Постанова 04 березня 2020 року справа № 639/1502/18 провадження № 61-7979св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про зобов`язання ОСОБА_2 не чинити йому перешкод у користуванні власністю та виселення її з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
Позов обґрунтовано тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 . У 2004 році до нього звернулася ОСОБА_2 з проханням дозволити їй тимчасово пожити в спірній квартирі, на що позивач надав свою усну згоду. Письмову угоду сторони не укладали. Згодом позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням звільнити вказану вище квартиру, проте добровільно виселятися відповідач відмовляється. Відповідач в спірній квартирі не зареєстрована, комунальні платежі, крім плати за електроенергію, не сплачує.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 06 липня 2018 року, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного суду від 11 березня 2019 року, позов задоволено. Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди в користуванні власністю, виселено відповідача з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення та стягнуто з неї на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмір 704,80 грн.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що позивач надав належні та допустимі докази проживання відповідача в належній йому на праві власності квартирі без правових підстав. Відповідно до вимог статей 383, 391 ЦК України власник має право використовувати свою власність для власного проживання та проживання членів своєї сім`ї і вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування і розпорядження майном.
…
ВС в позові відмовив, мотивація наступна:
Згідно з Конвенцією поняття «житло» не обмежується приміщеннями, в яких законно мешкають або законно створені. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме — від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем (рішення у справі «Прокопович проти Росії» від 18 листопада 2004 року, заява № 58255/00).
У пункті 36 вказаного рішення Європейський суд з прав людини визначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» — це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме — від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення Європейського суду з прав людини по справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, пункт 63).
Європейський суд з прав людини вказує, що «втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла». Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві…» (справа «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 02 грудня 2010 року).
Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції, а тому наступне виселення її з відповідного житла є невиправданим втручанням в приватну сферу особи, порушенням прав на повагу до житла.
Право власності позивача на спірне житло обтяжене тривалим проживанням відповідача у цьому житлі.
Таким чином, оскільки фактичні обставини справи судом установлено повно, але неправильно застосовано матеріальний закон, який регулює спірні правовідносини, ухвалені у справі судові рішення відповідно до вимог статті 412 ЦПК України слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
