Юридическая Компания

Порядок оскарження постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо спадкування

Опубликовано 2 Авг 2019 в Главная, Статьи на юридические темы | Нет комментариев

Порядок оскарження постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо спадкування

Чинним законодавством України передбачено два види спадкування: спадкування за заповітом   та   спадкування за законом.

Після смерті особи, відкривається спадщина. Спадкоємців, які бажають прийняти спадщину, протягом встановленого законом шестимісячного строку повинні звернутись до нотаріальної контори, за місцем відкриття спадщини, з  заявами про прийняття спадщини.

За загальним правилом, встановленим ст. 1258 Цивільного кодексу України, право на спадкування за законом спадкоємці одержують почергово: кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування в разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

 За законом після відкриття спадщини спадкоємці мають право змінювати за взаємною згодою (договором) встановлену черговість спадкування. Такий договір має бути нотаріально посвідчений. Він не може порушувати прав спадкоємця, який не бере в ньому участі, а також спадкоємця, що має право на обов’язкову частку. Зміна черговості спадкування може здійснюватися не лише добровільно, але й за рішенням суду.

Статтями 1261–1265 ЦК визначено п’ять черг спадкоємців за законом.

Також нерідко виникають ситуації, коли спадкоємець не приймає спадщину. Під неприйняттям спадщини слід розуміти неподання заяви про прийняття спадщини нотаріусу в установлений строк з часу відкриття спадщини за відсутності тих обставин, що свідчать про її прийняття фактично, так відповідно до ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який фактично проживав з спадкодавцем на час відкриття спадщини  та протягом шести місяців не відмовився від прийняття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину. Про відмову від прийняття спадщини спадкоємець подає відповідну заяву нотаріусу за місцем відкриття спадщини та у встановлений шестимісячний строк.

Черга спадкоємців за законом – це коло осіб, які  спадкують  після смерті спадкодавця одночасно і, як правило, у рівних частках ( спадкоємці першої черги — один з подружжя, діти, батьки), відповідно  спадкоємці нижчої (наступної — другої, третьої, четвертої та п’ятої) черги не залучаються  до спадкування в разі наявності хоча б одного спадкоємця попередньої черги, який прий­няв спадщину.

Отже, після відкриття спадщини, всі спадкоємці, які бажають прийняти спадщину, звертаються до нотаріуса.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про нотаріат», нотаріат в Україні — це система органів і  посадових осіб,  на які покладено  обов’язок посвідчувати  права,  а  також  факти,  що мають  юридичне  значення,  та  вчиняти  інші нотаріальні    дії, передбачені  цим  Законом,  з  метою    надання    їм    юридичної вірогідності. Вчинення  нотаріальних  дій  в  Україні  покладається на нотаріусів,  які  працюють  в  державних  нотаріальних конторах, державних   нотаріальних архівах  (державні   нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

            Завданнями нотаріату є забезпечення захисту та охорони власності, прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, сприяння зміцненню законності та правопорядку, попередження правопорушень.

               Нотаріус посвідчує безспірні права та безспірні факти, у наявності яких він може упевнитися безпосередньо або на підставі відповідних документів, а також вчиняє інші дії, спрямовані на юридичне підтвердження та закріплення цивільних прав, щоб запобігти їх можливому порушенню в майбутньому.

Відповідно до ст. 55 та ст. 124 Конституції України, кожна особа має право на судовий захист своїх прав та законних інтересів, причому юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Виходячи зі змісту частини 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов’язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди тощо.        

             Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

             Одним із способів захисту права, встановленого законом, є оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, оскарження нотаріального акту.

Далее

Право пацієнта на відшкодування шкоди, завданої медичною послугою неналежної якості

Опубликовано 25 Июл 2019 в Главная | Нет комментариев

Право пацієнта на відшкодування шкоди, завданої медичною послугою неналежної якості

Конституцією  України гарантовано  право кожного на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування.

 Право людини на медичну допомогу закріплено також і в ст. 284 Цивільного кодексу України  та в ст. 6 Основ законодавства України про охорону здоров’я, де передбачено право на кваліфіковану медико‑санітарну допомогу як складову права на охорону здоров’я.

Кожна  людини   має право  на медичну допомогу, а саме:

— Право на ефективне та доступне медичне обслуговування, у тому числі на безоплатну медичну допомогу (ч. 3 ст. 49 Конституції України);

—  Право на вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до рекомендацій лікаря і закладу охорони здоров’я ( ст. 284 ЦК України,  ст. 6, 34, 38 Основ);

—  Право на медичну інформацію (ст. 32 Конституції України, ст. 285 ЦК України,  ст. 6, 39 Основ);

— Право на таємницю про стан здоров’я (ст. 32 Конституції України, ст. 286 ЦК України, ст. 39‑1, 40 Основ);

—  Право на інформовану добровільну згоду на медичне втручання (ст. 29 Конституції України,  ст. 284 ЦК України, ст. 6, 34, 38 Основ);

—  Право на відмову від медичного втручання (ст. 29 Конституції України, ст. 284 ЦК України,  ст. 43 Основ);

— Право пацієнта, який перебуває на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров’я, на допуск до нього інших медичних працівників, членів сім’ї, опікуна, піклувальника, нотаріуса та адвоката, а також священнослужителя для відправлення богослужіння та релігійного обряду (ст. 287 ЦК України,  ст. 6 Основ).

На жаль, надання медичної  допомоги  не завжди  може завершитись  результатом, якого очікував пацієнт.

Ненадання  або неналежне надання медичної  допомоги  може мати негативні  наслідки  для пацієнта, зокрема:  каліцтво, інше  ушкодження здоров’я, спричинення  моральної  або матеріальної  шкоди   або призвести навіть до смерті  пацієнта.

За таких обставин  в  дію  вступають  механізми юридичної  відповідальності.

При використанні  пацієнтом  захисту права на медичну допомогу в порядку цивільного  судочинства  варто пам’ятати  про  такі  особливості:

  • Позовна давність не поширюється на вимогу  про відшкодування шкоди, завданої  каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я  або   смертю, а також на вимогу, що випливає з порушення особистих немайнових прав ( с. 268 ЦК України);
  • Звільняються від сплати судового збору фізичні особи щодо справ про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом  або  іншим ушкодженням  здоров’я, а також смертю фізичної особою (Закон України «Про судовий збір»).

Цивільно – правовою відповідальністю у сфері надання медичної  допомоги є

Далее

Чи несе туристична компанія відповідальність за послуги неналежної якості? Як стягнути компенсацію/відшкодування збитків, моральної шкоди за такі послуги

Опубликовано 12 Июл 2019 в Главная | Нет комментариев

Чи несе туристична компанія відповідальність за послуги неналежної якості? Як стягнути компенсацію/відшкодування збитків, моральної шкоди за такі послуги

Хтось тільки збирається у відпустку, а хтось уже повернувся.

Адвокат Юридичної компанії-Лєгал, Єфімова Л.Я., сьогодні підготувала для Вас інформативну статтю про те, які обов’язки несе туристична компанія перед замовником послугів, та, чи можливо вимагати компенсування збитків, моральної шкоди за послуги, неналежної якості.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про туризм» за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов’язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов’язується оплатити його.

У відповідності до положень Закону, туристичним продуктом є попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов’язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об’єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо); готельна послуга — дії (операції) підприємства з розміщення споживача шляхом надання номера (місця) для тимчасового проживання в готелі, а також інша діяльність, пов’язана з розміщенням та тимчасовим проживанням.

Важливо! Не всі туристичні агентства надають до підпису договір, але при цьому замовник послуг-турист здійснює переказ коштів на рахунок агентства та отримує на електронну адресу пам’ятку туриста, ваучер, квитки, тощо.

В даному випадку законодавець роз’яснює наступне: відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За змістом статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

     Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

     У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору (статті 902 ЦК України).

Як вбачається із наведеного, — якщо договір про надання туристичних послуг не надавався, однак туристичне агентство отримало грошові кошти від замовника послугів- туриста для оформлення туристичної подорожі до певного місця призначення і обіцяло надати всі необхідні документи, то між сторонами виникли договірні відносини, за виконання яких кожний із вказаних суб’єктів несе певну відповідальність.

Далее