Юридическая Компания

Косметолог. Коли потрібна ліцензія на косметологічну (медичну) діяльність.

Опубликовано 19 Апр 2019 в Главная | Нет комментариев

Косметолог. Коли потрібна ліцензія на косметологічну (медичну) діяльність.

Останнім часом занадто популярними стали послуги косметологів. Це і не дивно, в погоні за молодістю та красою, жінки готові витрачати шалені кошти, щоб бути якомога привабливішими.

Але, звертаючись до відповідного спеціаліста, жінки більше орієнтуються на інтернет-рекламу, фото робіт, при цьому зовсім не беруть до уваги той факт, хто саме вам надає цю послугу.

Чи знаєте ви, що класифікатор професій, навіть, не містить таку назву, як косметолог.

В класифікаторі наявна за кодом «2224.2» назва — Провізор-косметолог.

Відповідно Довідника кваліфікаційних характеристик, завданнями провізора-косметолога є забезпечення технічної підготовки виробництва парфумерно-косметичних засобів у промислових умовах, впровадження технологічного процесу їх виробництва. Складання нормативно-технічної документації виробництва парфумерно-косметичних засобів. Розроблення нових та вдосконалення існуючої рецептури парфумерно-косметичних засобів, проведення маркетингового пошуку з питань їх конкурентоспроможності, тощо.

Як бачимо, це трошки інше, а ніж те, що ми звикли розуміти під поняттям «косметолог».

Однак, саме види послуг, що надаються визначають юридичну специфіку діяльності такої професії та вимагають певного документального забезпечення.

Якщо виходити із самих актуальних косметологічних послуг, таких як: косметологічні процедури, що пов’язані з глибоким, інвазивним проникненням під шкіру, мезотерапія, ін’єкції ботоксом або силіконом, апаратна терапія тощо, така діяльність підпадає під медичну практику та підлягає ліцензуванню.

В Державному класифікаторі видів економічної діяльності 2010 в класі 86.22 виділено клас «Спеціалізована медична практика», що передбачає медичне консультування та лікування у сфері спеціальної медицини лікарями-спеціалістами та хірургами.

Далее

Судебная процедура взыскания долга по договору займа (расписке)

Опубликовано 17 Апр 2019 в Главная, Статьи на юридические темы | Нет комментариев

Судебная процедура взыскания долга по договору займа (расписке)

В гражданском обороте нередко встречаются  случаи, когда одно лицо — займодатель, передает в долг другому лицу (заемщику) определенную сумму на условиях возврата через определенный промежуток времени.

В подтверждение такой передачи определенной суммы стороны заключают договор займа, или же ограничиваются распиской.

Достаточно часто у лиц, которые дают деньги в долг, возникают проблемы, связанные с возвратом  денежных средств. При невыполнении должником своих обязательств по возврату денег вернуть их возможно только обратившись с иском в суд.

Для анализа перспективности судебного дела по возврату денежных средств, необходимо оценивать несколько моментов.

Адвокаты и юристы «Юридической компании-Легал» проанализировали законодательство и судебную практику по поводу взыскания долга по договору займа (расписке), и подготовили для вас несколько юридических советов.

Во-первых, согласно Гражданского кодекса Украины договор займа – когда одна сторона (заимодатель) передает в собственность другой стороне (заемщику) деньги или другие вещи, определенные родовыми признаками, а заемщик обязуется возвратить заимодавцу такую же сумму денег (сумму займа) или такое же количество вещей того же рода и такого же качества.

Договор займа считается заключенным с момента передачи денег или других вещей, определенных родовыми признаками.

Во-вторых, договор займа заключается в письменной форме, если его сумма не менее чем в десять раз превышает установленный законом размер необлагаемого минимума доходов граждан, а в случаях, когда заимодавцем является юридическое лицо, — независимо от суммы. То есть, если сумма договора превышает 170 грн. такой договор должен быть заключен в письменной форме.

Требование о письменной форме договора займа имеет значение при рассмотрении спора в суде, поскольку при несоблюдении требования о письменной форме сделки трудно будет доказать наличие задолженности.

Обязательно необходимо указывать в договоре займа сумму денежных средств, которая подлежит передаче, дату передачи денег, дату возвращения долга либо указание на то, что срок исполнения обязательства по возврату долга определяется предъявлением требования займодателя о возврате денег. Также необходимо указать паспортные данные, как займодателя, так и заемщика. В договоре должны иметься подписи обеих сторон. Нотариальное удостоверение договора займа не является обязательным.

Поскольку договор займа между гражданами в письменной форме составляется не всегда, законом предусмотрено, что в подтверждение договора займа и его условий может быть представлена расписка заемщика или иной документ, удостоверяющие передачу ему займодавцем определенной денежной суммы.

Однако, не всегда в расписках, которые выдаются в подтверждение договора займа, соблюдаются все требования, предусмотренные для такого вида договоров.

Судя из практики не всегда в таких расписках, указывается срок, в течение которого заемщик должен возвратить взятую сумму займа. 

Далее

Де розмістити стоматологічний кабінет. Вимоги до приміщення для медичної практики. Ліцензія на медичну практику -стоматологія

Опубликовано 12 Апр 2019 в Главная | Нет комментариев

Де розмістити стоматологічний кабінет. Вимоги до приміщення для медичної практики. Ліцензія на медичну практику -стоматологія

Якщо Ви вирішили отримати ліцензію на медичну практику, Ваш освітній рівень, кваліфікація та стаж роботи це дозволяє, перше із чого ви розпочнете, — пошук бажаного приміщення.

Всі суб’єкти господарювання щодо кожного місця провадження медичної практики повинні мати відповідний документ, який підтверджує право користування цим приміщенням (право власності, оренди або інше право користування).

Не поспішайте укладати договір оренди чи купівлі-продажу. Рекомендуємо, ознайомитись із загальними вимогами для таких приміщень.

Так, спільною для всіх є вимога про те, що для медичної практики можуть використовуватися лише нежитлові приміщення. При цьому, таке приміщення може розміщуватися в житловому будинку, і в тому числі бути квартирою, яка попередньо була виведена з житлового фонду. Виключенням з цього правила є діяльність закладів інфекційного, в тому числі фтизіатричного профілю.

За загальним правилом медичні, діагностичні центри, інші заклади охорони здоров’я розміщуються на першому-другому поверсі. В окремих випадках можливе їх розміщення на цокольних, мансардних чи інших поверхах. Одним із критеріїв будівлі для медичної практики є її капітальність.

Медзаклад може розміщуватись як в межах одного приміщення, так і в різних відокремлених будівлях. В останньому випадку у відомостях суб’єкта господарювання про стан матеріально-технічної бази потрібно вказати інформацію по кожному.

Відповідно Постанови КМУ «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики» від 2 березня 2016 р. № 285, в редакції 20.03.2019 р., приміщення, у яких здійснюється діяльність, така як медична практика, повинні відповідати встановленим санітарним нормам.

Зміна функціонального призначення приміщень, перепланування, розширення площ, які використовуються у лікувально-діагностичному процесі, мають бути підтверджені актом санітарно-епідеміологічного обстеження об’єкта, виданим уповноваженим на це органом (установою), у частині, в якій відбулися зазначені зміни.

Далее