Опубликовано director 1 Сен 2020 в Новости | Нет комментариев
Министр инфраструктуры Владислав Криклий заявил, что решением проблемы повсеместного нарушения габаритно-весовых норм на дорогах станет полная автоматизация и устранение человеческого фактора. Об этом он сообщил в интервью УНН.
Он отметил, что инспекторы с перегрузкой должны работать только на бэк-офисе.
«На дорогах общего пользования должны быть комплексы, которые взвешивают все эти фуры и маршрутки, в том числе в движении. Когда мы говорим «комплексы ГВК», мы имеем в виду в основном зерновые, но на самом деле проблема также и в маршрутках, когда 20 человек вместо 15-и, и это не меньшая угроза для здоровья», — сказал Криклий.
Министр подчеркнул, что автоматизированные комплексы будут отличать маршрутку от зерновоза.
«Мининфраструктуры до конца года запустит 50 автоматизированных систем взвешивания, что составляет четверть от необходимого количества»,- добавил он.
Далее
Опубликовано director 1 Сен 2020 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев
Особа, звільнена з військової служби, яка має вислугу менше ніж 10 років, підлягає виселенню зі службового жилого приміщення.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 569/18718/17, в якій досліджував питання виселення особи із службового жилого приміщення.
Обставини справи
Міністерство оборони України та Квартирно-експлуатаційний відділ міста Рівного звернулися до суду з позовом до особи_1, особи_2, особи_3, особи_4 про виселення, посилаюсь на те, що особа_1 на час проходження військової служби у Рівненському гарнізоні на посаді заступника військового прокурора Рівненського гарнізону разом з членами сім’ї отримали службовий ордер на право вселення в жиле приміщення – службову квартиру.
Після звільнення з військової служби особа_1 та члени його сім’ї усупереч вимогам чинного законодавства не звільнили займане ними службове жиле приміщення у місті Рівному та продовжують його утримувати на даний час.
За результатами проведеного комісійного огляду вказаної службової квартири, встановлено, що відповідачі у квартирі не проживають, фактично проживають сторонні особи, які її винаймають.
Враховуючи викладене, позивачі просили усунути перешкоди Міністерству оборони України в особі КЕВ міста Рівного у здійсненні права користування та розпорядження майном.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області позов задоволено.
Постановою Рівненського апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Висновок Верховного Суду
Судді ВС підкреслили, що за положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Частиною першою статті 118 ЖК УРСР встановлено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв’язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього.
ВС зауважив, що статтею 124 ЖК УРСР передбачено, що робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.
За змістом статті 125 ЖК УРСР без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, не може бути виселено:
— інвалідів війни та інших інвалідів з числа військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті СРСР чи при виконанні інших обов`язків військової служби, або внаслідок захворювання, зв`язаного з перебуванням на фронті; учасників Великої Вітчизняної війни, які перебували у складі діючої армії; сім`ї військовослужбовців і партизанів, які загинули або пропали без вісти при захисті СРСР чи при виконанні інших обов`язків військової служби; сім`ї військовослужбовців; інвалідів з числа осіб рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ СРСР, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при виконанні службових обов`язків;
— осіб, які працювали на підприємстві, установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років;
— осіб, звільнених у зв’язку з ліквідацією підприємства, установи, організації або за скороченням чисельності чи штату працівників.
Оскільки в силу статті 125 ЖК УРСР деякі категорії громадян, які проживають у службових жилих приміщеннях, не підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення, при розгляді справ про виселення зі службових жилих приміщень необхідно з`ясовувати, чи користуються відповідачі зазначеною пільгою. Зокрема особи, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм жиле приміщення, не менше 10 років, користуються такою пільгою і в тому разі, коли цей стаж переривався.
ВС зауважив, що згідно з пунктом 3.16 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 № 737, особа, звільнена з військової служби, яка має вислугу менше ніж 10 років, підлягає виселенню зі службового жилого приміщення з усіма членами сім`ї, які з нею проживають, крім випадків, передбачених чинним законодавством.
Установивши, що особі_1 було встановлено ІІІ групу інвалідності у зв`язку із захворюванням, що пов`язане із проходженням військової служби, а також те, що він має вислугу років — 21 рік 09 місяців 08 днів та був звільнений із військової служби у запас за пунктом «б» (за станом здоров`я), апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для виселення відповідачів без надання їм іншого житла.
При цьому апеляційний суд на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів встановив, що особа_1 разом із членами своєї сім`ї після отримання спірної службової квартири у грудні 2011 року не отримував іншого службового житла у Рівненському гарнізоні, а з лютого 2009 року перебуває на квартирному обліку за місцем проходження військової служби — у списку загальної черги та у списку на позачергове отримання житла.
Далее
Опубликовано director 1 Сен 2020 в Новости | Нет комментариев
с 1 сентября минимальная зарплата в Украине повышается на 277 гривен и составит 5 000 гривен. Соответствующий закон опубликовано 31.08.2020 г.
В связи с тем, что, согласно действующему законодательству, к показателю минималки привязаны социальные выплаты и пенсии, то и они будут увеличены.
Так, если в августе минимальная пенсия была 1889 гривен, то с 1 сентября она увеличится на 111 гривен и составит 2000 гривен.
С 1 сентября увеличены должностные оклады бюджетников.
Так, с 1 сентября 2020 года в штатном расписании должностные оклады (тарифные ставки, ставки заработной платы) работников учреждений, заведений и организаций отдельных отраслей бюджетной сферы устанавливаются в следующих размерах:
— 1 тарифного разряда — 2225 гривен;
— 2 тарифного разряда — 2425 гривен;
— 3 тарифного разряда — 2626 гривен;
— 4 тарифного разряда — 2826 гривен;
— 5 тарифного разряда — 3026 гривен;
— 6 тарифного разряда — 3226 гривен;
— 7 тарифного разряда — 3427 гривен;
— 8 тарифного разряда — 3649 гривен;
— 9 тарифного разряда — 3849 гривен;
— 10 тарифного разряда — 4050 гривен;
— 11 тарифного разряда — 4383 гривен;
— 12 тарифного разряда — 4717 гривен;
— 13 тарифного разряда — 5051 гривна;
— 14 тарифного разряда — 5385 гривен;
— 15 тарифного разряда — 5741 гривна;
— 16 тарифного разряда — 6208 гривен;
— 17 тарифного разряда — 6675 гривен;
— 18 тарифного разряда — 7142 гривен;
— 19 тарифного разряда — 7610 гривен;
— 20 тарифного разряда — 8099 гривен;
— 21 тарифного разряда — 8566 гривен;
— 22 тарифного разряда — 9034 гривен;
— 23 тарифного разряда — 9501 гривна;
— 24 тарифного разряда — 9701 гривна;
— 25 тарифного разряда — 10035 гривен.
С 1 сентября вступают в силу новые правила информирования клиентов, согласно которым украинские банки и кредитные организации должны будут на «человеческом языке» составлять договора, а также указывать реальную процентную ставку и общую стоимость кредита.
Отмечается, что с 2 сентября банки будут обязаны публиковать только правдивую, актуальную информацию, которая не будет вводить клиентов в заблуждение.
Прежде всего, это будет касаться такой информации:
- реальной годовой ставки по кредиту;
- наличия дополнительных услуг (например, страховой компании, госрегистратора, нотариуса), а также их стоимости для клиента;
- срока услуги;
- ориентировочной общей стоимости кредита;
- периодичности погашения;
- предупреждения о возможных последствиях в случае просрочки выплат;
- условий досрочного снятия денег с депозита.
Подробную информацию клиенты смогут загружать с сайта банка. Кроме того, на сайтах должны появиться калькуляторы расчета расходов по кредиту или дохода по депозиту.
Также легкой для восприятия должна стать реклама банковских продуктов. Так для кредитов должны быть обязательно указаны реальная годовая процентная ставка, максимальная сумма кредита и его срок, а для депозита – годовая процентная ставка, срок вклада, валюта и минимальная сумма.
Следить за соблюдением правил будет управление защиты прав потребителей финуслуг Нацбанка. Нарушителям грозят штрафы от 50 до 800 необлагаемых минимумов доходов граждан – то есть от 850 грн до 13,6 тыс. грн за одно нарушение.
С 1 сентября ПриватБанк начинает выдачу банковских карточек для выплаты одноразовой натуральной помощи «Беби бокс».
Ранее Кабинетом министров Украины было принято решение о монетизации бэби-боксов. Теперь вместо детского набора, вручаемого новоиспеченным родителям вот уже на протяжении двух лет, будут выдаваться деньги в размере 5 тысяч гривен. Соответствующее постановление появилось на правительственном сайте в конце июля.
В связи с этим Банком внесены изменения в Условия и правила предоставления банковских услуг, которыми предусмотрено новый банковский продукт — социальная карта для выплаты «Пакет малыша». Главной особенностью этой карты является то, что ее можно открыть на протяжении года после рождения малыша и использовать денежные средства можно еще на протяжении года после зачисления денег на счет, путем приобретения детских товаров.
С 1 сентября запланировано, что контролирующие органы начнут инспекционную работу по вопросам выявления неоформленных трудовых отношений.
Инспекторы, в частности, сосредоточат свое внимание на сферах сельского хозяйства и строительства, торговли, общественного питания и гостинично-ресторанного бизнеса.
Налоговики напомнили, что руководители предприятий, учреждений, организаций всех форм собственности и ФОП, использующие наемный труд работников, обязаны направлять уведомления о принятии работника на работу в налоговые инспекции по месту учета их как плательщиков единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование. Такое уведомление должно быть направлено до начала работы работника по заключенному трудовому договору.
С 1 сентября 2020 года для поездок в Беларусь гражданам Украины необходим загранпаспорт, поскольку вступает в силу постановление правительства об остановке действий соглашения между Украиной и Беларусью о безвизовых поездках граждан.
Об этом сообщает пресс-служба Государственной пограничной службы.
Так, с сентября заработает новый порядок выезда, что, по данным пограничников улучшит защиту украинских граждан. При потере за рубежом внутреннего паспорта идентификация граждан является длительной и сложной в отличие от оперативных процедур документирования путешествующих в случае потери загранпаспортов.
с 1 сентября вступает в силу закон «О полном общем среднем образовании», согласно которому, в частности, все русскоязычные школы переходят на обучение на украинском языке.
Документ был принят Верховной радой 16 января. Из него следует, что представители нацменьшинств, языки которых не являются официальными в Евросоюзе (ЕС), в начальной школе получают образование на родном языке и изучают украинский как предмет. При этом с 5-го по 11-й (12-й) класс не менее 80% учебного времени обучение ведется на украинском языке. К этой категории относятся учащиеся из русскоязычных семей.
Нацменьшинства, языки которых признаны официальными в ЕС, также в начальной школе получают образование на родном языке. В дальнейшем количество украинского в учебном процессе должно ежегодно повышаться до не менее 60% времени. Таким образом обучение будет проходить, в частности, у венгерских школьников.
Для коренных народов, у которых нет собственного государства и которые не живут в среде родного языка, все предметы преподаются на родном языке при изучении украинского. К таким относятся крымские татары.
Далее
Опубликовано director 31 Авг 2020 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев
Договір купівлі-продажу, укладений представником на підставі довіреності, яка була скасована довірителем, не може бути визнаний недійсним, якщо факт повідомлення представника про припинення дії відповідної довіреності є недоведеним.
Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 3 червня 2020 року у справі № 552/856/18 .
Обставини справи
Позивач звернувася до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним.
Суди встановили, що в березні 2015 року позивач видала довіреність на ім’я особам, відповідно до якої останні наділялися правом керувати, зняти з обліку, продати, обміняти автомобіль. Довіреність посвідчена приватним нотаріусом.
У вересні 2015 року на підставі заяви позивача до Єдиного реєстру довіреностей внесено запис про припинення дії довіреності, що була видана в березні 2015 року.
В січні 2016 року було укладено договір купівлі-продажу автомобіля, продавцем у якому була позивачка в особі свого представника відповідача, який діяв на підставі довіреності.
Рішенням районного суду у задоволенні позову відмовлено. Постановою апеляційного суду рішення районного суду скасовано. Визнано недійсним договір купівлі-продажу автомобіля. Суд апеляційної інстанції мотивував своє судове рішення тим, що відповідачі у справі мали реальну можливість на час вчинення спірного правочину довідатися про скасування дії доручення, оскільки діяв Єдиний реєстр довіреностей та з моменту реєстрації скасування дії доручення до вчинення спірного правочину пройшов значний час, більше трьох місяців. При цьому суд зазначав, що позивач після скасування довіреності повідомляла про зазначене в телефонному режимі відповідачу, тому він мав реальну можливість на час вчинення спірного правочину перевірити дію доручення. Крім того, апеляційний суд зазначив, що внесення до Єдиного державного реєстру довіреностей офіційних записів про припинення дії доручення необхідно розцінювати як офіційне повідомлення усіх громадян та державних органів про припинення дії доручення.
Позиція Верховного Суду
Касаційний цивільний суд погодився з рішенням місцевого суду, скасувавши рішення апеляційного суду.
Правочин є недійсним у разі недотримання умов його чинності, передбачених статтею 203 ЦК, а саме: відсутність у сторін (сторони) необхідного обсягу цивільної дієздатності, відсутність волевиявлення учасника правочину та його невідповідність внутрішній волі учасника правочину, невідповідність форми вчиненого правочину вимогам закону, відсутність спрямованості волі учасників правочину на реальне досягнення обумовленого ним юридичного результату.
Згідно з частиною першою статті 249 ЦК особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення.
При цьому, особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність (частина друга статті 249 ЦК).
Частиною третьою статті 249 ЦК передбачено, що права та обов’язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або могла знати, що дія довіреності припинилася.
Суд першої інстанції правильно виходив із того, що позивач, припинивши дію довіреності, не діяла у спосіб, передбачений частиною другою статті 249 ЦК, не повідомляла відповідача та третю особу про припинення дії довіреності. При цьому, суд першої інстанції правильно зазначив, що повідомлення відповідача телефоном про припинення довіреності є недоведеним, офіційно регіональний сервісний центр МВС України в Полтавській області позивачка також не повідомила. При цьому відповідач не визнав факт його повідомлення про припинення дії довіреності телефоном, а інших доказів такого повідомлення позивачка не надала.
З огляду судової практики Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27 липня 2020 року.
Далее
Опубликовано director 31 Авг 2020 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев
Постанова КЦС ВС від 25.08.2020 № 478/690/18 (61-18333св19):
Суддя-доповідач: Усик Г. І.
Нез`явлення відповідача разом із дитиною до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення судово-генетичної експертизи свідчить про її небажання отримати точні висновки щодо походження дитини на спростування доводів позивача про його батьківство щодо дитини
Ключові тези:
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Казанківської районної державної адміністрації (далі — Служба у справах дітей Казанківської РДА), Казанківський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі — Казанківський РВ ДРАЦС ГТУЮ у Миколаївській області), про визнання батьківства.На обгрунтування позовних вимог зазначав, що у період з 2004 по 2012 роки він і ОСОБА_2 перебували у фактичних шлюбних відносинах та проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_4 . Оскільки відповідач категорично заперечувала звернутися разом із ним до органів реєстрації актів цивільного стану (далі — органи РАЦС) для реєстрації дитини у порядку, передбаченому статтею 126 Сімейного кодексу України (далі — СК України), запис про батька вчинено на підставі частини першої статті 135 СК України, зокрема у свідоцтві про народження малолітнього ОСОБА_5 зазначено: у графі батько « ОСОБА_6 » (його ім`я та по батькові), у графі мати « ОСОБА_2 ». На його думку, зазначення у свідоцтві про народження сина, у графі батько, його імені та по батькові свідчить про підтвердження факту кровної спорідненості, тоді як відмова відповідача від визначення походження дитини від батька за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, була направлена на отримання нею коштів від держави. Його неодноразові прохання щодо реєстрації батьківства призводили до сварок і залишалися без задоволення. До 2012 року вони продовжували проживати однією сім`єю, при цьому він матеріально забезпечував сім`ю (відповідача і дитину). Згодом відповідач забрала сина, вказавши йому на те, що він не має ніяких прав на дитину, покинула житло, де вони проживали разом вісім років, та, користуючись його ставленням до дитини, лише за гроші дозволяла йому бачитись з сином. Намагаючись хоч якимось чином спілкуватися із сином, він звернувся до служби у справах дітей, де йому було роз`яснено, що права та обов`язки матері, батька і дитини грунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом ДРАЦС, натомість Казанківським РВ ДРАЦС ГТУЮ у Миколаївській області йому було відмовлено у видачі дублікату свідоцтва про народження ОСОБА_7 , оскільки він не є офіційним батьком малолітнього.
Посилаючись на наведене, а також на те, що на теперішній час, відповідач взагалі позбавила його можливості спілкуватися із сином, позивач просив визнати його батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виключити відомості з актового запису від 22 жовтня 2009 року № 07 про ОСОБА_6 , як батька дитини; зобов`язати Казанківський РВ ДРАЦС ГТУЮ у Миколаївській області внести зміни до актового запису
від 22 жовтня 2009 року № 07 про народження ОСОБА_7 , де у графі батько зазначити його — ОСОБА_1 .
Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 28 березня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано ОСОБА_1 батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зобов`язано Казанківський РВ ДРАЦС ГТУЮ у Миколаївській області внести зміни в актовий запис № 07 про народження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зокрема зазначити, що батьком дитини є ОСОБА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що визначення походження дитини від батька, який не перебуває у шлюбі з матір`ю дитини при відсутності їх спільної заяви може бути встановлено за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння, дитина, наскільки це можливо, повинна знати своїх батьків. ОСОБА_2 свідомо у судові засідання не з`являлася, причини неявки суду не повідомляла, пояснення, хто являється біологічним батьком дитини суду не надавала, ухилилась від явки до експертної установи, при цьому, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце проведення відбору необхідних зразків, внаслідок чого проведення призначеної медичної молекулярно-генетичної експертизи (експертизи ДНК) не відбулося, що позбавило позивача можливості надати суду докази кровної спорідненості між ним та малолітньою дитиною. Факт доведеності позивачем свого батьківства відносно малолітнього ОСОБА_7 знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, позивач висловив бажання забезпечувати дитину матеріально, виховувати, цікавитися подальшою його долею, у зв`язку з чим, із урахуванням приписів статті 134 СК України та Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5, суд вважав за можливе визнати ОСОБА_1 біологічним батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та зобов`язати органи ДРАЦС внести відповідні зміни до актового запису про народження дитини.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 09 вересня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 — ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 28 березня 2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга представника ОСОБА_2 — ОСОБА_3 не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 125 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.
Частиною першою статті 126 СК України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки чи чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має грунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина — містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обгрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.
При вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.
Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.
Згідно з частиною четвертою, пунктами 3-5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
У частині першій статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до частини першої статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Судами встановлено, що відповідач, яка була достовірно обізнана про дату, час та місце розгляду справи судом першої інстанції, належним чином повідомлена експертною установою про дату, час та місце проведення судово медичної молекулярно-генетичної експертизи (експертизи ДНК), не з`явилася для забору біологічних зразків разом із дитиною, що свідчить про її ухилення від проведення зазначеної експертизи з метою встановлення істини у справі.
Нез`явлення відповідача разом із дитиною до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення судово-генетичної експертизи свідчить про її небажання отримати точні висновки щодо походження дитини на спростування доводів позивача про його батьківство щодо дитини. Судом першої інстанції вжито належних процесуальних заходів з метою проведення судово медичної молекулярно-генетичної експертизи (експертизи ДНК) та забезпечення участі відповідача разом із дитиною у її проведенні.
Відповідач не довела наявність поважних підстав, які перешкоджали їй з`явитися разом із дитиною до експертної установи для забору відповідних зразків її та дитини. Вказані дії та бездіяльність відповідача, що призвели до неможливості проведення експертизи, надали суду можливість визнати факт, який відповідачем (її представником) заперечується, та встановити, з урахуванням інших доказів, походження дитини від позивача.
Перевіривши наявні у справі докази у їх сукупності, суди встановили, що позивач визнавав своє батьківство, займався вихованням малолітньої дитини ОСОБА_7 , надавав матеріальну допомогу, і бажає у подальшому приймати участь у вихованні дитини, а тому визнання ОСОБА_1 батьком ОСОБА_7 відповідає інтересам малолітньої дитини. Відповідач ОСОБА_2 , заперечуючи проти визнання ОСОБА_1 батьком малолітньої дитини, діючи через свого представника, не навела жодних переконливих доказів на спростування доводів позивача та наданих ним доказів.
Касаційна скарга містить посилання про недотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, але у ній відсутні конкретні аргументи, які б свідчили про неповне з`ясування судами обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення по суті, а також про невідповідність висновків судів обставинам справи, чи аргументи, які є безумовною підставою для скасування оскаржуваних судових рішень. Фактично наведені заявником аргументи є ідентичними доводам, що були викладені у апеляційній скарзі, містять посилання на обставини, що були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, яким була надана належна правова оцінка. У силу повноважень, визначених статтею 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги), суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку доказів та встановлювати нові обставини.
Далее
Опубликовано director 31 Авг 2020 в Новости | Нет комментариев
Конституційний Суд розглянув на пленарному засіданні справу за поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції окремих положень урядової постанови №392 та Закону «Про Державний бюджет України на 2020 рік“ і визнав їх такими, що порушують чинне законодавство.
У документі зазначено, що Верховний Суд звернувся до КС з проханням перевірити на відповідність Конституції низку положень постанови Кабінету Міністрів України „Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів“ від 20 травня 2020 року № 392. Йшлося, зокрема, про обмеження при проведенні проведення масових заходів; заборону роботи закладів громадського харчування, ТРЦ, готелів, фітнес-центрів, закладів культури тощо; припинення регулярних та нерегулярних пасажирських перевезень; відміну планових заходів з госпіталізації, а також про обов’язкову самоізоляцію осіб старших 60-річного віку.
Конституційний Суд України зазначив, що подібні обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина не можуть бути встановлені підзаконними актами, як от постанова Кабміну.
Неконституційними Суд також визнав зміни до Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік“ щодо установлення граничного розміру заробітної плати, грошового забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) без визначення чітких часових строків та в жорсткій відповідності до Конституції та законів України.
Щодо частини розглянутих положень КС постановив закрити конституційне провадження через втрату ними чинності.
Як зазначається, рішення КСУ є обов’язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.
Рішення підписала Велика палата Конституційного Суду України у складі 15 суддів.
Як повідомлялося, пленум Верховного Суду 29 травня звернувся до КС з поданням, у якому оскаржив окремі положення постанови уряду №392 від 20 травня «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» і положення частин першої, третьої статті 29 закону «Про Державний бюджет України на 2020 рік», абзацу дев’ятого пункту 2 розділу 11 «Прикінцеві положення» закону «Про внесення змін до закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».
ВС просив перевірити, чи не були порушені: право на свободу пересування, право залишати територію України, право на мирні зібрання, право на підприємницьку діяльність і право на доступ до медичної допомоги.
У ВС вважають, що введене в законі про держбюджет тимчасове обмеження на безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів за рішенням суду веде до невиконання судових рішень, що суперечить Конституції.
Далее
Опубликовано director 31 Авг 2020 в Новости | Нет комментариев
Автомобилисты Украины подхватили новый тренд — на свои автомобили они массово устанавливают «3D номерные знаки», на которых буквы и цифры выпуклые, вырезаны из пластика. Спрос на такие номера с каждым днем становится все выше.
Между тем украинских водителей предупредили, что их будут штрафовать, если они установят ЗD номерные знаки. Такие номера не соответствуют установленным требованиям ДСТУ. Об этом написал первый заместитель начальника Департамента патрульной полиции Алексей Билошицкий на своей странице в Facebook.
Билошицкий отметил, что в пункте 4.3 ДСТУ 3650: 2019 «Дорожный транспорт. Знаки номерные транспортных средств. Общие технические условия» четко прописано, что 3D номерные знаки не соответствуют установленным требованиям.
По его словам, водителям грозит штраф в размере 170 гривен за управление транспортным средством с номерным знаком, который не отвечает требованиям.
При повторном правонарушении в течение года штраф увеличится до 255 гривен или же водителя отправят на общественные работы на срок от 30 до 40 часов.
Далее
Опубликовано director 31 Авг 2020 в Новости | Нет комментариев
Если коронавирус подтвердится хотя бы у одного школьника, то на обязательную 14-дневную самоизоляцию должны пойти все ученики класса.
Об этом в эфире одного из телеканалов рассказал главный санитарный врач Украины Виктор Ляшко.
«Четкая рекомендация: если хотя бы один ученик в классе будет инфицирован и будет установлен диагноз коронавирусная болезнь, то весь класс будет считаться как близкие контакты, и все дети из этого класса пойдут на самоизоляцию на 14 дней», – сказал Ляшко.
Учебный процесс будет продолжен, однако уже дистанционно.
Согласно рекомендациям МОЗ 1 сентября дети пойдут в школу в населенных пунктах зеленой, желтой и оранжевой зон.
Обязательное дистанционное обучение, предусмотренное в Минобразования, будет действовать только в красной зоне карантина.
Учитывая нестабильную эпидемиологическую ситуацию в Украине, карта карантинного зонирования будет меняться.
Перед началом учебного года все украинские школы пройдут проверку на соблюдение противоэпидемических рекомендациям Минздрава.
Далее
Опубликовано director 28 Авг 2020 в Новости | Нет комментариев
Відповідно до статті 20 Закону України «Про лікарські засоби» (далі – Закон) на території України можуть реалізовуватись лише зареєстровані лікарські засоби, крім випадків, передбачених Законом. Реалізація лікарських засобів здійснюється лише за наявності сертифіката якості, що видається виробником (для імпортованих лікарських засобів – імпортером, виробником або особою, що представляє виробника лікарських засобів на території України), передає офіційний сайт Мін’юсту.
Забороняється реалізація (відпуск) громадянам неякісних лікарських засобів або таких, термін придатності яких минув або на які відсутній сертифікат якості, що видається виробником.
За договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов’язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов’язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов’язується прийняти товар і оплатити його (стаття 698 Цивільного кодексу України).
Під час придбання будь-яких лікарських препаратів в аптеці покупець фактично укладає договір роздрібної купівлі-продажу, а отже у даному випадку виникають права та обов’язки, що передбачені нормами цивільного законодавства України.
Належна якість товару, роботи або послуги – властивість продукції, яка відповідає вимогам, встановленим для цієї категорії продукції у нормативно-правових актах і нормативних документах, та умовам договору зі споживачем (пункт 13 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 172 «Про реалізацію окремих положень Закону України «Про захист прав споживачів» затверджено перелік товарів належної якості, що не підлягають обміну (поверненню), в якому в тому числі зазначено лікарські препарати та засоби, предмети сангігієни.
Крім того, 28 грудня 2018 року Міністерством охорони здоров’я України роз’яснено, що повернути можна лише лікарські засоби та медичні вироби неналежної якості, надавши розрахунковий документ на їхнє придбання, передбачений Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». У такому випадку споживач має право просити повернути сплачені за ліки гроші або замінити препарат на аналогічний.
Факт неналежної якості підтверджується документами:
1) висновком щодо якості лікарських засобів, виданим підпорядкованою лабораторією територіального органу Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (далі – Держлікслужби) та/або уповноваженою лабораторією;
2) розпорядженням Держлікслужби щодо заборони обігу лікарського засобу.
У разі виникнення сумніву щодо якості лікарських засобів покупець має можливість звернутись до Департаменту контролю якості лікарських засобів Держлікслужби (контакти розміщені на офіційному сайті).
Неякісні лікарські засоби, включаючи ті, термін придатності яких закінчився, підлягають утилізації та знищенню відповідно до Правил утилізації та знищення лікарських засобів, затверджених Міністерством охорони здоров’я України від 24 квітня 2015 року № 242.
Права покупця
У разі виявлення протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов’язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право за своїм вибором:
1) вимагати від продавця або виготовлювача безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат, здійснених покупцем чи третьою особою, на їх виправлення;
2) вимагати від продавця або виготовлювача заміни товару на аналогічний товар належної якості або на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахунком у разі різниці в ціні;
3) вимагати від продавця або виготовлювача відповідного зменшення ціни;
4) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.
Крім того, частиною п’ятою статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець або виробник зобов’язані прийняти товар неналежної якості у споживача і задовольнити його вимоги.
Куди звертатись
З метою перевірки якості лікарських засобів або у випадку підозри щодо їх фальсифікації, а також щодо інших питань, пов’язаних з контролем якості та безпеки лікарських засобів, у тому числі медичних імунобіологічних препаратів, медичної техніки і виробів медичного призначення, та обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу, покупець має право звернутися до Держлікслужби або її територіальних органів (з контактами можна ознайомитися за посиланням).
Далее
Опубликовано director 28 Авг 2020 в Новости | Нет комментариев
Министерство развития общин и территорий запустило в обсуждение проект Порядка присвоения адресов объектам недвижимого имущества.
Как отмечается, ч. 2 статьи 263 Закона Украины «О регулировании градостроительной деятельности» установлено, что порядок присвоения адресов объектов недвижимого имущества утверждается Кабинетом Министров Украины.
Ниже публикуем полный текст проекта.
ПОРЯДОК
присвоєння адрес об’єктів нерухомого майна
Загальні положення
- Цей Порядок визначає процедуру здійснення уповноваженими органами дій із присвоєння, зміни, коригування адрес об’єктам будівництва, будинкам, будівлям, спорудам, квартирам, гаражним боксам, машиномісцям, іншим житловим та нежитловим приміщенням, які є самостійними об’єктами нерухомого майна.
Органи, що уповноважені на присвоєння, зміну, коригування, анулювання адрес об’єктів будівництва, об’єктів нерухомого майна, визначаються відповідно до частини п’ятої статті 263 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Перелік об’єктів, яким не присвоюється адреса об’єктів будівництва, об’єктів нерухомого майна, наведений у додатку до Порядку.
- У цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні:
адреса – адреса об’єктів будівництва, об’єктів нерухомого майна, що визначена частиною першою статті 263 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»;
об’єкти будівництва, об’єкти нерухомого майна – об’єкти будівництва, будинки, будівлі, споруди, квартири, гаражні бокси, машиномісця, інші житлові та нежитлові приміщення, які є самостійними об’єктами нерухомого майна;
вбудовані приміщення – приміщення, що є частиною внутрішнього об’єму будівлі;
вбудовано-прибудовані приміщення – приміщення, частина внутрішнього об’єму яких є частиною внутрішнього об’єму основної будівлі, а інша частина – прибудованою;
прибудовані приміщення – приміщення, що прибудовані до основної будівлі та мають з нею хоча б одну спільну стіну;
об’єкт – об’єкт будівництва, об’єкт нерухомого майна;
назва іменованого об’єкта – гідрографічного, соціально-економічного, природно-заповідного або іншого подібного об’єкта;
реквізити адреси – складові адреси, що у своїй сукупності складають унікальний ідентифікатор об’єкта будівництва, об’єкта нерухомого майна та визначають місце його розташування на місцевості.
Терміни «адреса об’єкта будівництва», «адреса об’єкта нерухомого майна» вживаються у значеннях, наведених у частинах першій, третій статті 263 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Термін «інформаційні ресурси системи містобудівного кадастру» вживається у значенні, наведеному в Положенні про містобудівний кадастр, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року № 559.
Термін «блоковані будинки» вживається у значенні, наведеному в Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна, затвердженій наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, зареєстрованій у Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 року за № 582/5773 (у редакції наказу Мінрегіону від 26 липня 2018 року № 186, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2018 року за № 1442/32894).
Порядок подання документів для присвоєння, зміни, корегування, анулювання адреси та строки їх розгляду
Перелік документів, що подаються для присвоєння, зміни, корегування, анулювання адреси, строки їх розгляду, підстави відмови у присвоєнні адреси визначаються відповідно до положень статей 263, 264, 265 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Визначення реквізитів «назва держави», «назва адміністративно-територіальної одиниці», «назва району», «назва населеного пункту», «назва селищної та сільської ради»
- Назва держави – Україна.
- Назва адміністративно-територіальної одиниці (Автономна Республіка Крим; область, міста Київ та Севастополь) визначається відповідно до частини другої статті 133 Конституції України.
- Назви району (для населених пунктів районного підпорядкування), населеного пункту, сільської ради визначаються відповідно до Класифікатора об’єктів адміністративно-територіального устрою України, затвердженого наказом Державного комітету статистики України від 31 жовтня 1997 року № 659 (зі змінами) (далі – Класифікатор).
- Назва селищної ради визначається, виходячи з назви селища згідно з Класифікатором.
Визначення реквізиту адреси «назва поіменованого об’єкта»
- Назва поіменованого об’єкта використовується у разі, якщо ідентифікувати об’єкт без вказівки на таку назву є неможливим або використання назви поіменованого об’єкта в адресі об’єкта визнано необхідним з інших причин (наприклад, для об’єкта, що розташований за межами населеного пункту, в межах поіменованого об’єкта або поблизу нього, за відсутності назви вулиці).
- Для визначення назви поіменованого об’єкта використовуються інформаційні ресурси системи містобудівного кадастру (за наявності).
- Назва поіменованого об’єкта в адресі зазначається перед назвою вулиці. Якщо у складі поіменованого об’єкта вулиця відсутня, то назва вулиці не зазначається.
Визначення реквізиту адреси «назва вулиці»
- Назва вулиці складається з типу (вулиця, площа, майдан, набережна, шосе, тупик, бульвар, проспект, просіка, алея, провулок, проїзд, узвіз, шлях, лінія, роз’їзд тощо) та власної назви.
У випадку розташування об’єкта за межами населеного пункту назва вулиці може бути відсутня.
- Назва вулиці зазначається в адресі таким чином: спочатку вказується один із типів вулиці, а потім її назва.
Назви вулиць, які складаються з імені та прізвища, зазначаються в адресі таким чином: спочатку – ім’я, а потім – прізвище.
Назви вулиць, які походять від псевдонімів, зазначаються в звичайному порядку.
Назви вулиць, які складаються із звання та прізвища, зазначаються в адресі таким чином: спочатку – звання, а потім – прізвище.
- Для визначення назви вулиці використовуються інформаційні ресурси системи містобудівного кадастру (за наявності).
- Назва вулиці об’єкта, що розташований на перетині вулиць різних категорій, визначається за вулицею більш високої категорії.
- Назва вулиці об’єкта, що розташований на перетині вулиць рівних категорій, визначається за вулицею, на яку виходить головний фасад.
Визначення реквізитів адреси «номер об’єкта (групи будівель та споруд підприємства (як єдиного майнового комплексу), будівлі, споруди)», «номер корпусу об’єкта»
- Для нумерації об’єктів використовуються арабські цифри. Номер об’єкта, крім цифр, може містити літеру.
Для вказівки літер використовуються великі літери українського алфавіту в такій послідовності: «А», «Б», «В», «Г», «Д», «Е», «Є», «Ж», «З», «И», «I», «К», «Л», «М», «Н», «О», «П», «Р», «С», «Т», «У», «Ф», «Х», «Ц», «Ч», «Ш», «Ю», «Я».
Літера вказується після номера через дефіс.
- До адреси декількох об’єктів під одним номером, для об’єктів, що складаються із декількох корпусів, додається номер корпуса, який позначається арабською цифрою через пробіл після слова «корпус» (наприклад «№ 12, корпус 1»).
- Нумерація об’єктів, фасад яких виходить на вулицю, здійснюється послідовно з початковою нумерацією від центру населеного пункту з непарними номерами на лівій стороні вулиці (починаючи з 1) і парними номерами на правій стороні вулиці (починаючи з 2).
- Об’єкти, фасад яких виходить на вулицю, що утворює кільце, нумеруються послідовно за годинниковою стрілкою від центру населеного пункту з непарними номерами на лівій стороні вулиці (починаючи з 1) і парними номерами на правій стороні вулиці (починаючи з 2).
- Визначення номерів об’єктів, фасади яких утворюють периметр площі (майдану), проводиться за годинниковою стрілкою, починаючи від вулиці більш високої категорії з боку центру міста. При цьому послідовність номерів об’єктів на наскрізних вулицях, що примикають до площі (майдану), переривається. У разі якщо кутовий об’єкт має головний фасад і значну протяжність вздовж вулиці, що примикає, номер може визначатись за вулицею, а не за площею (майданом).
- Визначення номерів об’єктів, фасади яких виходять на вулицю з односторонньою забудовою, здійснюється послідовно у порядку їх розташування, починаючи від центру населеного пункту.
- Об’єкти, що розташовані на перетині вулиць, мають подвійну нумерацію за обома сторонами вулиці, починаючи з номера вулиці, визначеної відповідно до пунктів 4–5 розділу ІV цього Порядку, які відокремлюються знаком «/».
- У разі якщо відсутня можливість нумерації об’єктів відповідно до пунктів 2–7 розділу VІ Порядку, нумерація проводиться відповідно до сторін світу (із заходу на схід або із півночі на південь) з нумерацією об’єктів непарними номерами на лівій стороні вулиці (починаючи з 1) і парними номерами на правій стороні вулиці (починаючи з 2).
- Нумерація об’єкта, фасад якого виходить на вулицю та якому виходячи з уже наявної нумерації об’єктів неможливо надати номер, який є цілим числом, здійснюється за номером найближчого об’єкта з найменшим номером відповідної сторони вулиці, до якого додається літера.
- Об’єкти, фасад яких не виходить на вулицю, нумеруються шляхом присвоєння номера одного з існуючих об’єктів, головний фасад якого виходить на вулицю, з додаванням до нього літери (крім об’єктів, призначених для обслуговування основного об’єкта).
- Для кожного блокованого будинку визначається окремий номер як самостійному об’єкту.
- Групі будівель та споруд підприємства (як єдиного майнового комплексу) присвоюється єдиний номер об’єкта.
- Номер об’єкта, який виділено зі складу групи будівель та споруд підприємства (як єдиного майнового комплексу), що мають єдину адресу, визначається за номером цієї групи будівель та споруд з додаванням літери або номера корпуса, починаючи з 1.
- Об’єкти, які розташовані на території зі складним рельєфом без впорядкованої вулично-дорожньої мережі, допускається нумерувати в довільному порядку.
- Нумерація об’єктів, що розташовані на території кооперативу, садового, дачного товариства тощо, здійснюється згідно з генеральним планом забудови кооперативу, товариства тощо та іншою планувальною і проектною документацією.
- Об’єкти, що розташовані поза межами населеного пункту, нумеруються з присвоєнням непарних номерів (починаючи з 1) на лівій і парних номерів (починаючи з 2) на правій стороні:
у придорожній смузі автомобільної дороги – за зростанням кілометражу дороги в межах кожного кілометра;
у смузі відведення залізниці – за зростанням кілометражу дороги в межах відстані між двома роздільними пунктами.
17. Об’єкти, розташовані у межах об’єднаної територіальної громади за межами населеного пункту та/або придорожніх смуг автомобільних доріг і смуг відведення залізниць, нумеруються за порядком, починаючи з 1 у межах об’єднаної територіальної громади.
18. Об’єкти, розташовані за межами об’єднаної територіальної громади, населеного пункту та придорожніх смуг автомобільних доріг і смуг відведення залізниць, нумеруються за порядком, починаючи з 1 у межах району.
19. У разі якщо нумерація об’єктів до набрання чинності цим Порядком здійснювалась в інший спосіб, ніж передбачено цим Порядком, подальшу нумерацію нових об’єктів допускається продовжувати з використанням раніше застосованого способу нумерації.
20. У випадку присвоєння адреси у разі поділу, виділення частки з одноквартирного будинку (індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку) застосовується реквізит «Номер об’єкта».
Визначення реквізиту адреси «номер окремої частини об’єкта»
- Окремі частини об’єкта (квартири, приміщення тощо) нумеруються арабськими цифрами.
Номери окремим частинам об’єкта (квартири, приміщення тощо) не зазначаються:
- на етапі отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки;
- під час здійснення забудови земельної ділянки на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки;
- під час здійснення забудови земельної ділянки індивідуальним житловим будинком (садибою);
- у разі відсутності поділа об’єкта на окремі частини (квартири, приміщення тощо).
- Окремі частини об’єкта (квартири, приміщення тощо) нумеруються окремо у порядку руху за годинниковою стрілкою, у зростаючому порядку, починаючи від номера 1 на першому поверсі. Нумерація проводиться послідовно з першого під’їзду (орієнтуючись на фасад будинку з виходами під’їздів), починаючи від входу, знизу – вгору.
Не допускається повторення номерів квартир, приміщень тощо.
- Нумерація вбудованих (вбудовано-прибудованих, прибудованих) нежитлових приміщень (груп нежитлових приміщень) здійснюється після закінчення нумерації всіх квартир.
- Нумерацію приміщень у громадських будинках доцільно встановлювати відповідно до номера поверху (наприклад, перший поверх — 101, 102, другий — 201, 202 тощо).
- У разі зміни функціонального призначення окремої частини об’єкта, яка є самостійним об’єктом цивільно-правових відносин та має окремий вхід (вихід), адреса такої частини об’єкта визначається шляхом додавання до адреси об’єкта окремого порядкового номера такої частини (наприклад: вулиця Старокиївська, будинок 10, нежитлове приміщення 2).
- У випадку поєднання понумерованих квартир та/або приміщень в одну квартиру та/або приміщення використовуються поєднані номери квартир (приміщень) через дріб (наприклад, «квартира 17/21», «приміщення 3/4/5/6»).
- У випадку поділу понумерованих квартир або приміщень із виділенням їх частин як окремих об’єктів права власності використовується додавання номера частини до номера квартири або приміщення через дефіс (наприклад, «квартира 17-1», «приміщення 3-2»).
У разі якщо проводиться поділ раніше об’єднаних квартир або приміщень у порядку, передбаченому пунктом 6 розділу VІ цього Порядку, використовуються номери поєднаних квартир або приміщень. За необхідності використовується додавання номерів у порядку, передбаченому абзацом першим цього пункту (наприклад, квартира 16/17/20/21 поділена на дві двоповерхові квартири 16/20 та 17/21, приміщення 3/4/5/6 поділено на приміщення 3, 4, 5-1, 5-2, 6-1, 6-2).
- Поділ індивідуальних (садибних) житлових будинків, що є одноквартирними, садових, дачних будинків на квартири та/або приміщення не допускається.
Далее
