ЗАКОНОДАВСТВОМ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНО МОЖЛИВОСТІ СКАСУВАННЯ ЗАПОВІТУ В СУДОВОМУ ПОРЯДКУ

Особа звернулась до суду з позовом про скасування заповіту. Позивач зазначала, що її син проживав у фактичних шлюбних відносинах з відповідачем та усиновив її дитину. У зв’язку з отриманням травми син позивача був цілком паралізованим, не міг рухатись, а також володіти руками.

Після смерті сина позивач звернулась до нотаріальної контори з приводу оформлення спадщини, де дізналась про існування заповіту від імені сина на користь усиновленої ним дитини. Зі змісту заповіту позивачу стало відомо, що він посвідчений секретарем сільської ради за місцем проживання заповідача та підписаний свідками на прохання заповідача, оскільки останній через хворобу не міг самостійно підписати документ.

Також позивач покликалась на те, що за життя її син не мав наміру складати заповіт і тим більше позбавляти спадщини свою дочку від першого шлюбу. У день складання спірного заповіту позивач зі старшим сином відвідувала заповідача, однак не бачили там секретаря сільської ради, а син не висловлював бажання оформити заповіт. Зі слів свідків, позивачу стало відомо, що насправді заповіт був підписаний у приміщенні сільської ради, а не за місцем проживання заповідача.

Відповідач позовні вимоги частково визнала і не заперечувала, щоб все майно було поділене на три частини. 

Рішенням суду першої інстанції 2005 року позов особи про скасування заповіту задоволено. Судом першої інстанції у судовому засіданні із показань свідка — секретаря сільської ради, яка посвідчила спірний правочин, встановлено, що заповіт був складений поза межами помешкання заповідача, оскільки у свідків не було паспортів.

Ухвалою апеляційного суду 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Верховний Суд скасував судові рішення та у позові відмовив.

Суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що у цивільному законодавстві не передбачено можливості скасування заповіту за позовом заінтересованої особи в судовому порядку. Право скасувати заповіт належить лише заповідачу (статті 1254 ЦК України). Тоді як за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (частина друга статті 1257 ЦК України).

Оскільки суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що цивільним законодавством не передбачено можливості скасування заповіту за позовом заінтересованої особи в судовому порядку, а також на те, що визнання позову законним представником відбулося всупереч інтересам малолітнього, ВС дійшов висновку, що у задоволенні позову про скасування заповіту слід відмовити (постанова від 28.11.2018 у справі № 2-1201/2005).