18 березня Кабінет Міністрів України оголосив режим надзвичайної ситуації в Київській області через пандемію коронавірусу. Таке рішення було прийнято в ході засідання Уряду.
Відзначається, що нинішню ситуацію кваліфікували як медико-біологічну надзвичайну ситуацію природного характеру регіонального рівня.
Те ж саме зробила Київська обласна державна адміністрація. Керівником робіт із ліквідації медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру регіонального рівня в Київській області призначили Олега Торкунова, заступника голови КОДА. Керівником штабу із ліквідації наслідків надзвичайної ситуації призначили Максима Іонова, директора Департаменту охорони здоров’я КОДА.
Ще раніше, 11 березня 2020 року, Кабмін ухвалив Постанову № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», якою заборонив відвідування закладів освіти і проведення всіх масових заходів. Підставою для цього стала стаття 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».
Пізніше Постанову доповнили, заборонивши роботу суб’єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів та пасажирські перевезення.
Згідно із статтею 30 вищезазначеного Закону, на територіях, де встановлено карантин, місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування надається право:
Обов’язковій госпіталізації у спеціалізовані лікарні підлягають хворі на особливо небезпечні та небезпечні інфекційні хвороби, а також особи з симптомами таких хвороб (стаття 31 Закону).
Особи, які, перебуваючи на території карантину, мали достовірно встановлені контакти з хворим на особливо небезпечну інфекційну хворобу, підлягають госпіталізації в ізолятор (стаття 31 Закону).
Санітарно-епідеміологічний нагляд, згідно із Законом, повинні здійснювати санітарно-карантинні підрозділи відповідних органів державної санітарно-епідеміологічної служби, яка в Україні була ліквідована.
Для того, щоб визначитися, що таке надзвичайна ситуація, необхідно заглянути в Кодекс Цивільного захисту України. Саме він визначає суть цього явища.
Надзвичайна ситуація — обстановка на окремій території чи суб’єкті господарювання на ній або водному об’єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров’ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об’єкті, провадження на ній господарської діяльності.
Із тих заходів, які вже запроваджені, до невідкладних робіт із ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, включаються:
Пересування автомобільними дорогами великогабаритних та великовагових транспортних засобів до місця проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та у зворотному напрямку здійснюється на підставі дозволу уповноваженого підрозділу органів Національної поліції, що видається невідкладно, протягом однієї години, згідно з поданою заявкою, без проведення додаткових процедур погодження.
Керівник робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації самостійно приймає рішення щодо зупинення діяльності суб’єктів господарювання, розташованих у зоні надзвичайної ситуації, та обмеження доступу населення до такої зони.
Життєзабезпечення постраждалих полягає у створенні і підтриманні умов, мінімально необхідних для збереження життя і здоров’я населення в зонах надзвичайних ситуацій, на маршрутах евакуації і в місцях розміщення евакуйованого населення, за встановленими нормами і нормативами та включає забезпечення населення водою, продуктами харчування, предметами першої необхідності, місцем для тимчасового проживання, виробами медичного призначення, лікарськими засобами та комунально-побутовими послугами, а також транспортне та інформаційне забезпечення.
Заходи соціального захисту та відшкодування матеріальних збитків постраждалим внаслідок надзвичайної ситуації включають:
1) надання (виплату) матеріальної допомоги (компенсації);
2) забезпечення житлом;
3) надання медичної та психологічної допомоги;
4) надання гуманітарної допомоги;
5) надання інших видів допомоги.
Постраждалі під час надзвичайних ситуацій мають право на надання їм безоплатної медичної допомоги.
Вбачається, що заходи, які можуть бути запроваджені протягом ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, фактично співпадають із заходами, які здійснюються під час карантину. За винятком хіба що евакуації населення.
Надзвичайна ситуація класифікується як державного, регіонального, місцевого
або об’єктового рівня в залежності від кількості жертв, територіального поширення та розміру збитків.
На відміну від режиму надзвичайної ситуації, режим надзвичайного стану є більш конкретизованим. Він може тимчасово вводитися в Україні чи в окремих її місцевостях при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру не нижче загальнодержавного рівня. І запроваджується він Указом Президента, який підлягає затвердженню Верховною Радою України.
Надзвичайний стан в Україні може бути введено на строк не більш як 30 діб і не більш як 60 діб в окремих її місцевостях.
Надзвичайний стан може бути введений в разі:
1) виникнення особливо тяжких надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (стихійного лиха, катастроф, особливо великих пожеж, застосування засобів ураження, пандемій, панзоотій тощо), що створюють загрозу життю і здоров’ю значних верств населення;
2) здійснення масових терористичних актів, що супроводжуються загибеллю людей чи руйнуванням особливо важливих об’єктів життєзабезпечення;
3) виникнення міжнаціональних і міжконфесійних конфліктів, блокування або захоплення окремих особливо важливих об’єктів або місцевостей, що загрожує безпеці громадян і порушує нормальну діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
4) виникнення масових безпорядків, що супроводжуються насильством над громадянами, обмежують їхні права і свободи;
5) спроби захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства;
6) масового переходу державного кордону з території суміжних держав;
7) необхідності відновлення конституційного правопорядку і діяльності органів державної влади.
Указом Президента України про введення надзвичайного стану в інтересах національної безпеки та громадського порядку з метою запобігання заворушенням або кримінальним правопорушенням, для охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей на період надзвичайного стану можуть запроваджуватися такі заходи:
1) встановлення особливого режиму в’їзду і виїзду, а також обмеження свободи пересування по території, де вводиться надзвичайний стан;
2) обмеження руху транспортних засобів та їх огляд;
3) посилення охорони громадського порядку та об’єктів, що забезпечують життєдіяльність населення та народного господарства;
4) заборона проведення масових заходів, крім заходів, заборона на проведення яких встановлюється судом;
5) заборона страйків;
6) примусове відчуження або вилучення майна у юридичних і фізичних осіб.
Можуть також здійснюватися такі заходи:
1) тимчасова чи безповоротна евакуація людей з місць, небезпечних для проживання, з обов’язковим наданням їм стаціонарних або тимчасових житлових приміщень;
2) встановлення для юридичних осіб квартирної повинності для тимчасового розміщення евакуйованого або тимчасово переселеного населення, аварійно-рятувальних формувань та військових підрозділів, залучених до подолання надзвичайних ситуацій;
3) тимчасова заборона будівництва нових, розширення діючих підприємств та інших об’єктів, діяльність яких не пов’язана з ліквідацією надзвичайної ситуації або забезпеченням життєдіяльності населення та аварійно-рятувальних формувань;
4) встановлення карантину та проведення інших обов’язкових санітарних і протиепідемічних заходів;
5) запровадження особливого порядку розподілення продуктів харчування і предметів першої необхідності;
6) мобілізація та використання ресурсів підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності, для відвернення небезпеки та ліквідації надзвичайних ситуацій з обов’язковою компенсацією понесених втрат;
7) зміна режиму роботи підприємств, установ, організацій усіх форм власності, переорієнтація їх на виробництво необхідної в умовах надзвичайного стану продукції, інші зміни виробничої діяльності, необхідні для проведення аварійно-рятувальних і відновлювальних робіт;
8) усунення від роботи на період надзвичайного стану, в разі неналежного виконання своїх обов’язків, керівників державних підприємств, установ і організацій, від діяльності яких залежить нормалізація обстановки в районі надзвичайного стану, та покладення тимчасового виконання обов’язків зазначених керівників на інших осіб.
Більш жорсткими заходами правового режиму надзвичайного стану можуть стати наступні (але це вже у зв’язку з масовими порушеннями громадського порядку):
1) запровадження комендантської години (заборона перебувати на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень особи у встановлені години доби);
2) перевірка документів у громадян, а в необхідних випадках — проведення особистого огляду, огляду речей, транспортних засобів, багажу і вантажів, службових приміщень та житла громадян;
3) заборона призовникам і військовозобов’язаним змінювати місце проживання без відома відповідного військового комісаріату;
4) обмеження або тимчасова заборона продажу зброї, отруйних і сильнодіючих хімічних речовин, а також алкогольних напоїв та речовин, вироблених на спиртовій основі;
5) тимчасове вилучення у громадян зареєстрованої вогнепальної і холодної зброї та боєприпасів, а у підприємств, установ і організацій — також навчальної військової техніки, вибухових, радіоактивних речовин і матеріалів, отруйних і сильнодіючих хімічних речовин;
6) заборона виготовлення і розповсюдження інформаційних матеріалів, що можуть дестабілізувати обстановку;
7) регулювання роботи цивільних теле- та радіоцентрів, заборона роботи аматорських радіопередавальних засобів та радіовипромінювальних пристроїв особистого і колективного користування;
8) особливі правила користування зв’язком та передачі інформації через комп’ютерні мережі;
9) порушення у порядку, визначеному Конституцією і законами України, питання про заборону діяльності політичних партій, громадських організацій в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей.
Як бачимо, введення надзвичайного стану можливе лише у випадку широкого розповсюдження пандемії на великі верстви населення.
Далее
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу №200/952/18 та встановив, що надання строку для примирення подружжя є лише правом суду, а не його обов’язком.
Обставини справи
З матеріалів справи відомо, що сторони у справі проживали в зареєстрованому шлюбі з 1995 року, який на момент розгляду справи в судах фактично припинений та існує формально, у шлюби сторони мають двох дітей, одна з яких є неповнолітньою та проживає разом із матір’ю. Позивач просила суд розірвати шлюб та залишити неповнолітню дитину разом з нею.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін, яким задоволено позовні вимоги позивача, шлюб між сторонами розірвано та залишено неповнолітню дитину разом з матір’ю.
У касаційний скарзі, касатор вказував на те, що суди не надали строку на примирення подружжя та фактично вирішили питання про визначення місця проживання дитини, незважаючи на те, що такої позовної заяви не заявлено.
Висновок Верховного Суду
Судді ВС підкреслюють, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. З цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішення позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з’ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
ВС наголошує, що Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя, оскільки такі питання можуть вирішуватися виключно у процесі розгляду справи. Надання строку для примирення подружжя є лише правом суду, а не його обов’язком.
Беручи до уваги те, що ні у заяві про перегляд заочного рішення, ні в апеляційній скарзі на рішення місцевого суду, не обґрунтовувалось необхідність надання строку на примирення подружжя стороною, а також враховуючі те, що мати дитини не бажає зберігати подружні відносини із заявником, доводи заявника про порушення його права на призначення подружжю строк для примирення є безпідставними.
Також ВС підкреслив, що під час вирішення питання про визначення місця проживання дитини, участь органу опіки та піклування є обов`язковою, а позивач до заяви про визначення місця проживання дитини повинен надати висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дитини з одним із батьків, характеристики з місця проживання, роботи, місця навчання дитини (гуртків), медичні довідки (судом обов`язково враховується стан здоров`я як батьків, так і дитини), довідки про доходи (інші документи, які підтверджують матеріальне становище заявника), акти обстеження житлово-побутових умов, документи, що підтверджують право власності на житло.
Водночас, місцевим судом під час розгляду цієї справи не вирішувалось питання про визначення місця проживання дитини. За загальним правилом за відсутності спору щодо того з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір’ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу.
Враховуючі обставини справи, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.
Далее
Далее
Минюсту поручили разработать закон, который должен уполномочить Президента ввести чрезвычайное положение, если Рада не сможет собраться и проголосовать.
Арсен Аваков предложил разработать «древо возможностей»: чтобы была возможность поступать по-разному.
«Да, нужно разработать законопроект, который позволит от одного органа другому передавать полномочия управлять страной», — согласился с ним Денис Шмыгаль.
«Мы не знаем, кто будет завтра заблокирован: Верховная Рада, Кабмин или, не дай Бог, Президент», — добавил он.
Таким образом, законопроект позволит делегировать часть полномочий для принятия критически необходимых для жизни страны решений от одного органа другому.
«Это решение ни в коем случае не означает узурпацию власти», — отметил Денис Шмыгаль.
Далее
Правительство собирается рассчитать механизм компенсации гражданам затрат на оплату коммунальных услуг на время введенного в Украине карантина. Соответствующее поручение получили Министерство социальной политики, Министерство финансов и Министерство экономического развития, торговли и сельского хозяйства.
«Мы своим постановлением ввели карантин. Мы призываем людей оставаться дома, поэтому государство должно взять на себя частичную компенсацию коммунальных услуг, которые вырастут в связи с постоянным пребыванием людей на самоизоляции дома. Прошу рассчитать процент компенсации, сумму, которая необходима. Также при необходимости категории граждан или сказать, что это должно быть для всех без исключения», – сказал он.
Шмыгаль поручил поработать над поручением в трехдневный срок и на внеочередном заседании Кабмина вынести предложения.
По словам премьера, министерства должны просчитать сумму средств и определиться с категориями граждан, которые получат компенсацию.
Глава правительства не исключил, что, возможно, все граждане смогут воспользоваться помощью Кабмина.
«Должны определить потребности бюджета на компенсацию части, определить процент компенсации части коммунальных платежей на время введенного карантина в Украине», – добавил премьер.
Далее
На час карантину народним депутатам можуть працювати поза межами сесійної зали. Відповідний законопроект щодо дистанційного голосування уже готують.
Про ймовірне введення дистанційного режиму для Верховної Ради повідомив на засіданні Уряду прем’єр-міністр Денис Шмигаль. Така пропозиція прозвучала до того, як у ЗМІ поширили інформацію, що в одного з нардепів виявили коронавірус.
«Доручаю опрацювати і підготувати пакет законопроектів, які будуть винесені на позачергове засідання. Їх винесуть, як доповнення про карантин, щоб змінити регламент Верховної Ради і Кабміну», – сказав прем’єр.
Це дасть змогу працювати дистанційно і голосувати, щоб не блокувати роботу вищого законодавчого органу. Загалом на засіданні Уряду підтримали декілька ініціатив із делегування повноважень між органами влади.
Далее
На время действия карантина приостановлен призыв граждан
В связи с карантином из-за коронавируса приостановлен призыв граждан на срочную военную служб.
Об этом сообщает пресс-служба Сухопутных войск Украины.
Впрочем, военные комиссариаты и территориальные центры комплектования и социальной поддержки должны продолжать работу по военно-учетным документам и организовать противоэпидемические меры.
«По распоряжению командующего Сухопутных войск Вооруженных сил Украины генерал-лейтенанта Александра Сирского военными комиссариатами и территориальными центрами комплектования и социальной поддержки на время действия карантина приостановлено мероприятия призыва граждан на срочную военную службу, связанные с вызовом призывников к призывным участкам и областным сборным пунктам, до отдельного распоряжения «, — говорится в сообщении.
Далее
На час карантину Укрпошта частково змінює умови вручення та зберігання поштових відправлень крім листів з позначкою «Судова повістка»
? Рекомендовані поштові відправлення (крім листів з позначкою «Судова повістка») будуть вкладатись до абонентських скриньок адресатів. Якщо абонентська скринька несправна, адресатів інформуватимуть про надходження рекомендованих листів повідомленнями або через мережу інтернет, або через засоби зв’язку – домашні чи мобільні телефони.
? Рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка» доставлятимуться відповідно до вимог Правил надання послуг поштового зв’язку.
Об’єкт, прийнятий в експлуатацію, може бути примусово знесений згідно із судовим рішенням, однак не підлягає демонтажу на підставі припису. Такий висновок зробив ВС в постанові №826/7710/16 від 23 грудня 2019 року.
У ході розгляду справи судами встановлено, що позивач є власником нежитлової будівлі (сквер №2), загальною площею 125,0 кв.м, розташованої за Адресою 1.
Державну реєстрацію права власності на об’єкт нерухомого майна за позивачем проведено 23 травня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л.Д.
На спірну будівлю 11.06.2015 виготовлено технічний паспорт, в якому зафіксовано про основні фізичні характеристики та вчинено відмітку про прийняття будівлі до експлуатації шляхом реєстрації декларації про готовність до експлуатації Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції 25.06.2015 за №КВ 143 151 760 474.
25 березня 2016 року провідним інспектором КП «Київблагоустрій» Біланом В.Р. складено оскаржуваний припис, яким запропоновано усунути виявлені порушення шляхом надання проектно-дозвільної документації на розташування споруди за Адресою 1. У разі відсутності такої документації, — демонтувати споруду протягом трьох днів.
У разі невиконання вимог припису будуть вжиті заходи відповідно до норм законодавства.
29 березня 2016 року департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) прийнято оскаржуване доручення, яким, відповідно до Положення про Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 17 травня 2013 року №711, та Правил благоустрою м.Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 року №1051/1051 (зі змінами, доручено вжити заходів шляхом демонтажу відповідно до вимог чинного законодавства самовільно встановлених елементів благоустрою у разі відсутності проектно-дозвільної
документації на розміщення павільйону за Адресою 1.
13 травня 2016 року проведено демонтаж павільйону, розташованого за Адресою 1, за результатами чого складено акт проведення демонтажу №03-186.
Не погоджуючись з діями та рішеннями відповідачів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції вказав, що припис складається за результатами проведеної перевірки. У приписі повинні міститися відомості про особу, на яку складений припис. Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про проведення перевірки, за результатами якої складено оскаржуваний припис. Судом першої інстанції вказано, що є незрозумілим на підставі яких фактів (яким чином виявлених) стало відомо про порушення Правил благоустрою м.Києва.
Крім того, в оскаржуваному приписі не ідентифіковано особу, на яку складений припис, тільки зазначено, що порушення вчинено власником споруди. Також не зазначено норму законодавства, яку порушено власником споруди, що не дає змогу встановити за яке саме порушення вимог законодавства таку особу притягнуто до відповідальності. Відомостей про конкретне порушення норм законодавства не міститься і в оскаржуваному дорученні.
Судом апеляційної інстанції зазначено, що в матеріалах справи містяться матеріали фотофіксації, проте, в порушення вимог пп.20.2.1 Правил благоустрою міста Києва вказані матеріали до припису не долучені та в оскаржуваному приписі відсутній відповідний запис. Таким чином, судом апеляційної інстанції вказано, що суб’єктом владних повноважень не дотримано вимоги, встановлені підпунктом 20.2.1 пункту 20.2 розділу ХХ
Правил, а тому відсутні підстави вважати, що Позивач належним чином повідомлений про винесення припису.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 5 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» від 6.09.2005 №2807-IV визначено, що управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.
Частинами першою, другою статті 34 цього ж Закону встановлено, що правила благоустрою території населеного пункту — нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту.
Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування.
Типові правила розробляються та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
У разі якщо відповідною сільською, селищною, міською радою не прийнято
рішення про затвердження Правил, застосовуються Типові правила. Орган місцевого самоврядування забезпечує вільний доступ населення до затверджених Правил.
Правила включають: 1) порядок здійснення благоустрою та утримання територій об’єктів благоустрою; 2) вимоги до впорядкування територій підприємств, установ, організацій; 3) вимоги до утримання зелених насаджень на об’єктах благоустрою — територіях загального користування; 4) вимоги до утримання будівель і споруд інженерного захисту території; 5) вимоги до санітарного очищення території; 6) розміри меж прилеглої до підприємств, установ та організацій території у числовому значенні; 7) порядок розміщення малих архітектурних форм; 8) порядок здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів; 9) інші вимоги, передбачені цим та іншими законами.
На виконання названих вище вимог Закону №2807-IV рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 №1051/1051 було затверджено Правила благоустрою.
Згідно з положеннями розділу І Правил благоустрою тимчасова споруда — це споруда функціонального (в тому числі для здійснення підприємницької діяльності), декоративно-технологічного призначення, в тому числі мала архітектурна форма, яка виготовляється з полегшених збірних конструкцій та встановлюється без улаштування заглибленого фундаменту тощо.
Водночас, за визначенням частини другої статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності —
одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.
Самовільно встановлені (розміщені) малі архітектурні форми та тимчасові споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, тимчасові споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, паспорти прив’язки яких анульовані або строк дії яких закінчився, підлягають демонтажу власником об’єкта (особою, яка здійснила встановлення (розміщення) об’єкта) за власні кошти у строки, визначені в приписі Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).
У разі якщо власник малої архітектурної форми або тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (особа, яка здійснила встановлення (розміщення) об’єкта) не провів демонтажу відповідно до абзацу першого цього пункту, демонтаж об’єкта здійснюється в порядку, встановленому пунктом 13.3 цих Правил (підпункт 13.2.3. Правил благоустрою).
Своєю чергою, за приписами підпунктів 13.3.1-13.3.4 пункту 13.3 Правил благоустрою порядок демонтажу малих архітектурних форм, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності.
У разі виявлення самовільно встановлених малих архітектурних форм, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, паспорти прив’язки яких анульовані або строк дії яких закінчився, Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) вноситься припис його власнику (особі, яка здійснила встановлення) з вимогою усунення порушень шляхом демонтажу об’єкта протягом семи робочих днів, крім тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, відсутніх в матеріалах єдиної цифрової топографічної основи території м.Києва, на демонтаж яких надається один робочий день. Власник (особа, яка здійснила встановлення) проводить демонтаж з обов’язковим відновленням благоустрою території.
Якщо власники (особи, які здійснили встановлення) об’єктів, зазначених у пункті 13.3.1 цих Правил, ухиляються від демонтажу в строки, визначені в приписі Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради демонтаж, перевезення, зберігання таких об’єктів здійснюється Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради та районними в м.Києві державними адміністраціями на підставі рішень, зазначених в пункті 13.3.3 цих Правил, за кошти міського бюджету або з інших джерел, не заборонених законодавством, з подальшим відшкодуванням усіх витрат власником (особою, яка здійснила встановлення) тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, майданчика для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства або малої архітектурної форми, винним у порушенні благоустрою.
Рішення про демонтаж самовільно встановлених малих архітектурних форм, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, паспорти прив’язки яких анульовані або строк дії яких закінчився, приймається Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради за поданням районних в м.Києві державних адміністрацій.
За фактом демонтажу складається акт зовнішнього огляду (акт демонтажу) малої архітектурної форми або тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, який підписується представниками Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради, КП «Київблагоустрій», представниками районних в м.Києві державних адміністрацій, а також власником (особою, яка здійснила встановлення) об’єкта (у разі його присутності).
На підставі аналізу наведених вище положень законодавства вбачається, що Департамент наділений повноваженнями приймати рішення щодо демонтажу та надавати відповідні доручення виключно щодо об’єктів, які належать до тимчасових споруд у розумінні законодавства, зокрема, Правил благоустрою.
Разом з тим, згідно з приписами частини першої статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Згідно з частиною третьою статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Таким положенням Основного Закону України кореспондують приписи статей 319, 328 ЦК України, за змістом яких власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За змістом частин першої, другої статті 182 цього ж Кодексу право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов’язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
В свою чергу, за визначенням пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1.07.2004 №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень — офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Також, статтею 331 ЦК України (частина друга) встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Об’єктами ж будівництва, у розумінні абзацу п’ятого частини першої статті 4 Закону №3038-VI є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об’єкти інженерно-транспортної інфраструктури.
Системний аналіз названих правових норм законодавства дає підстави для висновку, що нерухоме майно, в тому числі новостворений об’єкт будівництва, стосовно якого здійснена державна реєстрація права власності, набуває певного правового статусу і перебуває під захистом держави, яка офіційно визнала і підтвердила факт набуття речових прав на таке нерухоме майно.
Як вбачається з матеріалів справи, досліджених судами попередніх інстанцій під час судового розгляду споруда, про яку ідеться у спірних приписі та дорученні про її демонтаж, є нерухомим майном щодо якого за позивачем здійснена реєстрація права приватної власності у встановленому законом порядку.
Така державна реєстрація права власності на нерухоме майно здійснена на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, не скасована, й у матеріалах справи відсутні відомості про те, що незаконність набуття права власності позивачем на вказаний об’єкт нерухомості встановлена судом.
Поряд із цим, колегія суддів зауважує, що позивач не звертався з жодними заявами до відповідних органів стосовно отримання дозволу на розміщення вищезгаданої споруди як елемента благоустрою (малої архітектурної форми, майданчика для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності тощо).
Колегія суддів звертає увагу й на те, що відповідно до приписів частин першої, восьмої статті 39 Закону №3038-VI прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, що належать до I—III категорій складності, та об’єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об’єкта до експлуатації. Експлуатація закінчених будівництвом об’єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.
Також, статтею 39-1 Закону №3038-VI передбачено, що у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об’єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування повідомлення або декларації замовник письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з дня скасування.
В той же час, за змістом частин першої, другої статті 38 вищезгаданого Закону, у разі виявлення факту самочинного будівництва об’єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
У разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об’єкта та компенсацію витрат, пов’язаних з таким знесенням.
Відтак, закінчений будівництвом об’єкт, прийнятий в експлуатацію на підставі зареєстрованої органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про готовність об’єкта до експлуатації, поданої замовником, може бути примусово знесений в порядку, встановленому Законом №3038-VI згідно судового рішення, ухваленого за позовом визначеного цим Законом суб’єкта владних повноважень, однак, не підлягає демонтажу відповідно до закону №2807-IV і розроблених на його виконання Правил благоустрою.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №826/27173/15 від 4 грудня 2019 року <…>.
Відповідно до статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Відтак, судові рішення підлягають зміні в частині підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Несмотря на то, что Национальный банк Украины (НБУ) не планирует вводить валютные ограничения, государственный ПриватБанк принял решение перевести обмен валют в онлайн-режим. Об этом сообщила пресс-служба финансового учреждения.
Купить или продать иностранную валюту с сегодняшнего дня, 18 марта, в ПриватБанке можно только онлайн (в мобильном банке Privat24 или в веб-версии «Приват24»), а также через терминалы самообслуживания.
«Приоритет онлайн валютообменных операций вводится для безопасности клиентов в период карантинных мероприятий против коронавируса и до момента восстановления международного авиасообщения и поставок в Украину валютных банкнот из-за рубежа», — объяснили в банке.
Впрочем, некоторые украинцы смогут «добыть» наличную валюту в ПриватБанке. Исключение сделали для тех, кто держит в «Привате» валютные депозиты. Если срок действия такого вклада подходит к концу, банк выдаст деньги наличными, но лишь по предварительному заказу.
«Любые операции с наличной гривней как в кассах банка, так и в сети банкоматов проводятся в обычном режиме», – уточнили в «Привате».
Напомним, ранее в Национальном банке успокоили украинцев и заверили, что экономика страны подготовлена к кризису, несмотря на возможные негативные последствия.
Далее
