Большая Палата Верховного Суда пришла к выводу, что спор между городским и районным советами касаемо отмены госрегистрации права собственности на землю не имеет публично-правовых признаков и относится к юрисдикции хозяйственных судов.
Соответствующая позиция изложена в постановлении от 2 октября по делу № 911/488/18 (полный текст можно найти в Verdictum).
Большая Палата разъяснила: если истец считает, что именно в результате государственной регистрации права собственности за третьим лицом, обратившимся за услугой, нарушается (не признается, оспаривается) его право собственности, возникает спор о гражданском праве, именно это лицо должно быть надлежащим ответчиком в споре об отмене записи о проведенной государственной регистрации вещественного права, ведь последствия решения такого спора судом непосредственно влияют на содержание и состояние вещественного права именно этого лица.
К тому же, даже если госрегистратор не нарушил законодательство при проведении государственной регистрации права, это не является препятствием для рассмотрения спора по гражданскому иску, удовлетворение которого является основанием для совершения регистрационных действий.
Верховный Суд на Пленуме 16 ноября решил обратиться к Верховной Раде, Кабинету Министров и Высшему совету правосудия по поводу недопустимости отмены запланированного повышения должностных окладов судей. Об этом сообщила пресс-служба суда.
ВС считает неприемлемым правительственный законопроект № 9258, которым предлагается исключить из заключительных и переходных положений Закона «О судоустройстве и статусе судей» норму относительно повышения должностных окладов судей и установления с 1 января 2019 года должностных окладов для судьи местного суда в размере 25 прожиточных минимумов и для судьи апелляционного суда и высшего специализированного суда — 40 прожиточных минимумов для работоспособных лиц на 1 января календарного года. В случае принятия соответствующих изменений размер должностного оклада местного судьи и дальше будет составлять 20, а высших судей — 30 прожиточных минимумов.
Пленум Верховного Суда обеспокоен подобным предложением и считает, что такой подход не отвечает сути и заданиям судебной реформы относительно достижения и обеспечения качественного отправления правосудия, в первую очередь, судами первой и апелляционной инстанций, поскольку рассмотрение подавляющего большинства судебных дел завершается именно в этих инстанциях. Подобные изменения нарушают принципы независимости, неприкосновенности судей, правовой определенности и легитимных законных ожиданий, которые являются элементами верховенства права.
Далее
Вироком апеляційного суду особі призначено покарання за ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 305 КК у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців з конфіскацією частини майна; за ч. 1 ст. 309 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців з конфіскацією частини майна.
Відповідно до вироку суду особа, маючи умисел на незаконне придбання та зберігання особливо небезпечного наркотичного засобу — канабісу, зібрав листя рослини коноплі, які висушив, подрібнив та помістив у скляну банку з метою подальшого особистого вживання.
В подальшому, особа, маючи умисел, спрямований на незаконне зберігання та перевезення особливо небезпечного наркотичного засобу — канабісу, прямуючи на автомобілі з м. Лисичанськ Луганської області до м. Ростов-на-Дону Російської Федерації, зберігаючи під капотом автомобіля та у власному верхньому одязі 3 згортки з канабісом, загальною масою у перерахунку на суху речовину 58,26 гр, прибув до митного поста, де під час проходження митного контролю приховав пакет з особливо небезпечним наркотичним засобом з метою його незаконного переміщення через митний кордон України до Російської Федерації з приховуванням від митного контролю. При цьому виконав усі необхідні дії для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі оскільки, наркотичний засіб був виявлений у нього співробітниками митниці.
Далее
Постановою Верховного Суду від 02.10.2018 року по справі 826/1624/17 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову залишено без змін.
Суть спору: за результатом камеральної перевірки до позивача було застосовано штрафну санкцію за несвоєчасну сплату авансових платежів по податковим деклараціям та грошового зобов’язання з податку на додану вартість по поданим уточнюючим розрахункам до декларацій. Несвоєчасною сплатою податкового зобов’язання відповідач вважає подання уточнюючих розрахунків до податкових декларацій з ПДВ, якими зменшено самостійно визначені суми грошового зобов’язання за попередні роки.
Задовольняючи позов суди першої та апеляційної інстанції виходили з того що предметом камеральних перевірок не можуть бути перевірка повноти та належності сплати податків, так як це є предметом документальної перевірки.
ВС зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли до правильного висновку, що подання уточнюючого розрахунку не є способом сплати грошових зобов’язань або погашенням податкового боргу платника податків в розумінні норм Податкового кодексу.
Далее
Постановою Верховного Суду від 15.05.2018 року по справі №821/1594/17 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (далі по тексту — ППР) залишено касаційну скаргу без задоволення, а рішення попередніх інстанцій про задоволення позову залишено без змін.
По суті спору
Позивач звернувся до суду про скасування ППР про донарахування податку та застосування штрафних санкцій. Порушення полягало у тому, що позивач не показав у річній декларації про майновий стан і доходи дохід у вигляді додаткового блага, як суми прощеного боргу за кредитним банківським договором. Наявність складу податкового правопорушення доводиться податковою на підставі інформації з бази даних 1-ДФ щодо анульованого позивачу боргу за кредитним договором.
ВС, переглядаючи справу, погодився із висновками судів попередніх інстанцій, що суму прощеного (анульованого) боргу платнику податків фактично становила курсова різниця, сума якої на момент прощення (анулювання) боргу була меншою за мінімально необхідний розмір, визначений у Податковому кодексі, оскільки платник податків вже здійснив часткове погашення боргу.
Тобто курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощенного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.
Далее
Позивач зазначав, що ухвалою суду закрито кримінальне провадження відносно відповідача у зв’язку із закінченням строків давності притягнення обвинуваченого до кримінальної давності та роз’яснено, що оскільки відповідача звільнено лише від кримінальної відповідальності, що не є реабілітуючою обставиною закриття провадження у справі та не виключає його вини у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, то він не звільняється від цивільної відповідальності щодо відшкодування шкоди.
Оскільки страховою компанією не відшкодовано в повному обсязі заподіяну внаслідок ДТП шкоди, позивач, який є користувачем автомобіля, просив на підставі ст. 1194 ЦК України стягнути з відповідача на свою користь відшкодування матеріальної шкоди та вартість експертного дослідження.
Суд першої інстанції задовольнив позов, оскільки відповідач не заперечував, що дорожньо-транспортна пригода сталася з його вини. Крім того, ця обставина встановлена судовим рішенням в кримінальній справі, а тому суд дійшов висновку, що різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) повинна бути відшкодована у повному обсязі за рахунок особи, яка її завдала.
З таким вирішенням справи не погодився апеляційний суд, який у задоволенні позову відмовив. За висновком апеляційного суду позивач не має права на отримання відшкодування, оскільки він не є власником транспортного засобу, якому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди завдано механічних пошкоджень, оскільки лише керував автомобілем, а власник автомобіля — вимог до суду не заявляв.
ВС визнав законним рішення суду першої інстанції, а постанову апеляційного суду скасував.
Далее
