Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж.
Грабіж вважається закінченим злочином з моменту заволодіння майном. Таким моментом визнається поява у злочинця реальної початкової можливості розпорядитися вилученим майном (винести, передати іншим особам тощо). Якщо особа, котра протиправно заволоділа майном, такої реальної можливості не мала, її дії слід розглядати як замах на грабіж.
Про це йдеться в постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, яка розглянула касаційну скаргу захисника на вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду.
Частково задовольняючи касаційну скаргу захисника і змінюючи рішення місцевого та апеляційного суду, колегія суддів ККС зазначила, зокрема, що згідно зі ст. 15 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала всі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.
До суду звернулась особа, оскаржуючи своє звільнення за прогули без поважних причин, оскільки вона мала намір звільнитися за угодою сторін.
Відповідно до обставин справи особа працювала на посаді спеціаліста відділу державної виконавчої служби. Перебуваючи у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, особа подала заяву на ім’я начальника ВДВС про звільнення з займаної посади за угодою сторін, днем звільнення зазначила день закінчення відпустки.
Не отримавши відповіді на заяву, працівниця звернулась із заявою на ім’я начальника управління юстиції, в якій просила надати відповідь за результатами розгляду її заяви про звільнення. Управління роз’яснило позивачу, що суб’єктом звільнення державних службовців є начальник управління юстиції, у зв’язку з чим її заяву про звільнення залишено без розгляду. Одночасно позивачу запропоновано подати заяву про звільнення на ім’я начальника управління юстиції.
У вересні позивач звернулась до управління юстиції та просила вирішити її заяву про звільнення, яку було подано у червні. Управління знову повідомило позивача, що для належного звільнення їй необхідно написати заяву на ім’я начальника управління юстиції, і якщо не буде подана така заява управління буде вимушене застосувати вимоги частини четвертої статті 40 КЗпП України.
Поряд з цим, начальник ВДВС звернувся із поданням про звільнення позивача з роботи за прогули без поважних причин згідно зі статтею 40 КЗпП України. У жовтні позивач звернулась до начальника управління юстиції із заявою про звільнення, в якій просила звільнити її з займаної посади за згодою сторін. Наказом ГТУЮ особу було звільнено з займаної посади згідно з пунктом 4 статті 40 КЗпП України за прогули без поважних причин.
Далее
Колишня дружина звернулась до суду з позовом до чоловіка з приводу поділу майна подружжя. Позивач зазначала, що за час шлюбу ними за договором купівлі-продажу придбано житловий будинок. Згодом будинок істотно збільшився у своїй вартості унаслідок їх спільних трудових і грошових затрат. Особа покликалася на те, що після розірвання шлюбу відповідач чинить перешкоди у користуванні спільною сумісною власністю, вважаючи, що придбаний будинок є його особистою приватною власністю. Тому позивач просила суд поділити спільне майно подружжя, визнавши право власності на спірний житловий будинок по 1/2 частині за кожним з них.
Відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом та просив визнати право особистої приватної власності на будинок та земельну ділянку. Чоловік зазначав, що спірний житловий будинок він придбав на кошти, виручені від продажу успадкованого будинку. А, оскільки вартість придбаного будинку була менше успадкованого, на решту коштів він зробив ремонт у будинку, поліпшив його. Дружина ж грошових коштів на придбання будинку не надавала, участі в ремонті та поліпшенні будинку не приймала.
Суд першої інстанції вирішив задовольнити первісний позов, а у задоволенні зустрічного позову відмовити. Суд поділив будинок, який є спільною сумісною власністю подружжя та визнав за сторонами право власності на 1/2 частину будинку за кожним.
Суд першої інстанції виходив із того, що спірний житловий будинок було придбано за час шлюбу сторін, а тому він є спільним сумісним майном подружжя, оскільки чоловік не довів, що купив його саме за ті кошти, які він отримав від продажу свого спадкового будинку, а за час шлюбу внаслідок спільних трудових і грошових затрат сторін житловий будинок істотно збільшився у своїй вартості.
Далее
Кабмин зарегистрировал в Верховной Раде проект Закона № 9456 «Об административной процедуре», которым регламентирована процедура отношений между органами власти и юридическими и физическими лицами.
Общими положениями законопроекта закреплены основные принципы административной процедуры и механизмы реализации этих принципов. В частности, принципы законности, равенства участников административного производства, беспристрастности административного органа, открытости, своевременности и эффективности.
Административное производство проводится должностным лицом, уполномоченным руководителем органа на основании внутренних распорядительных актов. Документом также урегулирована процедура отвода должностного лица, если он может иметь личную, прямую или косвенную заинтересованность в исходе дела.
Кроме того, установлен механизм правопреемства в результате прекращения первоначального административного органа или вследствие полного или частичного прекращения его административной компетенции. Правопреемник обязан выполнить все обязательства перед физическими/юридическими лицами.
Определены участники административного производства (адресат (заявитель или лицо, против которого инициировано административное производство) и заинтересованное лицо), а также их права и обязанности.
Предлагается также урегулировать вопросы документирования административного производства, доказательств, а также сроков.
Відповідно до ст.71 Кодексу законів про працю робота у вихідні дні забороняється, нагадує Управління Держпраці у Хмельницькій області.
Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації і лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством і в частині другій цієї статті.
Залучення окремих працівників до роботи у вихідні дні допускається в таких виняткових випадках:
1) для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків;
2) для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псування майна;
3) для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у дальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів;
4) для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.
Залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.
Робота у вихідний день (ст..72 КЗпПУ) може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмрі.
Уряд своєю постановою від 27 грудня 2018 року № 1122 вніс зміни до порядку нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за деякі категорії застрахованих осіб.
Таким чином документ приведено у відповідність до чинного законодавства.
Так, Законом України від 03 липня 2018 року № 2476-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення соціального захисту осіб, які доглядають за хворими дітьми» врегульовано питання віднесення до осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню, одного з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів, які фактично здійснюють догляд за дитиною, хворою на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання тощо, якій не встановлено інвалідність, якщо такі особи отримують допомогу відповідно до законодавства.
«Прийняттям постанови Кабінет Міністрів України забезпечив поширення на осіб вищезазначеної категорії, які доглядають за дітьми з певними захворюваннями, норм щодо сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», – йдеться у повідомленні.
Далее
Слідчий суддя у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України обрав особі, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та оголошений в розшук, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
В ухвалі також було зазначено, що питання про застосування обраного щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його заміну на більш м’який запобіжний захід може бути розглянуте слідчим суддею у разі його затримання, не пізніше як через сорок вісім годин з часу його доставки.
Особа та його захисник оскаржили зазначену ухвалу, але апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 309 КПК України рішення слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в апеляційному порядку оскарженню не підлягає. А за змістом ч. 1 ст. 309 КПК України в апеляційному порядку може бути оскаржена тільки ухвала слідчого судді про застосування обраного запобіжного заходу.
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду не погодився з такою позицією апеляційного суду, ухвалу суду апеляційної інстанції скасував та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
ВС зазначив, що, виходячи зі змісту диспозицій статей 177, 178, 194, 196 КПК України терміни «застосування запобіжного заходу» та «обрання запобіжного заходу» використовуються як синонімічні (тотожні за своїм правовим значенням).
Далее
Верховный Суд в составе судьи Кассационного гражданского суда Сергея Хопты при рассмотрении кассационной жалобы отметил, что срок на кассационное обжалование не может быть обновлен по основаниям неполучения полного текста постановления суда апелляционной инстанции.
В определении от 4 декабря по делу № 761/34973/17 указано, что неполучение полного текста решения не является весомым основанием для возобновления пропущенного процессуального срока, поскольку заявитель имеет свободный и бесплатный доступ к Единому государственному реестру судебных решений, а безосновательное возобновление срока на обжалование судебного решения, вступившего в законную силу, является нарушением требований статьи 6 Конвенции о защите прав человека и основополагающих свобод.
Суд отметил, что заявителю следует подать ходатайство о возобновлении срока кассационного обжалования, в котором указать весомые основания для возобновления такого срока и предоставить доказательства для их подтверждения.
Обратите внимание, что система анализа судебных решений Verdictumнамного удобнее ЕГРСР. К тому же Verdictum функциональнее: поставив свое дело на контроль, вы получите извещение о принятом решении и не пропустите срок обжалования.
Источник: сайт «ЮРЛИГА»
Далее
Во вторник, 1 января, в Украине вступили в силу несколько законов, о которых нужно знать каждому гражданину страны.
Валютные операции
Вступили в силу некоторые положения Закона «О валюте и валютных операциях», согласно которым можно будет осуществлять обмен валют в банкоматах и терминалах.
Национальный банк предоставляет возможность банкам и финансовым учреждениям проводить валютно-обменные операции через платежные устройства. После доработки этими учреждениями программного обеспечения платежного устройства физические лица смогут не только продавать, но и покупать наличные иностранной валюты с использованием этих устройств.
Фактическим разрешением на проведение таких операций стало разрешение банкам оформлять квитанции о валютно-обменной операции не только в бумажной, а и в электронной форме.
Вырубка леса
Закон №2531-VIII, которым усилена ответственность за незаконную вырубку леса с дальнейшим его экспортом вне таможенного контроля, вступил в силу в Украине.
Законом предусматривается административный штраф за незаконную вырубку, повреждение и уничтожение лесных культур и молодняка для граждан в размере от 255 до 510 гривен, а для должностных лиц — от 1275 до 2550 гривен. За повторное нарушение штраф увеличивается вдвое.
За контрабанду лесоматериалов или пиломатериалов ценных и редких пород деревьев, а также лесоматериалов необработанных предусмотрено лишение свободы на срок от 3 до 5 лет. За повторное нарушение, предварительный сговор или крупные убытки лишат свободы на 5-10 лет. За те же действия, совершенные организованной группой или в особо крупном размере, грозит от 10 до 12 лет лишения свободы.
Далее
Відповідно до частини 3 статті 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення, викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Щоб встановити межу між дрібним викраденням чужого майна та таємним викраденням чужого майна (крадіжкою), необхідно розрахувати неоподаткований мінімум доходів громадян.
Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України для норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Згідно статті 7 Закону України “Про Державний бюджет на 2019 рік” з 1 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатної особи в розрахунку на місяць становить 1921 грн.
На підставі вищевказаного розраховуємо податкову соціальну пільгу, яка дорівнює 960 грн 50 коп. (50% від прожиткового мінімуму для працездатної особи).
