Юридическая Компания

Главная

Стягнення заборгованості по Заяві на отримання кредитної картки. Законно чи ні?

Опубликовано 21 Сен 2020 в Главная | Нет комментариев

Стягнення заборгованості по Заяві на отримання кредитної картки. Законно чи ні?

Останнім часом Банки масово звертаються із позовними заявами про стягнення заборгованості із осіб, які відкривали кредитну лінію шляхом оформлення кредитної картки в банківській установі.

Так, клієнт Банку, в свій час, заповнив бланк заяви на виготовлення кредитної картки з певним лімітом, отримав кошти, а надалі, виявилось, що він, начебто, підписав договір приєднання про надання банківських послуг та повинен повернути грошову суму банку із нарахуванням відсотків, незрозуміло яким чином визначених.

Як правило, у позові, Банк, як обгрунтування своїх вимог, зазначає наступне: що підписуючи Заяву на отримання кредитної картки, відповідач надав згоду на приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг», «Тарифи банку», що в цілому є змішаним договором та підтверджує укладення Договору про надання банківських послуг.

Що робити в такому випадку? Погоджуватись та сплачувати, чи йти до суду та заперечувати?

Пояснюємо далі.

В першу чергу, визначимось із правовою природою  заяви на отримання кредитної картки.

За загальним правилом, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона — підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку Банк).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України  розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Далее

Як визначити строк позовної давності по кредиту.

Опубликовано 4 Сен 2020 в Главная | Нет комментариев

Як визначити строк позовної давності по кредиту.

Дуже часто трапляється, що Банки звертаються із позовними вимогами до позичальника про стягнення заборгованості по кредитним зобов’язанням із пропущенням строку позовної давності.

Позовну давність можливо застосувати тільки по заяві сторони по справі, суд не має право самостійно застосовувати такі строки.  

Відповідно до ст.267 ЦПК України, — позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Заяву про сплив позовної давності може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання — письмового чи усного.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року № 6-2667цс16, у постанові ВС від 26 червня 2018 року, справа № 522/15385/14-ц.

Як визначити чи сплив строк позовної давності по вашому кредиту, на прикладі отримання кредиту у вигляді оформлення кредитної картки з певним кредитним лімітом, допоможемо зрозуміти у даній статті.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в заінтересованої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Проаналізувавши умови кредитного договору та зміст зазначених правових норм, можна дійти висновку, що за договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі — не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (стаття 261 ЦК України). Вказана правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року (справа 6-95цс14).

За висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 19 березня 2014 року у справі №6-14цс14, за таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту у повному обсязі — зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст.261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Нагадуємо, що жодна кредитна історія є унікальною, і для того, щоб зрозуміти, яку правову стратегію вибрати саме по вашій справі, рекомендуємо звертатись до адвокатів по кредитним спорам.

Якщо Вам необхідна консультація чи правова допомога або комплексне ведення справи у суді, звертайтесь до офісу компанії: м.Одеса, Адміральський проспект, 25, Юридична компанія-Лєгал

Або за телефонами: 701-88-71; 097-754-79-48; 068-124-25-85

Адвокат Л.Я. Єфімова

Далее

Судовий наказ. Як скасувати судовий наказ.

Опубликовано 7 Авг 2020 в Главная | Нет комментариев

Судовий наказ. Як скасувати судовий наказ.

Судовий наказ — форма судового рішення, запроваджена Цивільним процесуальним кодексом України, про стягнення з боржника грошової суми або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.

Судовий наказ є зручним механізмом для:

  • стягнення з роботодавця нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати;
  • компенсування понесених витрат  на  проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника;
  • стягнення суми боргу за оплату житлово-комунальних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості;
  • присудження аліментів на дитину в розмірі на одну дитину – однієї чверті, на двох дітей- однієї третини, на трьох і більше дітей – половину заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов’язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших зацікавлених осіб;
  • стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов’язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідності залучення інших заінтересованих осіб;
  • повернення вартості товару  неналежної  якості,  якщо є рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту продажу товару неналежної якості, ухвалене на користь невизначеного кола споживачів;
  • вимога до юридичної або фізичної особи-підприємця про стягнення заборгованості за договором (іншим, ніж про надання житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення), укладеним у письмовій (у тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В таких  випадках  законом надано право звернутись до суду з вимогами, наведеними вище, із заявою про видачу судового наказу.

Важливо: враховуючи, що судовий захист позивача на стягнення грошових коштів може бути реалізований як в позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу, подача заяви про видачу судового наказу  перериває позовну давність.

Судовий наказ одночасно є виконавчим документом. Тобто має подвійну правову природу. Така його подвійна правова природа є винятком із загального правила та визначена необхідністю захисту безспірних прав стягувача у спрощеному порядку на підставі безспірних доказів.

Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень, порядок його видачі здійснюється за наказним провадженням, регламентованим ЦПК.

Але, що робити, якщо наприклад, судовий наказ видали у відношенні Вас, але  Ви з ним не згодні.

Далее

Де розмістити дитячий садочок? Як правильно вибрати приміщення для дитячого садочка.

Опубликовано 28 Июл 2020 в Главная | Нет комментариев

Де розмістити дитячий садочок? Як правильно вибрати приміщення для дитячого садочка.

Юридична компанія-Лєгал багато років займається юридичною допомогою в оформленні ліцензії на провадження діяльності у сфері дошкільної освіти. З приводу відкриття дитячого садочка та отримання відповідної ліцензії ми публікували багато статей.

Але, враховуючи попит, на послугу отримання ліцензії для роботи дошкільного навчального закладу – дитячого садочку, центру розвитку, тощо, — сьогодні ми підготували для Вас інформативну статтю щодо приміщення для дитячого садка.

Адже, саме з вибору приміщення, бажаючий здійснювати діяльність у сфері дошкільної навчальної освіти, розпочинає свій шлях до отримання ліцензії.

З 01 жовтня 2018 року, діє новий ДБН В.2.2-4:2018 Заклади дошкільної освіти, яким встановлено, що заклади дошкільної освіти рекомендується розміщувати в окремо розташованих будівлях; проте, норми вказаного ДБН дозволяють також розміщення:

    вбудованих приміщень для груп короткочасного (до 4-х годин) перебування дітей дошкільного віку в 1-2 поверхи житлових будинків;

    вбудованих дошкільних навчальних закладів загального розвитку (ясел, ясел-садків, дитячих садків) місткістю до 80 місць (2-4 групи) в 1-2 поверхи житлових будинків;

    вбудовано-прибудованих дошкільних навчальних закладів загального розвитку місткістю до 120 місць (до 6 груп) в 1-2 поверхи житлових будинків;

    прибудованих дошкільних навчальних закладів загального розвитку місткістю до 160 місць (до 8 груп) до глухих торців житлових будинків.

Також, 01.10.2019 року набрав чинності ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», відповідно до пункту 6.1.5 якого допускається розміщення закладів дошкільної освіти в житлових будинках.

Згідно нових державних будівельних норм, заклади дошкільної освіти, надалі, рекомендують розміщати в окремо розташованих будівлях, втім, відтепер розміщення невеликих дошкільних закладів можливе у житлових та громадських будинках.

Такі зміни прийнято з метою забезпечення зручності для мешканців, зменшить відстань від помешкання до дитячого садочку, а також з метою вирішення проблеми з хронічним браком земельних ділянок в межах щільної забудови великих міст.

Розміщення вбудованих садочків дозволяється на перших та других поверхах будинку, якщо перебування дітей дошкільного віку не перевищує 4 години на день. Також, відповідно нормам садочки у житлових будівлях повинні бути відокремлені від житлової частини будівлі, тобто квартир, технічним поверхом з протипожежними перекриттями, а також мати окремий вхід.

Розміщення вбудованого садочку також вимагає облаштування звукоізоляції, за допомогою звукоізоляційної підвісної стелі. Також оновлені ДБН дозволяють використовувати ігрові майданчики житлових будинків, а не будувати окремі ігрові майданчики для дитячого садочку.

Документом визначено мінімальні вимоги до облаштування приміщень для груп короткотривалого перебування дітей. Зокрема вбудований дошкільний навчальний заклад повинен мати облаштовану роздягальню, ігрову кімнату, туалетну, гардеробну з туалетом для персоналу, підсобне приміщення.

Садочки у житлових та громадських будівлях можуть мати до 80 місць по 2-4 групи, а вбудовано-прибудовані садки з місткістю до 120 місць – 6 груп. Кількість груп має визначатися за завданням на проектування згідно з місцевими умовами.

Крім того нагадуємо, що із 04.05.2020 вступили в законну силу нові зміни до Ліцензійних умов на провадження освітньої діяльності, у тому числі і в сфері дошкільної освіти, про які ми детально вже писали http://www.uk-legal.od.ua/yaki-zmini-chekayut-bazhayuchikh-otrimati-l/.

Якщо Вам потрібна консультація чи допомога в отриманні ліцензії на здійснення дошкільної освіти, звертайтесь в офіс компанії: Адміральський проспект, 25, оф. 9 або за телефонами: 048-701-88-71; 097-754-79-48; 068-124-25-85

Далее

Вы планируете приобрести недвижимость? Боитесь купить «кота в мешке»?

Опубликовано 10 Июл 2020 в Главная | Нет комментариев

Вы планируете приобрести недвижимость? Боитесь купить «кота в мешке»?

Именно для Вас, предлагаем квалифицированную помощь, консультацию по конкретно Вами выбранному объекту.

Мы сможем не только произвести правовой анализ документов объекта недвижимости, но и оценить все риски.

Поскольку, рынок недвижимости не стоит на месте, развивается стремительными темпами, мы сталкиваемся с такими названиями объектов как «таунхаус», «кондоминиум». Привычные нам «дом» меняется на «виллу», «квартира» на  «апартаменты» и т.д. Хотя не каждый знает, что все приведенные понятия имеют свое предназначение и несут разную смысловую направленность.

Отличие объектов недвижимости от всех остальных (движимых) вещей – состоит в том, что объект недвижимости подлежит государственной регистрации, процесс его создания жестко регламентирован (должно быть получено разрешение на строительство и на ввод объекта в эксплуатацию). В случае несоблюдения требований к созданию или регистрации недвижимого имущества к нему могут быть применены правила о самовольном строительстве.

Зачастую самостоятельно проверить и оценить скрытые риски становится невозможным, в силу элементарной нехватки времени и специальных знаний.

В нашей компании работает квалифицированный персонал с юридическим образованием и богатым опытом судебной практики, мы сможем увидеть то, на что рядовой риелтор просто не обратит внимание.

Берегите себя, свои силы и деньги!

Напоминаем, к нам Вы можете обратится как за устной консультацией, та и за полным сопровождением сделки!

Запись на консультацию по телефону: 068-124-25-85; 068-860-03-78; 048-701-88-71. Адмиральський проспект 25.

Далее

Спадкування на право постійного користування земельною ділянкою

Опубликовано 8 Июл 2020 в Главная | Нет комментариев

Спадкування на право постійного користування земельною ділянкою

З 1992-2001 рр. в Україні видавався державний акт на земельну ділянку рожевого (червоного) кольору, постійного або тимчасового користування, який не містив кадастрового номеру земельної ділянки.

Крім відсутності інформації щодо кадастрового номеру, такі державні акти могли містити дані щодо декількох земельних ділянок з різними цільовими призначеннями. Наприклад, для ведення особистого селянського господарства, а також для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Це спричиняло певні незручності у випадку, коли власник мав намір передати (продати, подарувати) одну з ділянок іншій особі.

Відповідно до ст. 7 Земельного кодексу України 1990 року було визначено, що користування землею може бути постійним або тимчасовим.

Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надавалась Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Відповідно до ст. 9, 17, 19 того ж Кодексу сільські, селищні, міські Ради народних депутатів надавали земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Станом на сьогодення, багато спадкоємців зіштовхнулись із проблемою спадкування постійного права користування земельною ділянкою.

В даній статті розкриємо актуальні питання, які можуть виникати у Вас під час самостійного аналізу питання спадкування постійного права користування земельною ділянкою.

Так, тривалий час існувала практика судів, які відмовляли у задоволенні позовів про спадкування постійного права користування земельною ділянкою.

Але, Постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 368/54/17 відступила від висновку  про те, що право користування земельною ділянкою, яке виникло в особи лише на підставі державного акта про володіння без укладення договору про право користування із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини.

У постанові від 20 листопада 2019 року викладено новий висновок про правильне застосування норм права:

Далее