В октябре этого года Парламент сделал первый шаг в рамках проведения реформы в сфере права интеллектуальной собственности, а именно принял так называемые антипиратские изменения* к Таможенному кодексу Украины. Указанные изменения вступили в силу 14.11.2019.
Основной их целью является дальнейшее содействие таможенными органами защите прав интеллектуальной собственности, а также борьба с контрафактными и пиратскими товарами. В целом согласно принятым Изменениям:
— изменено определение контрафактных товаров, а также введены такие новые понятия, как, например, «пиратские товары» и «небольшая партия товаров»;
— более подробно урегулированы вопросы возмещения расходов, понесенных в связи с хранением товаров, подозреваемых в нарушении прав интеллектуальной собственности, а также их уничтожением собственником прав интеллектуальной собственности (правообладателем) на соответствующие объекты;
— расширен круг оснований для приостановления таможенного оформления товаров, подозреваемых в нарушении прав интеллектуальной собственности, по инициативе органа доходов и сборов;
— введена возможность досрочного выпуска товаров, таможенное оформление которых было приостановлено по подозрению в нарушении прав интеллектуальной собственности;
— дополнена процедура уничтожения товаров, указанных выше;
— введена упрощенная процедура приостановления таможенного оформления и уничтожения небольших партий контрафактных и пиратских товаров.
Далее
Відповідно до вироку суду особу визнано винуватою у тому, що вона, перебуваючи у приміщенні торгового залу магазину, намагалась таємно викрасти майно, а саме: штани і светр загальною вартістю 683, 40 грн. Вказані речі особа взяла з полиць магазину, одягла на себе, пройшла через зону кас, не розрахувавшись, і таким чином виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі, оскільки за межами каси вона була затримана працівниками магазину.
Особу було засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України до покарання із застосуванням ст. 102 КК України у виді позбавлення волі строком на 6 місяців. На підставі ст. 105 КК України особу звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі, застосовано до неї примусові заходи виховного характеру у виді застереження.
Вирок суду залишив без зміни і апеляційний суд.
Касаційний кримінальний суд вирок та ухвалу судів змінив в частині призначеного покарання. Виключив із судових рішень вказівку на призначене особі покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 102 КК України у виді позбавлення волі строком на 6 місяців. ВС зазначив, що особу вважати звільненою від покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України на підставі ст. 105 КК України із застосуванням до неї примусових заходів виховного характеру у виді застереження.
Так, згідно з ч.1 ст. 105 КК України суд управі звільнити неповнолітнього від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру за наявності сукупності таких умов:
а) неповнолітній вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, незалежно від того чи скоєний цей злочин вперше, був він умисним чи необережним;
б) неповнолітній щиро розкаявся;
в) поведінка неповнолітнього після скоєння злочину була бездоганною. Під бездоганною поведінкою слід розуміти таку поведінку особи в сім`ї, побуті, трудовому чи навчальному колективі, коли вона свідомо й добровільно дотримується загальноприйнятих правил людського співжиття;
г) на момент постановлення вироку неповнолітній не потребує застосування покарання. У разі встановлення трьох попередніх умов на момент постановлення вироку суд управі вважати неповнолітнього таким, що не потребує застосування покарання.
ВС зауважив, що при цьому під час постановлення вироку щодо неповнолітньої особи суд повинен суворо дотримуватися загальних засад кримінального провадження до яких, зокрема, відносяться: верховенство права, законність та ухвалювати рішення щодо неповнолітнього, керуючись принципом найкращих інтересів дитини, встановленим в ст. 3 Конвенції ООН про права дитини, відповідно до положень глави 29 КПК України і розділу XI Загальної частини КК України.
ККС зазначив, що поза увагою суду першої інстанції, а в подальшому і апеляційного суду залишилось те, що нормою ч. 1 ст. 105 КК України передбачена можливість звільнення неповнолітнього від покарання.
Суд касаційної інстанції роз’яснив, що системний аналіз вжитих у кримінальному законі формулювань «звільнення від покарання (ч. ч. 4, 5 ст. 74, ч. 1 ст. 105 КК України), «звільнення від відбування покарання» ( ст. ст. 75, 79, 104 КК України), «звільнення від призначеного покарання» (ст. 78 КК України) дає підстави зробити висновок, що під звільненням від покарання із застосуванням інших заходів примусу слід розуміти звільнення не від конкретного покарання, визначеного в санкції статті чи призначеного судом, а від його призначення як виду примусових заходів в цілому.
Далее
12 декабря Верховная Рада приняла за основу Законопроект № 2133 относительно урегулирования колекторской деятельности.
Соответствующее решение поддержали 309 нардепов.
Целью законопроекта является урегулирование правоотношений, возникающих в процессе организации и осуществления колекторской деятельности, с целью защиты прав и законных интересов должников от недобросовестных действий субъектов колекторской деятельности.
В проекте определен ряд терминов.
Так, должник — физическое лицо (в том числе физическое лицо — предприниматель) или юридическое лицо, имеющее обязательство по уплате денежного обязательства или имущественный поручитель по такому обязательству. К должникам в том числе относятся лица, которые в соответствии с действующим законодательством имеют обязательство по погашению задолженности солидарно или субсидиарно с должником; должниками признаются также физические лица (в том числе физические лица — предприниматели) или юридические лица — поручители, заставодатели (ипотекодатели), иные физические лица или юридические лица, которые обязаны вместе с должником выполнить его обязанность перед кредитором;
— колекторская деятельность — это профессиональная деятельность по урегулированию просроченной задолженности, которая осуществляется субъектами урегулирования такой задолженности и направлена на добровольное погашение должником в пользу кредитора просроченной задолженности по денежному обязательству путем устного, письменного взаимодействия с ним, его представителем (представителями) (в том числе с использованием электронного или иного технического средства связи, проведения телефонных переговоров с должником, послания письменных уведомлений должнику, в том числе в рамках обязательного досудебного порядка урегулирования спора, уведомления должника о наличии задолженности с помощью автоинформатора);
— просроченная задолженность — не выполненное в определенный срок денежное обязательство должника по уплате денежных средств, возникшее на основании договора и/или на иных основаниях, предусмотренных законодательством, и которое должно быть выполнено на основании соответствующих правовых сделок и норм действующего законодательства. Такая денежная задолженность может включать, как сумму основной задолженности, так и иные составные задолженности такие как проценты за пользование предоставленными средствами, неустойка, штраф, пеня, убытки, иные штрафные санкции и выплаты в пользу кредитора
Определено, что органами государственного регулирования в сфере колекторской деятельности являются Кабинет Министров, а также центральный орган исполнительной власти в сфере колекторской деятельности.
Кроме того, указано, что колекторская деятельность будет осуществляться при условии получения соответствующей лицензии.
Президент Володимир Зеленський подав на розгляд Верховної Ради проект закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо питань громадянства», що спрямований на вдосконалення правового забезпечення регулювання питань українського громадянства. Про це повідомила прес-служба Президента.
Законопроект має на меті актуалізувати окремі положення законодавства щодо набуття та припинення громадянства України й унормувати питання, що визначають підстави, за наявності яких не допускається набуття особою громадянства України.
Проект закону передбачає звільнення визначених категорій осіб від обов’язку подавати зобов’язання припинити іноземне громадянство при набутті громадянства України за умови складення ними присяги громадянина України.
Документ пропонує звільняти від обов’язку подавати зобов’язання припинити іноземне громадянство при набутті громадянства України осіб, які проходять (проходили) військову службу за контрактом у ЗСУ, допомагали у забезпеченні національної безпеки та оборони, за умови подання ними декларації про відмову від іноземного громадянства.
Також передбачається звільнення від обов’язку подавати зобов’язання припинити іноземне громадянство осіб, які є громадянами держави-агресора або держави-окупанта та зазнали у своїй країні переслідувань, за умови подання ними декларації про відмову від іноземного громадянства.
Крім того, проект закону пропонує розширити коло осіб, які мають підстави для набуття громадянства України за територіальним походженням; скоротити перелік незалежних від особи причин неотримання документа про припинення іноземного громадянства; переглянути підстави для втрати громадянства України; уточнити підстави скасування рішення про оформлення набуття громадянства тощо.
Законопроектом також пропонується внести зміни до низки законів України, передбачивши подання декларації про відсутність іноземного громадянства особами, які претендують бути прийнятими на державну службу, на службу до органів місцевого самоврядування, службу в правоохоронних органах тощо.
Далее
Суть дела: фермерское хозяйство обжаловало приказ Государственного агентства рыбного хозяйства, которым отменялся режим рыбохозяйственной эксплуатации лимана, что было мотивировано нарушением истцом требований указанного режима.
Иск обоснован тем, что предписание было вынесено не в пределах планового мероприятия.
Местный суд отказал в удовлетворении иска. Апелляционный же суд исковые требования удовлетворил и отменил оспариваемый приказ.
Коллегия судей Административного суда ВС согласилась с выводом апелляционного суда.
Согласно годовому Плану мероприятий государственного надзора (контроля) на 2018 год, ответчик назначил плановую проверку истца 1.10.2018. Однако нарушения, послужившие основанием для принятия спорного приказа, были зафиксированы в предписании от 16.03.2018.
Верховный Суд указал, что контролирующий орган нарушил порядок проведения проверки субъекта хозяйствования, что является достаточным основанием для отмены результатов такой проверки, поскольку:
— внеплановая проверка истца контролирующим органом не назначалась;
— приказ (удостоверение, направление) на проведение мероприятия государственного надзора (контроля) не выдавался;
— акт проверки в установленной форме не составлялся;
— предписание было вынесено за пределами проведения внепланового мероприятия контроля, который к тому же не содержит требований об устранении нарушений, которые были установлены во время проведения проверки.
Соответствующее постановление по делу № 420/6544/18 ВС принял 24.10.2019.
Далее
На вечернем заседании Верховной Рады 12 декабря принят Закон об устранении норм, нарушающих права и законные интересы работодателей Украины (проект № 1233).
В Кодексе законов о труде установлены новые штрафы для юрлиц и ФОПов, которые используют наемный труд, за:
— фактический допуск работника к работе без оформления трудового договора (контракта), оформление на неполное рабочее время в случае фактической работы full time и выплаты зарплаты без уплаты ЕСВ и налогов — штраф составляет 10 МЗП, установленной на момент выявления нарушения, за каждого работника; к плательщикам единого налога первой-третьей групп применяют предупреждение;
— повторное в течение двух лет со дня выявления нарушение — штраф составляет 30 МЗП за каждого работника;
— несоблюдение минимальных государственных гарантий в оплате труда — взимается штраф в двукратном размере МЗП;
— непредоставление льгот военным и мобилизованным штраф составляет 4 МЗП; плательщики единого налога первой-третьей групп ограничиваются предупреждением.
Нарушитель может оплатить половину назначенного штрафа в течение 10 банковских дней со дня вручения постановления — тогда оно считается выполненным.
Меры относительно привлечения к ответственности не применяются, если нарушитель выполнит предписания Гоструда в определенные ею сроки. Вместе с тем, за отдельные нарушения штрафы применяются одновременно с вынесением предписания независимо от факта устранения выявленных при проведении проверки нарушений.
Далее
Большая Палата Верховного Суда при рассмотрении дела № 368/54/17 отступила от вывода о том, что право пользования земельным участком, возникшее только на основании госакта о владении без заключения договора о праве пользования с собственником земли, прекращается со смертью лица, которому принадлежало такое право, и не входит в состав наследства.
В постановлении от 20 ноября 2019 года изложен новый вывод о правильном применении норм права.
1. Владеющий земельным участком на праве пожизненного наследуемого владения по Закону не может быть лишен права на такое владение.
2. На соответствующие отношения относительно такого владения распространяются гарантии, установленные статьей 1 Первого Протокола Конвенции о защите прав человека и основополагающих свобод и ст. 41 Конституции. Эти нормы не только гарантируют право пожизненного наследуемого владения землей (как разновидность «мирного владения имуществом» в понимании Конвенции, и как вещественное право, защищенное статьей 41 Конституции), но и ограничивают в возможности прекратить соответствующее право.
3. Действия государственных органов относительно предоставления земельных участков гражданам в пожизненное наследуемое владение были прекращены, однако приобретатели этого права в установленном законом порядке, сохранили его, поскольку законодательство не содержит норму, позволяющую прекратить право пожизненного наследуемого владения земельным участком, а потому такое право является действительным.
4. Учитывая то, что со смертью лица не происходит прекращения прав и обязанностей, кроме тех, перечень которых определен в статье 1219 ГК, наследник становится участником правоотношений по пожизненному наследуемому владению.
5. Учитывая очевидную необходимость соблюдения баланса индивидуального и публичного интереса в решении указанного вопроса, Большая Палата считает, что право пожизненного пользования земельного участка может быть признано, таким что унаследовано истцами в первичном и встречном иске, поскольку право пожизненного наследуемого владения земельным участком относится к правам, которые могут быть унаследованы.
Далее
Заявниця просила суд видати обмежувальний припис стосовно особи строком на шість місяців, у вигляді заходів тимчасового обмеження його прав, з покладенням на нього наступних обов`язків: усунення перешкод, які чиняться ним заявниці та її неповнолітньому сину заявника у користуванні кімнатою, меблями та іншими речами, що знаходяться у кімнаті, шляхом надання вільного та безперешкодного доступу та безперешкодного користування вказаною кімнатою, меблями та іншими речами, що в ній знаходяться; заборони особі перебувати в місці проживання (перебування) заявниці та її сина — а саме у вказаній кімнаті.
Заявниця покликалась на те, що особа протягом тривалого часу застосовує до неї та неповнолітньої дитини психологічне, фізичне насильство, що виявляється у постійних погрозах, залякувані, цькуванні, застосовує фізичну силу, а також вчиняє перешкоди у користуванні житлом.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про часткове задоволення заяви, усунення перешкод заявниці та її неповнолітньому сину, які чинилися з боку особи, у користуванні кімнатою, а також речами побутового вжитку, які знаходяться у ній, шляхом надання вільного та безперешкодного доступу до зазначеного житлового приміщення.
Суди врахували, що особа визнав, що він не має наміру допускати заявницю та їх неповнолітнього сина до користування спірною кімнатою, а тому дійшли висновку про наявність правових підстав для видачі обмежувального припису щодо усунення перешкод заявниці та її неповнолітньому сину у користуванні житлом, а також речами побутового вжитку, які знаходяться в кімнаті.
У решті вимог заяви суди вирішили відмовити,оскільки відсутні докази щодо вчинення фізичного та психологічного насильства зі сторони особи по відношенню до заявниці та їх неповнолітнього сина; відсутні докази щодо внесення до Єдиного державного реєстру випадків вчинення домашнього насильства особою стосовно неповнолітнього сина, а також колишньої дружини, та притягнення його у зв`язку із цим до адміністративної відповідальності за ознаками статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
З таким вирішенням заяви погодився і суд касаційної інстанції.
ВС зазначив, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
За пунктом 7 частини першої статті 1 Закону обмежувальний припис стосовно кривдника — це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Згідно з частиною третьою статті 26 Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. У пункті 9 частини першої статті 1 Закону визначено, що оцінка ризиків — це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Позивач оскаржив постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП.
Позивач зазначав, що, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому знаходився пішохід, не зменшив швидкості і не зупинився, щоб надати дорогу пішоходу, оскільки міг створити небезпеку для руху пішохода. Крім того, зважаючи на те, що позивач рухався в щільному потоці автомобілів, міг створити аварійну ситуацію. А тому, оскаржувана постанова є протиправною, необґрунтованою і повинна бути скасована.
Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив. Суд виходив з того, що відповідачем доведено правомірність прийнятої постанови, з огляду на належні і допустимі докази наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, визначеного частиною першою статті 122 КУпАП.
Апеляційний адміністративний суд скасував постанову суду першої інстанції, а позов задовольнив. Апеляційний суд зазначив, що у момент проїзду позивачем нерегульованого пішохідного переходу, пішохід почала перетин дороги цим пішохідним переходом на зустрічній відносно автомобіля позивача смузі дороги, одночасно, рухаючись, швидкості не зменшувала, на пішохідному переході не зупинялася. Отже, позивачем при наближенні та перетині нерегульованого пішохідного переходу не створювалася перешкода чи небезпека для вказаного пішохода. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач не порушив пункт 18.1 Правил дорожнього руху України, що свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП.
Касаційний адміністративний суд визнав вірним вирішення справи судом першої інстанції, а постанову апеляційного суду скасував.
Суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що аналіз норм законодавства чинного на момент виникнення спірних правовідносин дає підстави дійти висновку, що вимога пункту 18.1 ПДР України передбачає, що на нерегульованих пішохідних переходах пішоходи мають перевагу в русі перед транспортними засобами з моменту, коли вони ступили на перехід. Для виконання вимоги цього пункту водій транспортного засобу обов`язково повинен своїм маневром показати пішоходам, що він дає дорогу, тобто знизити швидкість, якщо цього достатньо для того, щоб дати дорогу або зупинитися.
Далее
Для большего удобства бизнеса и граждан НБУ будет публиковать ежедневный официальный курс гривни ко всем иностранным валютам до 16.00, начиная с 27 декабря 2019 года. Новостью поделился НБУ на своем сайте.
Раньше так оперативно публиковался только официальный курс гривни к доллару США, а курс к остальным иностранным валютам и банковским металлам обнародовался до 18.00.
Для ускорения расчета и обнародования официального курса гривни НБУ будет использовать в качестве кросс-курсов котировки BFIX иностранных валют в торгово-информационной системе Bloomberg.
Также для более простого представления и использования официальный курс гривни будет рассчитываться не по сто, а за одну единицу иностранной валюты, то есть в формате 1 долл. США = 23,6885 грн (по состоянию на 10 декабря 2019 года).
Ежедневно официальный курс гривни будут рассчитывать к валютам, входящим в 1 группу Классификатора иностранных валют, а также валют, эмитентами которых являются страны из ТОП-30 крупнейших торговых партнеров Украины за предыдущий год. Сегодня таких валют — 35. Официальный курс гривни к другим иностранным валютам будут публиковать ежемесячно. Ежедневно будут публиковать учетную цену банковских металлов, входящих в 1 группу Классификатора иностранных валют (сейчас это золото, серебро, платина и палладий).
Указанные изменения утверждены Постановлением Правления НБУ от 10.12.2019 г. № 148 и вступают в силу 27 декабря 2019.
По данным сайта НБУ.
Далее
