В ГНС напомнили, что 18 декабря 2019 года вступил в силу Закон от 2.10.2019 г. №139-IX «О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно усовершенствования порядка лицензирования хозяйственной деятельности».
Законом вместо аннулирования лицензии введено приостановление действия лицензии в полном объеме или частично. Одновременно предусмотрена возможность обжалования плательщиком решения органа лицензирования относительно приостановления действия лицензии.
Меняются также порядок и основания привлечения к административной ответственности за нарушения, связанные с хозяйственной деятельностью без лицензий.
Так, с 18 декабря 2019 года за торговлю (оптовую, розничную, экспорт, импорт) спиртом этиловым, коньячным, плодовым и розничную торговлю алкогольными напитками или табачными изделиями без лицензии вместо ст. 156 КУпАП будет применяться ч. 1 ст. 164 (штраф от 1000 до 2000 НМДГ (от 17000 до 34000 грн).
В соответствии с новой редакцией ч. 1 ст. 164 КУпАП за деятельность с нарушением лицензионных условий ответственность не предусмотрена. Однако, нарушением будет считаться деятельность в период приостановления действия лицензии, если законодательством не предусмотрены условия функционирования субъекта хозяйствования в этот период.
Установлена административная ответственность за нарушение лицензиатом срока уведомления органа лицензирования об изменении сведений, указанных в заявлении и приложенных документах, — штраф от 250 до 500 НМДГ (4250 — 8500 грн).
Невыполнение лицензиатом распоряжения об устранении нарушений лицензионных условий — влечет за собой наложение штрафа от 500 до 1500 НМДГ (8500 — 25 500 грн).
Ответственность за осуществление розничной или оптовой торговли алкогольными напитками или табачными изделиями без марок акцизного налога или с подделанными марками этого налога и в дальнейшем будет определяться ст. 156 КУпАП, которой предусмотрено наложение штрафа от 200 до 600 НМДГ (от 3400 до 10 200 грн) с конфискацией предметов торговли и выручки, полученной от продажи предметов торговли.
Привлекать к ответственности за нарушение по вопросам лицензирования за ст. 164 КУпАП как и сейчас будут суды на основании протоколов уполномоченных лиц органов лицензирования.
Далее
Особа оскаржила постанову приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.
Позивач покликалась на те, що постанова Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, як виконавчий документ, не відповідає вимогам, які Законом України «Про виконавче провадження» ставляться до виконавчих документів, зокрема: не зазначено строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, дату народження боржника вказано неправильно, невірно зазначено номер поштового відправлення, яким виконавчий документ надісланий позивачу.
Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив, оскільки недоліки постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю як виконавчого документа, не є такими, що унеможливлюють відкриття виконавчого провадження виконавцем.
Апеляційний адміністративний суд скасував таке рішення, а позов задовольнив.
Суд зазначив, що приватний виконавець при надходженні виконавчого документа не звернула увагу на недоліки виконавчого документа, неправомірно відкривши виконавче провадження за виконавчим документом, який не відповідає вимогам, які до нього ставляться. Так, у виконавчому документі не вказаний строк пред`явлення виконавчого документа до виконання та не вказана дата набрання рішенням чинності.
Касаційний адміністративний суд визнав вірним вирішення спору судом першої інстанції, а постанову апеляційного суду скасував.
Так, у виконавчому документі зазначено, що відповідно до ст.303 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. Тобто, строк пред`явлення виконавчого документа до виконання становить три місяці та починає перебіг з дня його винесення. З матеріалів справи вбачається, що постанова винесена 28.01.2019, а пред`явлена до виконання 20.03.2019, тобто в межах встановленого законом строку.
ВС зауважив, що строк пред`явлення виконавчого документу до виконання встановлений законом і не може бути змінений. Тому, відсутність у виконавчому документі відомостей про строк пред`явлення його до виконання, в цьому випадку, не перешкоджає приватному виконавцю самостійно вирішити питання про дотримання стягувачем строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та відповідно відкрити виконавче провадження.
Також згідно з наказом, затвердженим Міністерством регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України 15.05.2012 №240 «Про затвердження форм актів та інших документів, які складаються під час або за результатами здійснення державного архітектурно-будівельного контролю» у формі постанови у справі про адміністративне правопорушення згідно з додатком 6, що виноситься при розгляді матеріалів справи про адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності, вказано саме такий строк пред`явлення постанови до виконання, а саме: відповідно до ст.303 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.
18 грудня прийнято Закон «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо тимчасового порядку застосування статей 470 та 481». Про це повідомляється на сайті ВР.
Законом передбачено створити передумови для комплексного врегулювання питання митного оформлення автомобілів з іноземною реєстрацією в Україні, забезпечити дотримання митних правил при переміщенні транспортних засобів у митних режимах тимчасового ввезення і транзиту.
Законом доповнено розділ ХХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України пунктом 95, яким встановлено, що:
Закон №2288 прийнято з урахуванням необхідних техніко-юридичних правок.
Далее
У четвер, 19 грудня, депутати Верховної Ради підтримали Виборчий кодекс з пропозиціями Президента України Володимира Зеленського, передає офіційний сайт ВР.
Свої голоси за Виборчий кодекс віддали 330 нардепів.
«У прийнятому Виборчому кодексі враховано всі пропозиції Президента України, які стосуються практично всіх аспектів сфери регулювання Виборчого кодексу, усіх його змістовних положень та структурних одиниць. При цьому, більшість із пропозицій узагальнено. Вони охоплюють групи статей та окремі тематичні напрями, які відображені у різних частинах документа і які стосуються чинного виборчого законодавства, законів України «Про Центральну виборчу комісію», «Про Державний реєстр виборців», інші законів України на необхідність узгодження або врахування положень яких вказував Глава держави», — йдеться у повідомленні.
Пропозиції Президента України до Виборчого кодексу України зареєстровано за №0978.
Далее
Рада расширила перечень лиц, которые могут осуществлять самопредставительство юридических лиц в суде.
Соответствующий Закон (проект № 2261) относительно расширения возможностей самопредставительства в суде органов государственной власти, органов власти АР Крым, органов местного самоуправления, других юридических лиц независимо от порядка их создания был принят во втором чтении и в целом на утреннем заседании Парламента 18 декабря.
Заданием Закона является надлежащее обеспечение органов госвласти, органов власти АР Крым и местного самоуправления, других юридических лиц независимо от порядка их создания (то есть юридических лиц и публичного, и частного права) правом на доступ в суд и надлежащую юридическую помощь, квалифицированную защиту их прав и законных интересов, рациональное использование средств государственного и местных бюджетов.
Законом расширен перечень лиц, которые могут осуществлять самопредставительство органов государственной власти, органов власти АР Крым, органов местного самоуправления, других юридических лиц, независимо от порядка их создания, в суде, а именно предоставлена такая возможность не только руководителям, членам исполнительных органов юридического лица, но и другим уполномоченным лицам в соответствии с законом, уставом, положением, трудовым договором (контрактом) (то есть включая работников) и т. п.
Соответствующие изменения вносятся в ХПК, ГПК, КАСУ.
Закон вступает в силу со дня, следующего за днем его опубликования.
Далее
Позивач оскаржив рішення про переміщення належного йому автомобіля на спеціальну стоянку (штраф майданчик).
Відповідно до обставин справи автомобіль був зупинений інспекторами ДПС за порушення Правил дорожнього руху, а саме: була виявлена тріщина на передньому лобовому склі та не пройдений технічний огляд автомобіля. Після цього був складений протокол про адміністративне правопорушення та постанова про накладення штрафу, а також складено акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, а автомобіль евакуйований на штраф майданчик.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, виходячи з того, що рішення про переміщення автомобіля було прийняте відповідачем відповідно до його повноважень та відповідно до закону.
Апеляційний суд дійшов інших висновків та позов задовольнив частково, скасувавши рішення Інспектора ДПС щодо переміщення автомобіля на спеціальний майданчик. Апеляційний суд встановив, що зупинений відповідачем автомобіль позивача не перешкоджав дорожньому руху, знаходився поза межами асфальтового покриття дороги, тобто на узбіччі автодороги.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що за правилами ст. 265-2 КУпАП у разі, коли неможливо усунути причину затримання на місці виявлення адміністративного правопорушення можливе лише примусове припинення використання такого транспортного засобу шляхом його блокування за допомогою технічних пристроїв. Доставлення на спеціальний майданчик чи стоянку можливе за умови, якщо транспортний засіб створює значні перешкоди дорожньому руху. А у відповідача не було визначених законом підстав для переміщення автомобіля на спеціальний майданчик за допомогою евакуатора.
У касаційній скарзі відповідач покликався на те, що транспортний засіб позивача переміщено у відповідності до вимог пункту 2 Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1102, оскільки тимчасове затримання транспортного засобу уповноваженою особою Державтоінспекції проводиться у випадках передбачених статтею 265-2 КУпАП, зокрема у разі, коли неможливо усунути причину затримання на місці виявлення адміністративного правопорушення.
Касаційний адміністративний суд погодився з вирішенням спору судом апеляційної інстанції.
Суд касаційної інстанції зазначив, що відповідно до положень ч. 1 ст. 265-2 КУпАП у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені частиною першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 121, статтями 121-1, 122-5, 126, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130, статтями 132-1, 206-1 цього Кодексу, працівник відповідного підрозділу Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку (якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля евакуатора.
Далее
Кабмин постановлением №1026 от 23.10.2019 отменил Правила розничной торговли алкогольными напитками в связи с тем, что правила дублировали нормы законов, а также устанавливали дополнительные требования регулирования, которые противоречат актам высшей юридической силы и утратили свою актуальность.
В частности, правила предусматривают, что технологические и калькуляционные карточки на коктейли нужно согласовать с санитарно-эпидемиологической службой, а ни одним законом эта обязанность не закреплена.
Также были установлены необоснованные требования к работникам, которые непосредственно продают алкоголь, в частности, к их обязательному профессиональному образованию.
Кроме того, до сих пор в Правилах предусмотрена необходимость указания регистрационного номера сертификата соответствия в документах о поступлении алкогольных напитков, хотя она была отменена еще в 2015 году.
Поэтому, для решения вышеуказанной проблемы, а также с целью уменьшения регуляторного давления на бизнес Кабмин решил отменить Правила розничной торговли алкогольными напитками.
Далее
За результатами розгляду касаційної скарги Велика Палата Верховного Суду скасувала оскаржені судові рішення та направила справу щодо відшкодування шкоди, заподіяної терористичним актом приміщенню у м. Маріуполь, на новий розгляд до суду першої інстанції. Про це повідомляє прес-служба ВС у Фейсбук.
Зокрема, повідомляється, що позивачка звернулася до суду із позовом до Кабінету міністрів України та Державної казначейської служби України, у якому на підставі Закону України «Про боротьбу з тероризмом» просила відшкодувати їй заподіяну терористичним актом шкоду за пошкоджене торговельне приміщення, розташоване в м. Маріуполі Донецької області. Місцевий суд позов задовольнив, а суд апеляційної інстанції залишив це рішення без змін.
Розглянувши касаційну скаргу КМУ, Велика Палата Верховного Суду зазначила таке. Реалізація права на отримання зазначеного відшкодування поставлена у залежність від існування компенсаційного механізму, що має бути встановлений в окремому законі. Закону, який регулює порядок відшкодування за рахунок коштів Державного бюджету України шкоди, заподіяної терористичним актом об’єктам нежитлової нерухомості громадян, не було як на час виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду справи судами.
До того ж у законодавстві України не визначено не тільки процедури виплати зазначеного відшкодування, але й чітких умов, необхідних для заявлення майнової вимоги до держави про надання такого відшкодування.
Відповідно до ч. 8 ст. 86 і ч. 3 ст. 89 Кодексу цивільного захисту України постановою КМУ від 18 грудня 2013 року №947 був затверджений Порядок надання та визначення розміру грошової допомоги або компенсації постраждалим від надзвичайних ситуацій, які залишилися на попередньому місці проживання, який викладений у редакції постанови КМУ від 10 липня 2019 року №623. Однак цей порядок не поширюється на випадки відшкодування державою шкоди постраждалим від пошкодження торговельних об’єктів, інших нежитлових будівель і споруд внаслідок терористичного акта.
Передбачене у ст. 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» право на відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом, з огляду на відсутність відповідного закону, не породжує легітимного очікування на отримання від Держави України такого відшкодування за пошкоджений у період проведення антитерористичної операції об’єкт нежитлової нерухомості незалежно від того, на якій території України — підконтрольній чи непідконтрольній українській владі — мав місце вказаний акт. З аналогічних підстав не породжує у позивачки такого очікування і ст. 85 Кодексу цивільного захисту України, відповідно до якої відшкодування матеріальних збитків постраждалим внаслідок надзвичайних ситуацій здійснюється у порядку, визначеному законом.
Відсутність у законодавстві України відповідних приписів не перешкоджає особі, яка вважає, що стосовно її права власності на таке майно певний позитивний обов’язок держава не виконала, вимагати від неї компенсації за це невиконання на підставі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. Проте залежно від змісту порушення та зумовлених ним наслідків для потерпілого, означена компенсація з огляду на практику ЄСПЛ може суттєво відрізнятися: у разі встановлення факту порушення державою позитивних обов’язків розробити компенсаційні механізми за втручання, зокрема, у право мирного володіння майном і провести об’єктивне й ефективне розслідування факту втручання у це право немає підстав для висновку про те, що така компенсація має передбачати відшкодування реальної вартості пошкодженого (знищеного) майна; тоді як за порушення негативного обов’язку не втручатися у вказане право держава може бути зобов’язана відшкодувати шкоду, завдану майну, у повному обсязі.
За результатами розгляду касаційної скарги Велика Палата Верховного Суду скасувала оскаржені судові рішення та направила справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Далее
2020 року поріг для вступу на бюджет становитиме щонайменше 125 балів, але водночас вступники зможуть подати 5 заяв на будь-які спеціальності. Це передбачено в умовах прийому до закладів вищої освіти в 2020 році
Відповідний наказ МОН зареєстрований у Міністерстві юстиції та набув чинності сьогодні, 17 грудня 2019 року.
Наступного року на бакалавра вперше прийматимуть сертифікати ЗНО 4-х років: 2017-го (крім іноземних мов), 2018-го, 2019-го та 2020-го з усіх предметів. Вступник зможе подати сертифікати в будь-якій комбінації (можна подати в одному пакеті один сертифікат 2017 року, один 2018-го та 2019 років, або ж усі одного року).
Реєстрація електронних кабінетів та завантаження до них документів починатиметься 1 липня, а прийом заяв та документів – 13 липня. Закінчується подання заяв о 18:00 22 липня – для тих, хто вступає лише за сертифікатами ЗНО, та о 18:00 16 липня – для осіб, які вступають на основі співбесіди, вступних іспитів або творчих конкурсів.
Розширено можливості для вступників з особливими освітніми потребами. Наступного року заклад повинен буде забезпечити таким вступникам умови для проходження іспитів.
2019 року вперше відбувся єдиний широкий конкурс, коли бюджетне місце в закладах МОН і МОЗ на медичні спеціальності йшло за вступником з найкращими балами. Наступного року широкий конкурс також планується провести з Державною фіскальною службою та Міністерством культури, молоді та спорту.
Для вступу на низку спеціальностей встановлені порогові бали. Як і торік, 150 балів ЗНО з другого та третього конкурсних предметів треба мати для вступу на спеціальності «Стоматологія», «Медицина», «Педіатрія». Трохи підвищився конкурсний бал на спеціальності «Право», «Публічне управління та адміністрування», «Міжнародні відносини». Зі 130 балів він зріс до 140.
Минулого року творчі заліки та творчі конкурси обов’язково відбувалися перед подачею документів у виші. Так вдалося уникнути будь-якої можливості маніпулювати результатами творчих конкурсів, підганяючи їх під результати ЗНО. Тому ця практика продовжиться і у 2020 році. Разом з тим буде перенесено і вступні іспити для певних категорій вступників (учасники АТО, вступники із захворюваннями, які є перешкодою для складання ЗНО та ін.) до початку подання заяв.
Вступникам на бакалаврат на основі молодшого спеціаліста потрібно буде обов’язково подавати сертифікат ЗНО з української мови та літератури. Крім того, для навчання за спеціальністю «Економіка» та спеціальностями галузей знань «Управління та адміністрування» та «Публічне управління та адміністрування» додатково потрібно буде подавати сертифікат ЗНО з математики (математики або історії України для вступу на контракт).
Уперше буде держзамовлення на підготовку молодших бакалаврів як на ступінь вищої освіти. Важливо, що для цих вступників не діятиме поріг 125 конкурсних балів для участі у конкурсі на бюджет.
2020 року також планується розширити перелік спеціальностей, на які потрібно буде складати єдиний вступний іспит (ЄВІ) з іноземної мови за технологією ЗНО на магістратуру. Так, у 2018 році таких спеціальностей було 18, у 2019 – 32, у 2020 році складання ЄВІ передбачено для більш як 80 спеціальностей. На спеціальності «Право» та «Міжнародне право» крім цього вступники складатимуть єдине фахове вступне випробування (ЄФВВ) з Права та Загальних навчальних правничих компетентностей.
Реєстрація на ЄВІ та ЄФВВ триватиме з 6 травня до 18:00 3 червня. Єдиний іспит відбудеться 1 липня, а єдине фахове вступне випробування – 2 липня. Прийом заяв та документів для таких вступників почнеться 5 липня і триватиме до 22 липня. Для всіх інших вступників у магістратуру терміни подачі документів, складання іспитів та інших вступних процедур визначаються правилами прийому вишів.
Важливою новацію є те, що подача електронних заяв тепер буде доступною не тільки для вступників на базі 11-ти класів, але й для вступників у магістратуру після бакалаврату. Окрім того, можливість подачі документів через е-кабінети буде у вступників, які мають право на пільги.
Далее
Особа просив суд розірвати договір оренди земельної ділянки.
Позивач покликався на те, що відповідно до договору оренди відповідач зобов`язався сплачувати позивачу щороку орендну плату у грошовій формі до 30 грудня кожного року. Проте за час користування земельною ділянкою відповідачем не виплачено орендну плату за 2015-2016 роки, чим порушено умови договору. Його усні звернення до відповідача з вимогою виплатити орендну плату залишені без реагування.
Суд першої інстанції вирішив розірвати договір оренди земельної ділянки. Суд виходив з того, що протягом 2015-2016 років відповідачем не в повній мірі виконувалися умови договору оренди, а тому протягом двох років підряд мала місце систематична несплата орендної плати, що є підставою для розірвання договору оренди землі.
Апеляційний суд дійшов іншого висновку. Суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідачем підтверджено факт виплати частини орендної плати за 2015 рік, а тому в спірному випадку відсутня систематична несплата орендної плати за два роки поспіль, яка б свідчила про неналежне невиконання відповідачем договірних зобов`язань.
Касаційний цивільний суд ВС визнав вірним вирішення спору судом першої інстанції.
ВС зазначив, що положеннями статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
У статті 141 ЗК України серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема в пункті «д» частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.
Разом з тим згідно із частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Суд роз’яснив, що системний аналіз зазначених положень законодавства та враховуючи врегулювання відносин, пов`язаних із орендою землі, зокрема, положеннями ЦК України, дає можливість дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом «д» статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно з якою необхідна наявність істотного порушення стороною договору.
Далее
