років

Опубликовано 28 Фев 2024 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев

ОП КЦС ВС визначила, чи можливе позбавлення батьківських прав щодо дитини, яка під час розгляду справи досягла 18 років

Досягнення дитиною повноліття під час розгляду судом справи про позбавлення батьківських прав не може бути самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Незважаючи на досягнення дитиною повноліття, суд має встановити обґрунтованість чи необґрунтованість передбачених ст. 164 СК України підстав позову про позбавлення відповідача батьківських прав та ухвалити відповідне судове рішення.

Такого висновку, забезпечуючи єдність судової практики, дійшла Об’єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, повідомляє пресслужба ВС.

За обставинами справи, мати звернулася до суду з позовом про позбавлення батьківських прав колишнього чоловіка. Позов обґрунтований тим, що батько від виховання неповнолітнього сина самоусунувся, станом його здоров’я не цікавиться, з дитиною не спілкується, аліменти з часу їх стягнення не сплачує. Служба у справах дітей та сім’ї надала до суду висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача стосовно дитини.

На час ухвалення судового рішення дитина досягла повноліття. 

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав батька, оскільки таке можливе лише щодо дитини, яка не досягла 18 років, а на момент завершення розгляду справи син позивачки та відповідача вже був повнолітнім. Водночас місцевий суд зазначив, що якби рішення ухвалювалося до повноліття дитини, то були б усі передбачені законом підстави для позбавлення відповідача батьківських прав.

ОП КЦС ВС скасувала ухвалені судові рішення, передала справу на новий розгляд до суду першої інстанції, зробивши такі правові висновки.

Верховний Суд зауважив, що факт досягнення дитиною повноліття під час розгляду спору та ухвалення відповідного судового рішення не може впливати на правовий результат вирішення справи судом, оскільки суд має оцінювати в сукупності факти виконання / невиконання батьками своїх обов’язків щодо дитини за період до її повноліття, які й стали підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Положення СК України та інших законодавчих актів не містять заборони позбавлення батьківських прав стосовно сина / дочки після досягнення ними повноліття.

При досягненні повноліття особа втрачає правовий статус дитини в розумінні закону, проте сімейні відносини між батьком / матір’ю та сином / дочкою після досягнення дитиною повноліття не припиняються, між ними зберігається правовий зв’язок як батьків і дитини. Це, відповідно, означає й існування між ними взаємних особистих немайнових та майнових прав і обов’язків, які є чинними впродовж усього життя, а окремі з них – навіть після смерті одного з них.

Тож навіть після досягнення дитиною повноліття батьки, які не позбавлені батьківських прав стосовно такої дитини, зберігають певні права та обов’язки стосовно неї, які ґрунтуються на факті їх кровного споріднення. Із повноліттям дитини виникають права батьків на утримання і піклування з боку повнолітніх сина / дочки та відповідні кореспондуючі їм обов’язки. Батьки, не позбавлені батьківських прав, є спадкоємцями своєї дитини за законом.

Таке нормативне регулювання сімейних відносин між батьками та повнолітніми сином / дочкою є втіленням моральних засад суспільства, за яких батько та мати, які належно виконували свої обов’язки щодо власної дитини протягом тривалого часу (від народження і до досягнення дитиною повноліття, а в певних випадках –навіть після досягнення повноліття), мають право на утримання від повнолітніх сина / дочки, а також на спадкування за законом. Відповідно, позбавлення матері чи батька батьківських прав стосовно їхньої дитини, за умови доведеності факту невиконання ними своїх батьківських обов’язків, унеможливлює існування, зокрема, права на утримання та спадкування в майбутньому.

Отже, у разі подання позову про позбавлення батьківських прав щодо неповнолітньої дитини суд не може відмовити в такому позові з тієї підстави, що під час розгляду цивільної справи і вирішення спору по суті дитина досягла повноліття.

Тлумачення змісту п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов’язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов’язками.

Вирішуючи спір, суди не з’ясували, які докази свідчать про умисне ухилення відповідача від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини і, як наслідок, вказують на необхідність застосувати до відповідача крайній захід впливу у вигляді позбавлення батьківських прав. З’ясування цих обставин має істотне значення для правильного вирішення справи.

Постанова Верховного Суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 (провадження № 61-8918сво23) за посиланням.

Джерело: https://yur-gazeta.com

Далее

Оформлення тимчасового посвідчення громадянина України на територіях, де ведуться бойові дії

Опубликовано 27 Фев 2024 в Новости | Нет комментариев

Оформлення тимчасового посвідчення громадянина України на територіях, де ведуться бойові дії

Уряд ухвалив документ «Про реалізацію експериментального проєкту щодо оформлення тимчасового посвідчення громадянина України громадянам України, які перебувають на територіях, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією». Експериментальний проєкт запроваджується терміном на два роки.

Про це повідомляє Урядовий портал.

Дана постанова спрямована на повернення громадян України з тимчасово окупованих територій через треті країни.

Зазначається, що оформлення посвідчення особи на повернення в Україну громадянам України, які знаходяться на тимчасово окупованій території, є неможливим з огляду та те, що окремими країнами, особливо державою-агресором, це буде використано як визнання Україною окупованих територій — територією іноземної держави.

Враховуючи зазначене, на засіданні Координаційного штабу було прийнято рішення про розробку проєкту, яким передбачено оформлення тимчасового посвідчення громадянина України людям, які перебувають на територіях, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих рф.

Його прийняття дає можливість громадянам України отримати документ, що буде посвідчувати особу та підтверджувати громадянство. За допомогою якого особи матимуть можливість виїхати через територію, зокрема російської федерації, в’їхати на територію третіх країн та звернутися до закордонних дипломатичних установ для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Можливість використання такого документа на території інших держав буде узгоджуватися за сприянням Міністерства закордонних справ.

Джерело: https://yur-gazeta.com

Далее

З 10 лютого строки зберігання бухгалтерських і фінансових документів змінено: що передбачає наказ Мін’юсту

Опубликовано 26 Фев 2024 в Новости | Нет комментариев

З 10 лютого строки зберігання бухгалтерських і фінансових документів змінено: що передбачає наказ Мін’юсту

10 лютого 2024 року набрав чинності наказ Міністерства юстиції від 4 січня 2024 року № 40/5, яким внесено зміни до Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів (далі — Перелік).

Зазначений Перелік визначає строки зберігання відповідних документів, звернула увагу Державна податкова служба.

З урахуванням цих змін строки зберігання документів, що зазначаються у цьому Переліку та регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, застосовуються фізичними особами — підприємцями, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин (тоді як раніше це було добровільним для ФОП). При цьому строк зберігання для документів та інформації, пов’язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, для фізичних осіб — підприємців встановлюється відповідно до Податкового кодексу (далі — ПКУ) та становить 3 роки (п. 1.4 Переліку).

Також п. 2.10 Переліку визначено, що строки зберігання первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, внесків, інших обов’язкових платежів, розраховуються з дня подання податкової чи іншої звітності, для складення якої використовуються зазначені документи та/або інформація, а в разі її неподання — з передбаченого ПКУ граничного строку подання такої звітності.

Крім цього, змінилися і строки зберігання окремих конкретних документів, які стосуються фінансово-господарської діяльності. Зокрема, такий строк було збільшено з 1 або 3 років до 5. При цьому для таких документів встановили застереження такого характеру:

— документи, пов’язані з предметом податкової перевірки, інспектування (ревізії) органу державного фінансового контролю та/або адміністративним чи судовим оскарженням прийнятого за її (його) результатами рішення, зберігаються не менше встановленого мінімального строку та протягом одного року після закінчення передбаченого законом строку для судового оскарження такого рішення, а у разі такого оскарження — протягом одного року з дня набрання законної сили судовим рішенням, яким закінчено розгляд справи, а у разі оскарження такого судового рішення — протягом трьох місяців з дня набрання законної сили остаточним судовим рішенням, подальше оскарження якого неможливе;

— документи, щодо яких сплинув мінімальний строк зберігання, що стосуються звітних періодів, за які більше не може проводитись податкова перевірка, інспектування (ревізія), підлягають знищенню (крім тих, що можуть бути використані для документального забезпечення процесу відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок збройної агресії російської федерації та тимчасової окупації);

— документи та інформація, на які поширюються вимоги статей 39 і 39-2 ПКУ, зберігаються не менше 7 років.

Джерело: https://jurliga.ligazakon.net

Далее

Модель спільної фізичної опіки у спорах щодо місця проживання дітей: ВС

Опубликовано 20 Фев 2024 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев

Модель спільної фізичної опіки у спорах щодо місця проживання дітей: ВС

При вирішенні спору між розлученими батьками про визначення місця проживання дитини суд, керуючись міжнародними нормами та принципом рівності прав і обов’язків батьків, з урахуванням обставин справи, має право розглянути питання щодо визначення місця проживання дитини з одним із батьків із забезпеченням контакту дитини з іншим із батьків чи застосування спільної фізичної опіки з почерговим проживанням дитини в помешканні кожного з батьків за відповідним графіком.

На цьому неодноразово наголошував Верховний Суд у судових рішеннях, ухвалених протягом 2023 — 2024 років.

У Верховному Суді зазначили, що станом на середину лютого 2024 року немає судових рішень, що набрали законної сили, якими було б застосовано модель спільної фізичної опіки, хоча така модель тривалий час активно застосовується в країнах англо-американської правової системи та країнах Європи.

У справі, яка перебувала на розгляді Верховного Суду, батько і мати заявили зустрічні позовні вимоги про визначення місця проживання трьох неповнолітніх синів.

Суд першої інстанції визначив місце проживання старших синів із батьком, молодшого — з матір’ю.

Апеляційний суд змінив рішення суду першої інстанції, визначив місце проживання молодшого сина також з батьком.

Верховний Суд ухвалив судове рішення, яким визначив місце проживання двох молодших малолітніх дітей (старшому вже виповнилося 15 років) почергово з кожним із батьків: два тижні з батьком, два тижні з матір’ю, акцентувавши на тому, що старший має право приєднуватися до братів. Після двох тижнів той із батьків, із ким проживали діти, зобов’язаний супроводити (привезти) їх до місця проживання другого з батьків та передати під фізичну опіку іншого з батьків.

Касаційний суд врахував, що сторони працюють в одному місті та проживають у передмісті Львова, позитивно характеризуються, висловлюють бажання однаковою мірою піклуватися про дітей.

Під час розгляду справи в суді касаційної інстанції було проведено три судових засідання за участю учасників справи та їх представників. Кожна зі сторін погоджувалася на встановлення почергової спільної опіки, подала проєкт мирової угоди, однак остаточної згоди щодо всіх умов сторони не дійшли.

Колегія суддів узяла до уваги пропозиції сторін, викладені в проєктах мирових угод, та погодилася з остаточним висновком органу у справах дітей щодо застосування в сімейній ситуації, з приводу якої існує спір, моделі спільної фізичної опіки батьків щодо дітей.

Оскільки діти тривалий час проживають із батьком, вони мають відповідні соціальні контакти за місцем проживання батька, виявляють більшу прихильність до нього. Однак вочевидь діти потребують і материнської турботи та любові, що має позитивно впливати на їхній розвиток. Діти, позбавлені любові, можуть перетворитися на дорослих, сповнених ненависті. Як зазначав професор Гарвардського університету, фахівець із чоловічої психології Віліам Поллак, за відсутності зв’язків із батьками (зокрема матір’ю) маленькі хлопчики, як правило, страждають мовчки, і замість сліз вони згодом можуть «заплакати кулями».

Використання спільної фізичної опіки у цій справі спрямоване на повернення матері в життя і виховання дітей, які потребують як материнського, так і батьківського виховання, що разом формують основу становлення дітей як повноцінних членів суспільства.

Суд також узяв до уваги необхідність забезпечення спільного проживання братів з огляду на їхній емоційний зв’язок, взаємопідтримку та бажання проживати разом, що відповідає принципу якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

Постанова КЦС ВС від 16 лютого 2024 року у справі № 465/6496/19 (провадження № 61-16408св23)

За повідомленням Верховного Суду

Далее

Житловий сертифікат на зруйноване майно: як отримати

Опубликовано 19 Фев 2024 в Новости | Нет комментариев

Житловий сертифікат на зруйноване майно: як отримати

Як отримати компенсацію за зруйноване чи пошкоджене нерухоме майно та отримати житловий серифікат, розповіли у Координаційному центрі з надання правничої допомоги.

Житловий сертифікат на придбання об’єкта житлової нерухомості — електронний документ, що підтверджує гарантії держави щодо забезпечення фінансування придбання квартири, іншого житлового приміщення, будинку садибного типу, садового або дачного будинку (у тому числі фінансування придбання такого приміщення/будинку, що буде споруджений у майбутньому, або інвестування/фінансування його будівництва) в обсязі, що дорівнює грошовій сумі, зазначеній у такому документі.

Отримувачами компенсації за пошкоджені/знищені об’єкти нерухомого майна є:

1) фізичні особи — громадяни України, які є:

  • власниками пошкоджених/знищених об’єктів нерухомого майна;
  • замовниками будівництва;
  • власниками спеціального майнового права на неподільні житлові об’єкти незавершеного будівництва, майбутні об’єкти житлової нерухомості або особами, які сплатили часткову ціну такого об’єкта та на користь яких зареєстровано обтяження речових прав на такий об’єкт;
  • особами, які здійснили інвестування/фінансування будівництва об’єктів будівництва, щодо яких отримано право на виконання будівельних робіт;
  • членами житлово-будівельних (житлових) кооперативів, які викупили квартиру, інше житлове приміщення в будівлі, будинок садибного типу, садовий або дачний будинок кооперативу, але не оформили право власності на нього;
  • спадкоємцями осіб, визначених підпунктами «а» — «ґ» цього пункту

2) об’єднання співвласників багатоквартирних будинків, управителі багатоквартирних будинків, житлово-будівельні (житлові) кооперативи, які здійснюють утримання відповідних будинків, особи, уповноважені співвласниками багатоквартирних будинків.

Порядок подачі заяви 

Для отримання компенсації заявник подає заяву до Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об’єкти нерухомого майна, уповноваженої розглядати заяви на відповідній території.

Заява про надання компенсації подається до Комісії за вибором заявника:

  • в електронній формі — засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі — Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія);

Заявник, який подає заяву в електронній формі:

1) встановлює мобільний додаток Порталу Дія (Дія) на електронному носії та проходить електронну ідентифікацію та автентифікацію;

2) відкриває спеціальний рахунок в одному з банків України, з яким Мінцифри укладено відповідний договір електронної інформаційної взаємодії (далі — банк), та перевіряє номер спеціального рахунка (за стандартом IBAN) для виплати компенсації;

3) обирає у мобільному додатку Порталу Дія (Дія) послугу «Компенсація за знищене майно»;

4) подає у мобільному додатку Порталу Дія (Дія) заяву;

5) отримує у мобільному додатку Порталу Дія (Дія) автоматичне повідомлення про реєстрацію поданої заяви та про початок її розгляду;

6) забезпечує доповнення запитуваної інформації у разі надходження відповідних повідомлень у мобільному додатку Порталу Дія (Дія) або додаткове подання документів.

  • у паперовій формі — через центр надання адміністративних послуг, орган соціального захисту населення або нотаріуса.

Адміністратор центру надання адміністративних послуг, посадова особа органу соціального захисту населення або нотаріус у день звернення особи з метою подання заяви та переліку документів:

1) встановлює особу та повноваження її представника (у разі подання звернення представником);

2) заповнює заяву (з переліком документів, які додаються до заяви) засобами Порталу Дія;

3) роздруковує зареєстровану заяву, інший документ (за бажанням особи) та забезпечує її підписання отримувачем компенсації;

4) видає заявнику примірник зареєстрованої заяви із зазначенням реєстраційного номера заяви та цифрового коду.

УВАГА Подання заяв про надання компенсації за знищені об’єкти нерухомого майна до Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об’єкти нерухомого майна здійснюється в електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія), з 15 липня 2023 року.

Використання житлового сертифіката

Житловий сертифікат використовується отримувачем компенсації для фінансування придбання квартири, будинку чи іншого житла. Обсяг такого фінансування дорівнює грошовій сумі, зазначеній у житловому сертифікаті.

Якщо фактична вартість житла буде більшою, ніж вартість, яка вказана в житловому сертифікаті, отримувач компенсації самостійно сплачує таку різницю.

Житловий сертифікат може бути використаний лише його власником або його спадкоємцем та не може бути відчужений третім особам.

Отримувач компенсації не має права відчужувати (продавати/дарувати) квартиру, будинок, інше житлове приміщення, придбані (у тому числі проінвестовані/профінансовані) ним з використанням житлового сертифіката, протягом п’яти років.

Житловий сертифікат на придбання об’єкта житлової нерухомості містить таку інформацію:

  1. відомості про отримувача компенсації;
  2. наявність/відсутність пріоритетного права на отримання компенсації;
  3. розмір компенсації, зазначений у рішенні Комісії;
  4. реєстраційний номер житлового сертифіката в Реєстрі пошкодженого та знищеного майна;
  5. відомості про рішення Комісії та відповідних органів місцевого самоврядування чи військової адміністрації, на яких ґрунтується видача житлового сертифіката;
  6. відомості про знищений об’єкт нерухомого майна, за який надається компенсація;
  7. згенерований QR-код для швидкого розпізнавання скануючими пристроями.

Кабінетом Міністрів України прийнято зміни до Порядку надання компенсації за знищені об’єкти нерухомого майна.

Встановлено обмеження по площі до знищених об’єктів нерухомого майна: 

  • площа квартири не повинна перевищувати 150 кв. метрів;
  •  площа будинку садибного типу, садового або дачного будинку не повинна перевищувати більше як 200 кв.

Надалі площа, щодо якої не була нарахована компенсація, буде використана у разі подання заяви на компенсацію коштом репарацій або інших джерел, якщо така компенсація буде передбачена нормативно-правовими актами.

Громадяни самі можуть обирати тип житла, його місце розташування, нотаріуса для оформлення угоди. У випадку нав’язування рішень щодо реалізації сертифіката, варто звертатися на гарячу лінію Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України за номером (044) 351-48-00 або на спеціальну лінію НАБУ за номером 0 800 213 200.

Джерело:https://yur-gazeta.com

Далее

Щодо права на оскарження наказів про призначення перевірок

Опубликовано 16 Фев 2024 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев

Щодо права на оскарження наказів про призначення перевірок

1. Можливість оскарження податкової перевірки у разі допуску контролюючого органу до перевірки

Раніше судова практика ґрунтувалася на тому, що платник податків, який допустив контролюючий орган до проведення перевірки, мав право згодом оскаржити законність її призначення. Тобто навіть при фактичному проведенні перевірки платник мав шанс скасувати її результати, апелюючи до процесуальних порушень, допущених при її призначенні.

Однак остання практика ВС свідчить про зміну підходу до цього питання. Згідно з новою позицією ВС, якщо платник допустив контролюючий орган до перевірки, він фактично визнає законність такої перевірки. Це означає, що згодом платник не може апелювати до порушень, допущених при її призначенні, як до підстави для скасування результатів перевірки (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021, справа 816/228/17).

Відтепер скасувати результати перевірки можливе лише за наявності конкретних порушень, які вплинули на:

— процес дослідження обставин контролюючим органом.

— правильність висновків, зроблених контролюючим органом за результатами перевірки.

Тобто суд відходить від практики скасування податкових перевірок через процесуальні порушення, акцентуючи на матеріальних порушеннях права, які могли мати вплив на кінцевий результат перевірки.

2. Оскарження наказу про проведення податкової перевірки при недопуску контролюючого органу

Раніше платники податків могли не допускати податкову до перевірки, ризикуючи отримати арешт майна. Проте оскарження наказу про призначення перевірки в суді зазвичай допомагало зняти цей арешт. Суб’єкти господарювання, одразу після не допуску податкової до перевірки, зверталися до суду з позовом про оскарження наказу про призначення перевірки. І в тому разі, якщо податківці зверталися до суду задля накладення арешту, платник податків надавав ухвалу про відкриття провадження у справі щодо незаконності наказу про проведення перевірки.

Однак 23 лютого 2023 року Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду прийняв постанову (справа № 640/17091/21), в якій зазначив, що оскарження наказу не є спором про право, тому арешт майна платника податків можливий навіть при оскарженні наказу про перевірку.

3. Збільшення строків застосування штрафних санкцій

Як відомо, до платника податків за несвоєчасне подання податкової звітності протягом 1095 днів можуть застосовуватися штрафні санкції. Цей строк раніше обчислювався з моменту виникнення податкових зобов’язань. Наприклад, за звітний період 2017 року штраф міг накладатися до 2020 року.

Відтепер позиція податкової змінилася, 3-річний строк (1095 днів) почав обраховуватися не з моменту виникнення обов’язку подати звіт, а з моменту останньої дії платника. Наприклад, якщо платник мав подати декларацію в 2017 році, а подав 2020 року, то штраф може застосовуватися протягом 3 років, які обраховуються з 2020 року. Тобто такий штраф може бути накладений до 2023 (Постанова ВСУ від 24.07.2023, справа №821/850/18).

Цей принцип діє за аналогією з перериванням строку позовної давності, коли, наприклад, законом визначено три роки, протягом яких кредитор може звернутися до суду, але якщо боржник вчинив якусь дію, яка вказує про визнання ним боргу, наприклад, він направив якийсь лист кредитору чи зробив оплату, то ці три роки перериваються та починають обраховуватися з нової дати.

4. Визнання договору недійсним

Контролюючий орган у встановленому законом порядку може визнати договір, укладений між суб’єктами господарювання недійсним або нікчемним, тобто укладеним з порушенням істотних умов. Такими істотними умовами можуть бути: відсутність ціни договору, строків або суперечність його умов вимогам закону. Податкова може не визнати такий договір, відтак здійснені за ним операції не будуть враховуватись при визначенні податкового зобов’язання. Тобто платник податків може втратити право на внесення таких розрахунків до витрат або право на податковий кредит з ПДВ.

Позиція Верховного Суду щодо недотримання вимог щодо істотних умов договору як підстави для невизнання операції для обрахунку бази оподаткування, викладена у постанові від 23.03.2023 у справі №640/4924/20.

Це були чотири негативних новели в законодавстві, але давайте все-таки закінчимо на позитивній ноті та розглянемо три позитивні кейси для платників податків.

5. Щодо штрафів при застосуванні РРО

Суб’єкти господарювання у своїй діяльності використовують різні апарати програмного забезпечення, які інтегрують РРО та банківський платіжний термінал в одному пристрої. У деяких випадках РРО та термінал можуть бути окремими.

Застосування розділеної системи призводить до видачі двох чеків, що, за твердженням податкової, є незаконним та порушує законодавство про РРО, тягнучи за собою штрафні санкції.

Однак Верховний Суд у своїй постанові від 03.11.2023 у справі №640/23582/21 дійшов висновку, що використання двох окремих пристроїв та видача двох чеків є законними та не є порушенням. Відповідно застосування штрафів є протиправним.

6. Часткове визнання зобов’язання недійсним

Податкова чи суд можуть частково визнати протиправним рішення щодо неврахування певної суми штрафних санкцій. Якщо це рішення в частині, в якій воно визнано недійсним, не може бути виокремлено чи ідентифіковано, тобто є неподільним, то таке рішення буде повністю незаконним і скасовується. Якщо неможливо чітко виокремити частину суми зобов’язання, то і суд не наділений такими повноваженнями, відповідно й не можна накладати штраф. Така позиція міститься у висновках Верховного Суду, викладених у постанові від 28.03.2023 у справі №260/433/19.

7. Продаж товарів за ціною нижче собівартості

Раніше була практика, згідно з якою податкова не вважала господарською операцією продаж товару виробником нижче собівартості. Це позбавляло суб’єкта господарювання права на податковий кредит. Однак, з огляду на нестабільність ринку, інфляційні та інші процеси, ВС у постанові від 04.04.2023 у справі №120/15979/21-а дійшов висновку, що продаж товару в мінус може бути виправданим. Отже, якщо виробник продає товар нижче собівартості, такі операції визнаються господарськими. Це дає виробнику / постачальнику право на податковий кредит для зменшення податку з доданої вартості.

Джерело: https://yur-gazeta.com

Далее