ВС висловився щодо можливості визнання недійсним розірваного шлюбу

Позивач просив суд визнати недійсним шлюб, оскільки під час укладення шлюбу між сторонами було порушено принцип одношлюбності.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що на час пред`явлення позову про визнання шлюбу недійсним, шлюб між сторонами було розірвано на підставі рішення районного суду. При цьому, обставини, встановлені у судовому рішенні свідчать про те, що позивач наполягав на збереженні шлюбу, виходячи з факту його дійсності, доводів щодо можливості недійсності укладеного між ним та відповідачем шлюбу з підстав перебування дружини в іншому зареєстрованому шлюбі, не наводив.

Відповідач у судовому засіданні підтвердила факт перебування у шлюбі з іншим чоловіком, проте просила врахувати, що вказаний шлюб укладено у місті Кельн, Федеративна Республіка Німеччина та його не було легалізовано в установленому порядку, а тому він є нечинним на території України.

Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позову. Позивач  зазначав, що судами неправильно застосовано частину другу статті 43 Сімейного кодексу України, зважаючи на те, що на момент пред`явлення позову про визнання шлюбу недійсним, рішення про розірвання шлюбу ще не набрало законної сили.

Касаційний цивільний суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій.

Суд касаційної інстанції зазначив, що частиною першою статті 39 СК України визначено, що недійсним є шлюб, зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі.

Згідно з частиною другою статті 43 СК України якщо шлюб розірвано за рішенням суду, позов про визнання його недійсним може бути пред`явлено лише після скасування рішення суду про розірвання шлюбу.

Суд роз’яснив, що з системного аналізу вказаних норм чинного законодавства України слід дійти висновку, що не може існувати два рішення суду з приводу спору між тим самим подружжям, як про розірвання шлюбу, так і про визнання цього шлюбу недійсним. При цьому вирішуючи конкуренцію між нормами частини першої статті 39 СК України та частини другої статті 43 СК України підлягає застосуванню остання норма, оскільки саме вона містить спеціальну умову для визнання шлюбу, який розірвано за рішенням суду, недійсним, а саме скасування рішення суду про розірвання шлюбу.

Оскільки рішення районного суду, залишене без змін ухвалою апеляційного суду, яким шлюб між сторонами розірвано, набуло законної сили та в касаційному порядку позивачем не оскаржувалось, ВС визнав вірним застосування судами попередніх інстанцій положення частини другої статті 43 СК України (постанова від 23.10.2019 у справі № 756/8186/17).