Опубликовано Karina 20 Дек 2019 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев
Особа оскаржила постанову приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.
Позивач покликалась на те, що постанова Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, як виконавчий документ, не відповідає вимогам, які Законом України «Про виконавче провадження» ставляться до виконавчих документів, зокрема: не зазначено строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, дату народження боржника вказано неправильно, невірно зазначено номер поштового відправлення, яким виконавчий документ надісланий позивачу.
Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив, оскільки недоліки постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю як виконавчого документа, не є такими, що унеможливлюють відкриття виконавчого провадження виконавцем.
Апеляційний адміністративний суд скасував таке рішення, а позов задовольнив.
Суд зазначив, що приватний виконавець при надходженні виконавчого документа не звернула увагу на недоліки виконавчого документа, неправомірно відкривши виконавче провадження за виконавчим документом, який не відповідає вимогам, які до нього ставляться. Так, у виконавчому документі не вказаний строк пред`явлення виконавчого документа до виконання та не вказана дата набрання рішенням чинності.
Касаційний адміністративний суд визнав вірним вирішення спору судом першої інстанції, а постанову апеляційного суду скасував.
Так, у виконавчому документі зазначено, що відповідно до ст.303 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. Тобто, строк пред`явлення виконавчого документа до виконання становить три місяці та починає перебіг з дня його винесення. З матеріалів справи вбачається, що постанова винесена 28.01.2019, а пред`явлена до виконання 20.03.2019, тобто в межах встановленого законом строку.
ВС зауважив, що строк пред`явлення виконавчого документу до виконання встановлений законом і не може бути змінений. Тому, відсутність у виконавчому документі відомостей про строк пред`явлення його до виконання, в цьому випадку, не перешкоджає приватному виконавцю самостійно вирішити питання про дотримання стягувачем строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та відповідно відкрити виконавче провадження.
Також згідно з наказом, затвердженим Міністерством регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України 15.05.2012 №240 «Про затвердження форм актів та інших документів, які складаються під час або за результатами здійснення державного архітектурно-будівельного контролю» у формі постанови у справі про адміністративне правопорушення згідно з додатком 6, що виноситься при розгляді матеріалів справи про адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності, вказано саме такий строк пред`явлення постанови до виконання, а саме: відповідно до ст.303 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.
Тому колегія суддів визнала правильними висновки суду першої інстанції про відсутність у виконавчому документі строку пред`явлення виконавчого документу в цьому випадку не є підставою для визнання оскарженої постанови протиправною та її скасування, оскільки дати складання — 28.01.2019 та дати пред`явлення до виконання 20.03.2019 достатньо для висновку, що виконавчий документ пред`явлений у межах встановленого законом строку.
Також ВС визнав помилковими висновок суду апеляційної інстанції щодо не зазначення у виконавчому документі дати набрання постановою законної сили, оскільки в постанові такий запис зазначений — 07.02.2019 року (постанова ВС від 05.12.2019 справа №1.380.2019.002342).