Неконституційність окремих приписів закону «Про судовий збір» у частині щодо справляння судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги на ухвали суду

Суд визнав неконституційними окремі приписи закону «Про судовий збір» у частині щодо справляння судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги на ухвали суду, постановлені в порядку статей 382, 383 КАС України. Про це повідомила пресслужба КСУ.

Велика палата 10 березня 2026 року ухвалила рішення № 2-р/2026 за конституційним поданням Верховного Суду.

Деталі

Автор клопотання звернувся до КСУ щодо перевірки на відповідність ч. 1 ст. 8, частинам 1, 2 ст. 55, ст. 1291 Конституції України ч. 2 ст. 3, підпункту 5 п. 3 ч. 2 ст. 4 закону «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року №3674–VI зі змінами (далі – Закон) в частині справляння судового збору «за подання до адміністративного суду апеляційної та касаційної скарги на ухвали суду», постановлені у порядку статей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – Кодекс).

У конституційному поданні Верховний Суд навів аргументи щодо невідповідності Конституції України оспорюваних приписів закону. Зокрема, ВС обґрунтував свою правову позицію тим, що виконання судового рішення є невіддільною стадією правосуддя, тому покладення на особу додаткового фінансового тягаря у вигляді судового збору за вчинення процесуальних дій, спрямованих на реалізацію такого рішення, не узгоджується з приписами Конституції України, зокрема її статей 8, 55, 1291.

Автор клопотання зазначив, що оспорювані приписи Закону у взаємозв’язку з іншими нормами процесуального законодавства можуть створювати ситуацію, за якої право на звернення до суду або на виконання судового рішення фактично залежить від майнового стану особи, що, на переконання ВС, суперечить принципам верховенства права, рівності перед законом і судом та доступу до правосуддя.

КСУ ухвалив рішення, яким визнав неконституційними ч. 2 ст. 3, підпункт 5 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону в тім, що вони уможливлюють справляння судового збору «за подання апеляційної скарги і касаційної скарги на ухвали суду», постановлені в порядку статей 382, 383 Кодексу.

У рішенні вказано, що оспорюваними приписами Закону встановлено необґрунтоване втручання у право особи на доступ до суду. Обов’язок сплати судового збору «за подання апеляційної скарги і касаційної скарги на ухвали суду», постановлені в порядку статей 382, 383 Кодексу, не можна вважати справедливим елементом механізму контролю за виконанням судового рішення, що є невіддільним складником права на доступ до суду, оскільки особа, яка сплатила судовий збір за подання до суду позовної заяви та домоглася ухвалення на свою користь обов’язкового судового рішення, повинна додатково (повторно) сплатити судовий збір за здійснення судового контролю за виконанням судового рішення.

Конституційний Суд наголосив, що держава не може покладати на особу додатковий фінансовий тягар за свій обов’язок щодо забезпечення виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Тому, на думку КСУ, ч. 2 ст. 3, підпункт 5 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення цього рішення.

Рішення та його резюме будуть оприлюднені на офіційному вебсайті КСУ 11 березня 2026 року.