В 2020 году повышен порог наступления уголовной ответственности за кражу.
Поскольку с 1 января 2020 года прожиточный минимум для работоспособного лица в расчете на месяц составляет 2102 грн, увеличились суммы определения последствий преступления.
Напомним, необлагаемый налогом минимум доходов граждан, указанный в диспозиции норм, равен 1/2 прожиточного минимума для работоспособных лиц по состоянию на 1 января текущего года.
То есть, в 2020 году для норм административного и уголовного законодательства в части квалификации административных или уголовных правонарушений применяется сумма в 1 051 грн.
Таким образом, в соответствии со статьей 51 КоАП кража чужого имущества считается мелкой, если стоимость такого имущества на момент совершения правонарушения не превышает 0,2 необлагаемого налогом минимума доходов граждан, то есть — 210,2 грн (0,2 х (50% х 2102). Мелкая кража влечет за собой штраф от 17 до 510 грн или исправительные работы сроком до одного месяца с отчислением 20 % заработка, или административный арест на срок от пяти до десяти суток.
Если стоимость похищенного имущества превышает 210,2 грн, наступает уголовная ответственность. В соответствии со статьей 185 Уголовного кодекса тайное похищение чужого имущества карается штрафом от 50 до 100 необлагаемых налогом минимумов доходов граждан (в санкции НМДГ составляет 17 грн) или общественными работами на срок от 80 до 240 часов, или исправительными работами сроком до двух лет, или арестом сроком до 6 месяцев, или лишением свободы сроком до трех лет.
Если преступлением причинен ущерб, уголовная ответственность усиливается. Значительным ущербом считается причинение убытков на сумму от 105 100 до 262 750 грн. Кража совершена в крупных размерах, если убытки превышают 262 750 грн. Особо крупным размером считается 630 600 грн.
Далее
27 грудня 2019 рок у Верховній Раді зареєстровано проєкт закону № 2693 «Про медіа».
Як зазначено у пояснювальній записці, метою законопроєкту є створення єдиної, впорядкованої та взаємоузгодженої системи правових норм, спрямованих на регулювання правовідносин у сфері медіа.
Закон регулює відносини, пов’язані з поширенням масової інформації, визначає правові засади діяльності в Україні суб’єктів у сфері медіа, а також засади державного управління, регулювання та нагляду (контролю) у цій сфері.
До сфери дії Закону не відноситься поширення масової інформації:
1) фізичними особами, які не діють як медіа (не є суб’єктами у сфері медіа);
2) фізичними особами – підприємцями або юридичними особами на власних веб-сайтах, якщо поширення масової інформації не є основним видом діяльності суб’єкта та поширювана ним масова інформація пов’язана з господарською діяльністю суб’єкта у сферах, відмінних від сфери дії Закону;
3) у вигляді кореспонденції, яка надсилається визначеному колу користувачів, зокрема, з використанням електронних комунікацій, за виключенням розповсюдження масової інформації;
4) у вигляді онлайн ігор в мережі Інтернет, крім випадків надання доступу до програм через онлайн ігри у тому числі шляхом інтеграції аудіовізуальних медіа-сервісів в інтерфейс (середовище) онлайн ігор;
5) на веб-сайтах державних органів, органів місцевого самоврядування, за умови, що поширення такої інформації не є діяльністю, визначеною у Законі;
6) в інших випадках, визначених Законом.
Відповідно до Закону суб’єктами у сфері медіа є:
1) суб’єкти у сфері аудіовізуальних медіа (лінійних та нелінійних);
2) суб’єкти у сфері друкованих медіа;
3) суб’єкти у сфері онлайн-медіа;
4) провайдери аудіовізуальних сервісів;
5) провайдери платформ спільного доступу до інформації;
6) постачальники електронних комунікаційних послуг для потреб мовлення з використанням радіочастотного ресурсу.
У Законі встановлено вимоги до змісту інформації та організації надання медіа-сервісів.
Ліцензуванню відповідно до законопроекту підлягає виключно мовлення з використанням радіочастотного ресурсу України та постачання електронних комунікаційних послуг для потреб мовлення з використанням радіочастотного ресурсу.
Обов’язковій реєстрації згідно з Законом підлягають суб’єкти, що здійснюють мовлення без використання радіочастотного ресурсу, суб’єкти у сфері друкованих медіа, провайдери аудіовізуальних сервісів, а також суб’єкти у сфері медіа, в тому числі й нерезиденти України, які надають користувачам на території України доступ до своїх медіа-сервісів на умовах, що передбачають оплату користувачами доступу чи користування такими медіа-сервісами.
Суб’єкти у сфері онлайн-медіа та платформи спільного доступу до інформації самостійно приймають рішення про реєстрацію.
Іноземні лінійні медіа можуть поширюватись на території України провайдерами аудіовізуальних сервісів виключно після реєстрації таких медіа у порядку, який окремо визначається Законом.
Усі ліцензійні й реєстраційні процедури згідно з законопроектом відбуваються через електронний кабінет суб’єкта у сфері медіа, функціонування якого забезпечується Національною радою з питань телебачення і радіомовлення.
«Жодна фізична або юридична особа одноособово та/або спільно з групою пов’язаних осіб не має права контролювати у будь-який спосіб, у тому числі через вплив на формування управлінських та/або наглядових органів суб’єкта у сфері аудіовізуальних медіа або шляхом здійснення контролю власника такого суб’єкта, більше 35 відсотків загального обсягу відповідного територіального аудіовізуального медіа-ринку – загальнонаціонального, регіонального або місцевого, або 35 відсотків за сукупністю контролю в межах різних ринків», – зазначають автори законопроєкту.
Закон запроваджує нову форму регулювання – спільне регулювання у сфері медіа, тобто поєднання державного регулювання та галузевого саморегулювання. Вимоги до інформації, для якої законодавством передбачено регулювання змісту, пропонується встановити у відповідних правилах.
При цьому медіа добровільно беруть на себе обов’язок дотримуватись цих вимог, а Національна рада визнає, що ці вимоги є достатніми для забезпечення суспільних інтересів. «Задля забезпечення спільного регулювання Законом передбачається створення органу спільного регулювання у формі громадської спілки, що є юридичною особою, засновниками якої є ліцензіати та реєстранти, а також їх галузеві об’єднання», – йдеться у пояснювальній записці.
Далее
З 1 січня 2020 року діють нові реквізити для сплати судового збору та інших платежів. Про це нагадує пресцентр судової влади України.
«Оновлені реквізити рахунків для зарахування судового збору та інших рахунків для зарахування надходжень до бюджетів при розгляді справ у судах, що почали діяти з 1 січня 2020 року, Ви можете знайти на офіційних веб-сайтах судів в розділі «Громадянам», рубрика «Судовий збір»», – йдеться у повідомленні.
Зазначимо, з 1 січня діятимуть нові рахунки для зарахування податків, зборів та інших платежів за стандартом IBAN. Застосування IBAN стає обов’язковим для клієнтів усіх банків України під час здійснення переказів коштів як у національній, так і в іноземних валютах, у тому числі під час транскордонних переказів. Тобто, всі перекази будуть здійснюватися лише з використанням IBAN.
Нагадаємо, що відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, – у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
З 1 січня 2020 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розмірі 2102 грн. Детальніше про ставки судового збору – читайте за цим посиланням.
Далее
У Верховній Раді готують законопроєкт, який дозволить ділити відпустку для догляду за дитиною між членами сім’’ї. Про це розповіла голова парламентського комітету з питань соціальної політики Галина Третякова, пише «Лівий берег».
«Готуємо ми також у комітеті і свою позицію для відпусток. Там теж є два блоки: декретну відпустку ми хочемо зробити трансферною, щоб мама, тато і найближчі бабусі, дідусі отримували спільне право нею розпоряджатися і, відповідно, замінювати одне одного», – розповіли Третьякова.
Вона пояснила необхідність такої реформи потребою в збереженні матір’ю професійних навичок.
«Для чого це потрібно? Щоб жінка не випадала з професії на три роки і мала можливість побути вдома півроку, потім вийти попрацювати і знову піти в декретну відпустку. Цей регламент для того, щоб мама не втрачала професійних навичок і не випадала з трудового процесу», – зазначила депутат.
Голова комітету з питань соціальної політики переконана, що нововведення, яке отримало назву «трансферна декретна відпустка», можна використати і для того, щоб уся сім’я могла побути з новонародженим у ранній період його життя.
«Три роки – це дуже великий термін, тому дати можливість сім’ї заміняти того, хто доглядає за дитиною, або дати можливість родині побути разом, коли народилася нова людина – це те, чого хочеться досягти трансферною декретною відпусткою», – додала Третьякова.
Далее
Позивач просив суд стягнути з відповідачів матеріальні збитки, понесені у зв`язку з укладенням недійсного правочину. Особа зазначав, що у 2010 році купив для сина квартиру за 23 500,00 дол. США, яка у подальшому була продана іншій особі. Згодом рішенням суду було визнано за іншою особою право власності на квартиру в порядку спадкування за заповітом та витребувано у набувача квартиру і передано власнику. Також іншим рішенням суду було задоволено позов особи, у якої було витребувано квартиру, до позивача у цій справі та стягнуто з нього матеріальну та моральну шкоду.
Позивач покликався на те, що кошти, передані ним за придбання спірної квартири, є такими, що передані відповідачу без достатньої правової підстави, а повернення цих коштів в якості відшкодування матеріальних збитків є відновленням його попереднього майнового стану, який існував до придбання спірної квартири позивачем у відповідача.
Суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги та стягнув з відповідача на користь позивача відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 23 500,00 дол. США у гривневому еквіваленті.
Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог. Суд зазначив, що між сторонами була укладена угода, що було правовою підставою для набуття відповідачем майна у вигляді сплачених йому позивачем коштів.
За таких обставин майно (гроші) не може вважатися набутим чи збереженим відповідачем без достатніх правових підстав, оскільки це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин певних цивільних прав та обов’язків і правовідносини сторін за цим договором регулюються нормами зобов’язального права, які застосовуються до окремих видів угод, а не статтею 1212 ЦК України.
Згідно з встановленими судом обставинами по справі договір купівлі-продажу квартири, укладений між сторонами недійсним не визнаний, тому застосування ч. 3 статті 1212 ЦК України можливо тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Апеляційний суд зазначив, що визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири 2008 року, на що посилається позивач як на підставу застосування ст. 1212 ЦК України, за умови, що після цього укладався ще один договір купівлі продажу цієї ж квартири, не є належним доказом недійсності саме договору купівлі — продажу спірної квартири, укладеного між відповідачем та позивачем.
З таким висновком не погодився суд касаційної інстанції, який залишив в силі рішення суду першої інстанції.
КЦС зазначив, що кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент йог набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
ВС роз’яснив, що ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; потерпілий вимагає повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.
ВС дійшов висновку, що позивач має право на одержання від відповідача грошових коштів, сплачених ним за придбання квартири, навіть за тієї умови, що договір купівлі — продажу, укладений безпосередньо між цими особами не був визнаний судом недійсним, враховуючи тлумачення статей 658 та 1212 ЦК України (постанова від 27.11.2019 у справі № 4-ц87/1666/16).
Далее
1 січня 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до статті 80 Конституції України (щодо недоторканності народних депутатів України)».
Закон вилучає два абзаци зі статті 80 Конституції України, які обумовлюють недоторканність народних депутатів України: «Народним депутатам гарантується депутатська недоторканість» і «Народні депутати України не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані».
Нова редакція цієї статті Конституції ухвалена у такому вигляді: «Стаття 80. Народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп».
Зазначимо, проєкт подав до Ради 30 серпня 2019 року президент України Володимир Зеленський, відзначивши як невідкладний. Його ініціатором був попередник Зеленського Петро Порошенко.
Нагадаємо, 18 грудня 2019 року Верховна Рада прийняла Закон України«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою приведення увідповідність до Закону України «Про внесення змін до статті 80 КонституціїУкраїни щодо недоторканності народних депутатів України». Закон прописує у Кримінальному процесуальному Кодексі України слідчі дії щодо народних депутатів.
Далее
1 січня 2020 року набув чинності Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».
Згідно з документом, доходи державного бюджету на наступний рік визначено в сумі 1095,6 млрд грн, видатки – 1182,0 млрд грн. Бюджет збалансовано з дефіцитом на рівні 2,1% ВВП (94,3 млрд грн).
Закон встановлює у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2020 року – 2027 гривень, з 1 липня – 2118 гривень, з 1 грудня – 2189 гривень.
Для дітей віком до 6 років: з 1 січня 2020 року – 1779 гривень, з 1 липня – 1859 гривень, з 1 грудня – 1921 гривня;
дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року – 2218 гривень, з 1 липня – 2318 гривень, з 1 грудня – 2395 гривень;
працездатних осіб: з 1 січня 2020 року — 2102 гривні, з 1 липня — 2197 гривень, з 1 грудня — 2270 гривень;
осіб, які втратили працездатність (мінімальна пенсія): з 1 січня 2020 року — 1638 гривень, з 1 липня — 1712 гривень, з 1 грудня – 1769 гривень.
Мінімальна зарплата встановлюється у розмірі 4723 гривні напротивагу 4173 грн у 2019 році.
У бюджеті для Державної судової адміністрації передбачено 14 622 144,8 грн (торік 14,1 млн грн), з них на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя виділено – 14 619 144,8 грн.
Територіальні управління Державної судової адміністрації України та місцеві суди профінансовані на 6,8 млрд грн (6,3 млрд грн минулого року).
Апеляційні загальні суди отримають 1,8 млрд грн (1,7 млрд грн торік), апеляційні господарські суди – 434 млн грн (353,6 млн грн торік) і апеляційні адміністративні суди 522 млн грн (541 млн грн торік).
Збільшилося фінансування Верховного Суду з 2,1 до 2,4 млрд грн, Конституційного Суду України з 267 до 316,9 млн грн і Вищого антикорупційного суду з 318 до 373 млн грн.
А ось Вищий суд з питань інтелектуальної власності отримав значно менше коштів – 4 млн грн на противагу торішнім 30 млн грн.
Вища кваліфікаційна комісія суддів України має 168 млн грн (157,2 млн грн торік), а Вища рада правосуддя – 234 млн грн (225 млн грн торік).
Фінансування Служби судової охорони зросло на понад мільярд гривень і становить 1,9 млрд грн (раніше 988 млн грн) .
Національна школа суддів України отримала у своє розпорядження 118 млн грн, Міністерство юстиції – 14 млрд грн, Координаційний центр з надання правової допомоги – 821,9 млн грн (бюджет збільшився з 728,3 млн грн), Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини – 153 млн грн (зменшився обсяг з 164, 9 млн грн у минулому році).
Бюджет Уповноваженого зі захисту української мови складає 17,5 млн грн, а Національної академії правових наук – 73 млн грн (проти 51 млн грн торік).
У розпорядження Офісу Генерального прокурора надійшло 7,7 млрд грн, натомість у 2019 році Генеральна прокуратура отримала 7,3 млрд грн.
Міністерство внутрішніх справ України забезпечено на 92 млрд грн (86,1 млрд грн минулого року), Національна поліція України – на 33,6 млрд грн (зростання з 29,6 у 2019 році).
Бюро фінансових розслідувань отримало 1,2 млрд грн, Національному антикорупційному бюро України збільшили бюджет до 1 млрд грн (867,5 млн гривень у 2019 році), а Національному агентству з питань запобігання корупції зменшили до 689,2 млн грн (758,4 млн грн у 2019 році).
Державне бюро розслідувань має більше – 1,9 млрд грн (1,1 млн грн торік), як і Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів – 275, 6 млн грн (239,8 млн грн торік).
Далее
1 січня 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення інженерно-технічного облаштування та утримання державного кордону», який Верховна Рада ухвалила 29 жовтня 2019 року.
Наразі українським законодавством не визначено розміри земельних ділянок, які надаються органам Державної прикордонної служби України для будівництва та утримання інженерно-технічних споруд та інших об’єктів прикордонної інфраструктури для забезпечення дотримання режиму державного кордону. Водночас лінійні розміри інженерно-технічних споруд та характеристики технічних засобів охорони кордону потребують для їхнього розташування на місцевості відведення смуги земельної ділянки завширшки не менше 50 метрів.
Цей закон вносить зміни до Земельного кодексу України, Водного кодексу України, Закону «Про державний кордон України», згідно з якими органам Держприкордонслужби надаються в постійне користування земельні ділянки завширшки 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону для будівництва та утримання інженерно-технічних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об’єктів прикордонної інфраструктури.
Також документ звільняє органи прикордонного відомства від відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва у зв’язку з облаштуванням державного кордону.
Закон дасть змогу створити належні умови для інженерно-технічного облаштування держкордону України з суміжними державами, насамперед з Російською Федерацією, з метою забезпечення виконання Держприкордонслужбою завдань з охорони та захисту державного кордону.
Далее
З 1 січня 2020 року діє новий закон «Про соціальні послуги», який набув чинності 28 квітня 2019 року.
Нагадаємо, Закон встановлює, що в Україні базовими є такі соціальні послуги:
догляд вдома, денний догляд, підтримане проживання;
соціальна адаптація, соціальна інтеграція та реінтеграція;
надання притулку, екстрене (кризове) втручання;
консультування, соціальний супровід;
представництво інтересів, посередництво (медіація);
соціальна профілактика, натуральна допомога;
фізичний супровід осіб з інвалідністю, які мають порушення опорно-рухового апарату та пересуваються на кріслах колісних, порушення зору;
переклад жестовою мовою, догляд та виховання дітей в умовах, наближених до сімейних;
супровід під час інклюзивного навчання; інформування.
Законом встановлено державний стандарт соціальних послуг.
Дія цього Закону поширюється на громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які на законних підставах проживають або перебувають на території України, у тому числі на осіб, на яких поширюється дія Закону України “Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту”, і належать до вразливих груп населення та/або перебувають у складних життєвих обставинах.
Законом визначено поняття «складні життєві обставини», до яких віднесено обставини, що негативно впливають на життя, стан здоров’я та розвиток особи, функціонування сім’ї, які особа/сім’я не може подолати самостійно, а також чинники, що можуть зумовити складні життєві обставини.
Закон встановлює класифікація соціальних послуг, згідно з якою, соціальні послуги поділяються на послуги, спрямовані на:
1) соціальну профілактику — запобігання виникненню складних життєвих обставин та/або потраплянню особи/сім’ї в такі обставини;
2) соціальну підтримку — подолання особою/сім’єю складних життєвих обставин;
3) соціальне обслуговування — мінімізацію для особи/сім’ї наслідків складних життєвих обставин, підтримку їх життєдіяльності та включення у громаду.
Соціальні послуги надаються через механізм соціального замовлення відповідно до державного стандарту соціальних послуг.
Закон встановлює відповідальність за порушення вимог законодавства про соціальні послуги.
Далее
При заключении трудового договора может быть обусловлено соглашением сторон испытание с целью проверки соответствия работника работе, которая ему поручается. Это правило закреплено в ст. 26 КЗоТ. Условие об испытании должно быть оговорено в приказе (распоряжении) о приеме на работу.
Тем, кто проходит испытательный срок, следует помнить о том, что в этот период на работника также распространяются все нормы КЗоТ. Это значит, что он не может приступать к работе без официального оформления или на неоплачиваемой основе.
Срок испытания при приеме на работу, если иное не установлено законодательством Украины, не может превышать трех месяцев, а в отдельных случаях, по согласованию с соответствующим выборным органом первичной профсоюзной организации, — шести месяцев.
Законодательством установлены категории лиц, которым испытание при приеме на работу не устанавливается:
— лица, не достигшие восемнадцати лет;
— молодые рабочие после окончания профессиональных учебно-воспитательных заведений;
— молодые специалисты после окончания высших учебных заведений;
— лица, уволенные в запас с военной или альтернативной (невоенной) службы;
— лица с инвалидностью, направленные на работу согласно рекомендациям медико-социальной экспертизы;
— лица, избранные на должность;
— беременные женщины;
— одинокие матери, имеющие ребенка в возрасте до четырнадцати лет или ребенка с инвалидностью;
— лица, с которыми заключается срочный трудовой договор на срок до 12 месяцев;
— лица на временные и сезонные работы;
— внутренне перемещенные лица.
Испытание не устанавливается также при приеме на работу в другую местность и при переводе на работу на другое предприятие, в учреждение, организацию, а также в других случаях, если это предусмотрено законодательством.
Далее
