Особа звернулась до суду з позовом про скасування заповіту. Позивач зазначала, що її син проживав у фактичних шлюбних відносинах з відповідачем та усиновив її дитину. У зв’язку з отриманням травми син позивача був цілком паралізованим, не міг рухатись, а також володіти руками.
Після смерті сина позивач звернулась до нотаріальної контори з приводу оформлення спадщини, де дізналась про існування заповіту від імені сина на користь усиновленої ним дитини. Зі змісту заповіту позивачу стало відомо, що він посвідчений секретарем сільської ради за місцем проживання заповідача та підписаний свідками на прохання заповідача, оскільки останній через хворобу не міг самостійно підписати документ.
Також позивач покликалась на те, що за життя її син не мав наміру складати заповіт і тим більше позбавляти спадщини свою дочку від першого шлюбу. У день складання спірного заповіту позивач зі старшим сином відвідувала заповідача, однак не бачили там секретаря сільської ради, а син не висловлював бажання оформити заповіт. Зі слів свідків, позивачу стало відомо, що насправді заповіт був підписаний у приміщенні сільської ради, а не за місцем проживання заповідача.
Відповідач позовні вимоги частково визнала і не заперечувала, щоб все майно було поділене на три частини.
Далее
Во вторник, 11 декабря, президент Украины Петр Порошенко подписал законопроект №9369, который предусматривает увеличение расходов на выплату пенсий в государственном бюджете на 10 млрд 778 млн гривен. Информация об этом появилась на официальном интернет-портале Верховной Раде на странице законопроекта.
Отмечается, что документ возвращен с подписью президента Украины.
Отметим, что кроме выделения дополнительно 10,778 млрд гривен на выплату пенсий, законопроект закладывает в бюджет дополнительные средства для оплаты труда военнослужащих ВСУ — 300 млн гривен, сотрудников прокуратуры — 100 млн гривен и сотрудников СБУ — 65 млн гривен.
Источник: «Судебно-юридическая газета»
Далее
У Верховній Раді зареєстрований проект Закону № 9379 «Про вибори Президента України» про проведення обов’язкового попереднього психіатричного та наркологічного огляду кандидата на пост Президента України».
Законопроектом вносяться зміни до Закону України «Про вибори Президента України, зокрема перелік документів, що подаються у Центральну виборчу комісію (ст. 51), доповнений медичним висновком довідкою про стан здоров’я кандидата на пост Президента України та висновком про проходження психіатричного та наркологічного огляду, з якою громадяни України — виборці повинні бути ознайомлені.
Порядок проходження попереднього психіатричного та наркологічного огляду кандидата на пост Президента України та про додержання інших умов щодо цих відомостей буде затверджуватися затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я та Центральною виборчою комісією.
Із цією метою Проект пропонується доповнити новою статтею такого змісту:
«Стаття 51-1 Порядок проведення попереднього психіатричного та наркологічного огляду кандидата на пост Президента України та про додержання інших умов щодо цих відомостей
Порядок проведення попереднього психіатричного та наркологічного огляду кандидата на пост Президента України затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.
Порядок щодо розміщення даних про результати попереднього психіатричного та наркологічного огляду кандидатів на пост Президента України разом з іншими відомостями про кандидатів на пост Президента України відповідно до закону для ознайомлення громадянам та про додержання інших умов щодо цих відомостей затверджується Центральною виборчою комісією.».
Далее
Як повідомила прес-служба суду, в постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, яка розглянула касаційну скаргу захисника засудженого на вирок місцевого та ухвалу апеляційного судів.
Згідно з вироком, який апеляційний суд залишив без змін, особу засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 Кримінального кодексу України (крадіжка). У касаційній скарзі захисник зазначила, зокрема, що апеляційний суд безпідставно не задовольнив клопотання про забезпечення участі в судовому засіданні обвинуваченого, який перебував у СІЗО, шляхом проведення відеоконференції.
ВС не погодився із зазначеними доводами та залишив судові рішення обох інстанцій без змін з огляду на таке. Реалізація права на участь в апеляційному розгляді, яке забезпечується обов’язковістю виклику в судове засідання, здійснюється безпосередньо обвинуваченим, який утримується під вартою, шляхом подання ним відповідного клопотання (ч. 4 ст. 401 Кримінального процесуального кодексу України) та не може бути здійснена захисником без погодження з самим обвинуваченим (ч. 4 ст. 46 КПК України).
У Верховній Раді зареєстровано проект Закону України № 9380 про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо встановлення кримінальної відповідальності за перешкоджання діяльності релігійних організацій.
Законопроектом пропонується внести зміни до Кримінального кодексу України доповнивши його новою статтею 161-1 такого змісту:
Стаття 161-1 Перешкоджання діяльності релігійних організацій.
1. Перешкоджання діяльності релігійних організацій або перешкоджання проведенню богослужінь, інших релігійних обрядів і церемоній – караються штрафом в розмірі від 5 до 10 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.
2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою з використанням свого службового становища або із застосуванням насильства чи загрозою його застосування, або з самовільним захопленням, зайняттям, привласненням, майна, будівель, або земельних ділянок, які належать релігійним організаціям – караються штрафом від 10 до 25 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від 3 до 6 років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років або без такого.
3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, які були вчинені організованою групою осіб або спричинили тяжкі наслідки, – караються позбавленням волі на строк від 6 до 8 років.
Далее
Банк звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця щодо повернення виконавчого документа, оскільки державним виконавцем не вжито всіх заходів щодо виконання рішення суду. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про необхідність закриття провадження у справі, оскільки скарга на дії державного виконавця не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а заявнику слід звертатися до адміністративного суду.
Банк оскаржив такі судові рішення в касаційному порядку та справу було передано до Великої Палати Верховного Суду.
ВП ВС дійшла висновку про обґрунтованість касаційної скарги, та направила справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Суд касаційної інстанції зазначив, що цивільний позов банку було пред’явлено у кримінальному провадженні та задоволено вироком суду.
ВП зазначила, що підстави та порядок звернення й розгляду цивільного позову в кримінальному процесі передбачено статтею 128 КПК України, відповідно до якої форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, установленим до позовів, які пред’являються у порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв’язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Далее
Большая Палата Верховного Суда при рассмотрении дела № 904/7326/17 разъяснила, что взыскатели имеют право обратиться для исполнения полученных на свою пользу судебных решений к частному исполнителю, невзирая на наличие в органах государственной исполнительной службы открытого сводного исполнительного производства относительно того же должника.
Таким образом, частный исполнитель не обязан передавать исполнительный документ или исполнительное производство для исполнения государственному или частному исполнителю, первому открывшему исполнительное производство относительно должника для исполнения нескольких решений относительно одного должника в рамках сводного производства.
Как сообщила пресс-служба ВС, кассационная жалоба по делу была рассмотрена в порядке письменного производства. Суды предыдущих инстанций согласились с доводами должника, который возражал против осуществленного исполнения судебных решений, и признали действия частного исполнителя незаконными. Суды указали, что частный исполнитель не имел права самостоятельно проводить исполнение судебных решений, а должен был передать исполнительные документы, полученные от взыскателя, государственному исполнителю, который первым открыл исполнительное производство относительно должника.
Далее
Конституционный Суд Украины признал неконституционными положения Кодекса об административных правонарушениях относительно вступления в законную силу с момента вынесения постановлением суда о применении административного ареста. Соответственно постановление об аресте может быть обжаловано в апелляционном порядке.
Решение № 10-р/2018 по этому вопросу было принято 23 ноября 2018 года.
Конституционный Суд Украины не усматривает во вступлении в законную силу постановлениями о применении административного ареста и исполнении этих постановлений до окончания срока на их апелляционное обжалование такой общественной необходимости, которая оправдывала бы связанное с этим ограничение прав на судебную защиту и апелляционный пересмотр дела, и считает, что такое ограничение не согласуется с принципом верховенства права, не отвечает критериям разумности, пропорциональности, обоснованности.
Таким образом, положения части первой статьи 294, статьи 326 Кодекса, которыми установлено, что постановление районного, районного в городе, городского или горрайонного суда (судьи) о применении административного ареста вступает в законную силу в момент его вынесения и исполняется немедленно, устанавливают ограничение прав на судебную защиту и апелляционный пересмотр дела, гарантированных частью третьей статьи 8, частями первой, второй статьи 55, пунктом 8 части второй статьи 129 Конституции Украины и противоречат Конституции.
Нормы, признанные неконституционными, утратили действие со дня принятия Конституционным Судом Украины этого решения.
Далее
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому, зокрема, просив стягнути з відповідача на його користь суму курсової різниці у зв’язку із знеціненням національної грошової одиниці. Позовні вимоги мотивував тим, що у 2014 році рішенням суду, яке набрало законної сили, на його користь стягнуто заборгованість за договором позики. Відповідач рішення суду своєчасно не виконав, а з моменту ухвалення рішення суду пройшло вже більше двох років, національна грошова одиниця знецінилась.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимог про стягнення курсової різниці валют. Суд виходив з того, що офіційний курс гривні до іноземних валют в різні періоди часу може змінюватися (зростати або падати), однак вказана обставина не є підставою для пред’явлення стороною у зобов’язанні, спір щодо якого вирішений судом, після цього до іншої сторони додаткових вимог про стягнення курсової різниці валют.
Апеляційний суд дійшов висновку про можливість задоволення таких вимог. Суд апеляційної інстанції вказав на те, що відповідач за наявності у нього майна тривалий час ухилявся від добровільного виконання рішення суду, а за цей час курс долару США значно зріс, у зв’язку з чим позивачу були завдані збитки у вигляді курсової різниці валют. Суд звернув увагу на те, що відповідачем не надано доказів наявності обставин, які б перешкоджали йому виконати рішення суду і зменшити збитки позивача. А на дату виконання рішення суду і сплати гривневого еквівалента отриманих за договором позики коштів курс долара США зріс, тому апеляційний суд дійшов висновку, що право позивача на отримання всієї суми боргу порушене та йому завдано збитків у вигляді курсової різниці (пункт 2 частини першої статті 22 ЦК України, частини перша, друга статті 1166 ЦК України), розмір якої необхідно розраховувати згідно з офіційним курсом долара США, який був встановлений Національним банком України на момент здійснення платежу боржником.
Далее
14 грудня – останній день подання заяви для переходу на сплату єдиного податку, нагадують у Державній фіскальній службі.
«Платники інших податків і зборів, які планують з І кварталу 2019 року перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, повинні подати відповідну заяву до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Тобто, останнім днем подання заяви таким платником буде 14 грудня 2018 року», – йдеться у повідомленні.
До поданої заяви додається розрахунок доходу за попередній календарний рік.
Суб’єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року.
Перехід на спрощену систему оподаткування може бути здійснений за умови, якщо протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, суб’єктом господарювання дотримано вимоги, встановлені для відповідних груп платників єдиного податку.
Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування регламентується ст. 298 Податкового кодексу України.
Далее
