Велика Палата Верховного Суду скасувала незаконні судові рішення у справі про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу нерухомого майна.
17 жовтня 2018 року ВП ВС розглянула справу № 753/22010/14-ц (провадження № 14-211цс18) за позовом ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» до осіб про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу нерухомого майна.
За результатами розгляду Велика Палата Верховного Суду касаційну скаргу відповідачів на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 лютого 2015 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 15 січня 2018 року задовольнила частково.
Судді зазначені судові рішення скасували повністю і постановили передати матеріали справи на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Далее
Підприємство звернулось до суду з позовом про зобов’язання товариства припинити зловживання правом, у кожному випадку реалізації такого права, тобто постійно, на відключення від енергопостачання. Позивач зазначав, що відповідач зловживає наданим йому правом по припиненню/обмеженню електропостачання окремих об’єктів (елементів) системи централізованого питного водопостачання, та вказані дії відповідача створюють реальну загрозу заподіяння шкоди суспільним та/або особистим правам та інтересам третіх осіб.
Позивач також просив суд забезпечити позов шляхом тимчасової заборони Товариству, до вирішення справи по суті, вчиняти дії по припиненню, обмеженню енергопостачання.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для забезпечення позову. Суди зазначили, що вжиття заходів забезпечення позову у даній справі (заборона вчиняти дії) не призводить до вирішення спору по суті (припинення зловживання правом), оскільки факт наявності чи відсутності права відповідача на відключення від електропостачання позивача буде встановлено під час повного, всебічного і об’єктивного розгляду в судовому засіданні всіх обставин справи.
КГС ВС не погодився з висновками судів попередніх інстанцій, скасував судові рішення, а у задоволенні заяви Підприємства про вжиття заходів забезпечення позову відмовив.
Далее
Висновок про тимчасову недієздатність учасника правочину необхідно робити на основі доказів, які свідчать про психічний стан особи в момент його здійснення. Про таке йдеться в постанові Верховного Суду від 17.10.2018.
У 2015 р. працівиця соціальної служби взяла в пенсіонера паспорт начебто для оформлення субсидії. Десь через рік він дізнався про складений ним заповіт, а також про нотаріально посвідчений договір довічного утримання, укладений із соцпрацівницею. Оскільки заповіту громадянин не складав, він звернувся до нотаріуса та скасував документ. Також намагався скасувати й договір довічного утримання. Він пам’ятав, що підписав якісь папери, однак їх змісту пригадати не міг. Залагодити питання не вдалося, тож пенсіонер звернувся до суду.
Рішенням першої інстанції, залишеним без змін апеляційним судом, позов було задоволено. Суди, зваживши на психічний стан позивача, багаторічне
Киевская прокуратура задержалачетырех человек при попытке незаконно реализовать три объекта недвижимости, находящихся в собственности частных лиц и территориальной общины г. Киева.
Мошенники по поддельным документам зарегистрировали на себя право собственности на объекты нежилого фонда в центре Киева, а именно по адресу: аллея Героев Небесной Сотни, проспект Голосеевский и ул. Б. Васильковская общей площадью около 700 кв. м.
Участники преступной группы были задержаны в помещении нотариуса в Дарницком районе города Киева при попытке продать указанные объекты недвижимости за 300 тыс. долларов США.
Особа оскаржила до суду постанову Інспектора ДАБІ про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення вимог частини першої статті 188-42 КУпАП (Невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду).
Позивач покликався на те, що ДАБІ склала припис, в якому було зазначено, що про його виконання потрібно повідомити до 10 лютого 2016 року, а оспорювана постанова була винесена 27 січня 2016 року, таким чином швидше на 15 днів. При цьому акт, протокол та припис не складалися в присутності позивача і не надавалися ці документи для підпису, та на об’єкті не ведуться жодних будівельних чи підготовчих робіт.
Суд першої інстанції задовольнив позов, оскільки відповідачі не надали достатніх та належних доказів вчинення адміністративного правопорушення позивачем.
Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, а у задоволенні позову відмовив. Апеляційний суд керувався тим, що перевірка проведена в межах компетенції, акт, протокол та припис складені у відповідності до вимог законодавства. Припис вручений позивачу під розписку, в установленому законом порядку припис не оскаржений, а тому є чинним і обов’язковим до виконання, тому невиконання вимог припису тягне за собою відповідальність, яка визначена частиною першою статті 188-42 КУпАП.
ВС скасував судові рішення у справі та направив її для нового розгляду до суду першої інстанції.
Далее
До суду звернулась особа з позовом про зміну дати звільнення та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Позивач зазначав, що він звернувся до Підприємства із заявою про звільнення з роботи за власним бажанням, яка в той самий день була погоджена тимчасово виконуючим обов’язки директора. Позивач з наступного дня припинив виконувати свої трудові обов’язки, а підприємство — виплачувати йому заробітну плату, однак не провело з ним розрахунку при звільнені та відмовилося видати трудову книжку, посилаючись на наявність у нього заборгованості. Більше ніж через рік його було звільнено з роботи на підставі частини першої статті 38 КЗпП з посиланням на вказану заяву та видано трудову книжку.
Відповідач зазначав, що позивача не було звільнено з роботи, оскільки він мав заборгованість перед Підприємством, як матеріально відповідальна особа був ознайомлений з наказом про створення комісії для прийому-передачі матеріальних цінностей на складі, однак цей наказ не виконав, ввірені йому матеріальні цінності не передав, на роботі не з’являвся, чим унеможливив його звільнення на підставі поданої заяви.
Далее
