КАС/ВС: посадові особи податкового органу вправі звернутися до суду з позовом про визнання установчих документів недійсними в разі виявлення ознак фіктивності суб’єкта господарювання (підприємництва).

Стаття 551 Господарського кодексу України містить ознаки (критерії), за якими юридична особа чи діяльність фізичної особи-підприємця можуть бути визнані фіктивними, тобто такими, в яких зовнішня організаційно-правова форма не відповідає її суті та меті створення. Ознаки фіктивності мають бути доведені належними, допустимими і достовірними доказами.

Підставою для звернення з позовом позивачем наведено інформацію, відповідно до якої посадовими особами Інспекції здійснено вихід за місцем реєстрації відповідача та встановлено відсутність підприємства за місцем знаходження, за результатами чого складено довідку від 11 листопада 2016 року № 8648/7/14-29-21-11, в якій вказано, що за адресою розташовані нежитлові об’єкти без жодних вивісок, а також встановити на території Миколаївської області будь-яких працівників Товариства та опитати їх із питань правомірності використання податкової адреси не є можливим.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25 липня 2016 року державним реєстратором до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, пов’язані із зміною керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Вакуум Проджект», а саме — ОСОБА_1.

Щодо визнання недійсними реєстраційних та установчих (засновницьких) документів Товариства.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі — Закон №   755) місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону №   755 визначено перелік документів, які подаються для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи.

Згідно з частиною першою стаття 25 Закону №   755 (у редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин) визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі: 1)   документів, що подаються заявником для державної реєстрації; 2) судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі або заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій, а також надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження»; 3) рішень, прийнятих за результатами оскарження в адміністративному порядку відповідно до статті 34 цього Закону.

Проте, позивачем, як з’ясовано судами попередніх інстанцій, на підтвердження своєї правової позиції не надано судового рішення про скасування рішення засновників відповідача або уповноваженого ними органу про внесення змін до установчих документів юридичної особи, або про визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів цієї юридичної особи.

Відповідно ж до пункту 67.2 статті 67 Податкового кодексу України контролюючі органи в установленому законом порядку мають право звертатися до суду про винесення судового рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів.

Саме з цією метою законодавець зобов’язує платника податків стати на податковий облік.

Зазначена законодавча норма встановлює повноваження органу доходів і зборів звертатись до суду з позовами про припинення юридичної особи, відміну державної реєстрації юридичної особи (фізичної особи-підприємця), скасування державної реєстрації змін до установчих документів саме з метою забезпечення контролю за виконанням податкового обов’язку платниками податків.

У такому разі внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про відсутність юридичної особи відповідача за місцезнаходженням може бути підставою для припинення цієї юридичної особи, а не мотивом для скасування державної реєстрації змін до установчих документів щодо зміни місцезнаходження, на чому наполягає позивач, оскільки саме припинення юридичної особи є належним засобом податкового контролю.

Щодо припинення юридичної особи

Згідно з підпунктом 20.1.37 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України  посадові особи податкового органу вправі звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення фізичною особою — підприємцем підприємницької діяльності, та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб’єктів господарювання.

За статтею 42 Господарського кодексу України підприємництво як вид господарської діяльності — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Мета одержання прибутку як одна з ознак (характерних рис) підприємництва, як правило, знаходить своє відображення в установчих документах суб’єкта підприємницької діяльності і простежується з характеру його діяльності.

Згідно зі статтею 551 Господарського кодексу України ознаками фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою-підприємцем, у тому числі визнання реєстраційних документів недійсними, є: реєстрація (перереєстрація) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; нереєстрація в державних органах, якщо обов’язок реєстрації передбачено законодавством; реєстрація (перереєстрація) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; реєстрація (перереєстрація) та провадження фінансово-господарської діяльності без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Верховний Суд України у постанові 30 вересня 2015 року у справі №   21-1575а15, застосовуючи нормативний синтетичний підхід у подібних правовідносинах, дійшов висновку, що посадові особи податкового органу вправі звернутися до суду з позовом про визнання установчих документів недійсними в разі виявлення ознак фіктивності суб’єкта господарювання (підприємництва). Стаття 551 ГК містить ознаки (критерії), за якими юридична особа чи діяльність фізичної особи-підприємця можуть бути визнані фіктивними, тобто такими, в яких зовнішня організаційно-правова форма не відповідає її суті та меті створення. Ознаки фіктивності мають бути доведені належними, допустимими і достовірними доказами.

У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що єдиним обґрунтуванням необхідності припинення юридичної особи та визнання недійсними установчих документів податковим органом вказано лише сам факт відсутності суб’єкта господарювання за місцем реєстрації. На підтвердження припущення про фактичне нездійснення Товариством господарської діяльності з моменту його перереєстрації на ОСОБА_1 позивачем не надано судам попередніх інстанцій будь-яких доказів щодо порушення кримінального провадження за фактом фіктивного створення юридичної особи Товариства, притягнення до кримінальної відповідальності або пред’явлення обвинувачення (підозри) певним фізичним особам, що були причетні до створення та реєстрації в державних органах цього підприємства, направлення матеріалів відповідних кримінальних проваджень до суду за обвинуваченням у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України, тощо. Податковим органом навіть не зазначено ні в позові, ні в апеляційній, ні в касаційній скарзі про виконання чи невиконання відповідачем податкових обов’язків щодо подання податкової звітності та сплати податків.

Касаційну скаргу Баштанської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення.