Уряд удосконалив правовий механізм надання компенсації на придбання житла внутрішньо переміщеними особами, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України. Це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 225.
Зокрема, зазначені зміни дозволяють:
дозволено переїжджати з району в район та в межах області протягом року, якщо це не призводить до збільшення компенсації;
компенсація розраховується також на непрацездатних батьків та дітей, що навчаються на денній формі навчання до 23 років;
врегульовані питання документального оформлення придбанням житла на земельній ділянці;
враховані питання щодо вичерпного переліку документів, які мають право вимагати для отримання компенсації та постановки на квартоблік;
на компенсацію матимуть право також учасники ООС;
на компенсацію також матимуть право ті, чиє житло було на підконтрольній території, але було зруйновано протягом АТО / ООС.
Далее
Позивач оскаржив до суду постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП).
Відповідно до обставин справи за участі автомобіля, яким керував позивач, сталася дорожньо-транспортна пригода. Після прибуття на місце події працівники поліції попросили позивача надати для перевірки, зокрема, поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів.
Позивач не пред’явив полісу обов’язкового страхування, що ним не заперечувалось при зверненні до суду.
За порушення п. 2.1 ґ Правил дорожнього руху (ПДР) України позивача притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі частини першої статті 126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову та зазначив, що у відповідності до вимог ПДР, позивач як водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та зобов’язаний його пред’явити на вимогу інспектора патрульної поліції.
Суд апеляційної інстанції скасував постанову суду першої інстанції та позов задовольнив. Апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність у позивача обов’язку пред’явити поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки сама по собі наявність у централізованій базі даних Моторного (транспортного) страхового бюро України відомостей щодо діючого на час винесення оскаржуваної постанови поліса обов’язкового страхування на автомобіль позивача свідчить про відсутність порушень ПДР України з боку позивача.
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду визнав вірним висновок суду першої інстанції, постанову якого залишив у силі.
Далее
Сегодня, 20 марта, вступили в силу изменения в Порядке аккредитации учреждения здравоохранения и Лицензионных условиях осуществления хозяйственной деятельности по медицинской практике, утвержденные постановлением Кабмина от 13 марта 2019 года № 215.
Отныне прохождение аккредитации учреждениями здравоохранения не является обязательным. Если же медучреждение изъявило желание ее пройти, это можно сделать сразу после получения лицензии на соответствующий вид деятельности. До этого первая аккредитация проводилась не раньше чем через 2 года с начала деятельности.
Внеочередная аккредитация также осуществляется исключительно по желанию учреждения с целью повышения категории. Главная аккредитационная комиссия больше не может инициировать проведение внеочередной аккредитации.
Также сокращен перечень документов, прилагаемых к заявлению о прохождении аккредитации — больше не нужно подавать отчет о лечебной работе и/или фармацевтической деятельности учреждения.
Что касается нововведений в порядке осуществления лицензионной деятельности по медпрактике. Вместо локальных протоколов (маршрутов пациентов) учреждения здравоохранения должны иметь клинические маршруты пациента, разработанные в соответствии с клиническими протоколами и стандартами медицинской помощи (медицинскими стандартами), утвержденными Минздравом.
Теперь оказывать медицинскую помощь и медицинские услуги лицензиаты будут согласно клиническим протоколам и стандартам медицинской помощи (медицинским стандартам).
Кроме того, лицензиатов обязали обнародовать информацию о наличии у них лекарственных средств, расходных материалов, медицинских изделий и пищевых продуктов для специального диетического потребления.
Далее
Кассационный административный суд Верховного Суда признал незаконным привлечение к административной ответственности водителя за непредъявление полицейскому регистрационного документа на транспортное средство. Соответствующее постановление по делу № 686/11314/17 вынесено 15 марта 2019 года.
Все судебные решения есть в системе Verdictum. Пользователям системы доступна функция «Референт», с помощью которой можно контролировать ход рассмотрения любого судебного дела. Как только по заданным параметрам появятся новые документы, пользователь получит соответствующее сообщение.
Кассационный административный суд, рассмотрев дело относительно отмены постановления об административном правонарушении, пришел к выводу, что поскольку патрульным надлежащим образом не задокументировано и не доказано факта нарушения водителем ПДД Украины, требование полицейского о предъявлении документов, в т.ч. регистрационного документа на транспортное средство, является неправомерным.
Согласно обстоятельствам дела водитель, по требованию работника полиции, не предъявил свидетельство о регистрации транспортного средства, за что был привлечен к административной ответственности за ч. 1 ст. 126 КоАП в виде штрафа.
Соглашаясь с решением суда апелляционной инстанции об отмене постановления полицейского ВС исходил из того, что согласно Закону «О Национальной полиции» полицейский имеет право требовать у лица предъявления им документов, удостоверяющих личность, и/или документов, подтверждающих соответствующее право лица в том случае, если существует достаточно оснований считать, что лицо совершило или намеревается совершить правонарушение.
Работник полиции с целью проведения профилактической беседы с водителем подошел к нему и представился. Полицейский отметил, что поскольку водитель нарушил ПДД, то он, в соответствии с Законом о Нацполиции и ПДД, вправе требовать у водителя предъявления документов. При этом постановление о привлечении к ответственности за нарушение ПДД относительно водителя вынесено не было, то есть факта возникновения основания требовать у водителя предусмотренные законодательством документы не доказано.
Источник: сайт «ЮРЛИГА»
Далее
Большая Палата Верховного Суда при рассмотрении дела № 755/10947/17 разъяснила, что независимо от того, перечислены ли все постановления, в которых изложена правовая позиция, от которой отступила Большая Палата, суды во время решения тождественных споров должны учитывать именно последнюю правовую позицию Большой Палаты.
Нельзя применять аналогичные заключения Верховного Суда Украины, изложенные в его решениях, принятых по результатам рассмотрения других судебных дел, независимо от того, перечислены ли в соответствующем постановлении Большой Палаты все решения ВСУ, в которых изложена правовая позиция, от которой отступила Большая Палата.
Эти заключения изложены в постановлении от 30 января 2019 года, которым Большая Палата отступила от правовых заключений, изложенных в постановлениях Верховного Суда Украины от 25 апреля 2017 года в деле № 21-3197а16 и Большой Палаты от 14 марта 2018 года в деле № 619/2019/17 о том, что по делам об обжаловании решений о государственной регистрации прав и их обременений, которыми проведена государственная регистрация права частной собственности на имущество на основании договоров ипотеки спор о праве отсутствует, а исследованию подлежат исключительно властные, управленческие решения и действия государственного регистратора, который в пределах спорных правоотношений действует как субъект властных полномочий, потому спор является публично-правовым и относится к юрисдикции административных судов. БП разъяснила, что указанная категория дел относится к спорам относительно права на предмет ипотеки, то есть права гражданского, следовательно должна рассматриваться судами хозяйственной или гражданской юрисдикции в зависимости от субъектного состава сторон спора.
Спор был связан с реализацией ипотекодержателем своих прав на предмет ипотеки, процедура которой предусматривает их осуществление лишь при участии нотариуса (государственного или частного) или государственного регистратора, действия которого обжаловались опосредствовано из-за неправомерности действий ипотекодержателя.
Таким образом, суды предыдущих инстанций ошибочно сочли, что указанный спор возник с участником публично-правовых отношений и касается его управленческих решений и действий как субъекта властных полномочий, а потому этот спор надлежит рассматривать в порядке административного судопроизводства и пришли к неправильному заключению о закрытии производства по делу, оставив вне поля зрения то, что спорные правоотношения связаны с регистрацией имущественных прав, возникших на основании договорных отношений между истцом и третьим лицом по делу, которое не заявляет самостоятельных требований, непосредственно влияют на гражданские права указанных субъектов относительно недвижимого имущества, а требования к частному нотариусу вытекают (являются производными) именно из гражданских правоотношений и связаны с их реализацией.
Источник: сайт «ЮРЛИГА»
Далее
С 2014 года ЮРЛІГА освещает харьковское дело относительно многоквартирного дома, который был передан в ипотеку, а квартиры отчуждены в период, когда ипотека была отменена. Справа примечательна изменением правовой позиции Верховного Суда Украины относительно возможности обращения взыскания на предмет ипотеки, приобретенный в период снятия обременения.
Сначала (дело № 6-201цс14) ВСУ решил, что предмет ипотеки нельзя отобрать, если он продан в период действия решения суда о недействительности обременения.
Но потом, в 2015 году, ВСУ изменил свою позицию и придерживался ее. При рассмотрении дел № 6-53цс15, № 6-63цс15, № 6-11цс15 и других была изложена противоположная правовая позиция относительно применения ст. 23 Закона «Об ипотеке», согласно которой ипотека действует с момента записи в реестре ипотек, если решение суда о недействительности ипотеки отменено.
В дальнейшем ВСУ указывал, что ипотека является действительной с момента внесения о ней первичной записи в Государственный реестр ипотек.
Новый Верховный Суд согласился с этим заключением.
В соответствии с постановлением коллегии судей Второй судебной палаты Кассационного гражданского суда от 13 марта по делу № 643/19761/13-ц при отмене незаконного судебного решения о признании ипотеки недействительной, на основании которого из Государственного реестра ипотек исключена запись об обременении, действие ипотеки подлежит возобновлению с момента совершения первичной записи, которая исключена на основании незаконного решения суда. То есть, ипотека является действительной с момента внесения о ней первичной записи в Государственный реестр ипотек.
ВС считает, что этот вывод согласуется и с положением статьи 204 ГК Украины, которая закрепляет презумпцию правомерности правовой сделки. Правовая сделка считается правомерной, порождает, изменяет или прекращает гражданские права и обязанности, пока эта презумпция не будет опровергнута, в частности, на основании решения суда, вступившего в законную силу.
Таким образом, в случае неопровержения презумпции правомерности договора все права, приобретенные сторонами правовой сделки по нему, должны беспрепятственно осуществляться, а созданные обязанности подлежат исполнению.
Поэтому принятие судом решения о недействительности договора ипотеки, которое впоследствии было отменено, не опровергает презумпцию правомерности правовой сделки, а договор ипотеки (права и обязанности сторон) остается действующим с момента его первичной регистрации в Государственном реестре ипотек.
Далее
Приятно сообщить, что в то время, когда рынок юридических услуг переполнен предложениями, Юридическая компания-Легал по итогам комплексного рейтингового анализа, проведенного в 2018 году Национальным бизнес-рейтингом в Украине, заняла 9 место (Золото) среди субъектов хозяйствования в Одесской области по классификатору «Деятельность в сфере права».
В связи с чем, на основании показателей, нам присвоено авторитетное звание «Лидер года 2018».
Престижный статус – это признание нашего успеха и гордость всего коллектива, который изо дня в день добросовестно работал на такой результат.
Это стимул и далее применять свои силы и знания во благо наших клиентов, а так же повышать уровень, предоставляемых услуг.
Частина 2 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає обов’язок стягувача додати до заяви про примусове виконання рішення квитанцію про сплату авансового внеску та визначає категорії осіб, які від сплати авансового внеску звільняються.
Позивач звернувся до адміністративного суду, оскаржуючи відмову Управління державної виконавчої служби (далі – УДВС) відкрити виконавче провадження за його заявою.
Суд встановив, що державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС було надіслано позивачу повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, у зв’язку з ненаданням стягувачем документів на підтвердження сплати авансового внеску.
Позивач не заперечував, що він не належить до осіб, які звільнені від сплати авансового внеску. Проте у своїй заяві до УДВС позивач, зокрема, зазначав про те, що на даний час він не працює, кошти на життя він змушений позичати, причому розмір отримуваних позик є навіть меншим за прожитковий мінімум. Заявник вимушено не працює з 2005 року з причин, які пов’язані із захистом ним і його сім’єю своїх прав і свобод.
Суд першої інстанції вирішив позов задовольнити частково, визнав протиправними дії УДВС в частині надіслання повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання. Також суд зобов’язав Управління ДВС вирішити питання про відкриття виконавчого провадження, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд вказав на те, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 стороні на судовому етапі, втрачають сенс.
Далее
Законодавець передбачив право сторін у будь-якому процесі на виправлення допущених у рішенні суду описок, помилок, нагадує Хмельницький окружний адміністративний суд.
Суд може виправити лише ті арифметичні помилки та описки, яких він сам припустився.
В адміністративному процесі цьому питанню присвячена стаття 253 Кодексу адміністративного судочинства України.
Норма цієї статті визначає два варіанти виправлення описки чи арифметичної помилки: з власної ініціативи суду або за заявою особи, що брала участь у справі, чи іншої заінтересованої особи.
У відповідності до пункту 19 постанови Пленуму Верховного суду України від 18 грудня 2009 року за № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності.
Аналогічне положення міститься і у пункті 17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 62 «Про судове рішення» та в пункті 19 Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі».
Арифметичною вважається помилка у визначенні результату підрахунку: пропуск цифри, випадкова перестановка цифр, спотворення результату обчислення у зв’язку з використанням несправної техніки.
Не є арифметичною помилкою, а отже і не може бути виправлене в порядку, передбаченому процесуальним законодавством, застосування неправильних методик підрахунку, помилкових вихідних даних для проведення арифметичних обчислень.
Описка – це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо). Це помилки зумовлені неправильним написанням слів, цифр тощо. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань спірного майна, зазначення дат та строків. Не є описками граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його неправильного сприймання: неправильне розташування розділових знаків, невірні відмінки слів тощо.
Питання виправлення помилок може розглядатись в судовому засіданні з наданням можливості особам, які беруть участь у справі, висловити думку з цього питання. Тому суд обов’язково повідомляє осіб, які беруть участь у справі, про дату, час і місце судового засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не зупиняє розгляд питання.
Також в адміністративному процесі такі заяви можуть бути розглянуті у порядку письмового провадження (з повідомленням сторін).
Ухвала про внесення виправлень у судове рішення чи відмову у внесенні виправлень надсилається всім особам, яким видавалося чи надсилалось відповідне судове рішення.
Далее
Кабінет Міністрів України скасував норму обов’язкового ведення книги відгуків і пропозицій. Про це повідомляє Мінекономрозвитку.
«Книга відгуків і пропозицій на виробництвах, у торгівлі та закладах громадського харчування запроваджена ще за радянських часів з метою захисту прав споживачів через фіксацію у ній фактів їх порушення, рекомендацій та відгуків. Наразі ця форма захисту прав споживачів є неефективною і жодним чином не вирішує їхніх проблем», – йдеться у повідомленні.
На практиці існує низка сучасних і більш дієвих інструментів для споживачів захистити свої права: можливість залишати відгуки на сайтах самих закладів або ж на інших спеціалізованих сайтах, прямі звернення до Держпродспоживслужби, Державної фіскальної служби, суду, зазначили у Міністерстві.
«Скасування книг дозволить зменшити фінансові витрати усіх підприємств на 125 млн гривень на рік», – заявили у відомстві.
Далее
