«Навчальні» відпустки надаються працівникам з метою навчання на визначений період у робочий час з виплатою відповідної грошової допомоги. Про це нагадало Управління Держпраці в Івано-Франківській області.
Зазначена норма закріплена й деталізована у Кодексі законів про працю України та Законі України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР.
Додаткові оплачувані відпустки студентам на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, а також аспірантам, які навчаються без відриву від виробництва, надаються протягом навчального, а не календарного чи робочого року (ч. 6 ст. 216 КЗпП).
На час додаткових відпусток у зв’язку з навчанням за працівниками згідно зі статтею 217 КЗпП за основним місцем роботи зберігається середня заробітна плата. Заробітна плата працівникам за час відпустки має бути виплачена не пізніше ніж за три дні до її початку (ст. 115 КЗпП, ст. 21 Закону про відпустки). І хоча в цих статтях не конкретизується, про яку саме відпустку йдеться, можна дійти висновку, що маються на увазі всі види відпусток, передбачені законодавством, у т. ч. навчальні.
Тривалість додаткової оплачуваної відпустки у зв’язку з навчанням залежить від рівня акредитації навчального закладу, форми навчання (вечірня, заочна) та курсу, на якому працівник навчається. Так, працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, надаються додаткові оплачувані відпустки такої тривалості:
1) на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на першому та другому курсах у вищих навчальних закладах:
— першого та другого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання — 10 календарних днів;
— третього та четвертого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання — 20 календарних днів;
— незалежно від рівня акредитації з заочною формою навчання — 30 календарних днів;
2) на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на третьому і наступних курсах у вищих навчальних закладах:
— першого та другого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання — 20 календарних днів;
— третього та четвертого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання — 30 календарних днів;
— незалежно від рівня акредитації з заочною формою навчання — 40 календарних днів;
3) на період складання державних іспитів у вищих навчальних закладах незалежно від рівня акредитації — 30 календарних днів;
4) на період підготовки та захисту дипломного проекту (роботи) студентам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання:
— першого та другого рівнів акредитації, — два місяці;
— третього і четвертого рівнів акредитації — чотири місяці.
Тривалість додаткових оплачуваних відпусток працівникам, які здобувають другу (наступну) вищу освіту за заочною (вечірньою) формою навчання у навчальних закладах післядипломної освіти та вищих навчальних закладах, що мають у своєму підпорядкуванні підрозділи післядипломної освіти, визначається як для осіб, які навчаються на третьому і наступних курсах вищого навчального закладу відповідного рівня акредитації.
На відміну від щорічних відпусток, відпустка у зв’язку з навчанням не може бути поділена на частини, перенесена на інший період, продовжена на святкові й неробочі дні.
Якщо відпустка у зв’язку з навчанням збігається зі щорічною відпусткою, то остання має бути перенесена на інший період (п. 4 ч. 2 ст. 11 Закону № 504).
Також, згідно зі статті 212 КЗпП, працівникам, які навчаються в навчальних закладах без відриву від виробництва, щорічні відпустки за їх бажанням приєднуються до часу проведення настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, часу підготовки і захисту дипломного проекту та інших робіт, передбачених навчальною програмою. Окрім цього, працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою, щорічні відпустки, за їхнім бажанням, надаються повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи в перший рік роботи на підприємстві (ст. 212 КЗпП, ст. 10 Закону № 504).
Далее
Позивач звернувся до суду з позовом до комунального підприємства «Харківводоканал», комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «Шляхрембуд» про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Позивач покликався на те, що при наїзді на люк колектора автомобілем, що йому належить, відбулось відкриття цього люку з подальшим перевертанням та пошкодженням автомобіля. Пошкодження автомобіля сталось через неналежний стан люку оглядового колодязя, що знаходився на проїзній частині дороги у закритому стані, але відкрився після проїзду переднього колеса, та став перешкодою при контактуванні з ним заднього колеса автомобіля позивача, що призвело до втрати керування та перекидання автомобіля.
Суд першої інстанції частково задовольнив позов та стягнув кошти на відшкодування майнової та моральної шкоди з комунального підприємства «Харківводоканал». Суд виходив з того, що пошкоджена конструкція люку, який став причиною ДТП, є невід`ємною частиною системи водопостачання, яка знаходяться у користуванні КП «Харківводоканал», перебуває на його утриманні та технічному обслуговуванні, у зв`язку з чим обов`язок відшкодування завданої позивачу майнової та моральної шкоди покладено саме на КП «Харківводоканал».
Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким стягнув кошти з КПСП по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «Шляхрембуд». Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що балансоутримувачем території, на якій сталась ДТП за участі транспортного засобу позивача, є КПСП по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «Шляхрембуд», яке повинно здійснювати контроль за станом та якістю дорожнього покриття вказаної території, а також розташованих на дорозі каналізаційних споруджень.
Касаційний цивільний суд ВС залишив у силі постанову суду апеляційної інстанції.
ВС зазначив, що згідно з пунктом 4 частини першої статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. У частині першій статті 24 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.
Далее
9 ноября 2019 года Президент подписал Указ «О неотложных мероприятиях по проведению реформ и укреплению государства».
В документе идет речь о мероприятиях, направленных на продолжение структурных экономических реформ, введения дополнительных механизмов для ускорения социально-экономического развития Украины, повышения уровня благосостояния населения, гармоничного развития регионов, внедрения европейских стандартов жизни, укрепления государства.
В частности, до конца уходящего года в экономической, финансовой и энергетической сферах Кабинет Министров должен принять меры относительно разработки, внесения на рассмотрение Верховной Рады и сопровождения законопроектов относительно:
— создание условий для функционирования конкурентного рынка железнодорожных перевозок в Украине и улучшения качества и доступности соответствующих услуг;
— функционирование внутреннего водного транспорта;
— управления отходами;
— противодействию незаконной добыче янтаря;
— погашения задолженности на оптовом рынке электроэнергии, образовавшейся до 1 июля 2019 года;
— либерализации деятельности в сфере производства спирта этилового и либерализации трудовых отношений и обновления законодательства о труде.
Кроме того, до конца года ожидается разработка Правительством проектов законов относительно создания благоприятных условий для деятельности предпринимателей, в частности введения двухгодичного моратория на проведение проверок физических лиц — предпринимателей (ФЛП) и смягчения их ответственности за нарушение порядка представления отчетности, связанной с применением регистраторов расчетных операций.
Также Кабмин до конца уходящего года должен разработать и утвердить план мероприятий относительно повышения позиций Украины в рейтинге Мирового банка «Ведения бизнеса» (Doing Business) и завершить процедуру отделения деятельности по транспортировке природного газа от деятельности по его добычи и снабжения и создания независимого оператора газотранспортной системы Украины.
До 31 декабря 2019 года Правительство также должно обеспечить начало масштабной приватизации, в частности определения 5 объектов большой приватизации.
Кроме того, согласно Указу, до конца года должна быть обеспечена подготовка к введению рынка земель сельскохозяйственного назначения, в частности включительно с созданием электронного реестра инженеров-землеустроителей.
Правительство также должно обеспечить формирование независимых наблюдательных советов всех государственных банков.
Далее
9 листопада 2019 року Президент України Володимир Зеленський підписав Указ «Про невідкладні заходи з проведення реформ та зміцнення держави».
У документі йдеться про заходи, спрямовані на продовження структурних економічних реформ, запровадження додаткових механізмів для прискорення соціально-економічного розвитку України, підвищення рівня добробуту населення, гармонійного розвитку регіонів, впровадження європейських стандартів життя, зміцнення держави.
Зокрема, до кінця поточного року в економічній, фінансовій та енергетичній сферах Кабінет Міністрів повинен вжити заходів щодо розробки, внесення на розгляд Верховної Ради та супроводу законопроектів щодо створення умов для функціонування конкурентного ринку залізничних перевезень в Україні та покращення якості й доступності відповідних послуг, функціонування внутрішнього водного транспорту, управління відходами, протидії незаконному видобутку бурштину, погашення заборгованості на оптовому ринку електроенергії, що утворилася до 1 липня 2019 року, лібералізації діяльності у сфері виробництва спирту етилового та лібералізації трудових відносин і оновлення законодавства про працю.
Крім того, до кінця року очікується розробка урядом проектів законів щодо створення сприятливих умов для діяльності підприємців, зокрема запровадження дворічного мораторію на проведення перевірок фізичних осіб – підприємців (ФОП) та пом’якшення їхньої відповідальності за порушення порядку подання звітності, пов’язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій.
Також Кабінет Міністрів до кінця поточного року повинен розробити та затвердити план заходів щодо підвищення позицій України в рейтингу Світового банку «Ведення бізнесу» (Doing Business) та завершити процедуру відокремлення діяльності з транспортування природного газу від діяльності з його видобутку та постачання і створення незалежного оператора газотранспортної системи України.
До 31 грудня 2019 року уряд також має забезпечити початок масштабної приватизації, зокрема визначення 5 об’єктів великої приватизації.
Крім того, згідно з указом, до кінця року має бути забезпечена підготовка до запровадження ринку земель сільськогосподарського призначення, зокрема включно зі створенням електронного реєстру інженерів-землевпорядників.
Уряд також повинен забезпечити формування незалежних наглядових рад усіх державних банків.
Також Кабінет Міністрів має затвердити план заходів щодо створення та запровадження Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
У цьому році повинне відбутися впровадження першого етапу реалізації проекту «Е-малятко» та перегляд меж госпітальних округів.
7 ноября в газете Верховной Рады «Голос Украины» опубликован Закон № 208-ІХ «О внесении изменений в некоторые законы Украины относительно усовершенствования законодательства по вопросам обращения с радиоактивными отходами».
Данный Закон вступает в силу через два года со дня его опубликования.
В Законе используются следующие основные понятия:
— производители радиоактивных отходов — юридические или физические лица, в результате деятельности которых образуются радиоактивные отходы или предполагается их образование, кроме специализированных предприятий по обращению с радиоактивными отходами;
— отработанные закрытые источники ионизирующего излучения — закрытые источники ионизирующего излучения, срок службы которых истек и не был продлен, дальнейшее использование которых не предусматривается и которые подлежат передаче в специализированный предприятия по обращению с радиоактивными отходами или возврату предприятию, которое их изготовило;
— геологическое хранилище для захоронения радиоактивных отходов — сооружение, обустроенное в глубоких геологических формациях, в прогнозируемых геологических условиях (обычно на глубине более 100 метров) с целью обеспечения длительного содержания и изоляции радиоактивных отходов от биосферы.
Законом, в частности, введены четыре класса, на которые разделяются радиоактивные отходы:
— очень низкоактивные;
— низкоактивные;
— среднеактивные;
— высокоактивные.
Хранилище для захоронения радиоактивных отходов определяется в зависимости от його классификации:
— поверхностное;
— приповерхностное;
— на средних глубинах;
— геологическое.
Также определен перечень ядерных установок и объектов, предназначенных для обращения с радиоактивными отходами, имеющими общегосударственное значение, которыми являются:
— атомные электрические станции;
— атомные станции теплоснабжения;
— исследовательские ядерные реакторы;
— хранилища, предназначенные для хранения отработанного ядерного топлива или высокоактивных радиоактивных отходов с проектным сроком хранения свыше 30 лет (кроме установок, включенных в технологический цикл ядерной установки);
— геологические хранилища для захоронения радиоактивных отходов и/или отработанного ядерного топлива.
Далее
Вироком суду особу визнано невинуватим у пред`явленому йому за ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України обвинувачені за недоведеністю в його діянні складу злочину і по суду виправданим. Ухвалою апеляційного суду вирок залишено без зміни.
Органами досудового розслідування особа обвинувачувався у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження. Так, зазначалося, що особа, керуючи технічно справним автомобілем марки «Фіат Добло», проявив грубу неуважність: належним чином не відреагував на зміну дорожньої обстановки; не дотримався безпечного інтервалу і, виявивши небезпеку для руху (вантажний автомобіль на проїжджій частині), не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, через що допустив зіткнення з автопоїздом у складі сідлового тягача «Вольво». У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «Фіат» отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що даними протоколу огляду місця події з фототаблицями та схемою, доданими до нього, висновку інженерно-транспортної експертизи, показаннями експерта не доводиться винуватість особи. Так, з наведених доказів судом достовірно встановлено, що до моменту зіткнення автомобіль «Фіат» під керуванням особи рухався по лівій сузі руху, автомобіль «Вольво» по правій та частково правому узбіччі, з якого розпочав недозволений у тому місці маневр. Зазначене виключає в діях особи порушення п. п. 1.5, 2.3б, 2.3д, 13.1 Правил дорожнього руху, оскільки аварійна ситуація спричинена не його діями, а водієм автомобіля «Вольво». Саме по собі не уникнення зіткнення не може бути поставлено йому у провину, оскільки його дії були вимушеними і не перебували у прямому причинному зв`язку із суспільно небезпечними наслідками, що настали.
Апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції щодо виправдання особи за ч. 1 ст. 286 КК України, зокрема з посиланням на те, що об`єктивна сторона складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, включає три обов`язкові ознаки: а) суспільно небезпечне діяння (порушення правил безпеки дорожнього руху); б) суспільно небезпечні наслідки (заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень середньої тяжкості); в) причинний зв`язок між діянням і наслідками.
Касаційний кримінальний суд ВС погодився з такими висновками судів та зазначив, що у випадку виникнення ДТП за участю декількох водіїв наявність чи відсутність в їх діях складу злочину, передбаченого відповідними частинами ст. 286 КК України, потребує встановлення причинного зв`язку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, дослідження характеру та черговості порушень, які вчинив кожен із водіїв, того, хто з них створив небезпечну дорожню обстановку (аварійну ситуацію), тобто з`ясування ступеня участі (внеску) кожного з них у спричиненні злочинного наслідку.
Колегія суддів ККС звернула увагу на те, що причинний зв`язок в автотранспортних злочинах відрізняється тим, що він встановлюється не між діями водія та наслідками, що настали, а між порушеннями правил дорожнього руху й відповідними наслідками. При цьому виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка була учасником дорожнього руху (постанова від 16.10.2019 у справі № 163/1753/17).
Далее
Тепер всі контролюючі органи мають повне право проводити планові та позапланові перевірки. Це стосується абсолютно всіх юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців. У тому числі управителів та ОСББ, повідомляє юристка з питань управління житлом, Агенція Марія Осипчук, передає blog.liga.net
ОСББ та управителі останнім часом все частіше стають об’єктом перевірок контролюючих органів. Відомі випадки накладення мільйонних штрафів, які призводять до комунального колапсу в будинку. І це попри те, що, зокрема, ОСББ не ведуть господарської діяльності, не отримують прибутку, не платять податків. Причин для такого інтересу контролюючих органів декілька. Це і законодавча неврегульованість багатьох аспектів роботи ОСББ та управителів, і незначний досвід управителів щодо ряду юридичних питань, а також наявність на рахунках будинків значних сум, на які легко звернути стягнення.
На жаль, перевірки в Україні не мають на меті допомогти бізнесу працювати правильно і дотримуватися законодавства. Часто єдиною ціллю є тиск на компанію, стягнення штрафу та заповнення нестачі коштів у бюджеті.
До кінця 2018 року діяв мораторій на проведення перевірок. З 1 січня 2019 року такого мораторія більше не існує. Тепер всі контролюючі органи мають повне право проводити планові та позапланові перевірки. Це стосується абсолютно всіх юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. В тому числі управителів та ОСББ.
Цією статтею я розпочинаю цикл публікацій про основні перевірки, які можуть мати місце щодо ОСББ та управителів. В найближчий час будемо говорити про перевірки ДСНС (наші пожежники), ДФС (треба згадати про Податковий кодекс), Держпраці та багато іншого.
Що ж треба знати, щоб бути готовим до будь-якої перевірки? Давайте розбиратися.
Серед основних органів, які можуть прийти до ОСББ та управителів з перевіркою є органи Державної фіскальної служби, державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Державної аудиторської служби України (більше відома під абревіатурою КРУ). Остання може перевіряти, якщо ОСББ або управитель отримали у своє розпорядження кошти з Державного бюджету. Слід пам’ятати, що органи прокуратури втратили повноваження щодо загального нагляду за законністю, тому прокуратура може звертатися до вас тільки в межах кримінального провадження.
Усі питання проведення перевірок регулює Закон 877 (Закон України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”). Перевірки проводяться планово або позапланово. Всі контролюючі органи мають щорічно, до 1 грудня поточного року, затверджувати свої плани проведення перевірок у наступному році. Такі плани мають бути незміннимипротягом року, зміни можуть вноситися тільки у випадках зміни найменування суб’єкта господарювання, стосовно якого буде проведена перевірка, та виправлення технічних помилок. З планом перевірок можна завчасно ознайомитися та підготуватися, адже така інформація публікується на офіційному сайті відповідного контролюючого органу.
Якщо ж за якихось причин стосовно вас проводять позапланову перевірку, варто пам’ятати, що її можуть проводити тільки стосовно тих питань, які є предметом такої перевірки.
Частота перевірок визначається ступенем ризику діяльності підприємства. Таких ступенів три: високий, середній або незначний. При цьому, підприємства, що віднесені до високого ступеня ризику перевіряють не частіше одного разу на два роки; до середнього ступеня ризику — не частіше одного разу на три роки; до незначного ступеня ризику — не частіше одного разу на п’ять років.
До якого ступеня ризику віднесене ваше ОСББ або юридична особа управителя ви можете дізнатися на веб-сайті відповідного контролюючого органу.
В Україні функціонує інтегрована автоматизована система державного нагляду, в якій можна знайти інформацію про всі комплексні перевірки: випадки, коли протягом одного періоду різні органи контролю планують провести перевірки стосовно однієї юридичної особи. Такі перевірки об’єднуються та проводяться протягом одного періоду. Інформацію про комплексні перевірки та річні плани вже зараз можна знайти за цим посиланням: inspections.gov.ua.
Верховный Суд в составе коллегии судей Кассационного хозяйственного суда решил передать на рассмотрение Большой Палаты дело № 916/313/18 относительно связанности срока для обращения к нотариусу с заявлением о совершении исполнительной надписи с исковой давностью.
Соответствующее определение было вынесено 24 октября.
КХС просит Большую Палату отступить от заключения, изложенного Большой Палатой в постановлении от 2 июля 2019 по делу № 916/3006/17, в соответствии с которым срок для обращения к нотариусу за совершением исполнительной надписи, предусмотренный ст. 88 Закона «О нотариате», непосредственно связанный с исковой давностью, установленной ГК. Общая исковая давность устанавливается длительностью в 3 года (ст. 257 ГК). Следовательно, общий срок для обращения взыскателя к нотариусу за совершением исполнительной надписи составляет не более 3 лет со дня возникновения у взыскателя права требования к должнику независимо от субъектного состава сторон в правоотношениях, то есть этот срок подлежит применению и в отношениях между юридическими лицами. Если для требования, по которому выдается исполнительная надпись, законом установлена другая исковая давность, исполнительная надпись выдается в пределах этого срока.
Аргументы кассационного суда следующие.
Учитывая самостоятельность судебной и нотариальной формы защиты гражданских прав и исковой давности как гражданско-правового института, связанного именно с исковой формой защиты прав судом, коллегия судей считает, что нормы Закона «О нотариате» расширенному толкованию не подлежат.
Исходя из содержания ст. 18 Гражданского кодекса, обращение лица к нотариусу за исполнительной надписью является отдельным способом защиты, отличающимся от судебного, потому определенные в ст. 88 Закона «О нотариате» сроки являются элементом установленного данным законом порядка защиты гражданских прав нотариусом, они не явлются исковой давностью и не могут применяться по правилам Гражданского кодекса об исковой давности.
Соответственно, нотариус имеет право совершить исполнительную надпись с соблюдением сроков, установленных ст. 88 Закона «О нотариате».
Далее
Позивач просив суд усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання відповідачів винести лінію електропередачі з його земельної ділянки.
Відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом про встановлення постійного безоплатного земельного сервітуту на право технічного обслуговування та експлуатації лінії електропередачі.
Суд першої інстанції первісний позов задовольнив частково, а у задоволенні зустрічного позову відмовив. Суд першої інстанції виходив із того, що власник земельної ділянки, на якій розміщено опору лінії електропередачі, не погоджував розміщення на своїй ділянці й таке розміщення суттєво обмежує власника в користуванні своєю земельною ділянкою. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності підприємством факту неправомірних дій особи щодо перешкоджання доступу до опор ліній електропередачі, які були б підставою для встановлення постійного земельного сервітуту.
Апеляційний суд ухвалив нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовив, а зустрічний позов задовольнив, встановивши підприємству постійний безоплатний земельний сервітут на право технічного обслуговування та експлуатації лінії електропередачі.
Касаційний цивільний суд дійшов висновку про скасування рішення апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог приватного підприємства про встановлення сервітуту та про зміну мотивувальної частини рішення районного суду.
Так, суд касаційної інстанції нагадав, що відповідно до частини першої статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Згідно з частиною першою статті 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту — це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).
Одним із видів земельних сервітутів є право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв’язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій (пункт «в» частини першої статті 99 ЗК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 403 ЦК України зміст сервітуту складають взаємні права та обов`язки сторін цих правовідносин.
ВС зауважив, що положення вказаної норми визначає загальні характеристики та умови сервітуту, більш конкретно його зміст встановлюється договором, рішенням суду тощо.
Суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог. А оскільки підприємство, пред`явивши вимоги про встановлення сервітуту, не визначило обсяг прав та обов`язків його учасників, а суд не наділений правом самостійно визначати зміст сервітуту, підстав для задоволення зустрічного позову немає. Апеляційний суд на це увагу не звернув та безпідставно вважав можливим задовольнити позов.
Поряд з цим, ВС не визнав обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічного позову, у зв’язку із його недоведеністю, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції і змінено ВС в частині обґрунтування мотивів відмови в задоволенні зустрічного позову (постанова від 23.10.2019 у справі № 405/6342/13-ц).
Далее
7 листопада 2019 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Закону «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» (проєкт № 1008).
Серед основних нововведень у суддівському врядуванні:
cкорочення наполовину складу Верховного Суду – з 200 до 100 суддів і зменшення посадового окладу суддів ВС з 75 до 55 прожиткових мінімумів;
зменшення складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з 16 до 12 членів і його оновлення через конкурс, який проведе Вища рада правосуддя. Термін повноважень нової ВККС – 4 роки.
На посаду члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України може бути призначений громадянин України, який володіє державною мовою, має повну вищу юридичну освіту та стаж професійної діяльності у сфері права не менше 15 років, належить до правничої професії та відповідає критерію політичної нейтральності
Зауважимо, якщо зараз до Комісії входять вісім суддів і по два представники від Державної судової адміністрації, Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини, адвокатури та вищих юридичних навчальних закладів, то після перевантаження адвокати і науковці до складу ВККС не входитимуть.
Додамо, у конкурсну комісію увійдуть три члени Ради суддів України і три експерти, запропоновані міжнародними організаціями.
створення при Вищій раді правосуддя Комісії з питань доброчесності та етики. До її складу входять три члени ВРП і три міжнародні експерти. Міжнародні експерти входитимуть до складу комісії протягом шести років, кожен з них призначатиметься на два роки з можливістю повторного призначення.
Комісія оцінюватиме відповідність члена або кандидата (під час спеціальної перевірки) до складу Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України принципам добросовісності та етичних норм судді, а також перевірятиме інформацію про суддів Верховного Суду для виявлення дисциплінарних порушень.
Комісія має протягом 30 днів з дня її утворення перевірити членів Вищої ради правосуддя (крім Голови Верховного Суду).
Комісія зможе вносити подання про звільнення ВККС і ВРП. Зокрема, рішення про звільнення з посади члена Вищої ради правосуддя приймається за поданням Комісії з доброчесності та етики на спільному засіданні ВРП і Комісії. Водночас подання може бути відхилене на спільному засіданні більшістю голосів його учасників, якщо за це проголосувало принаймні два міжнародні експерти – члени Комісії.
Вища рада правосуддя зможе розпочати дисциплінарне провадження щодо судді на основі анонімного повідомлення. Строк здійснення дисциплінарного провадження не може перевищувати 60 днів.
Вища кваліфікаційна комісія суддів України протягом двох місяців з дня формування її нового складу, завершує процедуру добору кандидатів на посаду судді місцевого суду, оголошеного рішенням Комісії від 03 квітня 2017 року.
Вища кваліфікаційна комісія суддів України протягом двох місяців з дня формування її нового складу проводить відбір суддів до касаційних судів у складі Верховного Суду із числа суддів відповідних касаційних судів ВС за критеріями професійної компетентності, етики та доброчесності.
Суддівська винагорода встановлюється за єдиними правилами для всіх суддів незалежно від умов проходження ними кваліфікаційного оцінювання.
Під дію Закону України «Про очищення влади» потрапляють тепер керівники Державної судової адміністрації та ВККСУ, які обіймали посади з 21 листопада 2013 року по 19 травня 2019 року.
Нагадаємо, законопроєкт № 1008 гостро розкритикували в юридичній спільноті. Акцентувалася увага на тому, що до розробки законопроєкту не залучили громадський сектор та профільних експертів, а у самому документі чітко не роз’яснено необхідність проведення тих чи інших змін, наприклад зменшення суддів ВС.
Проти прийняття проєкту, серед інших, виступали, Вища рада правосуддя, Рада суддів України і Верховний Суд, заявивши, що новели створюють загрозу незалежності судової гілки влади.
Додамо, Моніторинговий комітет Парламентської асамблеї Ради Європи запросив думку Венеціанської комісії щодо законопроєкту.
Далее
