Опубликовано director 27 Ноя 2020 в Новости | Нет комментариев
Законопроекты о поддержке бизнеса на карантине, были зарегистрированы в Верховной Раде 26 ноября.
Три президентских законопроекта предусматривают выплаты и компенсации для поддержки населения в период карантина:
Изменения в Госбюджет-2020
Законопроект № 4431 предполагает, что деньги из «ковидного фонда» направят на:
- предоставление единовременной материальной помощи застрахованным лицам, которые могут потерять доходы в случае полного запрета сферы их деятельности вследствие усиления ограничительных мер;
- оказание единовременной материальной помощи субъектам хозяйствования с целью сохранения рабочих мест наемных сотрудников;
- единовременную компенсацию субъектам хозяйствования расходов, понесенных за уплату единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование за наемных лиц.
Изменения в Налоговый кодекс
Законопроектом № 4430 предлагается:
- списать налоговый долг, который не превышает 3060 грн и не погашен по состоянию на 01.11.2020;
- отсрочить до 29 декабря 2021 года погашение налогового долга физических лиц, в том числе самозайнятых лиц, в общей сумме не превышает 6800 грн;
- списать пени и штрафные санкции в случае самостоятельной уплаты налогоплательщиками налогового долга по основному платежу в течение 6 месяцев;
- увеличить порог объема налогового долга для применения мер по его взыскания до 3060 грн;
- ведение Реестра получателей единовременной компенсации субъектам хозяйствования расходов, понесенных за уплату единого взноса;
- освободить плательщиков единого налога первой группы от уплаты налога за декабрь 2020 года и январь — май 2021року;
- освободить от начисления, исчисления и уплаты единого взноса плательщиков единого налога первой группы за периоды:
— с 1 по 31 декабря 2020 года,
— с 1 по 31 января,
— с 1 по 28 февраля,
— с 1 по 31 марта,
— с 1 по 30 апреля,
— с 1 по 31 мая 2021 за себя,
- определить, что такие периоды включаются в страховой стаж.
Новый закон о поддержке бизнеса и граждан во время карантина
Проект Закона № 4429 о социальной поддержке застрахованных лиц и субъектов хозяйствования на период осуществления ограничительных противоэпидемических мероприятий, введенных в связи с COVID-19, предусматривает единовременные денежные выплаты:
- в связи с утратой части зарплаты наемными работниками субъектов хозяйствования, работа которых остановлена в результате карантинных ограничений, и в связи с утратой части дохода ФЛП, экономическая деятельность которых подпадает под ограничительные противоэпидемические мероприятия;
- субъектам хозяйствования для сохранения рабочих мест для выплат наемным работникам во время карантинных ограничений;
- субъектам хозяйствования, которые являются юридическими лицами, с целью возмещения расходов, понесенных на уплату единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование.
За материалами: «Юридическая практика»
Далее
Опубликовано director 26 Ноя 2020 в Новости | Нет комментариев
Голова комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев на своїй сторінці в facebook розповів про президентську ініціативу щодо списання податкових боргів.
Мова йде про борги, які у сукупності (по одному платнику) не перевищують суму 3 тисячі гривень і існують як борг на певну дату до прийняття відповідного закону. Стосується це 4 мільйонів українців.
Подібна ініціатива (але на суму до 1020 грн.) є в законопроєкті 4101-д, що рекомендований комітетом до прийняття ВРУ в першому читанні.
Президент пропонує збільшити суму втричі.
«З одного боку, звичайно це радість для 4 млн. наших громадян і зменшення навантаження на податкову в частині стягнення боргів, сума яких менше витрат на стягнення. Але з іншого, — сам факт будь якої амністіі — це штраф на сумлінного платника податків, який своєчасно гасить свої зобов’язання перед державою. Однак, з урахуванням ситуації з COVID-19, ініціатива правильна і своєчасна», — упевнений Гетманцев.
Нагадуємо, що з 3 червня ФОП-«загальники», та фізичні особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність, мали можливість списання суми боргів з ЄСВ, що нараховані за період з 01.01.2017 року по 03.06.2020 р., а також списання штрафів та пені, нараховані на ці борги, у разі якщо їх платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню ПДФО.
Далее
Опубликовано director 26 Ноя 2020 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев
Особа звернувся до суду з позовом про визнання договору дарування недійсним. Позивач зазначав, що укладений правочин є фіктивним та таким, що порушує його законні права, оскільки укладений після подання ним заяви про забезпечення позову та відкриття провадження у справі про стягнення заборгованості, дії сторін під час його укладення направлені не на реальне настання правових наслідків, обумовлених договором дарування, а на фіктивний перехід права власності на будинок з метою приховання належного боржнику нерухомого майна від наступного звернення стягнення на нього у рахунок виконання рішення суду про стягнення заборгованості за договором позики, що є підставою для визнання договору дарування недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відмову у задоволенні позову.
Суди виходили з недоведеності позивачем фіктивності договору дарування у зв`язку із відсутністю наміру створити правові наслідки, обумовлені спірним договором дарування, оскільки подальші дії сторін правочину свідчили про його виконання в натурі.
Так, з моменту укладення договору дарування набувач проживає у будинку, проводить ремонтні роботи, оплачує комунальні послуги, що підтверджено, зокрема, поясненнями свідків. А на момент укладання оспорюваного правочину рішення суду про стягнення грошової суми не існувало, як і не існувало будь-яких заборон відчуження належного відповідачу нерухомого майна.
Касаційний цивільний суд ВС дійшов іншого висновку та позов задовольнив.
Вирішуючи питання про наявність підстав для визнання недійсним правочину внаслідок укладення договору, зміст якого суперечить ЦК України, Верховний Суд врахував, що: 1) відповідач відчужив майно після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості; 2) майно відчужене на підставі безвідплатного договору; 3) майно відчужене на користь близького родича; 4) після відчуження спірного майна у відповідача відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.
Колегія суддів дійшла висновку, що сукупність наведених обставин доводить той факт, що відповідач діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.
ВС зауважив, що та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.
Боржник не є абсолютно вільним у обранні варіантів власної поведінки, його дії не повинні призводити до такого стану, у якому він ставатиме неплатоспроможним перед своїми кредиторами.
Колегія суддів врахувала, що на момент здійснення безоплатного відчуження спірного майна зобов`язання за договором позики вважалося простроченим, його належне виконання не відбулося, а отже у позивача виникло право вимоги до відповідача у зв`язку з його неплатоспроможністю (постанова від 11.11.2020 у справі № 619/82/19).
Далее
Опубликовано director 25 Ноя 2020 в Новости | Нет комментариев
Т.в.о. міністра освіти і науки України Сергій Шкарлет анонсував обговорення питання про 12-річне шкільне навчання, починаючи з 5-ти років.
Він зазначив, що свідомо розпочав суспільний діалог на цю тему. У разі підтримки передбачено розроблення відповідних до віку дітей освітніх і навчальних програм.
«Закінчення шкільного навчання у 18-19 років (за умов 12-ти класів) не є ключовим аргументом у цій дискусії. Хибно стверджувати, що Україна боїться вчити дітей довго чи багато, хоча саме так деякі “політичні фахівці” від освіти й взялися трактувати розпочате обговорення», – написав у своєму Telegram-каналі Сергій Шкарлет.
Очільник МОН також аргументував доцільність змін у системі загальної середньої освіти:
- наступність дошкільної та початкової ланок освіти;
- чим раніше починається освоєння дитиною корисних навичок, розвиток здібностей, тим успішнішою ця дитина стає в дорослому житті;
- сучасні діти розвиваються набагато швидше, і значну роль у цьому відіграє шалений темп розвитку інформаційних технологій.
Сергій Шкарлет також наголосив, що 5-річні та 6-річні діти потребують різних підходів і компетенцій за формою й тривалістю навчання та дозвілля.
“Це дорого”, – кажуть експерти. Але наші діти не гірші за тих, хто навчається в більш розвинених країнах, і тому аргументи на користь “економії” вважаю недоцільними. Моє завдання – знайти можливості та підтримку, – додав Сергій Шкарлет.
Він також підкреслив, що обговорення питання організації 12-річного шкільного навчання, починаючи з 5-ти років, відбувається за участю батьків, освітян, психологів, педіатрів. А отже, наближаємося до єдиної концепції розвитку шкільної освіти й розроблення Освітнього кодексу.
Далее
Опубликовано director 25 Ноя 2020 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев
Постанова ВС КАС від 30 вересня 2020 року:
16.12.2017 чоловік придбав зимові черевики за ціною 1400 грн. в магазині за адресою АДРЕСА_1 . пром-ринок «КОТОВСЬКИЙ». Документ про оплату не видавався. Купуючи товар, просив запропонувати йому якісний товар, тобто теплі та непромокаючі черевики. В січні 2018 року ОСОБА_1 вперше взув черевики та виявив їх недоліки (передня частина промокає). Відразу повідомив про це продавця, але той відмовився обміняти товар чи повернути гроші.
Двічі позивач звертався до Держспоживслужби, але вона не вчинила жодних дій для захисту його прав як споживача.
Предметом спору є дотримання територіальним управлінням Держпродспоживслужби порядку належного розгляду звернення споживача щодо придбання неякісного товару, а підставами позову — не проведення перевірки відносно продавця товару.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області неналежно розглянуло звернення ОСОБА_1 , відмовивши в проведенні позапланового заходу. Тому дії відповідача є протиправними.
Відповідач рішення не оскаржує, тому в частині правомірності цього висновку судові рішення не переглядаються.
Що стосується відшкодування моральної шкоди, Суди дійшли висновку про відсутність доказів, які б підтверджували завдання позивачу моральної шкоди і свідчили про наявність причинно — наслідкового зв`язку між нібито допущеною бездіяльністю відповідача і тими наслідками, про які зазначено у позові.
Проте колегія суддів Верховного Суду з цим висновком не погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 43 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача — суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження — емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56). У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача, а протиправність його дій та рішень презюмується — обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України) (п.57).
Вимоги про відшкодування моральної шкоди у сумі 200 000 гривень позивач пов`язував з протиправністю не вчинення жодних належних дій за його зверненням, за яким рішення про вжиття, чи навіть би невжиття заходів з проведення державного нагляду (контролю) не було прийнято. Двічі звернення повертав відповідач. Окрім того, тривала боротьба за свої законні права як споживача якісних послуг виснажує його, завдає душевних страждань, що викликало у нього знервованість, дискомфорт, почуття безперспективності витрачених зусиль і часу, зневіру в законності дій відповідача, який є державним органом. Позивач залишився без взуття взимку, яке придбав за 1400 грн. При цьому, пенсія є єдиним його джерелом доходу. Позивач вважає, що відповідач безпідставно не прийняв жодного рішення за його заявою.
Відповідач пояснив, що не доведено наявність причинно-наслідкового зв`язку між такими діями та шкодою.
Доводи суб`єкта владних повноважень щодо відсутності доказів його вини Суд відхиляє, оскільки суди попередніх дійшли правильного висновку про протиправність дій відповідача у цій справі. Отже існують обґрунтовані правові підстави для покладення обов`язку з відшкодування моральної шкоди, яку таку було завдано.
Що стосується факту завдання моральної шкоди, то позивач зазнав негативних емоції, змістом яких є занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Суд вважає, що з урахуванням вразливого стану позивача як інваліда, негативні емоції, викликані протиправними діями відповідача, досягли рівня страждання (у розумінні ст. 23 ЦК України), а отже моральну шкоду було завдано.
Визначаючи співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам, Суд виходить з засад розумності та справедливості.
У постанові від 05.12.2018 у справі № 210/5258/16-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у ч. 3 ст. 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач. Велика Палата Верховного Суду не погодилася з судами першої й апеляційної інстанцій, які задовольнили позовну вимогу у розмірі майже вчетверо меншому порівняно з тим, який просив стягнути позивач. Проте, не відкинувши жодні аргументи позивача про обставини, які свідчать про глибину його фізичного болю та страждань, не навели мотивів для такого визначення розміру відшкодування моральної шкоди (п. 68, 70).
Отже, зменшуючи визначений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди, суди повинні наводити відповідні мотиви.
Суд бере до уваги, що відповідач двічі отримував звернення від позивача та двічі стверджував, що через відсутність інформації про найменування суб`єкта господарювання (продавця) не може виришіти заяву ОСОБА_1 .
Проте згодом відповідач все таки спромігся вчинити необхідні дії щодо з`ясування особи продавця та все таки здійснив перевірку продавця і той погодився повернути 2000 грн. Отже, обставини, на які покликався відповідач, не були реальними перешкодами для реалізації повноважень щодо захисту прав споживача ОСОБА_1 .
Водночас, Суд не вбачає причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та погіршенням стану здоров`я позивача, тому ця обставина не може свідчити про завдання моральної шкоди відповідачем.
Суд бере до уваги також і те, що внаслідок втручання відповідача права споживача врешті-решт було захищено і кошти за неякісний товари йому повернуто. Отже, відповідач, хоч і з затримкою, але захистив права позивача як споживача.
З огляду на вищенаведене, Суд дійшов висновку, що з огляду на обставини справи справедливим буде присудження відшкодування моральної шкоди у розмірі 2 000 гривень.
Далее
Опубликовано director 24 Ноя 2020 в Новости | Нет комментариев
С 22 ноября 2020 года Морская администрация уполномочена осуществлять инспекцию по подготовке и дипломированию моряков.
В обязанности Морадминистрации переходит:
— подготовка, оценка компетенции и дипломирование моряков;
— подтверждение квалификации моряков, подлинности дипломов, квалификационных свидетельств и других документов моряков, определенных законодательством Украины;
— выдача послужных книг моряка;
— выдача подтверждений, удостоверяющих признание дипломов в соответствии с требованиями правила 1/10 Конвенции ПДНВ;
— обеспечение ведение реестра всех выданных на территории Украины документов моряков и подтверждение их действительности;
— выполнения обязательств, вытекающих из членства Украины в международных организациях, в частности в Международной морской организации (ИМО) и Европейского агентства по морской безопасности (EMSA).
Постановлением Кабинета Министров Украины, ответственной за дипломирование моряков назначена Государственная служба морского и речного транспорта Украины (Морская администрация).
Ранее функции дипломирования выполняла Инспекция по подготовке и дипломированию моряков, которую этим же Постановлением ликвидировали вместе со всеми её представительствами.
Источник: mtu.gov.ua
Далее
