Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду розглянула касаційну скаргу представника потерпілих – адвоката на вирок суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій.
Відповідно до судового рішення місцевого суду чоловік був засуджений за кількома статтями Кримінального кодексу України. Апеляційний суд частково змінив вирок.
У касаційній скарзі адвокат зазначив, зокрема, про те, що місцевий суд порушив порядок виклику особи, яка перебуває за межами України, передбачений статтею 566 Кримінального процесуального кодексу України. В результаті цього один з потерпілих не був належним чином повідомлений про дату судового засідання.
Перевіривши матеріали справи, ВС установив: коли під час судового розгляду прокурор змінив обвинувачення на менш тяжкі злочини, суд не вручив потерпілому копію обвинувального акта і не роз’яснив йому право підтримувати обвинувачення в раніше пред’явленому обсязі, грубо порушивши права потерпілого у кримінальному процесі.
Відповідно до закону судове рішення в будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце засідання.
Далее
Позивач оскаржував постанову про накладення адміністративного стягнення за вчинення порушення, передбаченого частиною 1 статті 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (порушення законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування і загальнообов’язкове державне пенсійне страхування).
Суди першої та апеляційної інстанцій визнали протиправною та скасували постанову заступника начальника Спеціалізованої ДПІ з обслуговування великих платників податків про накладення на особу адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 165-1 КУпАП.
Суди виходили з передчасності висновків про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 165-1 КУпАП, оскільки факт невиконання (неналежного виконання) Товариством (генеральним директором якого є останній) вимог пункту п’ятого статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VІ зафіксовано в акті, складеному податковим органом за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки, який, є лише відображенням фактичних даних і не створює жодних правових наслідків для учасників спірних правовідносин. Висновки, викладені в акті перевірки, беруться до уваги податковим органом при вирішенні питання про можливість винесення, зокрема вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, прийняття рішення про застосування штрафних санкцій із визначенням розміру грошових зобов’язань, які, в свою чергу, відповідно до положень Податкового Кодексу України, набувають статусу узгоджених лише після завершення процедури їх оскарження, яка була ініційована Товариством.
Далее
Позивач звернулась до суду з позовом про збільшення розміру аліментів, в якому зазначала про те, що у 2004 році рішенням суду стягнуто на її користь аліменти на утримання сина у розмірі 150 грн. На теперішній час син сторін навчається син у ліцеї,витрати на його утримання зросли, а позивач за станом здоров’я не може знайти постійну роботу і самостійно покривати всі витрати, пов’язані з навчанням сина.
Суд першої інстанції задовольнив позов та збільшив розмір стягуваних аліментів до 844 грн 50 коп. щомісячно, оскільки з часу ухвалення рішення суду про стягнення аліментів змінилось матеріальне становище платника аліментів, змінився матеріальний стан дитини, збільшився прожитковий мінімум на дитину відповідного віку, погіршився стан здоров’я позивачки. Суд дійшов висновку, що розмір аліментів, який визначеним судом станом на 2004 рік у сумі 150 грн, не може задовольнити потреби дитини, тому розмір аліментів, які стягуються з відповідача на користь позивача, має бути збільшено.
Апеляційний суд вирішив змінити рішення суду першої інстанції та збільшити розмір аліментів до 540 грн щомісячно, оскільки відповідач не працює, отримує нерегулярний мінливий дохід, зареєстрований у районному центрі зайнятості населення як безробітній, на його утриманні перебуває дружина та двоє малолітніх дітей. А розмір доходів відповідача від оренди земельного паю не свідчить про явне та суттєве поліпшення матеріального стану відповідача.
ВС визнав законним рішення суду першої інстанції, а рішення апеляційного суду скасував.
Далее
Европейский суд по правам человека 13 ноября вынес решение по делу «Жанг против Украины», в котором констатировал нарушение статьи 6 § 1 (право на справедливое судебное разбирательство) Европейской конвенции о правах человека.
Заявитель — китаец Ю Жанг был осужден украинским судом за убийство, произошедшее в 2009 году в ходе студенческой драки.
К 12 годам лишения свободы господин Жанг был приговорен в 2013 году, после вступления в силу нового УПК. В ходе длительного судебного разбирательства свидетели защиты покинули Украину и приговор базировался на показаниях, свидетельствующих против него. Во внимание были приняты и показания, полученные от свидетеля, находившегося в состоянии алкогольного опьянения. Приговор был вынесен на основании показаний контраверсионных показателей трех свидетелей — друзей жертвы, которые в них путались. Показания друзей обвиняемого не были приняты во внимание, поскольку они не были допрошены в суде — на тот момент они покинули Украину.
Ни один из судов не рассмотрел доводы заявителя о недостатках в доказательствах против него или о несправедливости и произволе исключения доказательств в его пользу. Таким образом, судебный процесс в целом привел к нарушению его прав.
Украина обязана выплатить за однобокую оценку доказательств судом в деле об убийстве 7,5 тыс. евро.
Далее
Учасники бойових дій, які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, мають право на дострокове призначення пенсії за віком як учасники бойових дій з часу звернення.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглянувши справу за позовом до пенсійного фонду.
Громадянин України, який брав участь в АТО, забезпеченні її проведення й захисті незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України на територіях: м. Маріуполя Донецької області, Донецької області (сектор «Б»), в населених пунктах: м. Мар’їнці та м. Авдіївці Донецької області, є учасником бойових дій, звернувся до Пенсійного фонду із заявою про призначення йому достроково пенсії.
Рішенням управління Пенсійного фонду України громадянину відмовлено у призначенні пенсії. Мотивами відмови було те, що громадянин брав участь в антитерористичній операції, а не в бойових діях, отже не має права на призначення пенсії за віком згідно з абз. 6 п. 3 розд. XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Далее
Заявниця просила суд встановити юридичний факт постійного проживання зі спадкодавцем та зазначала, що з літа 2016 року до цього часу постійно проживає в квартирі її діда, однак внаслідок відсутності доказів її постійного проживання за вказаною адресою, нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті діда.
Суд першої інстанції відмовив у відкритті провадження у справі, виходячи з того, що зі змісту заяви вбачається спір про право, оскільки вимога про встановлення факту постійного проживання пов’язана з доведенням факту прийняття спадщини, на яку можуть мати права інші спадкоємці або міська рада в порядку прийняття від померлого спадщини.
Апеляційний суд залишив ухвалу суду першої інстанції без змін та зазначив, що у видачі свідоцтва про право на спадщину заявниці було відмовлено та нею не надано доказів на підтвердження того, що інший спадкоємець відмовився від права на спадщину за законом. Отже, наявний спір про право, що повинен вирішуватись у порядку позовного провадження, в якому буде встановлено спадкову масу та коло спадкоємців померлого.
ВС скасував судові рішення, а справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції.
Суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що згідно з пунктами 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов’язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Далее
