ВС вказав, що може бути доказами визнання батьківства

Особи звернулися до суду з позовом про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності в порядку спадкування. Особи зазначали про те, що вони є рідними братом та сестрою відповідача, проте у свідоцтві про їх народження у відповідній графі відомості про батька відсутні.

Позивачі покликались на те, що їх батько знаходився у зареєстрованому шлюбі з матір`ю відповідача, який не було розірвано, проте їх батько з 1950 року перебував у фактичних шлюбних відносинах з їх матір`ю, від яких вони і були народжені.

Після смерті їх батька залишилось спадкове майно — 32/200 частини домоволодіння, але нотаріальною конторою їм було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, так як у свідоцтвах про їх народження немає запису, що померлий є їх батьком, а також через відсутність правовстановлюючого документу на спадкове майно.

Суд першої інстанції позов задовольнив частково та встановив факт родинних відносин, а саме факт того, що померлий є рідним батьком позивачів.

Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції в частині задоволенні позовних вимог, оскільки відсутні достатні докази, які достовірно підтверджують факт походження позивачів від померлого.

ВС погодився з висновком суду апеляційної інстанції.

У цій справі застосуванню підлягали норми Кодексу про шлюб та сім’ю України.

ВС зазначив, що частиною третьою статті 53 КпШС України визначено чотири юридично значимі обставини встановлення батьківства, кожна з яких є необхідною і достатньою для задоволення позову: а) спільне проживання та ведення спільного господарства батьками дитини до її народження; б) спільне виховання батьками дитини; в) спільне утримання батьками дитини; г) визнання батьківства відповідачем.

Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття. У необхідних випадках суд для з`ясування питань, пов`язаних із походженням дитини, може з урахуванням обставин справи призначити відповідну судову експертизу.

Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір`ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї.

Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги.