Опубликовано director 4 Сен 2019 в Без рубрики | Нет комментариев
Фабула судового акта: Заявник, громадянин України В.П. Петриченко, стверджував, що національні суди порушили права, гарантовані Конвенцією, оскільки належним чином не обґрунтували прийняті у справі Заявника рішення.
Заявник звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України про стягнення пенсійної заборгованості, а також моральної шкоди. Зокрема Заявник стверджував, що тривалий час отримував пенсію у розмірі меншому, ніж гарантований Конституцією України.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, відзначивши, що відповідачем не було порушено жодних підзаконних актів; вказане рішення було залишене судами апеляційної і касаційної інстанції без змін. Під час прийняття рішень суди не врахували і не прокоментували посилання Заявника на відповідні положення Конституції України.
Під час розгляду справи у ЄСПЛ Уряд наголошував на тому, що національні суди: 1) не були зобов`язані у рішенні відповідати на кожен аргумент Заявника; 2) врахували аргументи Заявника під час ухвалення рішення; 3) прийняли обґрунтоване рішення, яке відповідає положенням Конституції України.
ЄСПЛ відзначив, що національні суди під час розгляду справи навіть не намагалися проаналізувати вимоги Заявника на їх відповідність положенням Конституції України. Аргументи Заявника у даній справі були конкретними, доречними та важливими, проте національні суди цілком не врахували їх, що призвело до порушення Конвенції. Під час розгляду справи Заявника у кожній інстанції суди посилалися на його вимоги, проте не аналізували їх. Разом із цим, ЄСПЛ підкреслив, що до його компетенції не належить вирішення питання щодо того, яким саме способом національні суди повинні були враховувати і розглядати аргументи Заявника.
У вказаній справі ЄСПЛ послався на рішення у справах «Богатова проти України» та «Проніна проти України». Заявники у вказаних справах також вимагали привести розмір отримуваної пенсії у відповідність до положень Конституції України. Зокрема, у рішенні «Богатова проти України» ЄСПЛ також наголосив на тому, що суди не здійснили жодних спроб розглянути специфічні, доречні та важливимі аргументи Заявниці щодо визначення розміру її пенсії. У вказаному рішенні ЄСПЛ відзначив, що одним із способів реагування на ситуацію могло бути порушення провадження щодо конституційності пенсійного законодавства у Конституційному Суді України.
З огляду на вказане, ЄСПЛ дійшов висновку про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.
