ВС: Судові рішення у малозначних справах розглянутих в спрощеному провадженні підлягають касаційному оскарженню. Поновлення строків оскарженя не стороною без поважної причини (ВС у справі №61-40814ск18 від 25 вересня 2018 р.)

Фабула судового акту: 

 1.  Заступник прокурора Полтавської області О.Савенко , 17липня 2018 року надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу  на постанову у справі №529/1160/17 апеляційного суду Полтавської області від 21 травня 2018 року, яка розглядалася  в порядку спрощеного провадження , просить суд касаційної інстанції поновити пропущений строк на касаційне оскарження, з поважної причини (пізнє отримання тексту повного судового рішення),оскаржувальну постанову апеляційного суду скасувати, і залишити в силі рішення суду першої  інстанції,  посилаючись на порушення та неправильність застосування норм матеріального права судом апеляційної інстанції.

Забуваючи, про те, що Судові рішення у малозначних справах не підлягають оскарженню в касаційному порядку, якщо сума спору НЕ перевищує 100 прожиткових мін. для працездатних осіб в момент подання скарги ВС відмовляє у відкритті касаційного провадження (ВС/ВЦС від 14 березня 2018р. у справі № 127/22669/17), та замовчуючи той факт,  що прокуратура полтавської області та заступник прокурора Полтавської області не був стороною по справі і не представляв інтереси Держгеокадастру ні в першій ні в апеляційній інстанції  і повний текст постанови апеляційного суду не міг направлятися до нього, або до обласної прокуратури офіційно, в порядку судочинства, а тому не може бути неотримання, або пізнє отримання повного тексту постанови прокуратурою області, поважною причиною пропущення строку касаційного оскарження саме заступником прокурора полтавської області, який звертається до касаційного суду з проханням поновити строк.

       2.  При розгляді справи в першій, та другій інстанції Заступник керівника Миргородської місцевої прокуратури, який представляв інтереси Держгеокадастру, мав  змогу заперечити проти розгляду справи у спрощеному провадженні з будь якої причини зазначеної в ст. 389 ЦПК і вимагати розглядати її за  загальними правилами судочинства, але будь яких клопотань, чи заперечень з цього приводу від Миргородської прокуратури до судів першої та апеляційної інстанції не надходило.

      3.  Якщо справи про звільнення звільненої земельної ділянки та відшкодування недоведеної шкоди  на думку заступника обласної прокуратури який не приймав участі ні в одному з судових засідань, до розгляду в апеляційній інстанції не мають ні якого  суспільного інтересу, а після розгляду в апеляційній інстанції мають значний суспільний інтерес в умовах сьогодення, то всі  без винятків, повинні розглядатися за загальними правилами судочинства,  або цей факт значного суспільного інтересу повинен бути доведений в конкретній справі, конкретними  доказами перед судом  першої  інстанції.

ЕСПЛ: Поновлення судом строку оскарження без обґрунтованої  підстави є протиправним, порушує принцип правової визначеності та право на справедливий суд (ЕСПЛ, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод)

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.

Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України».

Зі змісту пункту 52 рішення випливає, що якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача «поважних причин» для поновлення пропущеного строку оскарження, то, відтак, він (суд) не вказав чітких причин такого рішення.

За цих підстав Високий Суд одноголосно постановив, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та дійшов висновку, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції (п. 53 рішення).