Позивач оскаржив до суду наказ про скорочення чисельності і штату працівників, оскільки його не ознайомлювали з таким наказом; відсутнє техніко-економічне обґрунтування необхідності скорочення чисельності і штату працівників, роботодавцем обґрунтування причин проведення змін на підприємстві до первинної профспілкової організації підприємства та її комітету не надавалась та між роботодавцем і членами профкому ця інформація та заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом’якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень не обговорювались.
Крім того, позивач вказував на те, що на підприємстві в одну дату та за одним номером було видано два накази, тобто накази були сфальсифіковані.
Суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Суди першої та апеляційної інстанцій вказали на те, що не є належним способом захисту оскарження працівником рішення про визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, оскільки прийняття такого рішення є виключною компетенцією власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу та є складовою права на управління діяльністю підприємством чи установою.
Верховний Суд погодився з такою позицією.
Суд касаційної інстанції зазначив, що Кодекс законів про працю України (КЗпП) визначає механізм захисту трудових прав працівників, що включає в себе, зокрема, право на працю, та визначає способи захисту прав працівників.
Так, КЗпП України визначає можливість працівника оскаржити наказ про його звільнення.
А правомірність звільнення позивача з посади вже є предметом розгляду іншої справи, в межах вирішення якої судом повинно бути з’ясовано питання дотримання визначеної законом процедури звільнення працівника та обрано засіб правового захисту у разі установлення порушеного права чи інтересу позивача.
Частиною третьою статті 64 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство самостійно визначає організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
Частиною другою статті 65 Господарського кодексу України визначено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.
При цьому саме втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України.
Далее
Касаційний господарський суд у справі №910/19179/17 застосував принцип «естопель», тобто принцип, який означає категоричне заперечення такої поведінки сторони в процесі, якою вона перекреслює те, що попередньо було нею визнано в цьому та/або іншому судовому процесі. Принцип «естопель», зокрема, застосовано в практиці Європейського суду з прав людини («Хохліч проти України», заява №41707/98; «Рефаг парті зі (Партія добробуту) Туреччини та інші проти Туреччини, заяви №№41340/98, 41342/98, 41344/98 ), він підлягає застосуванню і українськими судами.
Верховний Суд вважає, що суди нижчих інстанцій помилково виходили з того, що положення ст. 241 ЦК України передбачає, що схвалення правочину однією зі сторін, від імені якої його було вчинено із перевищенням повноважень або взагалі без повноважень, має значення лише для спору про недійсність правочину, який виник між його сторонами. Внаслідок цього суди помилково виходили з того, що права позивача як боржника можуть бути порушені внаслідок правової невизначеності щодо кредитора у зобов’язанні, на користь якого має бути здійснене виконання. Суди не врахували, що схвалення стороною правочину, вчиненого від її імені з перевищенням повноважень або без повноважень (ст. 241 ЦК України), має юридичне значення також для інших зацікавлених осіб, а сторона оспорюваного правочину, дії якої вказують на її волю зберегти дійсність правочину, не може надалі оспорювати правочин з підстав, про які вона знала або повинна була знати при виявленні цієї волі (естопель), що випливає з вказаної норми та засад добросовісності, на яких ґрунтується зобов’язання (ч. 3 ст. 509 ЦК України).
Аналогічно принцип «естопель» застосовувався у справах №914/2622/16, №914/3593/15, №237/142/16-ц, №911/205/18.
Доктрина «естопель» (з англ. estoppel — відхилення, від estop — позбавляти права заперечення) бере походження з англосаксонської системи права і базується на принципах добросовісності і послідовності. За своєю природою це прояв загального принципу недопустимості зловживання правом. Сторона, яка вчиняє дії або робить заяви у спорі, що суперечать тій позиції, яку вона займала раніше, не повинна отримати перевагу від своєї непослідовної поведінки.
Источник: «Судебно-юридическая газета»
Далее
Верховний Суд у складі об’єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі №753/11000/14-ц від 18 квітня 2018 року застосував принцип Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem — слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав).
Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, має нести ризик, пов’язаний з неясністю такої умови. При цьому це правило застосовується не тільки у випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою.
Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча й були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the diminant sinfluence of the party).
При тлумаченні договору Верховний Суд виходив з того, що тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими ст. 213 ЦК України. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.
Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні.
Третім рівнем тлумачення (при безрезультативності перших двох) є врахування:
Аналіз змісту договору купівлі-продажу свідчить, що правила, встановлені ст. 213 ЦК України, не дозволяють визначити зміст відповідної умови договору купівлі-продажу щодо порядку проведення розрахунку. Оскільки ці правила не дають можливості визначити справжній зміст відповідної умови щодо порядку проведення розрахунку, потрібно застосовувати тлумачення Сontra proferentem.
Принцип Contra proferentem застосовано у рішеннях Касаційного цивільного суду у справі №463/3605/16-ц, Касаційного господарського суду у справах №910/16011/17 та №908/710/18.
Источник: «Судебно-юридическая газета»
Далее
Минэкономразвития определило механизм составления и подачи государственными инспекторами по вопросам интеллектуальной собственности органам, уполномоченным рассматривать дела об административных правонарушениях, протоколов и материалов об админправонарушениях.
Соответствующий приказ от 13 февраля 2019 года № 217, зарегистрированный в Минюсте, вступил в силу 9 апреля 2019 года.
Указанным приказом утверждена Инструкция по оформлению государственными инспекторами по вопросам интеллектуальной собственности Министерства экономического развития и торговли Украины материалов об административных правонарушениях.
Протокол об административном правонарушении, ответственность за совершение которого предусмотрена статьями 51-2, 164-9, 164-13, 164-17, 164-18 и 186-7 (в части недоставки или нарушения срока доставки обязательного безоплатного экземпляра патентных документов) КУоАП, составляется не позже 24 часов с момента выявления лица, совершившего правонарушение, с указанием сведений в соответствии с ч. 1 ст. 256 Кодекса. В этой части указано, что в протоколе об админправонарушении указываются: дата и место его составления, должность, ФИО лица, составившего протокол; сведения о лице, привлекаемом к админответственности (в случае его выявления); место, время совершения и суть админправонарушения; нормативный акт, предусматривающий ответственность за данное правонарушение; фамилии, адреса свидетелей и потерпевших, если они есть; пояснения лица, привлекаемого к админответственности; другие сведения, необходимые для решения дела. Если правонарушением причинен материальный вред, об этом также указывается в протоколе.
Форма протокола приведена в приложении 1 к Инструкции.
Если правонарушение совершено несколькими лицами, протокол об административном правонарушении составляется на каждое лицо отдельно. Если одно лицо совершило несколько отдельных административных правонарушений, протоколы составляются в отношении каждого из них.
Протокол об админправонарушении составляется в присутствии лица, привлекаемого к админответственности, на украинском языке с использованием компьютерной техники или разборчивым почерком на печатных бланках. Обязательно указывается часть соответствующей статьи КУоАП, согласно которой наступает админответственность.
Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України роз’яснило порядок відкриття нерезидентам рахунків у фінансових установах.
Так, 7 лютого 2019 року набули чинності закони України від 15 травня 2018 року № 2418-VІІІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо сприяння залученню іноземних інвестицій» та від 21 червня 2018 року № 2473- VІІІ «Про валюту і валютні операції», відповідно до яких юридичні особи – нерезиденти набули права відкривати рахунки в банках України.
Взяття на облік іноземної компанії, організації, що планує відкрити рахунок в банку або іншій фінансовій установі України та яка не має майнових прав на нерухомість та землю в Україні, здійснюється у контролюючому органі за місцезнаходженням банку або іншої фінансової установи на підставі поданих до такого органу документів.
Під час взяття на облік в контролюючому органі, іноземній компанії присвоюється реєстраційний (обліковий) номер та видається довідка про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру, за формою № 34-ОПП, у якій після рядка «(найменування та код контролюючого органу)» зазначається «як іноземна компанія, що планує відкрити рахунок в банку».
Банк відкриває рахунки юридичним особам – нерезидентам та представництвам юридичних осіб – нерезидентів в Україні за умови подання копії документу про взяття їх на облік у контролюючих органах.
Крім того, банк зобов’язаний надіслати повідомлення до відповідного контролюючого органу про відкриття рахунку платника податків клієнта банку та проводити видаткові операції за рахунком такого клієнта в порядку, визначеному ст. 69 Податкового кодексу України.
Далее
Касаційний цивільний суд Верховного Суду розглядав касаційну скаргу у справі за позовом осіб до Департаменту житлового господарства міської ради про визнання права на приватизацію.
Суд першої інстанції позов частково задовольнив, визнавши, що позивачі мають право на приватизацію кімнат. А суд апеляційної інстанції у задоволенні позову відмовив.
В касаційній скарзі скаржники зазначили, що апеляційний суд розглянув справу без належного повідомлення позивачів, а про оскаржену постанову дізналися лише при зверненні до суду першої інстанції для отримання виконавчого листа. Всі листи, направлені апеляційним судом поверталися із відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Верховний Суд скасував постанову суду апеляційної інстанції, а справу направив на новий розгляд до апеляційного суду.
Суд зазначив, що відповідно до частин шостої, сьомої статті 128 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК) судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур’єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Юридичним особам та фізичним особам-підприємцям у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Верховний Суд вказав, що повістки про судове засідання були направлені позивачам, проте повернулися із відміткою «за закінченням терміну зберігання», що з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17-ц не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду.
Не визнав доказом належного повідомлення про судове засідання суд касаційної інстанції і довідку про доставку SMS , оскільки у матеріалах справи відсутня заява особи про намір отримання судової повістки в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення.
Суд касаційної інстанції зауважив, що згідно з пунктом 2 Порядку надсилання учасникам судового процесу (кримінального провадження) текстів судових повісток у вигляді SMS-повідомлень, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 01 червня 2013 року № 73, текст судової повістки може бути надісланий судом Учаснику SMS-повідомленням лише після подання ним до суду заявки про намір отримання судової повістки в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення. Така заявка оформляється безпосередньо в суді або шляхом роздруковування та заповнення Учасником форми, яка розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.
ВС зазначив, що не може вважатися доказом належного повідомлення про дату, час і місце судового засідання і оголошення, розміщене на сайті Судова влада України, оскільки згідно зі статтею 128 ЦПК такий порядок повідомлення розрахований на відповідача, третю особу, свідка, заінтересованих осіб, а не на позивача (постанова від 27.03.2019 у справі № 201/6092/17).
Далее
В Украине постепенно на всех упаковках рецептурных лекарственных средств появится специальная маркировка, которая будет гарантировать оригинальность лекарств (так называемое 2D-кодирование).
Соответствующую Концепцию реализации государственной политики по предотвращению фальсификации лекарственных средств Правительство приняло на своем заседании 3 апреля.
В Концепции определено, что маркировка на упаковках лекарств будет гарантией качества: пациент сможет проверить, что препарат не фальсифицирован, просрочен или завезен в страну с нарушением норм.
Маркировка упаковок лекарственных средств специальным кодом будет внедряться постепенно:
I этап — пилотный проект. На этом этапе маркировка лекарств будет добровольной: участвовать в программе могут любые фармпроизводители;
ІІ этап — постепенное внедрение обязательной маркировки отдельных видов лекарственных средств, определенных Минздравом. В частности, маркировка обязательно появится на лекарствах, которые компенсируются за средства государства, — Нацперечень, программа «Доступные лекарства»;
ІІІ этап — внедрение обязательной маркировки всех видов лекарственных средств, определенных Минздравом подлежащими маркировке (в частности, всех рецептурных препаратов).
При производстве лекарств на заводах производитель будет наносить на каждую упаковку индивидуальную маркировку. Данные об этом будут заноситься в единую электронную информационную базу.
Это позволит отслеживать всю цепочку поставки лекарств — от производства или импорта к продаже в аптеке. Все эти транзакции будут включены в общую базу данных, включая серию лекарств и дату производства. Таким образом, продать фальсифицированный препарат с теми же данными не выйдет.
Для пациента будет доступна удобная опция проверки — сканирование кода через мобильное приложение. Специальное приложение будет проводить идентификацию кода, и на экране смартфона будет появляться информация о конкретном препарате (настоящий он или нет).
С развитием электронной системы здравоохранения информационная база лекарств будет интегрирована с центральным компонентом системы Электронного здоровья. В будущем станет возможно не только проверять подлинность препаратов, но и отслеживать случаи продажи рецептурных лекарств без рецепта. Контролирующие органы смогут в онлайн-режиме видеть эти продажи — база данных маркировок лекарств будет интегрирована с базой рецептов. В случае когда препарат продан, а у пациента не было рецепта, контролирующие органы получат сообщение от системы и смогут немедленно должным образом отреагировать на продажу медикамента без рецепта.
Как сообщает Минсоцполитики, ежегодно в мае происходит процесс переназначения субсидий на новый год. В этом году автоматическое переназначение субсидий будет касаться трех миллионов домохозяйств. Остальным нужно будет обновить заявление и декларацию о доходах.
Наличная субсидия будет назначена тем семьям, у которых по состоянию на май — июнь не будет задолженности за коммунальные услуги. Пенсионеры будут получать помощь наличными через Пенсионный фонд и «Укрпошту», те, кто еще не на пенсии — через Ощадбанк.
Те семьи, у которых по состоянию на май — июнь будут долги по коммуналке, будут переведены на безналичную монетизацию.
Летнюю субсидию будут рассчитывать на основе доходов граждан, полученных в 3 — 4 кварталах 2018 года. Помощь на отопительный сезон 2019 — 2020 гг. — на основе доходов 1 — 2 кварталов 2019 года.
Повторно с документами (заявлением и декларацией о доходах) в мае в управление социальной защиты населения необходимо будет обратиться:
— арендаторам жилья;
— внутренне перемещенным лицам;
— тем семьям, которым субсидия была назначена не на всех зарегистрированных, а фактически проживающих в жилье лиц;
— тем семьям, где есть неработающие люди работоспособного возраста, у которых или отсутствуют доходы, или они меньше минимальной заработной платы;
— тем семьям, в которых произошли изменения в составе семьи в течение последнего года.
Как отмечает Минсоцполитики, оно не планирует изменять критерии для назначения жилищных субсидий, потому существенного уменьшения количества субсидиантов в 2019 — 2020 годах не предполагается.
Источник: сайт «ЮРЛИГА»
Далее
Среди украинцев, находящихся за рубежом, есть те, кто уклоняется от уплаты алиментов. Это создает ряд проблем для их детей, оставшихся в Украине. Чтобы защитить их интересы, в Минюсте разработали несколько важных рекомендаций. Об этом сообщила заместитель Министра юстиции по вопросам исполнительной службы Светлана Глущенко.
По ее словам, переезд ребенка или отца — плательщика алиментов на постоянное место жительства за границу, изменение ими гражданства не лишают ребенка права на содержание. Если ребенок живет в Украине, а отец — за границей, иск о взыскании алиментов может быть подан в суд в Украине, по месту жительства ребенка.
Если решение о взыскании алиментов с отца, проживающего за границей, будет принято судом Украины, это решение на территории другой страны будет исполняться в соответствии с Договором о предоставлении правовой помощи.
Решение суда Украины подлежит исполнению на территории другой страны после его признания. Для обращения с ходатайством о признании и исполнении решения суда Украины в компетентный орган другой страны заинтересованное лицо обращается в суд Украины, принявший решение. Дальше надлежащим образом оформленное ходатайство направляется компетентному органу другой страны в порядке, предусмотренном международным договором Украины.
В большинстве случаев такие ходатайства при посредничестве областных территориальных управлений юстиции направляются в Минюст для дальнейшей отправки компетентным иностранным органам.
Исполнение судебного решения на территории другой страны происходит в соответствии с ее законодательством, подытожила г-жа Глущенко.
Источник: сайт «ЮРЛИГА»
Далее
Большая Палата Верховного Суда при рассмотрении дела № 813/1596/18 определила юрисдикцию жалоб касаемо невнесения сведений в Единый реестр досудебных расследований.
В соответствующем постановлении от 13 марта, с текстом которого можно ознакомиться в Verdictum, определено, что спор относительно невнесения сведений в ЕРДР о совершении уголовного правонарушения не является публично-правовим и не может быть предметом рассмотрения в административном суде.
В пределах спорных правоотношений истец и ответчик действуют как участники уголовного производства, права и обязанности которых определены УПК, потому спор по этому делу не может рассматривать административный суд.
Большая Палата согласилась с выводами низших судов о том, что спор по этому делу не является публично-правовым, требования об обжаловании бездеятельности начальника отдела полиции во время организации проверки заявления об уголовном правонарушениидолжны быть рассмотрены только в пределах уголовногосудопроизводства, а не административного.
Источник: сайт «ЮРЛИГА»
Далее
