До суду звернувся адвокат, який просив визнати незаконним рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (далі — КДКА) про відмову в порушенні дисциплінарної справи відносно нього як адвоката з адресою робочого місця адвоката у м. Києві та визнати за ним як адвокатом з робочою адресою у м. Києві особисте немайнове право на здійснення дисциплінарного провадження за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України.
Позивач покликався на те, що за відомої інформації про ініціювання щодо нього дисциплінарного провадження звернувся до відповідача з проханням направити наявну колективну скаргу адвокатів за належністю до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва. Позивач вважав, що КДКА Вінницької області не мала повноважень вирішувати питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, тому просив задовольнити позовні вимоги.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Суди виходили з того, що чинним законодавством, яке регулює порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо адвокатів, не передбачено можливості КДКА регіону, на розгляд якої надійшла скарга, скерована Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатів, відмовитися від її розгляду чи спрямувати на розгляд КДКА іншого регіону, в тому числі за місцем знаходження робочого місця цього адвоката.
Касаційний цивільний суд дійшов висновку, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та закрив провадження у справі.
ВС зазначив, що, враховуючи мету створення та коло повноважень КДКА, КДКА наділена владними управлінськими повноваженнями щодо набуття особою статусу адвоката та притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, що узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верхового Суду, викладеними у постановах від 29 березня 2018 року у справі № 640/12325/15-ц (провадження № 14-44цс18), від 29 серпня 2018 року у справі № 804/11334 (провадження № 11-617апп18) та від 07 листопада 2018 року (провадження № 14-346цс18).
Далее
Минюст обновил некоторые свои приказы относительно исполнительного производства в части уплаты взыскателем авансового взноса. Госисполнители не имеют права требовать уплату авансового взноса.
Соответствующий приказ № 2165/5 от 16 июля 2019 года министерство зарегистрировало 18 июля.
В приказе Минюста № 954/5 относительно размера платы за пользование автоматизированной системой исполнительного производства установлено, что плата за пользование данной системой органами ГИС осуществляется за счет взысканных с должника по данному исполнительному производству средств на расходы такого производства.
В Инструкции по организации принудительного исполнения решенийобновлен раздел III относительно общих условий и порядка осуществления исполнительного производства. Со дня вступления в силу приказа Минюста № 2165/5 заявление о принудительном исполнении решения будет подаваться в орган ГИС или частному исполнителю в письменной форме вместе с оригиналом (дубликатом) исполнительного документа. Убрано положение относительно уплаты взыскателем авансового взноса.
В заявлении о принудительном исполнении решения необходимо будет указать следующие сведения:
название и дату выдачи исполнительного документа;
фамилию, имя и (при наличии) отчество взыскателя;
дату рождения и адрес места жительства или пребывания взыскателя;
РНУКПН или серию и номер паспорта (для физлиц, которые из-за своих религиозных убеждений отказались от принятия РНУКПН и уведомили об этом соответствующий контролирующий орган и имеют отметку в паспорте) взыскателя;
номер телефона взыскателя;
способ перечисления взысканных с должника денежных сумм (в случае исполнения решения о взыскании средств);
реквизиты счета, открытого в банке или в другом финансовом учреждении, для получения взысканных с должника денежных сумм (при наличии).
В заявлении о принудительном исполнении решения взыскатель имеет право указать сведения, которые идентифицируют должника или могут способствовать принудительному исполнению решения (счет должника, место работы или получения им других доходов, конкретное имущество должника и его местонахождение и т. п.).
К заявлению о принудительном исполнении решения, которое подает представитель взыскателя, прилагается документ, подтверждающий его полномочия. На каждый поданный на принудительное исполнение исполнительный документ взыскателю необходимо подать отдельное заявление о принудительном исполнении решения.
Далее
У Верховній Раді зареєстровано проєкт Закону України № 10392 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо скасування довічного позбавлення волі для жінок)».
«Метою законопроекту є гуманізація кримінальної відповідальності жінок, щодо яких під час встановлення кримінального покарання слід враховувати їхні природні статеві соціально-психологічні та психофізичні особливості», – йдеться у пояснювальній записці.
Проектом Закону передбачається внести зміни до частини другої статті 64 статті Кримінального кодексу України, покликані виключити можливість призначення такого найсуворішого виду покарання, як довічне позбавлення волі, жінкам, що вчинили кримінальне правопорушення.
Зміни до статей 18, 150 та 150-2 Кримінально-виконавчого кодексу покликані привести положення цього Кодексу у відповідність зі змінами до Кримінального кодексу України та виключити посилання на установи для тримання жінок, засуджених до довічного позбавлення волі.
Далее
Голова Національного банку України Яків Смолій оголосив про зміни у номінальному ряді банкнот та монет, спрямовані на впорядкування готівкового обігу гривні.
Монети 1, 2 та 5 копійок перестануть бути платіжним засобом в Україні та будуть виведені з обігу з 01 жовтня 2019 року.
Також з обігу поступово виводитиметься монета номіналом 25 копійок, яка поки залишиться платіжним засобом.
Також Національний банк з 25 жовтня 2019 року вводить у обіг банкноту нового найвищого номіналу – 1 000 гривень.
На лицьовій стороні нової банкноти зображено портрет Володимира Вернадського.
«Його обрано за видатний внесок в історію України як філософа, природознавця, засновника цілої низки нових галузей науки – геохімії, біохімії, радіогеології. Він також є одним із засновників і першим президентом Української академії наук, створеної у 1918 році», – повідомив Яків Смолій.
На зворотній стороні надруковано зображення будівлі Президії Національної академії наук України.
За розміром і кольором банкнота номіналом 1 000 гривень помітно відрізняється від банкнот інших номіналів, що допоможе населенню легко визначати номінал. Розмір нової банкноти становить 75х160 мм. Основний колір – блакитний.
Далее
Рішенням районного суду було витребувано у особи автомобіль та причіп до цього автомобіля, але відповідно до акту державного виконавця вказане у рішенні майно у боржника відсутнє, а тому виконати рішення суду неможливо.
Стягувач звернувся до суду та просив змінити спосіб виконання рішення районного суду, стягнувши з боржника на його користь 330 700 грн вартості присудженого йому цим рішенням автомобіля та причіпа.
Суд першої інстанції змінив порядок виконання рішення у справі про витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнув з відповідача 330 700 грн. вартості автомобіля та причепу.
Суд виходив з наявності виняткових обставин, які роблять виконання рішення суду неможливим та є підставою для зміни способу виконання судового рішення шляхом стягнення з боржника на користь стягувача коштів.
Апеляційний суд не погодився з таким вирішенням заяви та зазначив, що суд першої інстанції фактично змінив рішення суду та самостійно застосував інший спосіб захисту порушеного права позивача, передбачений статтею 16 Цивільного кодексу України (ЦК).
Верховний Суд визнав вірними висновки суду апеляційної інстанції. Суд касаційної інстанції нагадав, що поняття «спосіб» і «порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем.
Спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.
Касаційний цивільний суд зазначив, що задоволення заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду про витребування з володіння відповідача автомобіля та причіпа до нього на стягнення грошових коштів у розмірі їх вартості фактично змінює рішення суду по суті та спосіб захисту, передбачений статтею 16 ЦК України (постанова від 10.06.2019 у справі № 350/426/16-ц).
Далее
Товариство просило господарський суд визнати право власності на нежиле приміщення з посиланням на втрату правовстановлюючих документів на об`єкт нерухомого майна внаслідок дій та бездіяльності представників відповідача (Банку) та неможливістю у зв`язку із цим підтвердити право власності позивача на нерухоме майно у будь-який інший спосіб, аніж за відповідним рішенням суду про визнання права власності.
Так, на виконання умов договору іпотеки, позивач передав відповідачу відповідно по акту приймання-передачі оригінали документів (зокрема, договір купівлі-продажу об`єкту нерухомого майна).
Згодом позивач звернувся до відповідача із вимогами щодо повернення оригіналів документів, але відповідач повідомив, що у зв`язку з проведенням антитерористичної операції на території місцезнаходження Регіональної філії Банку, останній припинив свою діяльність у м. Донецьк та не мав можливості для вивезення документів на підконтрольну українській владі територію, з огляду на що, повернення витребуваних документів не вбачається можливим.
На запит позивача щодо отримання документів, що підтверджують право власності на об`єкти нерухомості Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області повідомило, що приватна нотаріальна діяльність приватного нотаріуса була припинена; архів нотаріальних документів вказаного приватного нотаріуса залишився у приміщенні Донецького обласного державного нотаріального архіву у м. Донецьку, доступ до якого на теперішній час відсутній, у зв`язку із захопленням представниками незаконних озброєних формувань, з огляду на що, отримання дублікатів договорів купівлі-продажу не представляється можливим
Суд першої інстанції позов задовольнив та визнав за позивачем право власності на спірне нерухоме майно, оскільки позивачем доведено існування передумов та підстав для застосування ст. 392 Цивільного кодексу України (визнання права власності у судовому порядку), зокрема, відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення його порушеного права, оскільки оригінали правовстановлюючих документів на спірне нерухоме майно є такими, що були втрачені відповідачем.
Апеляційний суд рішення місцевого господарського суду скасував, а у позові відмовив. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не довів існування підстав та обставин, необхідних для задоволення позову про визнання права власності, оскільки відповідач не ставить під сумнів наявність права власності позивача на спірне нерухоме майно, а сам позов не містить жодної вимоги саме до відповідача. А також позивач не доводить неможливість реалізації ним своїх прав, зокрема, наявності будь-яких перешкод та/або обмежень, оскільки відомості про об`єкт спірного нерухомого майна позивача внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що може бути підставою для проведення реєстрації правочинів щодо такого майна.
Далее
Верховний Суд скасував ухвалу суду апеляційної інстанції, який відмовив митниці ДФС у відкритті апеляційного провадження у справі про порушення митних правил.
Так, митниця ДФС подала апеляційну скаргу з порушенням строку на апеляційне оскарження, а причини пропуску строку суд не визнав поважними, що стало підставою для залишення апеляційної скарги без руху. При цьому, апеляційний суд встановив відповідачеві строк до 12 год. 10 хв. наступного дня після постановлення ухвали подати заяву із наведенням інших поважних підстав для поновлення строку.
Встановлення досить короткого строку, протягом якого відповідач міг усунути недолік апеляційної скарги, суд обґрунтував встановленим частиною 5 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) скороченим (десятиденним) строком для здійснення апеляційного перегляду справи як таким.
Копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху суд надіслав на офіційну електронну адресу відповідача.
Суд апеляційної інстанції відмовив у відкритті апеляційного провадження за поданою Митницею апеляційною скаргою, зазначивши, що станом на 15 год. останньою не подано заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Верховний Суд звернув увагу на те, що відомості про отримання Митницею електронного листа від суду в матеріалах справи відсутні, хоча за загальним правилом, встановленим, виходячи зі змісту частини 2 статті 169 КАС України, строк для усунення недоліків апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення ухвали про залишення її без руху.
А в матеріалах справи міститься значна кількість документів (у тому числі й сама апеляційна скарга) на фірмових бланках відповідача, на яких зазначені телефони та телефакс останнього, а відтак суд апеляційної інстанції не був позбавлений можливості повідомити Митницю про прийняття ухвали й у інший спосіб, крім надсилання електронного листа.
Крім того, Митницею додано до касаційної скарги копію запиту до Відділу організації роботи щодо надходження на офіційну електронну адресу копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, а також відповідь на нього (оформлена службовою запискою), в якій зазначено про відсутність факту надходження зазначеного документу.
Далее
Кировоградский окружной административный суд, рассмотрев дело № 340/453/19, заключил, что ФЛП на упрощенной системе налогообложения при неполучении дохода (не осуществляющий предпринимательскую деятельность), не обязан платить ЕСВ.
Аргументы изложены в решении суда от 23 мая 2019 года. Отслеживать позиции высших судов по этому вопросу можно, поставив дело на контроль в VERDICTUM.
Суд указал, что с физических лиц-предпринимателей, которые зарегистрированы в ЕГРПОУ, но не осуществляют деятельность (поскольку находятся в трудовых отношениях), нельзя взыскать единый взнос на общеобязательное государственное социальное страхование. Проверить свой (или своего контрагента) статус в ЕГРПОУ легко в системе CONTRAGENT.
Закон «О сборе и учете единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование» не содержит предостережения для физических лиц-предпринимателей, которые находятся на упрощенной системе налогообложения, касательно уплаты взноса независимо от получения дохода.
Взнос насчитывается исключительно на определенную самостоятельно сумму дохода и ограничен минимумом и максимумом.
Также суд считает, что Управление имело право начислить взнос, приняв требование о его уплате, исключительно на основании:
— акта проверки;
— отчетности, подаваемой налогоплательщиками в органы доходов и сборов;
— бухгалтерских и других документов, подтверждающих суммы выплат (дохода), на которые насчитывается взнос.
Суд отменил требование о взыскании ЕСВ, поскольку истец не подавал отчетность, Управление или другой государственный орган не проводили проверку в отношении истца, бухгалтерские и другие документы не были предоставлены. Вместе с тем, сведения из интегрированной карточки плательщика взноса и из Реестра не входят в перечень «других документов», поскольку не подтверждают сумму выплат (дохода). Такие сведения являются основанием назначения проверки. во время проведения которой у плательщика взноса возникает право предоставить пояснения, что составляет минимальный стандарт права на участие в процессе принятия решения.
Далее
Большая Палата Верховного Суда решит исключительную правовую проблему: несогласованность правовых позиций кассационных судов разной юрисдикции при определении требований к удостоверению копий документов, подтверждающих право на представительство юридических лиц в суде.
Дело № 826/5500/18 (К/9901/66600/18) принято к рассмотрению определением от 25 марта. Большая Палата рассмотрит дело в письменном производстве 26 июня. Ознакомиться с позицией суда по этому вопросу можно будет в VERDICTUM: референт сообщит о поступлении решения, как только его внесут в ЕГРСР. Убедитесь, воспользовавшись тестовым доступом.
Кассационный административный суд передал дело на рассмотрение Большой Палаты, так как апелляционный суд считает, что копия доверенности, выданная Министром и самостоятельно удостоверенная представителем Министерства, не подтверждает полномочий на представительство юрлица в суде, поскольку в материалах дела нет документа о полномочиях на удостоверение копии доверенности.
Неоднозначные позиции в КАС высказывают и в вопросе подтверждения полномочий адвоката: одни судьи считают, что адвокат может самостоятельно удостоверять копию доверенности, другие — что светокопия доверенности, удостоверенная личной подписью адвоката, не является надлежащим доказательством полномочий, поскольку не заверена нотариусом.
Далее
Позивач оскаржив до суду наказ про звільнення та зазначав, що він працював на посаді молодшого наукового співробітника, а наказом відповідача його звільнено із займаної посади на підстав пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (КЗпП).
Позивач покликався на те, що відповідачем не враховано його переважне право на залишення на роботі, оскільки він є автором трьох винаходів та учасником ліквідації аварії на ЧАЕС II категорії, йому не запропоновано перейти на іншу роботу на підприємстві, хоча були вільні вакансії навіть у його відділі, не отримано згоду на звільнення від профспілкового органу.
Суди першої та апеляційної інстанцій у задоволенні позову відмовили. Суди виходили з того, що вакантні на момент звільнення позивача посади не були йому запропоновані з тих підстав, що не відповідали його освіті та кваліфікації та у роботодавця не було можливості забезпечити реалізацію переважного права позивача на залишення на роботі, оскільки при скороченні посади, яку він займав, у штаті відповідача не було інших осіб, які, маючи таку ж кваліфікацію і освіту, що й позивач, займали однакову з ним посаду чи виконували однакову роботу.
Суд касаційної інстанції не погодився з таким вирішенням спору.
Верховний Суд зауважив, що працевлаштування попередженого про звільнення у зв`язку із скороченням штату працівника є обов`язком роботодавця, і такий обов`язок роботодавцем повинен виконуватись добросовісно без застосування надмірного формалізму, оскільки працівник є більш вразливою стороною трудових правовідносин.
Касаційний цивільний суд зазначив, що суди належним чином не перевірили переважне право позивача на залишення на роботі в порівнянні з іншими працівниками, які займають аналогічну посаду чи виконують таку ж роботу, обмежившись при цьому лише посиланням на те, що інші особи, які залишилися працювати у відділі мають вищу кваліфікацію, ніж позивач, проте такі обставини не підтверджені документально, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували такі висновки.
Суд касаційної інстанції вказав на те, що відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Частиною другою статті 42 КЗпП України, зокрема, визначено, що при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.
