Вироком суду, залишеним без зміни апеляційним судом, особу засуджено за ч. 1 ст. 368 КК до покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
Відповідно до вироку суду особа звернувся до начальника абонентського відділу районного відділення енергозбуту з проханням щодо розробки та затвердження документації, необхідної для переведення житлового будинку на електроопалення та застосування тарифу побутовим споживачам електричної енергії, які використовують електротермічні засоби опалення приміщень житлових будинків. Особі було надано перелік документів, необхідних для підключення електроопалення. В подальшому службова особа був затриманий після отримання неправомірної вигоди в сумі 7000 гривень.
Органом досудового розслідування дії особи було кваліфіковано за ч. 3 ст. 368 КК як прийняття службовою особою неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.
Далее
Кабінет Міністрів України схвалив Стратегію забезпечення населення ліками до 2025 року, пише «Урядовий портал».
Державна стратегія вводить комплексний підхід до поліпшення доступу українців до якісних, ефективних та безпечних ліків на наступні 6 років, стимулюватиме інноваційні розробки та дослідження у галузі фармацевтики та забезпечить раціональний відбір препаратів до Національного переліку основних лікарських засобів та пакета медичних гарантій.
Забезпечення доступу пацієнтів до гарантовано якісних ліків залишається незмінним пріоритетом у роботі МОЗ України. Тож у перспективі найближчих 6 років ми впроваджуватимемо стратегію та механізми, що гарантуватимуть якість ліків, забезпечать можливості субсидування дороговартісного лікування та створять передумови для зниження цін на ліки.
Основні завдання стратегії:
забезпечити якісний та раціональний відбір лікарських засобів до Національного переліку основних лікарських засобів та пакета медичних гарантій;
розвинути програму “Доступні ліки”;
удосконалити систему державного регулювання цін на лікарські засоби;
Далее
Позивач оскаржував постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху. Позивач зазначав, що керуючи автомобілем відчув різке погіршення стану здоров’я (збільшення тиску), а тому відповідно до ПДРп.1.10, 15.14, щоб уникнути створення аварійної ситуації на дорозі був вимушений зупинити автомобіль та припаркувати його біля краю проїзної частини, направився до найближчого аптечного пункту, де купив собі ліки та прийняв їх. Патрульний вказав на те, що він порушив вимоги ПДР п.2.8 (здійснив зупинку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 — зупинку заборонено).
Позивач вважав, що під знаком повинно бути вказано, кого стосуються вимоги даного знаку, тобто повинна міститись табличка, з якої можливо зрозуміти сам знак та покликався на те, що є інвалідом третьої групи, а тому має право здійснювати зупинку в зоні дії даного знаку.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач дійсно порушив ПДР, тому постанова є законною та обґрунтованою.
Апеляційний суд скасував постанову у справі про адміністративне правопорушення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП.
Позивач зазначав, що під час шлюбу за спільні кошти сторонами придбано житлові будинки, автомобілі, магазин, мотоблок. Відповідач є фізичною особою-підприємцем, здійснює підприємницьку діяльність в магазині, що оформлений на її ім’я, користується автомобілем та не повертає мотоблок.
В добровільному порядку ділити нерухоме майно відповідач відмовляється. Відповідач звернулась з зустрічним позовом про визнання права власності на частку у спільному сумісному майні подружжя та його поділ.
Суд першої інстанції задовольнив позови (як первісний, так і зустрічний) частково. Суд, зокрема, визнав магазин, теплицю та 950 кущів троянд спільною сумісною власністю подружжя, але, враховуючи інтереси кожного з подружжя та інші обставини, що мають істотне значення, зокрема, те, що саме відповідач є фізичною особою-підприємцем з 2000 року та користується магазином для здійснення підприємницької діяльності з роздрібної торгівлі квітами, рослинами, насінням, добривами у спеціалізованих магазинах, відповідно до частини першої, третьої статті 71 СК України, дійшов висновку про присудження цього майна їй, врахувавши його вартість при присудженні іншого майна другому з подружжя.
Апеляційний суд в цій частині погодився з рішенням суду першої інстанції.
Далее
Позивач у позові до прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди зазначав про те, що у 2012 році вироком суду, який було залишено без змін ухвалою апеляційного суду, він був засуджений за частиною другою статті 15, частиною другою статті 152, частиною першою статті 153, частиною першою статті 186 КК України до семи років позбавлення волі.
Ухвалою суду касаційної інстанції справу направлено на новий апеляційний розгляд, а ухвалою апеляційного суду — кримінальну справу направлено прокурору для організації проведення додаткового розслідування. У 2014 році районний суд ухвалив щодо нього ухвалено виправдувальний вирок.
Покликаючись на те, що він незаконно перебував під слідством і судом чотири роки чотири місяці і дванадцять днів, внаслідок чого зазнав сильних моральних страждань, позивач просив стягнути з Державного бюджету України на свою користь 1000 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог та стягнення на користь позивача 75 980 грн на відшкодування моральної шкоди. Суди виходили з наявності правових підстав, передбачених статтями 23, 1167, 1176 ЦК України для покладення на відповідача відповідальності за моральну шкоду, завдану неправомірними рішеннями, тривалою бездіяльністю посадових осіб, пов’язаних з невиконанням своїх обов’язків, тривалим перебуванням під слідством (більше 4 років) і судом, протягом яких позивач не мав можливості вести звичайний спосіб життя, переносив дискомфортні умови існування та вимушений пристосовуватися до несприятливих умов.
Далее
Субсидиант, который сэкономил государственную помощь, может потратить ее в следующем месяце на оплату потребленного более выделенной социальной нормы газа, воды или электроэнергии. Об этом сообщает teplo.gov.ua.
В сообщении привели пример, если в ноябре обязательный платеж «составлял 1000 гривен за соцнормой 400 кубов газа, а фактически использовано лишь 100 кубов. Остаток (300 кубов) можно использовать в более холодные месяцы, к примеру в декабре-январе».
К слову, не нужно никому ничего сообщать — эти суммы должны указываться поставщиком услуг в платежке как переплата.
Субсидиант имеет право платить только стоимость фактически потребленной услуги, если стоимость фактически потребленной услуги меньше объема обязательного платежа.
«Если размер обязательного платежа за определенную услугу составляет 200 гривен в месяц, но домохозяйство реально ее использовало только на 120 гривен, уплате подлежит фактический объем потребления, то есть 120 грн», — подчеркнули в сообщении.
Далее
У Верховній Раді зареєстровано законопроект № 9346 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (щодо тривалості додаткових відпусток для одиноких матерів.
У законопроекті пропонується зняти обмеження на максимальну тривалість додаткової відпустки, передбаченої у статті 1821 Кодексу законів про працю України, за наявності декількох підстав для надання цієї відпустки як у зазначеній статті 1821 Кодексу законів про працю України, так і в дублюючій цю норму статті 19 Закону України «Про відпустки».
Крім того, пропонується власне у Кодексі законів про працю застосовувати визначення категорії «одинокі матері» у значенні, яке вже встановлено законодавством про соціальні допомоги, а саме Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».
Далее
У Верховній Раді зареєстровано законопроект № 9351 про внесення змін до Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».
Проект Закону передбачає внесення змін Закону, якими пропонується удосконалити положення щодо:
визначення предмета корпоративного договору, що укладається учасниками товариства;
деталізації умов укладення і виконання корпоративного договору;
визначення правової долі частки в статутному капіталі, сформованої за рахунок спільного майна подружжя;
окреслення умов поділу частки в статутному капіталі товариства між подружжям;
визначення умов відчуження частки у статутному капіталі товариства третім особам.
Далее
Правові аксіоми визначають як загальні положення, які сприймаються як самоочевидні істини, не потребують доведення та відображають загальнолюдський зміст права.
Серед правових аксіом у судочинстві називають, зокрема, «Установлення фактів та знання судом законів може оспорюватися у вищестоящому суді» (Нос tribunal, et invenit cognitio legum impugnari potest in superiori atrio); «Суд має справу з тими доказами, які перед ним» (Atrium habet se intromittere indicia prae se); «Загальновизнані обставини (явні істини) не підлягають доказуванню у суді» (Nota quippe (Verum patet) in iudicio non est argumentum); «Ніхто не може бути суддею у власній справі» (Nemo judex in re sua); «Рішення суду не повинні стосуватися тих, хто не брав участі у справі» (Iudicium iudicium non pertineat, qui non participabat); «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права» (Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae).
Правові аксіоми можуть застосовуватися при вирішенні судових справ при застосуванні норм матеріального права та процесуального права відповідно до різних обставин справи. Важливість аксіом в судочинстві визначається їх покликанням забезпечувати єдність судової практики та справедливість правосуддя.
Аналіз практики Верховного Суду показує, що, окрім принципів цивільного права — справедливості, добросовісності та розумності, суд касаційної інстанції у окремих своїх постановах керується аксіомою цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», яка означає «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».
Указом Президента от 26 ноября 2018 года № 393 «О введении военного положения в Украине», утвержденным Законом от 26 ноября 2018 года, в Винницкой, Луганской, Николаевской, Одесской, Сумской, Харьковской, Черниговской, а также Донецкой, Запорожской, Херсонской областях и внутренних водах Украины Азово-Керченской акватории введено военное положение.
По сообщению Министерства, во время действия военного положения МВД и подчиненные ему структуры будут осуществлять свои непосредственные полномочия, в том числе будут принимать в пределах своей компетенции участие во введении и осуществлении мероприятий правового режима военного положения.
Для координации работы всех органов системы МВД и мониторинга ситуации создан оперативный штаб, который возглавил заместитель Министра внутренних дел Вадим Троян. В него вошли первый заместитель Председателя Госпогранслужбы Василий Серватюк, заместитель Председателя Нацполици Александр Фацевич, первый заместитель Председателя ГСЧС Олег Мельчуцкий, заместитель командующего Нацгвардии Валерий Бондар, а также первый заместитель Председателя Государственной миграционной службы Наталия Науменко и другие.
Для координации действий созданы оперативные штабы в территориальных органах системы МВД.
Оперативные штабы будут работать в круглосуточном режиме и осуществлять обмен информацией и координацию с Генеральным штабом Вооруженных Сил Украины, Службой безопасности Украины, Службой внешней разведки Украины, Главным управлением разведки Министерства обороны, Управления государственной охраны и Госспецсвязью.
Личный состав подразделений МВД переведен в усиленный вариант несения службы.
Источник: сайт «ЮРЛИГА»
Далее
