Господарські суди вже відкривають провадження у справах про банкрутство фізичних осіб.
Так, фізична особа звернулась до Господарського суду Тернопільської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 06.11.2019 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність заяву фізичної особи прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання. Згодом підготовче засідання відклали у зв`язку з перебуванням представника боржника в інших судових засіданнях.
Заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи за положеннями Книги 4 Кодексу України з процедур банкрутства надійшла і до Господарського суду Одеської області (справа №916/3458/19).
Проте суд залишив заяву без руху, оскільки боржником до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не додано доказів або відомостей щодо відсутності вчинення боржником (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочинів щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угоди на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати; доказів авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень; відомостей про роботодавця (роботодавців); копії трудової книжки, а в заяві не зазначено номер паспорта.
Також без руху була залишена заява про неплатоспроможність фізичної особи у справі №925/1354/19, що була подана до Господарського суду Черкаської області. Підставою для залишення заяви без руху була відсутність доказів авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
При цьому судом було зазначено, що книгою четвертою Кодексу України з процедур банкрутства не врегульовані дії судді при виявленні недоліків заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Раніше арбітражні керуючі створили власну саморегулівну організацію (СРО). 20 листопада пройшов установчий з’їзд, який ухвалив рішення про створення Національної асоціації арбітражних керуючих України.
Далее
Законодательством не предусмотрено заключение между предприятием и наемным работником договора о стажировке и принятии работника на стажировку. Поэтому бесплатно использовать наемный труд, называя его «стажировкой» нельзя, кроме двух случаев, определенных в законодательстве.
Кто может проходить стажировку?
Студенты. В соответствии со ст. 29 Закона «О занятости населения», право проходить стажировку по профессии (специальности) на предприятиях всех форм собственности, вида деятельности и хозяйствования, свободное от учебы время имеют студенты высших и учащиеся профессионально технических учебных заведений, получивших профессию (квалификацию) по образовательно-квалификационному уровню «квалифицированный рабочий», «младший специалист», «бакалавр», «специалист» и продолжают учиться на следующем образовательно-квалификационном уровне. Запись о прохождении стажировки работодатель вносит в трудовую книжку. Порядок заключения договора о стажировке и типовая форма такого договора утверждена постановлением КМУ от 16 января 2013 № 20.
Безработные. Кроме того, граждане, имеющие официальный статус безработного могут проходить стажировку — профессиональное обучение работников на производстве, на том или ином предприятии, по истечении которого, предприятие обязуется трудоустроить такого работника.
В любом другом случае работодатель обязан оформить работника на работу в установленном порядке — с первого дня выполнения им трудовой функции. Трудовой договор между ФЛП и наемным работником заключается исключительно в письменной форме. Без заключения трудового договора, оформленного приказом (распоряжением) собственника или уполномоченного им органа и сообщения ДПС, работник не может быть допущен к работе.
Работодатель также может установить для работника испытательный срок. С целью проверки соответствия работника работе, которая ему поручается, руководителем может устанавливаться испытательный срок. В соответствии со ст. 26 КЗоТ, условие о прохождении испытательного срока должно быть указано в приказе (распоряжении) о принятии этого работника на работу. В период испытания на таких работников распространяются все требования законодательства о труде.
Испытательный срок не может превышать 3 месяцев (а в отдельных случаях, по согласованию с профсоюзом — 6).
В противном случае работодателю грозит штраф.
Далее
Кабмин хочет упростить получение безоплатной вторичной правовой помощи для малообеспеченных граждан.
Соответствующий правительственный законопроект № 2479 «О внесении изменений в статью 17 Закона «О сборе и учете единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование» относительно предоставления информации из Государственного реестра общеобязательного государственного социального страхования центрам по предоставлению безоплатной вторичной правовой помощи» был зарегистрирован в Парламенте 21 ноября.
В законопроекте предложено:
предусмотреть использование информации из Государственного реестра общеобязательного государственного социального страхования для подтверждения принадлежности лица к субъектам права на безоплатную вторичную правовую помощь;
определить, что информация из указанного Госреестра предоставляется на запрос центров по предоставлению безоплатной вторичной правовой помощи для подтверждения принадлежности человека к субъектам права на безоплатную вторичную правовую помощь в порядке и по форме, установленным Пенсионным фондом совместно с Минюстом.
Напомним, согласно Закону «О безоплатной правовой помощи» (п. 1 ч. 1 ст. 14) право на безоплатную вторичную правовую помощь имеют лица, среднемесячный доход которых не превышает двух размеров прожиточного минимума, рассчитанного и утвержденного в соответствии с законом для лиц, относящихся к основным социальным и демографическим группам населения, а также лица с инвалидностью, получающие пенсию или пособие, назначаемое вместо пенсии, в размере, не превышающем двух прожиточных минимумов для нетрудоспособных лиц.
Далее
Особа звернувся до суду з позовом про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.
Суди встановили, що позивач подав директору заяву, в якій просив звільнити його з роботи у зв`язку зі зміною місця проживання, без узгодження дати звільнення.
Наступного дня директор товариства видав наказ про звільнення особи з роботи за власним бажанням у зв`язку з переїздом на нове місце проживання на підставі статті 38 КЗпП України.
Під час розгляду справи позивач ствердив, що заяву про звільнення з роботи від дійсно подавав, однак не зазначив у ній дати свого звільнення та не просив звільнити його з роботи до закінчення двотижневого строку. Після подання заяви про звільнення у нього змінилися обставини і він продовжив працювати на своїй посаді.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі.
Апеляційний суд дійшов іншого висновку та поновив позивача на роботі. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не просив звільнити його в певні строки, а відтак у роботодавця не було законних підстав для його звільнення до закінчення двотижневого строку після подання ним заяви про звільнення, оскільки позивач згоди на це на давав.
Касаційний цивільний суд визнав постанову апеляційного суду законною. Суд зазначив, що розірвання трудового договору з ініціативи працівника як спосіб захисту його трудових прав передбачено статтею 38 КЗпП України. Відповідно до частини першої цієї статті працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову управління соціального захисту населення про стягнення надмірно виплаченої субсидії. Однак апеляційний суд це рішення скасував та ухвалив нове, яким задовольнив позовні вимоги, посилаючись на те, що відповідачка надала управлінню недостовірні дані про кількість зареєстрованих у квартирі осіб. Про це повідомляється на сайті ВС.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду скасував рішення апеляційного суду й залишив у силі рішення суду першої інстанції з огляду на таке.
Статтею 1215 ЦК України встановлено, що не підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
При цьому правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються.
Апеляційний суд виходив із того, що в декларації на отримання субсидії відповідачка подала недостовірні дані щодо зареєстрованих осіб у квартирі, а саме зазначила неповнолітнього сина 2008 року народження, який фактично був зареєстрований за вказаною адресою пізніше.
Проте з таким висновком погодитися не можна з огляду на таке. Законодавець пов’язує повернення надмірно отриманих коштів, наданих у вигляді житлової субсидії, саме з недобросовісністю набувача, яку згідно ст. 81 ЦПК України має довести позивач.
28 листопада 2019 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо відповідальності за фальсифікацію лікарських засобів або обіг фальсифікованих лікарських засобів».
Закон передбачає зміни до ст. 321-1 КК України щодо додаткових кваліфікуючих ознак та підвищення відповідальності за фальсифікацію лікарських засобів або обіг фальсифікованих лікарських засобів.
Так покарання за виготовлення, придбання, перевезення, пересилання, зберігання з метою збуту або збут завідомо фальсифікованих лікарських засобів зростає з 3-5 років до 5-8 років з конфіскацією майна.
За ті ж дії, вчинені повторно або за змовою групою осіб, або службовою особою, медичним або фармацевтичним працівником, або з допомогою масштабного поширення (через інтернет) або у великих розмірах – передбачено покарання від 8 до 10 років з конфіскацією майна. Раніше за це карали 5-8 роками за гратами.
Якщо злочинні дії спричинили смерть або інші тяжкі наслідки, або вчинені в особливо великих розмірах, то законодавство карає їх довічним позбавленням волі з конфіскацією майна.
У випадку, коли фальсифікація ліків спричинила смерть особи або інші тяжкі наслідки, або вчинена в особливо великих розмірах, то це карається позбавленням волі на строк від 10 до 15 років (раніше 8-10 років) або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна.
Далее
27 листопада набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2019 року № 946, якою внесено зміни до Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобам.
Зміни до документа дозволять громадянину обміняти посвідчення водія і отримати його після втрати чи викрадення, скориставшись послугою через електронний кабінет водія або Єдиний державний портал адміністративних послуг.
В електронному кабінеті водія громадянин зможе замовити:
обмін посвідчення водія, виданого вперше на 2 роки, після закінчення строку його дії;
обмін посвідчення водія в разі непридатності його для подальшого користування;
обмін посвідчення водія в разі зміни персональних даних особи;
отримання посвідчення водія замість утраченого або викраденого.
Зазначимо, ці послуги будуть доступні онлайн для власників посвідчень водія, виданих після 2013 року.
Алгоритм отримання послуги:
після авторизації в електронному кабінеті водія особа подає заяву в електронній формі;
до заяви громадянин додає електронні копії документів, що підтверджують зміну персональних даних (за потреби), і чинної медичної довідки форми 083/о;
заява підписується кваліфікованим електронним підписом (КЕП) особи.
У випадку успішної перевірки поданої заяви та документів за всіма передбаченими державними реєстрами та базами громадянин отримує відповідне сповіщення. Відмовлення в наданні послуги можливе з ряду причин, що передбачені постановою.
Отримати посвідчення водія громадянин зможе позачергово в територіальному сервісному центрі МВС, зазначеному в його електронній заяві.
Далее
Как сообщила пресс-служба Окружного административного суд города Киева, этот суд завершил рассмотрение дела по иску к Кабинету Министров Украины относительно прожиточного минимума на 2019 год.
Суд признал противоправными действия КМУ по установлению прожиточного минимума на 2019 год без проведения научно-общественной экспертизы сформированных наборов продуктов питания, продовольственных продуктов и услуг. Также суд признал противоправными действия правительства по разработке и одобрению проекта Закона Украины «О Государственном бюджете на 2019» от 15.09.2019 г. №9000, его представление в Верховную Раду Украины с нарушением порядка установления размера прожиточного минимума и других социальных стандартов и гарантий.
В своем решении ОАС Киева обязал Кабмин установить прожиточный минимум в соответствии с положениями Законов Украины «О прожиточном минимуме» и «О государственных социальных стандартах и государственных социальных гарантиях».
Сейчас это решение суда отсутствует в открытом доступе. Поскольку речь идет о вердикте первой инстанции, еще возможно его апелляционное обжалование правительством. Спрогнозировать последствия вступления такого решения в законную силу сложно, ведь законодательство не устанавливает прямо алгоритма действий правительства в случае вынесения судом требования о пересмотре прожиточного минимума в течение бюджетного года. А этот показатель влияет на большое количество платежей и выплат — от судебного сбора в социальных гарантий.
Так, например, законодательное увеличение 1 декабря этого года утвержденного показателя прожиточного минимума должно повлиять и на ряд социальных выплат, среди которых — размер декретных безработным женщинам, максимальные размеры пособия одиноким матерям и пособия на детей, над которыми установлена опека или попечительство, помощь лицу, которое ухаживает за больным ребенком, пособие лицам с инвалидностью с детства и тому подобное.
Также благодаря декабрьскому повышению прожиточного минимума вырастут размеры:
— алиментов на детей;
— пособия по безработице;
— пенсий.
Далее
Водій оскаржив постанову про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Відповідно до змісту оскарженої постанови позивач здійснив зупинку (стоянку) ближче 30 метрів до посадкових майданчиків для маршрутних транспортних засобів, чим порушив пункт 15.9 «е» ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 КУпАП.
Оскільки жодного знаку 5.41.1, 5.41.2 чи будь-якого іншого знаку, який би підтверджував знаходження зупинки саме в тому місці або на відстані 30 метрів не встановлено, особа звернувся до суду.
Суд першої інстанції задовольнив вимоги про скасування постанови. Суд зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт скоєння правопорушення, оскільки відповідно до наявного відеозапису відсутні будь-які дорожні знаки, які б підтверджували знаходження зупинки громадського транспорту на місці вчинення правопорушення.
Апеляційний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову. Суд вказав, що наявність дорожніх знаків 5.41.1 або 5.41.2 (пункт зупинки автобусу/кінець пункту зупинки автобусу) є обов`язковою умовою лише за відсутності посадкового майданчика, наявність якого повністю підтверджується наданим до суду першої інстанції відеозаписом.
А позивач, проігнорувавши пункт 15.9 «е» ПДР України, здійснив зупинку свого авто ближче 30 м від посадкового майданчику. Факт скоєння вказаного правопорушення повністю підтверджується наявним відеозаписом.
З висновками суду апеляційної інстанції погодився і Касаційний адміністративний суд.
Суд касаційної інстанції зазначив, що згідно з пунктом 15.9 «е» ПДР України зупинка забороняється ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає — ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків.
Згідно з пунктом 4.3 ГБН В.2.3-218-550:2010 основними елементами зупинок є:
— зупинковий майданчик, який влаштовують на дорогах і на ділянках доріг у населеному пункті або зупинковий напівмайданчик, який допускається застосовувати за певних умов тільки в населеному пункті;
— посадковий майданчик;
— павільйон;
— відповідні дорожні знаки, огородження та розмітка.
Відповідно до розділу 33 ПДР України «Дорожні знаки»:
Действующее трудовое законодательство предусматривает множество способов увольнения, но в этой консультации остановимся только на следующих:
— прекращение трудового договора по соглашению сторон (ч.1 ст.36 КЗоТ);
— расторжение трудового договора, заключенного на неопределенный срок, по инициативе работника (ст. 38 КЗоТ);
— расторжение срочного трудового договора по инициативе работника (ст. 39 КЗоТ).
Что следует знать при увольнении по собственному желанию?
Этот вариант менее распространённый, чем увольнение по соглашению сторон, но в повседневной жизни встречается довольно часто.
В Кодексе законов о труде Украины для урегулирования данного вопроса предусмотрены: статья 38 (расторжение трудового договора, заключенного на неопределенный срок, по инициативе работника) и статья 39 (расторжение срочного трудового договора по инициативе работника).
Перед тем, как принимать решение увольняться по собственному желанию, следует знать, что действующее трудовое законодательство содержит для работника обязательство предупредить работодателя о своём намерении (желании уволиться) за две недели. Простые обыватели это обязательство называют отработкой. Соответственно уволиться в любой момент не получится, но в статьях так же предусмотрены исключительные случаи, когда не требуется обязательное письменное предупреждение работодателя о своём намерении за две недели. При наличии документального подтверждения предусмотренного законом обстоятельства, отрабатывать две недели не придётся.
Как уволиться по собственному желанию без двухнедельной отработки?
Согласно ч. 1 ст. 38 КЗоТ, законодателем предусмотрено ряд исключительных случаев, когда может быть разорван трудовой договор, который был заключён на неопределённый срок по инициативе работника (по собственному желанию), а именно:
— в случае, когда заявление работника об увольнении с работы по собственному желанию обусловлено невозможностью продолжать работу (переезд на новое место жительства);
— перевод мужа или жены на работу в другую местность;
— поступление в учебное заведение;
— невозможность проживания в данной местности, подтвержденная медицинским заключением;
— беременность;
— уход за ребенком до достижения им четырнадцатилетнего возраста или ребенком с инвалидностью;
— уход за больным членом семьи в соответствии с медицинским заключением или лицом с инвалидностью I группы;
— уход на пенсию;
— прием на работу по конкурсу, а также по другим уважительным причинам.
Данный выше перечень так же распространяется для случаев, когда был заключён срочный трудовой договор, который разрывается по инициативе работника.
Часть 1 ст. 39 КЗоТ так же предусмотрен дополнительный перечень случаев, когда досрочно подлежит разрыву срочный трудовой договор по требованию работника, а именно:
— в случае его болезни или инвалидности, препятствующих выполнению работы по договору;
— нарушения собственником или уполномоченным им органом законодательства о труде, коллективного или трудового договора.
Обстоятельства, которые позволяют уволиться без отработки необходимо подтвердить документально.
Что следует знать при увольнении по соглашению сторон?
Увольнение по соглашению сторон значительно отличается от увольнения по собственному желанию. Одним из отличий является наличие волеизъявления (инициативы) одной из сторон: как работодателя, так и работника.
Вторым отличием является то, что, если инициатива об увольнении исходит от работника, то последний может быть уволен в любой оговорённый с работодателем момент и для этого закон не требует указывать уважительную причину увольнения, как в случае с увольнением по собственному желанию. Это так же означает, что не нужно работодателя предупреждать за две недели до желаемой даты увольнения.
