Особа оскаржував складений державним виконавцем розрахунок заборгованості за аліментами. Скаржник вважав, що державним виконавцем було допущено помилку, а саме було враховано до видів його доходів, з яких утримуються аліменти, проценти, отримані ним від банківських вкладів, що є порушенням норм Сімейного кодексу України і Закону України «Про виконавче провадження».
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні скарги.
Апеляційний суд частково задовольнив вимоги скаржника. Суд апеляційної інстанції виходив із того, що дії державного виконавця щодо нарахування аліментів з процентів за депозитними вкладами боржника є неправомірними, оскільки такі грошові кошти по своїй суті не є доходом, який включений до Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146.
Друга судова палата Касаційного цивільного суду вважала, що вірним є висновок районного суду, оскільки відповідно до статті 81 СК України перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України. А пунктом 19 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб визначено, що утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, у тому числі з інших видів заробітку.
Поряд з цим, раніше Перша судова палата Касаційного цивільного суду дійшла висновку, що отримання доходу від відчуження корпоративних прав не є таким доходом у розумінні заробітку, який враховується під час розрахунку розміру аліментів. А державний виконавець, визначаючи з яких видів заробітку (доходу) повинні утримуватись аліменти, повинен керуватись виключно визначеним Переліком видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, який не суперечить СК України та який є вичерпним.
Об’єднана палата КЦС погодилась з ухвалою суду першої інстанції, а постанову апеляційного суду скасувала.
Відповідно до висновків ВС щодо застосування норм права положення статті 81 СК України та частини третьої статті 181 СК України вказують на необхідність визначення розміру аліментів від частки доходу платника, а не його заробітку. Звуження ж змісту норм закону за допомогою положень підзаконних нормативно-правових актів є неприпустимим.
ВС зазначив, що при цьому зміст положень Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб включає до поняття «заробітку» також і виплати, які заробітною платою не є, зокрема доходи від підприємницької діяльності, кооперативів, тощо, що свідчить про більш широке тлумачення змісту поняття «заробіток», ніж виплати, які виплачуються в межах трудових правовідносин.
9 октября Кабинет министров запускает в работу законопроект, который отменит обязательность трудовых книжек. Об этом в Facebook сообщил министр Дмитрий Дубилет.
Если же удастся реализовать реформу, то украинцы не должны будут при найме на работу подавать работодателю свою трудовую книжку. Работодателям не нужно ее проверять или сохранять.
.JPG)
.JPG)
Источник: Судебно-юридическая газета
Далее
Очільник Львівської юстиції Микола Станіщук розповів, що все частіше трапляються випадки, коли молоді люди приймають рішення зареєструвати шлюб до досягнення ними встановленого законодавством шлюбного віку.
Частиною 1 статті 21 Сімейного кодексу України (далі – СК України) передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану
Відповідно до статті 22 СК України шлюбний вік для чоловіків та жінок встановлюється у вісімнадцять років. Особи, які бажають зареєструвати шлюб, мають досягти шлюбного віку на день реєстрації шлюбу.
Для отримання неповнолітніми права на шлюб, їм необхідно звернутися до суду. Так, відповідно до ч. 2 ст. 23 СК України за заявою особи, яка досягла шістнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам.
Згідно ч. 3 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) справи про надання права на шлюб розглядаються у порядку окремого провадження.
Проте, на відміну від більшості інших категорій справ, що розглядаються в порядку окремого провадження, ЦПК України точно не встановлюється підсудність справ про надання права на шлюб, зміст заяви, зміст рішення, порядок відкриття провадження по справі та розгляд справи.
Тож заява про надання права на шлюб повинна відповідати вимогам, передбаченим ст.175 ЦПК України. Разом з тим, у заяві про надання права на шлюб необхідно зазначити прізвище, ім’я, по батькові особи, з якою передбачається реєстрація шлюбу.
Також у заяві про надання права на шлюб доцільно викласти обставини, які обґрунтовують відповідність укладення шлюбу інтересам неповнолітньої особи. До таких обставин можна віднести, зокрема, фактичне створення сім’ї, народження в такій сім’ї дитини, вагітність неповнолітньої жінки.
Далее
Державне підприємство звернулось до суду з позовом до працівників про стягнення пропорційно спричиненої товариству матеріальної шкоди.
Позивач обґрунтовував позов тим, що нестача виникла у результаті неналежного виконання відповідачами своїх обов`язків про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих їм для зберігання передбачених договором про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність. Вина відповідачів в нестачі товарно-матеріальних цінностей підтверджується актами раптової перевірки фактичної наявності матеріальних цінностей.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відмову у позові, з чим погодився і Касаційний цивільний суд.
Суди зазначали, що керівництвом підприємства не було створено належних умов, необхідних для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого працівникам майна, що в свою чергу сприяло втраті та зникненню товарно-матеріальних цінностей,начальник цеху не мав повноважень щодо видання розпоряджень на встановлення колективної матеріальної відповідальності на працівників, не було отримано погодження виборного органу первинної профспілкової організації (профспілковим представником) позивача тому договори про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність були укладені з порушенням частини другої статті 135-2 КЗпП України і підстав для покладення матеріальної відповідальності на відповідачів немає.
ВС зауважив, що згідно з частиною першою статті 131 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна. А відповідно до статті 138 КЗпП України для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.
Суд касаційної інстанції зазначив, що тлумачення наведених норм дозволяє зробити висновок, що при вирішенні питання про покладення на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків, та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню, з`ясуванню та доведенню підлягають обставини щодо наявності прямої дійсної шкоди та її розміру; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними. Якщо шкоду заподіяно кількома працівниками, в рішенні суду має бути зазначено, які конкретно порушення трудових обов`язків допустив кожен працівник, ступінь його вини та пропорційна їй частка загальної шкоди, за яку до нього може бути застосовано відповідний вид і межі матеріальної відповідальності.
Що стосується колективної матеріальної відповідальності, ВС звернув увагу, що результат аналізу частин першої та другої статті 135-2 КЗпП України дозволяє зробити висновок, що для встановлення колективної матеріальної відповідальності та укладення з колективом відповідного договору про це, обов`язковою є наявність двох умов: 1) колективна матеріальна відповідальність установлюються власником або уповноваженим ним органом; 2) установлення колективної матеріальної відповідальності проводиться за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації. Відсутність хоча б однієї з цих умов слід вважати порушенням порядку встановлення колективної матеріальної відповідальності.
В последнее время достаточно распространены правоотношения между банками или другими финансовыми учреждениями и гражданами (должниками) в сфере кредитования. Особенно часто встречаются потребительские кредиты, кредиты на развитие бизнеса, кредиты на бытовую технику, автомобили, ипотечные кредиты и т.д.
Совсем недавно множество граждан брали кредиты для всевозможных потребностей, при этом, не задумываясь и не осознавая в полной мере последствий. Не все заемщики юридически грамотные, этим и пользуются банки, предлагая подписывать не выгодные для заемщиков договора.
На сегодняшний день множество должников остались один на один со своими проблемами, не имея возможности выполнить в полной мере свои обязательства перед банками. Когда сумма задолженности гражданина перед банком увеличивается в десятки раз, банки обращаются к должникам с исковыми заявлениями в суд, либо продают задолженности другим финансовым учреждениям (коллекторам). Коллекторы в свою очередь не всегда действуют на основании закона, и не редко нарушая закон угрожают должникам, незаконно переоформляют предметы ипотеки, или требуют вернуть суммы которые значительно превышают тело кредита.
Адвокаты «Юридической компании – Легал» предоставляют помощь должникам при неправомерных действиях банков и других финансовых учреждений, антиколлекторские услуги, помощь при возникновении ситуаций связанных с кредитной задолженностью, помощь в разрешении вопросов с банками внесудебном порядке, в признании кредитных договоров недействительными и т.д.
В сегодняшней статье мы Вам расскажем об актуальной судебной практике в разрешении кредитных и ипотечных споров, а также споров с ПРИВАТБАНКОМ.
В случае предъявления к заемщику требования о досрочном возврате кредитных средств на основании ч. 2 ст. 1050 ГК Украины меняется срок основного обязательства, а после окончания срока кредитования право кредитодателя начислять предусмотренные договором проценты по кредиту прекращается ( постановление от 13 июня 2019 года по делу № 761/24390 / 15-ц)
Истец обратился в суд с исковым заявление об признании исполнительной надписи нотариуса неподлежащей исполнению, в соответствии с которой банком был переоформлен предмет ипотеки.
На момент обращения банка к нотариусу с заявлением о совершении исполнительной надписи задолженность или иная ответственность должника перед взыскателем должна быть бесспорной. Со дня возникновения права требования должен пройти срок меньший трех лет.
Суд при разрешении спора о признании исполнительной надписи нотариуса не подлежащей исполнению, не должен ограничиваться только проверкой соблюдения нотариусом формальных процедур и факта представления взыскателем документов в подтверждение бесспорной задолженности должника.
При рассмотрении вышеуказанного дела судами предыдущих инстанций установлено, что на момент обращения ПАО «КБ« Надра» к частному нотариусу с заявлением о совершении исполнительной надписи нотариуса Соломенский районный суд г.. Киева рассматривалось дело № 760/3250/14-ц по иску ПАО КБ« Надра» к ЛИЦО_1, ЛИЦО_2 о взыскании задолженности по кредитному договору от 10 июля 2008 года. Итак, во время совершения исполнительной надписи существовал спор, который рассматривался в судебном порядке, по размеру задолженности по вышеуказанному кредитному договору, что опровергает вывод о бесспорности задолженности должника.
При совершении исполнительной надписи нотариусом оставлено без внимания, что в случае предъявления к заемщику требования о досрочном возврате кредитных средств на основании части второй статьи 1050 ГК Украины меняется срок основного обязательства, а после окончания срока кредитования право кредитодателя начислять предусмотренные договором проценты за кредиту прекращается.
Решая спор, суд первой инстанции, с выводами которого согласился апелляционный суд, правильно установил характер спорных правоотношений и применил нормы права, подлежали применению к этим правоотношениям, обоснованно исходил из того, что на момент совершения частным нотариусом исполнительной надписи об обращении взыскания на предмет ипотеки задолженность заемщика перед банком не была бесспорна, в связи с чем суд удовлетворил иск истца и признал исполнительную надпись нотариуса не подлежащей исполнению.
Президент 30 сентября подписал Указ № 721/2019 «О некоторых вопросах обеспечения прав и законных интересов детей-сирот, детей, лишенных родительской заботы, развития и поддержки семейных форм воспитания детей».
Кабинету Министров поручено за 6 месяцев разработать законопроект о сокращении процессуальных сроков судебного рассмотрения дел, касающихся усыновления, установления опеки, лишения родительских прав, отобрания ребенка от родителей без лишения их родительских прав. Законопроект должен учитывать положения Европейской конвенции об осуществлении прав детей.
Кроме того, до 1 декабря Президент ожидает предложений относительно присоединения Украины к Конвенции о защите детей и сотрудничестве по вопросам межгосударственного усыновления вместе с проектом о соответствующих законодательных изменениях.
С 2020 года планируется увеличить размер государственной социальной помощи на детей-сирот, детей, лишенных родительской опеки, денежного обеспечения родителям-воспитателям и приемным родителям за предоставление социальных услуг в детских домах семейного типа и приемных семьях.
Также поручено ввести эффективный механизм получения информации о соблюдении прав усыновленных детей, проживающих вне Украины, действенного реагирования на выявленные факты нарушения их прав.
До 1 января 2020 года должны проверить условия содержания, проживания, учебы, воспитания детей-сирот, детей, лишенных родительской заботы, в школах-интернатах, детских домах, домах ребенка, детских домах-интернатах, убежищах для детей, центрах социальнопсихологической реабилитации детей, других заведениях воспитания детей.
В случае выявления нарушений будут употреблять неотложные мероприятия реагирования относительно возобновления прав детей.
Далее
Судами розглядалася справа за позовами особи до стоматологічної поліклініки про визнання незаконним і скасування наказу про оголошення догани та про звільнення її з посади лікаря-стоматолога-терапевта на підставі п.3 ст.40 Кодексу законів про працю України, поновлення на роботі.
Позивач зазначала, що за час роботи будь-яких порушень трудової дисципліни не допускала, належно виконувала посадові інструкції і професійні обов`язки. Накладення стягнення і звільнення з роботи відбулось з грубим порушенням трудового законодавства.
Суд першої інстанції задовольнив частково позовні вимоги, визнав незаконним, скасував наказ про звільнення позивача та поновив її на роботі.
Суд зазначив, що в обов`язки лікаря стоматолога не входить сприяння кількісним показникам праці, лікар не повинен самостійно шукати пацієнтів, забезпечення його роботою належить до обов`язків адміністрації лікарні, а тому наказ, в якому йшлось про систематичне невиконання зі сторони позивача норм навантаження умовних одиниць, що призвело до безпідставно виплаченої їй заробітної плати, підлягає скасуванню.
Суд відмовив у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки особа не надала докази на підтвердження конкретних форм їх прояву, а сам факт скасування наказу про звільнення і поновлення на роботі є однією із форм відшкодування можливої завданої моральної шкоди. Також суд першої інстанції дійшов висновку про законність оголошення позивачу догани, оскільки доведено факт порушення зі сторони особи Положення про стоматологічний кабінет.
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що систематичне і тривале невиконання позивачем встановлених норм виробітку є порушенням трудових обов`язків, які привели до зриву попередження стоматологічних захворювань неповнолітніх та ненадання належної медичної допомоги студентам ліцею і як наслідок до безпідставного отримання позивачем у державній установі коштів у значному розмірі в якості зарплати. Тому суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог повністю.
Касаційний цивільний суд не погодився з рішенням апеляційного суду, яке скасував. Також скасував і рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування догани та відшкодування моральної шкоди з направленням справи в цій частині на новий розгляд.
ВС нагадав, що ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.
Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.
Суд касаційної інстанції зауважив, що саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.
А при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.
Позивач покликалась на те, що вона не була обізнана з Положенням про стоматологічний кабінет, невиконання вимог якого мало наслідком оголошення їй догани.
Далее
У провадженні господарського суду перебувала справа за позовом заступника керівника місцевої прокуратури в інтересах держави в особі міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю про витребування на користь територіальної громади квартири.
Інше товариство звернулося з позовною заявою в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, до відповідача про визнання права власності на квартиру . Заяву обґрунтовано тим, що товариство отримало від відповідача в оренду з правом викупу квартиру за договором оренди майна.
Ухвалою суду першої інстанції, залишеною без змін постановою апеляційного господарського суду, повернуто позовну заяву товариства і додані до неї документи без розгляду.
Господарські суди виходили з того, що спільний розгляд позовної заяви третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору з первісним позовом заступника керівника місцевої прокуратури про витребування на користь територіальної громади спірної квартири є недоцільним, оскільки товариство не протиставляє свої вимоги вимогам позивача у справі про витребування квартири, не заперечує вимогу заступника керівника місцевої прокуратури та не переслідує мету вирішити спір не на користь позивача, а на свою користь.
Касаційний господарський суд не погодився з висновками судів попередніх інстанцій, скасував судові рішення та направив справу до господарського суду для подальшого розгляду. Суд визнав необґрунтованими, передчасними та такими, що не базуються на матеріалах справи висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що товариством заявлені вимоги поза предметом спору і, як наслідок, вони не можуть бути розглянуті як вимога третьої особи, а мають бути здійснені через подання самостійного позову.
ВС зазначив, що за змістом частини першої статті 49 Господарського процесуального кодексу України для того, щоб набути статус третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, повинно бути дотримано декілька критеріїв:
1) матеріально-правовий (наявність єдиного предмету спору);
2) суб`єктний (позовні вимоги можуть бути пред`явлені як одній стороні, так і декільком сторонам );
3) часовий (вступ у справу відбувається до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження).
Суд зауважив, що саме дотримання цих критеріїв підлягає оцінці при прийнятті рішення щодо вступу у справу третьої особи із самостійними вимогами.
Далее
Украинцев предупреждают о том, что со вторника, 1 октября, монеты номиналом 1, 2 и 5 копеек перестанут быть платежным средством. Об этом информирует пресс-служба Нацбанка.
Сегодня последний день, когда можно рассчитать в торговых точках такими мелкими монетами. Уже с 1 октября их не будут принимать при расчете товаров. Также НБУ будет изымать такие монеты из наличного оборота.
Отметим, что в течение трех лет украинцы могут обменять эти монеты в банках.
Далее
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення, у якому просив продовжити надання йому державних субсидій на сплату комунальних послуг і відшкодувати майнову та моральну шкоду.
На обґрунтування вказаних вимог позивач послався на те, що він як інвалід ІІ групи був змушений докладати додаткових зусиль для відстоювання своїх прав у різних державних установах, внаслідок чого відчував психічні та фізичні страждання, що призвело до погіршення стану його здоров’я. Крім того, він був змушений їздити до комунальних підприємств, соціальних, правозахисних і лікувальних закладів, витратив гроші на отримання правової та медичної допомоги, відновлення фізичного стану, придбання ліків, ремонт милиць і взуття.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що справа за суб’єктним складом сторін і сутністю спору підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, однак позивач обрав неналежний спосіб захисту. З огляду на відсутність причинно-наслідкового зв’язку між діями відповідача та завданою позивачу шкодою суд вважав, що підстави для відшкодування майнової та моральної шкоди відсутні.
Апеляційний суд скасував рішення місцевого суду та закрив провадження у справі підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України, вказавши на те, що спір не пов’язаний із договірними відносинами щодо отримання та оплати комунальних послуг, є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки стосується реалізації повноважень органу державної влади з призначення субсидій.
Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками апеляційного суду з огляду на таке.
Особа подала позов з метою відновлення свого права на отримання субсидій на сплату комунальних послуг. Отже, предметом спору є зобов’язання відповідача, який діє як суб’єкт владних повноважень, вчинити дії з продовження надання позивачу субсидій, які призначаються у встановленому законом порядку. Тобто між сторонами виник публічно-правовий спір, пов’язаний зі здійсненням суб’єктом владних повноважень владних управлінських функцій, тому цей спір належить до юрисдикції адміністративних судів.
За таких обставин суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про закриття провадження у справі, оскільки заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З повним текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі №645/212/18 (провадження №14-183цс19) можна ознайомитися за посиланням.
Далее
