В Україні пенсіонери зобов’язанні інформувати ПФУ про суттєві зміни в своєму житті. До суттєвих змін відноситься працевлаштування або звільнення з роботи.
Так, пенсіонер протягом 10 днів має повідомити про цей факт органи Пенсійного фонду. Без такого повідомлення може бути виплачена зайва сума, яку потім зобов’яжуть повернути в бюджет.
Про це повідомляють в ПФУ. Відповідна вимога міститься у ч.2 ст.16 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Неповідомлення або невчасне повідомлення про працевлаштування (або реєстрацію підприємницької діяльності) призводить до незаконних виплат пенсійних коштів, які підлягають обов’язковому поверненню органам ПФУ.
Після повідомлення про звільнення з роботи пенсіонери набувають право на надбавки та підвищення, які передбачені тільки для непрацюючих осіб. Приміром, непрацюючим пенсіонерам проводиться перерахунок пенсії у зв’язку з підвищенням розміру прожиткового мінімуму.
“Звертаємо увагу пенсіонерів, які проходили реєстрацію підприємницької діяльності, але з різних причин не займалися нею. Відсутність доходу від підприємницької діяльності не є підставою відносити пенсіонера до непрацюючої особи. До того моменту, поки не буде надано інформацію про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП, особа вважаєтеся працюючим пенсіонером”, – зазначають в фонді.
Про дату працевлаштування, звільнення або припинення реєстрації підприємницької діяльності пенсіонери повідомляють органи ПФУ виключно шляхом подання заяви та документів, що засвідчують відповідні відомості (наказу або розпорядження про прийняття/звільнення з роботи, трудової книжки із записом про працевлаштування/звільнення, цивільно-правового договору тощо).
Джерело: https://enovosty.com
Далее
Військовозобов’язані громадяни мають надавати ТЦК та СП такі дані:
Про будь-які зміни військовозобов’язаний повинен сповістити ТЦК протягом семи днів. У разі недотримання цих вимог, особу можуть притягнути до адміністративної відповідальності за ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У період дії воєнного стану за таке порушення передбачений штраф від 17 000 до 25 500 тис. грн.
Далее
Кабмін на засіданні 15 жовтня схвалив законопроект, яким пропонується встановити, що у разі смерті або тяжкої хвороби близького родича, що загрожує життю хворого, засудженим, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, дільницях соціальної реабілітації виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і дільницях соціальної реабілітації виправних колоній середнього рівня безпеки та виховних колоніях, дозволяються короткочасні виїзди за межі колонії на території України, крім тимчасово окупованої, на строк не більше 7 діб, не включаючи часу, необхідного для проїзду в обидва кінці (не більше трьох діб).
Іншим засудженим короткочасні виїзди дозволяються за межі виправної колонії на території України, крім тимчасово окупованої, на строк не більше однієї доби, не включаючи часу, необхідного для проїзду в обидва кінці (не більше трьох діб).
Також пропонується передбачити, що засуджені, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, дільницях соціальної реабілітації виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і дільницях соціальної реабілітації виправних колоній середнього рівня безпеки та виховних колоніях, прямують до місця призначення і у зворотному напрямку самостійно, а інші засуджені переміщуються до місця призначення і у зворотному напрямку та охороняються вартами колонії.
Витрати колонії, повʼязані з наданням засудженим короткочасних виїздів, оплачують засуджені, їх родичі або інші особи.
Відповідний законопроект «Про внесення змін до статті 111 Кримінально-виконавчого кодексу України у зв’язку з Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2023 року № 11-р(ІІ)/2023» буде подано на реєстрацію до парламенту.
Раніше, Конституційний Суд України у Рішенні №11-р(ІІ)/2023 від 20 грудня 2023 року (суддя-доповідач – Віктор Городовенко) визнав неконституційними окремі приписи частини першої статті 111 КВК в тім, що вони унеможливлюють застосування до засуджених до довічного позбавлення волі осіб короткочасних виїздів за межі колонії на території України у зв’язку з такою винятковою особистою обставиною, як смерть або тяжка хвороба близького родича, що загрожує життю хворого.
Також КСУ зобов’язав Верховну Раду протягом 3 місяців привести нормативне регулювання, установлене окремими приписами ч. 1 статті 111 КВК у відповідність до Конституції та цього Рішення.
Джерело: https://sud.ua
Далее
На засіданні 15 жовтня Кабмін вніс зміни до порядків № 685 та № 740 — щодо процедури надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та статусу члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України. Про це повідомила пресслужба Мінветеранів.
Змінами врегульовано, зокрема, процес подання такої заяви у паперовій формі.
«Відтепер це можна зробити за місцем своєї реєстрації, звернувшись до місцевого структурного підрозділу з питань ветеранської політики, у тому числі поштою, або через ЦНАП», — пояснили в міністерстві.
Крім того, змінами визначено перелік органів, до яких місцевий структурний підрозділ з питань ветеранської політики робить запит на витребовування документів, у разі їх відсутності у заявника.
Джерело:https://jurliga.ligazakon.net
Далее
За вчинення правопорушення у вигляді фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору фізичні особи – підприємці, які є платниками єдиного податку першої – третьої груп, несуть відповідальність у вигляді попередження (абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України). Водночас для фізичних осіб – підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, за вчинення такого правопорушення законом передбачена санкція у вигляді штрафу.
На це вказав Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 18 вересня 2024 року у справі № 240/7766/23.
ФОП звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправною та скасувати постанову управління Держпраці про накладення штрафу за порушення нею вимог законодавства про працю (фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).
Вказаний факт був установлений ДПС під час проведення фактичної перевірки господарської діяльності позивачки, про що був складений акт та надісланий управлінню Держпраці.
Суди попередніх інстанцій визнали оскаржений адміністративний акт протиправним, посилаючись на абзац 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, який передбачає, що за вчинення такого правопорушення ФОП, які є платниками єдиного податку першої – третьої груп, несуть відповідальність у вигляді попередження, а не штрафу.
Касаційний адміністративний суд у складі ВС скасував рішення судів та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову.
КАС ВС визнав висновки судів попередніх інстанцій такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на помилковому застосуванні норм абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, які передбачають санкцію у вигляді попередження за вчинені у спірних відносинах порушення законодавства про працю лише для фізичних осіб – підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої – третьої груп, тоді як за змістом наявних у справі матеріалів позивачка до таких суб’єктів не належить, вона перебуває на загальній системі оподаткування і не є платником єдиного податку будь-якої з його груп.
Джерело: https://pravo.ua
Далее
Якщо в зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що в разі наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення.
Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду, повідомляє пресслужба ВС.
У справі, що розглядалася, між позивачкою (замовницею) та відповідачем (виконавцем) був укладений договір про участь у спільному будівництві об’єкта нерухомості. Виконавець склав розписку про те, що отримав від замовниці 65 тис. дол. США як повну оплату за об’єкт нерухомості.
Згодом сторони уклали договір про розірвання зазначеного договору, за змістом якого виконавець зобов’язався повернути замовниці суму, еквівалентну 65 тис. дол. США, отриману як плату за об’єкт нерухомості.
Оскільки виконавець зобов’язання з повернення коштів не виконав, замовниця звернулася до суду з позовом про стягнення заборгованості в сумі, еквівалентній 65 тис. дол. США за курсом НБУ на день ухвалення судом рішення по суті спору.
Суди попередніх інстанцій позов задовольнили, стягнувши заборгованість у сумі, еквівалентній 65 тис. дол. США за курсом НБУ на день виконання рішення.
Відповідач у касаційній скарзі, не оспорюючи факту невиконання ним зобов’язання, посилався на те, що еквівалент суми 65 тис. дол. США в національній валюті підлягає обчисленню на момент звернення до суду із цим позовом, а не на момент виконання судового рішення.
Велика Палата ВС звернула увагу, що валюту платежу сторони в договорі не визначили. Водночас відсутність у договорі посилання на валюту платежу не спростовує вимог публічного порядку про те, що на території України гривня є єдиним засобом платежу незалежно від валюти зобов’язання, що виникло між фізичними особами – резидентами.
За змістом ч. 2 ст. 533 ЦК України сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Спеціального порядку визначення суми, яка підлягає сплаті у гривнях, сторони в укладеному ними договорі не погодили.
У цій справі спір виник саме у зв’язку з невиконанням відповідачем у добровільному порядку договірного зобов’язання. На момент розгляду справи судом платіж на виконання умов договору відповідач не здійснив.
Стягнення заборгованості за договором у судовому рішенні підтверджує наявність між сторонами невиконаного зобов’язання та обов’язок боржника сплатити кошти на користь кредитора в межах процедури виконання судового рішення (виконавчого провадження).
Тому ВП ВС виснувала, що якщо в зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що в разі наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення.
Стягнення судом першої інстанції з виконавця на користь позивачки заборгованості в сумі, еквівалентній 65 тис. дол. США за курсом НБУ на день виконання рішення, повною мірою відповідає приписам ч. 2 ст. 533 ЦК України.
Водночас при стягненні судом заборгованості в еквіваленті іноземної валюти за курсом НБУ на день виконання рішення в судовому рішенні зазначається лише одна сума боргу (в іноземній валюті), а сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається державним / приватним виконавцем на момент здійснення боржником платежу під час виконання судового рішення.
Постанова ВП ВС від 11 вересня 2024 року у справі № 500/5194/16 (провадження № 14-81цс24) за посиланням.
Далее
