9 апреля 2019 года Верховный Суд в составе коллегии судей Кассационного административного суда рассмотрит образцовое делопо иску к воинской части относительно денежной компенсации за неиспользованный дополнительный отпуск военнослужащим в период мобилизации.
Определение об открытии производства № 620/4218/18 по образцовому делу было вынесено 18 марта 2019 года (все судебные решения доступны в системе Verdictum).
Истец просит признать противоправной бездеятельность воинской части относительно неначисления и невыплаты ему денежной компенсации отпуска как участнику боевых действий за период с 2015 по 2018 год, исходя из денежного обеспечения по состоянию на день увольнения с военной службы, а также обязать ВЧ начислить и выплатить такую компенсацию.
Целесообразность рассмотрения этого дела как образцового обоснованно необходимостью формирования единой судебной практики разрешения данной категории дел, поскольку в производстве Черниговского окружного административного суда находится 13 типовых дел.
Во всех этих делах спор возник по аналогичным основаниям в отношениях, регулируемых одними нормами права (выплата военнослужащим денежной компенсации за неиспользованный дополнительный отпуск, предусмотренный Законом «О социальной и правовой защите военнослужащих и членов их семей» в период с объявления мобилизации).
Напомним, что согласно статьи 291 КАС суд, рассматривающий типовое дело вправе приостановить производство по ходатайству участника дела или по собственной инициативе в случае, если Верховным Судом открыто производство по соответствующему образцовому делу.
При принятии решения по типовому делу, соответствующему признакам, изложенным в образцовом решении ВС, суд должен учитывать правовые заключения Верховного Суда по образцовому делу.
Источник: сайт «ЮРЛИГА»
Далее
Полное выполнение кредитного обязательства не требует дополнительного подтверждения от банка. Соответствующая правовая позиция изложена в постановлении Верховного Суда в составе коллегии судей Кассационного гражданского суда от 06 марта 2019 года № 286/1693/17.
Заемщик по кредитному договору обратился в суд с иском об обязательстве банка выдать справку об отсутствии задолженности по кредитному договору.
При рассмотрении дела Судом установлено, что банк воспользовался правом досрочного возврата кредитных средств путем обращения в суд с требованием о взыскании с должника всей суммы задолженности. В результате изменился срок выполнения основного обязательства, а по истечении срока кредитования прекратилось право банка начислять проценты по кредитному договору.
Поскольку заемщик выполнил соответствующее решение суда, он является таким, что полностью выполнил свои обязательства по кредитному договору.
Учитывая то, что результатами рассмотрения дела подтверждено отсутствие задолженности заемщика перед банком по кредитному договору, Верховный Суд пришел к заключению, что оснований для удовлетворения иска в части обязательства банка выдать справку об отсутствии задолженности нет. Наличие или отсутствие такой справки не влияет на права истца. Возобновление прав заемщика не требует воздействия со стороны суда на банк.
Источник: сайт «ЮРЛИГА»
Далее
Позивач просив суд визнати протиправною та скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало те, що позивач, керуючи транспортним засобом, рухався по крайній лівій смузі, не маючи наміру здійснити поворот (розворот), в той час, коли праві інші смуги були не зайняті, чим порушив вимоги п. 11.5 Правил дорожнього руху України (ПДР).
Позивач покликався на те, що автомобіль під його керуванням здійснював рух по крайній лівій смузі, з метою здійснення розвороту ліворуч. Тобто, згідно п. 10.4 ПДР, він завчасно зайняв крайню ліву смугу для руху, з метою здійснення маневру, пов’язаного із зміною напрямку руху. При цьому, він не змінював смугу, з метою забезпечення можливості стежити за дорожньою обстановкою з урахуванням темного часу доби, погодних умов у вигляді дощу, недостатньої видимості у напрямку руху та для чіткого розпізнання елементів дороги у вигляді дорожньої розмітки п.1.7 або п. 1.11 ПДР.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. Суд дійшов висновку, що відеозаписом підтверджується порушення позивачем п.11.5 ПДР, а саме рух автомобіля позивача по крайній лівій смузі дороги, в той час, коли праві смуги дороги були не зайняті. Світловий покажчик повороту відповідного напрямку на автомобілі не був увімкнений, що спростовує доводи позивача про те, що він мав намір здійснити поворот (розворот).
Апеляційний адміністративний суд дійшов іншого висновку та позов задовольнив. Суд апеляційної інстанції зазначив, що наданий відповідачем у якості доказу відеозапис, не підтверджує факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, оскільки відеозапис не доводить створення водієм перешкоди або небезпеки руху для інших учасників дорожнього руху, що є складовою адміністративного правопорушення. Суб’єктивне сприйняття відповідачем певних обставин, не може вважатися належним доказом в адміністративній справі, адже такими можуть бути лише пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників, показання свідків, письмові і речові докази, висновки експертів.
Верховний Суд визнав помилковим висновок суду апеляційної інстанції про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, оскільки відеозапис подій не доводить створення позивачем перешкоди або небезпеки руху для інших учасників дорожнього руху, що є складовою адміністративного правопорушення.
Далее
Комитет по вопросам национальной безопасности и обороны рекомендует принять за основу правительственный законопроект № 9402 относительно усиления контроля за въездом в Украину иностранцев и лиц без гражданства
Законопроектом предлагается ввести предварительное электронное уведомление иностранцами — гражданами государств миграционного риска или лицами без гражданства, которые постоянно проживают в этих государствах, об их намерении посетить Украину.
Государство миграционного риска — государство, для граждан которого и лиц без гражданства, постоянно там проживающих, по решению Кабинета Министров может устанавливаться особый режим въезда в Украину и выезда из Украины с целью противодействия нелегальной миграции.
Кроме того, наша страна будет собирать биоматематическую информацию, подаваемую иностранцами и лицами без гражданства во время оформления виз для въезда в Украину и транзитного проезда через нашу территорию.
Правила оформления визы иностранцам и лицам без гражданства, порядок представления ими своих биоматематических данных во время оформления визы и перечень документов, необходимых для ее получения, установит Кабинет Министров. Также Правительство сможет устанавливать особые требования к уровню защиты паспортных документов иностранцев и лиц без гражданства, которые въезжают в Украину в интересах обеспечения национальной безопасности.
Как пояснил Кабмин, законопроект направлен на обеспечение возможности въезда в Украину иностранцев исключительно по паспорту с бесконтактным электронным носителем. Цель проекта — введение украинских биоматематических виз.
Далее
З 2016 року Україна почала вживати важливі законодавчі кроки в напрямі забезпечення існування в державі реального судового захисту. Невід’ємною частиною судового захисту є обов’язковість виконання судових рішень. Про це передає прес-служба Міністерства юстиції.
Тому відомство з моменту запуску реформи у сфері правосуддя активно впроваджує заходи, аби зробити цю реформу ефективною та дієвою. На цьому наголосила заступник міністра юстиції з питань виконавчої служби під час прес-конференції «Вдосконалення порядку допуску до професії приватних виконавців та порядку діяльності Дисциплінарної комісії приватних виконавців».
Із метою повноцінного старту у реформаційному процесі нами було розроблено всю необхідну нормативну базу і вже з 2017 році в Україні фактично запроваджена змішана система виконання судових рішень та інститут приватного виконавця.
«Сьогодні ми перебуваємо на шляху позитивних змін, які відбуваються у системі виконання судових рішень, завдяки передачі державою частини функцій у сфері примусового виконання рішень приватним виконавцям. Водночас є низка об’єктивних чинників, які потребують вдосконалення і пов’язані з незначною кількістю приватних виконавців в Україні», — зазначила Світала Глущенко.
Зокрема, з моменту запуску змішаної системи виконання судових рішень та створення нової професії було забезпечено понад 2,5 тисячі місць для отримання кандидатами у приватні виконавців знань про виконавче провадження. Понад 1500 осіб виявили бажання пройти відповідне навчання і більш ніж 1200 осіб його вже успішно завершили. Наразі понад 200 осіб отримали посвідчення приватних виконавців, 162 приватних виконавця внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців. Кількість діючих приватних виконавців — 158 осіб.
«Безперечно, така кількість приватних виконавців є недостатньою для успішної реалізації цієї ключової для нашої держави реформи. Тому є абсолютно логічним, що Міністерство переймається питаннями вдосконалення процедури допуску до цієї професії та роботи колегіальних органів, які задіяні в процесі становлення та розвитку нової інституції, зокрема Кваліфікаційної та Дисциплінарної комісій приватних виконавців. Сьогодні ми презентуємо ті реальні кроки, які будуть імплементовані у відповідні порядки, що затверджуються Мін’юстом», — повідомила заступник міністра.
Насамперед, оновлений порядок допуску передбачатиме для кандидатів у приватні виконавці можливість онлайн-навчання з подальшим складанням заліку у вищому навчальному закладі. На сьогодні до переліку закладів, які надають освітні послуги у частині примусового виконання рішень суду, включено 10 навчальних закладів, які знаходяться у Харкові, Дніпрі, Одесі, Львові, Івано-Франківську, Сумах та місті Києві.
«Тобто з моменту внесення цих змін кандидату у приватні виконавці надається можливість вибору як місця навчання, так і його форми. Обидва варіанти передбачають надання відповідного свідоцтва. Цей онлайн-курс для нас готує наш надійний партнер — ОБСЄ», — наголосила Світлана Глущенко.
Особа звернулась з позовом до міської ради про скасування рішення щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою про відведення земельної ділянки.
Відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для обслуговування нежитлової прибудови до квартири, оскільки на запитуваній позивачем ділянці знаходиться самовільно збудована нежитлова прибудова, на яку правовстановлюючі документи відсутні.
Позивач вказувала на те, що на нежитлову прибудову вона має правовстановлюючий документ — свідоцтво про право власності на квартиру, в технічному паспорті якої зазначено балкон.
Позивач покликалась на те, що визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду, оскільки нормами статті 120 Земельного кодексу України закріплено принцип цілісності об’єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій він розташований. Тому, до неї як до власника квартири до складу якої входить прибудова перейшло право користування земельною ділянкою та з метою добросовісності користування земельною ділянкою та сплати до місцевого бюджету орендної плати позивач бажає укласти договір оренди земельної ділянки під прибудовою.
Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позову. Суди зазначили, що на земельній ділянці знаходиться самовільно збудована нежитлова прибудова.
Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу позивача без задоволення.
Верховний Суд роз’яснив, що доводи касаційної скарги позивача про те, що їй на праві власності належить указана квартира разом із прибудованим на прибудинковій території багатоквартирного будинку балконом, у зв’язку з чим до неї, на підставі статті 377 Цивільного кодексу України, статті 120 ЗК України, перейшло право користування спірною земельною ділянкою і вона має право на розробку проектної документації на відведення земельної ділянки, є помилковими, оскільки відповідно до частини першої статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України до особи, яка набула право власності на квартиру у багатоквартирному будинку, право користування на земельну ділянку не переходить.
Відповідно до Закону України «Про відпустки» тривалість соціальної відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів (140 календарних днів – у разі народження двох і більше дітей та в разі ускладнення пологів), нагадує Управління Держпраці у Хмельницькій області.
Вона надається повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів.
До відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами власник або уповноважений ним орган зобов’язаний за заявою жінки приєднати щорічну відпустку незалежно від тривалості її роботи в поточному робочому році.
Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за заявою жінки або осіб, зазначених у частині третій статті 18 цього Закону, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.
Особам, зазначеним у частині третій статті 18 цього Закону (крім осіб, які усиновили чи взяли дитину під опіку у встановленому законодавством порядку, прийомних батьків і батьків-вихователів), відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на підставі довідки з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати).
Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років не надається працівнику, якщо дитина перебуває на державному утриманні (крім прийомних дітей у прийомних сім’ях та вихованців у дитячих будинках сімейного типу).
Відпустка у зв’язку з усиновленням дитини віком старше трьох років надається за заявою особи, яка усиновила дитину, на підставі рішення про усиновлення дитини та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.
Додаткові відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи надаються понад щорічні відпустки, передбачені статтями 6, 7 і 8 цього Закону, а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами, і переносяться на інший період або продовжуються у порядку, визначеному статтею 11 цього Закону.
Далее
Депутати міської ради оскаржили до суду в порядку адміністративного судочинства рішення з метою усунення порушень міськрадою законності при передачі в оренду товариству земельної ділянки комунальної власності.
Окружний адміністративний суд відмовив у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, з чим погодився суд апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду , яка розглянула касаційну скаргу одного з депутатів, не знайшла підстав для її задоволення.
ВП зазначила, що правовий статус депутата місцевої ради як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого органу та рівноправного члена місцевої ради, а також гарантії депутатської діяльності визначені та встановлені Конституцією України, Законом України від 21 травня 1997 року № 280-97/ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», Законом України від 11 липня 2002 року № 93-IV «Про статус депутатів місцевих рад».
ВП дійшла висновку, що депутат ради законодавчо не наділений правом здійснювати представництво інтересів територіальної громади в судах, оскільки нормами чинного законодавства для депутата встановлений особливий спосіб впливу як на прийняття рішень органом місцевого самоврядування, так і на життя мешканців відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
Так, депутат місцевої ради має право реалізувати свої права щодо внесення пропозицій для розгляду їх радою та її органами, пропозицій і зауважень до порядку денного засідань ради та її органів, порядку розгляду обговорюваних питань та їх суті, на розгляд ради та її органів пропозицій з питань, пов’язаних з його депутатською діяльністю.
ВС роз’яснив, що рішення суб’єкта владних повноважень, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним — розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у відповідної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.
У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред’являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред’явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права, що виникло у певного суб’єкта в результаті та після реалізації рішення суб’єкта владних повноважень.
Далее
Отныне врачи, предоставляющие медицинскую помощь как физлица-предприниматели, также могут проводить вакцинацию. Также изменились требования к местам проведения прививок.
Приказом Минздрава от 1 февраля 2019 года № 280 утверждены изменения в Положение об организации и проведении профилактических прививок.
В настоящее время 100 врачей-ФЛП по всей стране уже заключили договоры с Национальной службой здоровья. В соответствии с договором они должны предоставлять весь перечень услуг первичной медицинской помощи, в частности — вакцинировать пациентов, подписавших с ними декларации. Сейчас они имеют такую возможность, ведь отныне везде в Положении, где было указано, что эта услуга может быть предоставлена в заведении здравоохранения, добавлено «и месте предоставления медицинских услуг ФЛП». Те действия и решения, которые раньше входили в компетенцию руководителя и работников медицинского заведения, теперь также доступны врачам-ФЛП.
Кроме этого, модернизированы требования к местам, в которых могут проводиться прививки. Понятия «кабинет прививки» заменили на «пункт прививки». Требования к нему отвечают современным нормам и не содержат лишних ограничений, которые налагали положения о кабинете прививок. Нормы, изложенные в приказе Министерства здравоохранения Украины от 31 декабря 2009 года № 1095 «Вопросы организации работы кабинетов прививок», не актуальны. То есть отныне в соответствии с рекомендациями ВООЗ регулируются не требования к отдельным кабинетам, а требования к трем базовым вещам:
— обеспечению безопасности медицинского иммунобиологического препарата;
— инфекционному контролю (защита пациента и медицинского работника);
— соблюдению правил обращения с эпидемически опасными медицинскими отходами.
В частности, сняты ограничения к площади помещения, в котором можно делать прививку.
Пункт прививки может быть временным — где прививки проводятся только на протяжении 24 часов.
Постоянный пункт прививки должен быть оснащен:
— холодильником для хранения лекарственных средств;
— термометром в холодильнике на второй полке и термометром для валидации его показаний;
— сумкой-холодильником с двумя комплектами холодовых элементов и термометром;
— столиком, который по размерам способен вместить одну небольшую сумку-холодильник, инъекционные материалы и коробку для безопасной утилизации шприцев;
20 березня 2019 року на засіданні Уряду прийнято постанову «Про затвердження Порядку формування, ведення та доступу до Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі».
Зазначений нормативно-правовий акт спрямований на:
забезпечення утворення та функціонування Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі як автоматизованої інформаційно-телекомунікаційної системи, призначеної для збирання, накопичення, зберігання, використання, поширення визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» даних про випадки домашнього насильства та насильства за ознакою статі;
розв’язання питань формування та ведення Реєстру, конфіденційності використання даних, доступу до інформації, що міститься у ньому;
визначення повноважень держателя, адміністратора, реєстраторів та користувачів Реєстру.
Прийняття постанови зумовлене необхідністю забезпечення суб’єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії насильству, своєчасного виявлення фактів вчинення насильства та реагування на них, захисту життєво важливих інтересів постраждалих осіб, запобігання виникненню повторних випадків насильства, забезпечення проведення заходів у зазначеній сфері, надання комплексної та своєчасної допомоги постраждалим особам, обліку випадків насильства.
Далее
