Апеляційний суд повернув апеляційну скаргу адвоката на ухвалу слідчого судді. Суд апеляційної інстанції зазначив, що захисник на підтвердження своїх повноважень додав до апеляційної скарги лише ордер та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, але не додав копію договору про надання правової допомоги адвоката та витяг з Єдиного реєстру адвокатів України, і таким чином не підтвердив свої повноваження на представництво.
Захисник зазначив, що дане твердження суперечить п. 2 ч. 1 ст. 50 Кримінального процесуального кодексу України, згідно з яким повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються: свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю; ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, а також суперечить ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», позиціям Верховного Суду та практиці Європейського суду з прав людини.
Касаційний кримінальний суд ВС погодився з позицією захисника, скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Суд касаційної інстанції зазначив, що згідно з п. 2 ч. 1 ст. 50 КПК України повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються: свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю; ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
У цьому випадку використана синтаксична конструкція, в якій однорідні члени речення з`єднані безсполучниковим зв`язком і між двома останніми членами речення стоїть розділовий сполучник «або».
Тому пункт 2 ч. 1 ст. 50 КПК України визначає, що повноваження захисника мають вважатися підтвердженими, якщо — на додаток до документу, передбаченого п. 1, — захисник надав хоча б один із документів, передбачених п. 2 ч. 1 цієї статті цього кодексу.
ВС зауважив, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КПК України «встановлення будь-яких додаткових умов для підтвердження повноважень захисника чи для його залучення до участі в кримінальному провадженні не допускається». При цьому, долучення до матеріалів кримінального провадження захисником витягу з Єдиного реєстру адвокатів України законодавством не передбачено (постанова від 13.11.2019 у справі № 201/1058/19).
Далее
11 ноября в Верховной Раде зарегистрирован правительственный законопроект № 2411 «О внесении изменений в Уголовный процессуальный кодекс Украины». Главным комитетом определен Комитет по вопросам правоохранительной деятельности.
Проект разработан для приведения положений УПК в соответствие с Заключением Генерального директората по правам человека и верховенству права Совета Европы DGI(2018) 07 от 12 октября 2018 года.
22 ноября 2018 года был принят Закон № 2617-VIII «О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно упрощения досудебного расследования отдельных категорий уголовных правонарушений», направленный на определение особенностей досудебного расследования уголовных проступков и их судебного разбирательства. Генеральный директорат по правам человека и верховенству права Совета Европы предоставил свое заключение относительно соответствия европейским стандартам (Европейской конвенции по правам человека) и практике ЕСПЧ.
Законопроектом предложено организацию осуществления досудебного расследования проступков и преступлений отнести к полномочиям руководителя органа досудебного расследования (таким образом отказаться от создания двух структур, на одну из которых будет возлагаться осуществление досудебного расследования преступлений, а на другую — проступков).
В проекте исключаются положения о получении экспертных заключений, взятия и оформления разных форм записей и изъятия средств совершения правонарушения с целью выяснения обстоятельств уголовного проступка, получения пояснений, проведения медицинских осмотров и т. п. до внесения сведений в Единый реестр досудебных расследований.
Среди прочего, исключаются положения относительно рассмотрения дела в суде без участия обвиняемого, который признал себя виновным в совершении уголовного проступка.
Определено, что дознаватель — уполномоченное лицо органов, которые уполномочены в пределах компетенции, предусмотренной УПК, осуществлять досудебное расследование уголовных проступков. Предложено в ходе осуществления дознания наделять его полномочиями следователя. Дознаватель будет нести ответственность за законность и своевременность осуществления дознания.
Предусмотрено, что в случае удовлетворения отвода следователя, дознавателя, прокурора в уголовном производстве должны быть безотлагательно назначены соответственно другой следователь, дознаватель — руководителем органа досудебного расследования или другой прокурор — руководителем органа прокуратуры.
Со дня сообщения лицу о подозрении досудебное расследование должно быть закончено:
1) в течение 20 суток — в случае сообщения лицу о подозрении в совершении уголовного проступка;
2) в течение 2 месяцев со дня сообщения лицу о подозрении в совершении преступления.
Руководитель органа досудебного расследования будет определять дознавателя, который будет осуществлять досудебное расследование в форме дознания.
Далее
Позивач просив суд визнати за ним право власності на автомобіль та зняти з нього арешт. В обґрунтування позову позивач вказував на те, що у 2012 році він придбав у товариства автомобіль, про що було укладено договір купівлі-продажу. На виконання цього договору йому було передало свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та довіреність на володіння, розпорядження, користування указаним автомобілем. У силу важких життєвих обставин та дійсності довіреності до 2017 року він не знімав та не ставив автомобіль на облік, не переоформив на себе право власності на нього.
Суди першої та апеляційної інстанцій у задоволенні позову відмовили. Суди зазначили про те, що договір купівлі-продажу вчинений у простій письмовій формі, без зняття з реєстрації, перереєстрації транспортного засобу у вищезазначеному порядку не породжує правових наслідків переходу права власності від продавця до покупця, а, отже, спірний автомобіль у власність позивача не переходив, у зв`язку з чим відсутні підстави для зняття з нього арешту.
Позивач оскаржив рішення судів у касаційному порядку та наполягав на тому, що у нього виникло право власності з моменту передачі автомобіля за договором купівлі-продажу автомобіля, а не з моменту його державної реєстрації.
Такі доводи суд касаційної інстанції відхилив.
Касаційний цивільний суд зазначив, що згідно зі статтею 34 Закону України «Про дорожній рух» (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) реєстрація транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами Міністерства внутрішніх справ України, а порядок установлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року, № 1388 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено обов`язок власників транспортних засобів та осіб, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представників, зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом 10 діб після придбання, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
Для державної реєстрації транспортних засобів, які перебували в експлуатації і зняті з обліку в підрозділах державтоінспекції, крім документів, що підтверджують правомірність їх придбання, подається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі, з відміткою підрозділу державтоінспекції про зняття транспортного засобу з обліку.
ВС визнав правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що спірний автомобіль у власність позивача не переходив, оскільки така передача не була оформлена у встановленому законом порядку (постанова від 30.10.2019 у справі № 683/2694/16-ц).
Далее
Позивач оскаржив до суду постанову інспектора про накладення адміністративного стягнення за частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до постанови позивач здійснив рух по тротуару, чим порушив пункт 11.13 ПДР України.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відмову у задоволенні позову. Суди встановили, що відповідно до оглянутого в ході судового засідання відеозапису з нагрудної камери поліцейського автомобіль позивача був припаркований на тротуарі біля будівлі закладу швидкого харчування, після чого, особа, керуючи транспортним засобом, здійснив рух по тротуару.
Касаційний адміністративний суд дійшов висновку про наявність підстав для направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що позивач стверджував, що рухався на автомобілі тротуаром виключно у межах вимог пункту 15.10 «в» ПДР України, тобто для здійснення заїзду, а потім і виїзду, на місце стоянки.
КАС зазначив, що приписами пункту 26.3 ПДР України передбачено, що у пішохідну зону в`їзд дозволяється лише транспортним засобам, що обслуговують громадян і підприємства, які розташовані у зазначеній зоні, а також транспортним засобам, що належать громадянам, які проживають або працюють у цій зоні, чи автомобілям (мотоколяскам), позначеним розпізнавальним знаком «Інвалід», якими керують водії-інваліди. Якщо до об`єктів, розташованих на цій території, є інші під`їзди, водії повинні користуватися лише ними.
А відповідно до пункту 15.10 «в» ПДР України стоянка забороняється на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 метри.
ВС зауважив, що очевидним і зрозумілим є те, що здійсненню стоянки легкового автомобіля у межах вимог пункту 15.10 «в» ПДР України, тобто на краю тротуару, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 метри, передує рух, пов`язаний із заїздом на таке місце, а після її закінчення — рух, пов`язаний із виїздом автомобіля з такого місця стоянки.
КАС дійшов висновку, що за таких обставин, рух автомобіля тротуаром, пов`язаний із заїздом/виїздом на місце стоянки у межах вимог пункту 15.10 «в» ПДР України, не може містити склад порушення пункту 11.13 вказаних Правил.
А висновки судів, які виходили виключно із факту здійснення автомобілем позивача руху тротуаром без передбачених у пункті 11.13 ПДР України підстав, ВС визнав поверхневими (постанова від 07.11.2019 у справі № 524/9162/16-а).
Далее
Позивач просила суд виділити їй в натурі 1/3 частину спадкового майна. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, з огляду на те, що не підлягають поділу (виділу) об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна.
Суд апеляційної інстанції ухвалив нове рішення про задоволення позову.
Касаційний цивільний суд скасував рішення апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишив в силі.
Суд касаційної інстанції зазначив, що оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 Цивільного кодексу України право спільної часткової власності припиняється, то при виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 Цивільного кодексу України та пункту 10 Порядку присвоєння об`єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 грудня 2010 року № 1117 «Про ідентифікацію об`єктів нерухомого майна для державної реєстрації прав на них».
При поділі нерухомого майна в натурі у разі необхідності його переобладнання та перепланування до ухвалення рішення в матеріалах справи повинні бути надані відповідні висновки: технічний висновок про відповідність перепланування будівельним нормам і правилам, санітарно-епідеміологічним вимогам, пропонованим до будинків і приміщень, і правилам пожежної безпеки.
ВС зауважив, що у матеріалах справи відсутні погодження з компетентними органами на можливість здійснення запланованих експертом перепланувань та переобладнань при виділенні кожному із співвласників належної йому частки у спірній квартирі згідно із запропонованими експертом варіантами, які повинні бути отримані та надані суду до ухвалення судового рішення, оскільки такі документи є однією з умов правильного вирішення спору.
Також суд касаційної інстанції зазначив, що у розумінні частини першої статті 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а й об`єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, перебудови, надбудови вже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, оскільки в результаті таких дій об`єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності.
За змістом частини першої статті 376 ЦК України правила про самочинне будівництво і його наслідки поширюються на всі випадки будівництва (реконструкції) всіх типів будівель, споруд та іншого нерухомого майна.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що не підлягають поділу (виділу) об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна (постанова від 06.11.2019 у справі № 127/14320/15-ц).
Далее
Суть дела: наследник просил суд продлить срок для подачи заявления нотариусу о принятии наследства. Основанием пропуска шестимесячного срока истец указал длительное лечение ребенка.
Местный суд признал такую причину уважительной и продлил срок для подачи заявления. Апелляционный суд отменил это решение и отказал в удовлетворении иска. Коллегия судей Гражданского суда ВС согласилась с решением апелляции.
Согласно ч. 3 ст. 1272 Гражданского кодекса, в случае пропуска срока на принятие наследства по уважительной причине, суд может предоставить наследнику дополнительный срок для этого.
ВС указал, что уважительными являются причины, связанные с объективными, непреодолимыми, существенными трудностями для подачи такого заявления.
Суд отметил, что у истца не было препятствий для подачи соответствующего заявления в нотариальную контору, которое он мог подать лично или отправить по почте.
Соответствующее постановление по делу №136/200/17 ВС принял 12.11.2018.
Далее
Суть дела: банк обратился в суд с иском к наследнику о взыскании долга кредитором наследодателя.
Отказывая в удовлетворении иска, суд первой инстанции, с выводами которого согласился и апелляционный суд, исходил из того, что истцом не представлено доказательств, подтверждающих, какое именно имущество получено по наследству и какова его стоимость.
Коллегия судей Гражданского суда ВС отменила решения судов предыдущих инстанций и направила дело на рассмотрение в местный суд.
Верховный Суд отметил, что правоотношения, возникшие между банком и должником (который умер), после его смерти трансформируются в обязательственные правоотношения, возникшие между кредитодателем и наследниками должника, и решаются в порядке положений ст. 1282 ГК.
При решении этой категории дел суды должны установить:
— предъявлено ли требование кредитором наследодателя к наследникам должника в сроки, определенные в чч. 2 и 3 ст. 1282 ГК, поскольку в случае пропуска таких сроков кредитор лишается права требования;
— круг наследников, принявших наследство;
— действительный размер требований кредитора (проверить расчет задолженности по состоянию на день смерти должника, который является днем открытия наследства);
— объем наследственного имущества и его стоимость, определив тем самым границы ответственности наследника (наследников) по долгам наследодателя.
Верховный Суд указал, что доказывать объем наследственного имущества и его стоимость должен наследник, который возражает против требований кредитора, поскольку ответственность наследника по обязательствам наследодателя ограничена стоимостью унаследованного имущества.
Далее
Как сообщают в Тернопольской таможни ГНС, законом «О внесении изменений в Таможенный кодекс относительно некоторых вопросов функционирования авторизованных экономических операторов» внесены изменения в ст. 455 Таможенного кодекса.
Предусмотрено взятие на учет лиц, которые при осуществлении своей деятельности являются участниками отношений, регулируемых законодательством Украины по вопросам таможенного дела.
Налоговая служба будет осуществлять централизованный учет лиц (резидентов и нерезидентов): декларантов, перевозчиков, гарантов, авторизованных экономических операторов, других предприятий, контроль за деятельностью которых осуществляется органами доходов и сборов.
Требование встать на учет не распространяется на:
— граждан, перемещающих через таможенную границу Украины личные вещи, транспортные средства личного пользования и другие товары для личных, семейных или иных нужд, не связанных с осуществлением предпринимательской деятельности;
— лиц, которые имеют льготы в соответствии со ст. 383-386, 388, 389, 391 и 392 ТК и перемещают товары, в связи с ввозом которых на таможенную территорию Украины и вывозом их за пределы этой территории предоставляются такие льготы ;
— лиц, осуществляющих перемещение товаров с использованием книжки (карнета) А.Т. А.;
— лиц, перемещающих товары, необходимые для преодоления последствий стихийного бедствия, аварий, катастроф, эпидемий, в рамках международных договоров Украины и товары, определенные в соответствии с законом «О гуманитарной помощи» гуманитарной помощью;
— лиц-нерезидентов, которые перемещают пустые транспортные средства коммерческого назначения проходным транзитом.
Если проигнорировать норму, это будет основанием для отказа в принятии таможенной декларации, таможенном оформлении, выпуска или пропуска товаров, транспортных средств коммерческого назначения.
Пребывания на учете в органах доходов и сборов лиц-нерезидентов в соответствии с ч. 1 ст. 455 ТК является обязательным с 1 июля 2021 года. Органы доходов и сборов начинают учет лиц — нерезидентов в соответствии с ч. 1 ст. 455 МК через 180 дней со дня вступления в силу закона «О внесении изменений в Таможенный кодекс относительно некоторых вопросов функционирования авторизованных экономических операторов».
Далее
Суды, установив при рассмотрении дела факт неуплаты налогоплательщиком налогового обязательства, что влечет начисление пени за определенный период времени, имеют все полномочия определить такой период и рассчитать сумму пени, подлежащей взысканию. Суды также имеют право обязать налоговый орган произвести расчет суммы пени за определенный период времени и предоставить его суду для учета при принятии решения. Об этом заявил ВС/КАС.
Также суд подтвердил, что начисление пени контролирующим органом долино быть начато в соответствии с положениями ст. 129 НКУ по истечении 10 календарных дней, следующих за днем получения налогового уведомления-решения, а не за весь период занижения налогового обязательства.
Источник: постановление от 08.10.2019 г. по делу № 520/3060/19
Далее
Комитет по вопросам правовой политики рекомендовал Верховной Раде предварительно одобрить поданный Президентом как неотложный законопроект о внесении изменений в Конституцию Украины (относительно отмены адвокатской монополии) (№ 1013).
Соответствующее решение Комитет принял на своем заседании 13 ноября 2019 года, рассмотрев законопроект № 1013 и Заключение Конституционного Суда от 31 октября 2019 года № 4-в/2019установив такое.
31 октября КСУ пришел к обобщенному заключению, что Законопроект о внесении изменений в Конституцию (относительно отмены адвокатской монополии) отвечает требованиям статей 157 и 158 Конституции.
Согласно ч. 5 ст. 149 Регламента ВР Верховная Рада может рассмотреть вопрос и принять решение о предварительно одобрении законопроекта в соответствии со ст. 155 Конституции при условии, что такой законопроект согласно заключению КCУ отвечает требованиям статей 157, 158 Конституции, и относительно его положений КСУ не выразил предостережений.
Учитывая изложенное, а также положение ст. 149 Регламента ВР, Комитет по вопросам правовой политики рекомендовал ВР предварительно одобрить поданный Президентом как неотложный законопроект о внесении изменений в Конституцию.
Напоминаем, что предлагаемая законодательная инициатива имеет целью отмену адвокатской монополии, а именно: исключить положение ч. 4 ст. 131-2 действующей Конституции, согласно которой исключительно адвокат осуществляет представительство иного лица в суде.
Далее
