Верховный Суд на Пленуме 16 ноября решил обратиться к Верховной Раде, Кабинету Министров и Высшему совету правосудия по поводу недопустимости отмены запланированного повышения должностных окладов судей. Об этом сообщила пресс-служба суда.
ВС считает неприемлемым правительственный законопроект № 9258, которым предлагается исключить из заключительных и переходных положений Закона «О судоустройстве и статусе судей» норму относительно повышения должностных окладов судей и установления с 1 января 2019 года должностных окладов для судьи местного суда в размере 25 прожиточных минимумов и для судьи апелляционного суда и высшего специализированного суда — 40 прожиточных минимумов для работоспособных лиц на 1 января календарного года. В случае принятия соответствующих изменений размер должностного оклада местного судьи и дальше будет составлять 20, а высших судей — 30 прожиточных минимумов.
Пленум Верховного Суда обеспокоен подобным предложением и считает, что такой подход не отвечает сути и заданиям судебной реформы относительно достижения и обеспечения качественного отправления правосудия, в первую очередь, судами первой и апелляционной инстанций, поскольку рассмотрение подавляющего большинства судебных дел завершается именно в этих инстанциях. Подобные изменения нарушают принципы независимости, неприкосновенности судей, правовой определенности и легитимных законных ожиданий, которые являются элементами верховенства права.
Далее
В індивідуальній податковій консультації надано роз’яснення щодо оподаткування доходу, отриманого фізичною особою від продажу нерухомого майна (земельної ділянки).
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Податкового кодексу, відповідно до пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями ст. 172 Кодексу (пп. 164.2.4 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).
Порядок оподаткування операцій з продажу (обміну) об’єктів нерухомого майна визначено ст. 172 Кодексу, відповідно до п. 172.1 якої дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об’єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної ст. 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.
Згідно із пп. 1.7 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою).
Далее
Служба охорони праці оприлюднила вимоги до аптечки на підприємстві та у транспортних засобах.
Нормативні акти України не містять уніфікованого підходу щодо укомплектування аптечки на промислових об’єктах.
Склад аптечки визначається кожного разу індивідуально, в залежності від особливостей діяльності компанії та виробничих факторів, що можуть вплинути на співробітників.
При розміщенні аптечки слід дотримуватись наступних принципів, єдиних для всіх підприємств:
аптечка повинна зберігатись у спеціальному сейфі або шафі на постійному робочому місці або переноситися у санітарній сумці, якщо місце роботи особи не є стаціонарним;
всі співробітники мають бути проінформовані про місце зберігання аптечки, її склад та правила користування нею;
доступ до аптечки повинні мати всі особи, які працюють в компанії. Як правило, аптечку слід розміщувати у місцях можливого скупчення людей, на травмонебезпечних дільницях робіт та інших територіях підвищеної небезпеки;
медичний персонал або спеціально уповноважені особи здійснюють регулярну перевірку аптечки та відповідають за її стан і систематичне поповнення;
забороняється відкривати герметичні упаковки, лікарські засоби, пенали з таблетками без необхідності;
лікарські засоби, строк зберігання яких сплив, мають бути вчасно замінені;
невикористані аптечки або медикаменти передаються на склад або підлягають знищенню в установленому порядку.
Далее
Вироком апеляційного суду особі призначено покарання за ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 305 КК у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців з конфіскацією частини майна; за ч. 1 ст. 309 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців з конфіскацією частини майна.
Відповідно до вироку суду особа, маючи умисел на незаконне придбання та зберігання особливо небезпечного наркотичного засобу — канабісу, зібрав листя рослини коноплі, які висушив, подрібнив та помістив у скляну банку з метою подальшого особистого вживання.
В подальшому, особа, маючи умисел, спрямований на незаконне зберігання та перевезення особливо небезпечного наркотичного засобу — канабісу, прямуючи на автомобілі з м. Лисичанськ Луганської області до м. Ростов-на-Дону Російської Федерації, зберігаючи під капотом автомобіля та у власному верхньому одязі 3 згортки з канабісом, загальною масою у перерахунку на суху речовину 58,26 гр, прибув до митного поста, де під час проходження митного контролю приховав пакет з особливо небезпечним наркотичним засобом з метою його незаконного переміщення через митний кордон України до Російської Федерації з приховуванням від митного контролю. При цьому виконав усі необхідні дії для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі оскільки, наркотичний засіб був виявлений у нього співробітниками митниці.
Далее
Постановою Верховного Суду від 02.10.2018 року по справі 826/1624/17 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову залишено без змін.
Суть спору: за результатом камеральної перевірки до позивача було застосовано штрафну санкцію за несвоєчасну сплату авансових платежів по податковим деклараціям та грошового зобов’язання з податку на додану вартість по поданим уточнюючим розрахункам до декларацій. Несвоєчасною сплатою податкового зобов’язання відповідач вважає подання уточнюючих розрахунків до податкових декларацій з ПДВ, якими зменшено самостійно визначені суми грошового зобов’язання за попередні роки.
Задовольняючи позов суди першої та апеляційної інстанції виходили з того що предметом камеральних перевірок не можуть бути перевірка повноти та належності сплати податків, так як це є предметом документальної перевірки.
ВС зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли до правильного висновку, що подання уточнюючого розрахунку не є способом сплати грошових зобов’язань або погашенням податкового боргу платника податків в розумінні норм Податкового кодексу.
Далее
Постановою Верховного Суду від 15.05.2018 року по справі №821/1594/17 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (далі по тексту — ППР) залишено касаційну скаргу без задоволення, а рішення попередніх інстанцій про задоволення позову залишено без змін.
По суті спору
Позивач звернувся до суду про скасування ППР про донарахування податку та застосування штрафних санкцій. Порушення полягало у тому, що позивач не показав у річній декларації про майновий стан і доходи дохід у вигляді додаткового блага, як суми прощеного боргу за кредитним банківським договором. Наявність складу податкового правопорушення доводиться податковою на підставі інформації з бази даних 1-ДФ щодо анульованого позивачу боргу за кредитним договором.
ВС, переглядаючи справу, погодився із висновками судів попередніх інстанцій, що суму прощеного (анульованого) боргу платнику податків фактично становила курсова різниця, сума якої на момент прощення (анулювання) боргу була меншою за мінімально необхідний розмір, визначений у Податковому кодексі, оскільки платник податків вже здійснив часткове погашення боргу.
Тобто курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощенного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.
Далее
Уряд вніс зміни до переліку лікарських засобів та медичних виробів, закупівля яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету передбачених МОЗ у 2018 році. Це передбачено постановою постанова Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2018 року№ 957.
Зокрема, до переліку лікарських засобів та медичних виробів включено імунобіологічні препарати для проведення імунопрофілактики населення та виробів для забезпечення умов температурного контролю імунобіологічних препаратів та медичних виробів.
«Прийняття рішення сприятиме закупівлі лікарських засобів та медичних виробів, які закуповуватимуться на підставі угод щодо закупівлі із спеціалізованими організаціями, які здійснюють закупівлі», – йдеться у поясненні до документу.
Далее
Позивач зазначав, що ухвалою суду закрито кримінальне провадження відносно відповідача у зв’язку із закінченням строків давності притягнення обвинуваченого до кримінальної давності та роз’яснено, що оскільки відповідача звільнено лише від кримінальної відповідальності, що не є реабілітуючою обставиною закриття провадження у справі та не виключає його вини у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, то він не звільняється від цивільної відповідальності щодо відшкодування шкоди.
Оскільки страховою компанією не відшкодовано в повному обсязі заподіяну внаслідок ДТП шкоди, позивач, який є користувачем автомобіля, просив на підставі ст. 1194 ЦК України стягнути з відповідача на свою користь відшкодування матеріальної шкоди та вартість експертного дослідження.
Суд першої інстанції задовольнив позов, оскільки відповідач не заперечував, що дорожньо-транспортна пригода сталася з його вини. Крім того, ця обставина встановлена судовим рішенням в кримінальній справі, а тому суд дійшов висновку, що різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) повинна бути відшкодована у повному обсязі за рахунок особи, яка її завдала.
З таким вирішенням справи не погодився апеляційний суд, який у задоволенні позову відмовив. За висновком апеляційного суду позивач не має права на отримання відшкодування, оскільки він не є власником транспортного засобу, якому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди завдано механічних пошкоджень, оскільки лише керував автомобілем, а власник автомобіля — вимог до суду не заявляв.
ВС визнав законним рішення суду першої інстанції, а постанову апеляційного суду скасував.
Далее
Минюст модернизировал Порядок предоставления сведений из Единого государственного реестра юридических лиц, физических лиц — предпринимателей и общественных формирований.
Соответствующий приказ от 29 октября 2018 года № 3374/5зарегистрирован в Минюсте.
В частности, изменения претерпел раздел о доступе госорганов, в том числе судов, органов Нацполиции, прокуратуры, СБУ, а также органов местного самоуправления и их должностных лиц к сведениям из указанного Реестра.
Отныне доступ указанных органов и лиц к сведениям Единого государственного реестра юридических лиц, физических лиц — предпринимателей и общественных формирований обеспечивается через портал электронных сервисов, в том числе путем автоматизированного доступа с использованием программных средств ведения информационно-телекоммуникационных систем соответствующих госорганов с помощью прикладного программного интерфейса Реестра, через получение извлечения из этого реестра в электронной форме. Это касается также доступа к документам, содержащимся в регистрационном деле, в электронной форме.
Доступ к Единому государственному реестру с помощью прикладного программного интерфейса предоставляется исключительно должностным лицам госорганов и обеспечивается техническим администратором Реестра в режиме реального времени в электронном виде информационно-телекоммуникационными средствами.
Далее
15 листопада о 10.00 Велика палата Конституційного Суду України у формі усного провадження розпочне розгляд справи за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України пункту 4 § 2 «Прикінцеві положення» розділу 4 Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року № 2147–VIII.
У конституційному поданні стверджується, що пункт 4 § 2 «Прикінцеві положення» розділу 4 Закону суперечить статтям 21, 24, 58, 63 Конституції України, оскільки «порушує право на зворотну дію в часі кримінального закону», а заборона застосування норм кримінального процесуального законодавства до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань до введення в дію змін, запроваджених Законом, порушує право підозрюваного та обвинуваченого на захист та рівність у правах громадян.
Згідно з пунктом 4 § 2 «Прикінцеві положення» розділу 4 Закону підпункти 11–27, 45 пункту 7 § 1 цього розділу вводяться в дію через три місяці після набрання чинності Законом, не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.
Крім того, на думку авторів клопотання, було порушено процедуру прийняття Закону, зокрема, недотримано «процедуру попереднього розгляду проектів законів України», а також вимог щодо особистого голосування народних депутатів України, що суперечить статтям 6, 8, 19, 83, 84, 89, 91 Конституції України.
