Опубликовано director 6 Мар 2020 в Новости | Нет комментариев
Податковий закон вносить зміни стосовно збільшення ставки оподаткування доходу від продажу третього та наступних авто
Як повідомляє Ліга.Закон, 16 січня Верховна Рада прийняла Закони (законопроекти № 1210, а також і 1209-1), які вносять важливі зміни в Податковий кодекс.
Зокрема, новим абзацом доповнено п. 173.2 ПК.
Встановлено, що дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року третього та наступних об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда або іншого транспортного засобу підлягає оподаткуванню за ставкою 18%.
Раніше у випадку такого продажу (обміну) протягом звітного року двох і більше транспортних засобів потрібно було сплатити 5% від їх оціночної вартості.
Вказані зміни набудуть чинності з дня, наступного за днем опублікування Закону (законопроект № 1210).
Джерело: mashyna.com.ua
Далее
Опубликовано director 5 Мар 2020 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев
Суди масово закликають громадян та учасників судових процесів використовувати сучасні альтернативні способи отримання інформації із суду у зв’язку з відсутністю належного фінансування діяльності судів.
Деякі поради щодо отримання інформації надає прес-служба Судової влади України.
- при подачі документів в канцелярії суду давати згоду на надсилання судової повістки у вигляді SMS-повідомлень, вказуючи свій номер мобільного телефону, а також на отримання електронних листів, вказуючи свою електронну пошту;
- цікавитись про дату призначення розгляду справ на сайті суду у розділах «Список справ, призначених до розгляду» та «Стан розгляду справ»;
- телефонувати до Єдиного Контакт-центру судової влади України за номером 0-800-501-492 (безкоштовно по всій території України);
- телефонувати з-за кордону на багатоканальний номер Єдиного контакт-центру судової влади України: +38 (044) 207-35-46;
- для оперативного повідомлення учасників судового процесу про дату, час і місце слухання справи і прийняті судом процесуальні рішення здійснити реєстрацію в системі «Електронний суд»;
- зареєструватися в системі обміну електронними документами між судом та учасниками судового процесу (завести поштову скриньку електронного суду) на офіційному веб-порталі судової влади України за адресою.
По справах, які знаходяться у провадженні суду або вже відкриті, можна подати до суду заявку про отримання процесуальних документів в електронному вигляді, яку необхідно роздрукувати на офіційному веб-порталі судової влади України у вищевказаному розділі. Процесуальні документи у відповідній справі, що видані після подання вказаної заявки до суду, будуть надходити в електронному вигляді на зареєстровану електронну адресу учасника судового процесу в домені mail.gov.ua, зазначену в заявці.
Так за допомогою сервісу Електронного суду учасники судового процесу можуть подавати до суду позовні заяви в електронному форматі.
Далее
Опубликовано director 5 Мар 2020 в Главная | Нет комментариев
Коллектив Юридической компании-Легал искренне поздравляет прекрасную половину с праздником весны, 8 марта!
Сколько бы не было споров, стоит ли отмечать этот праздник, или это пережитки прошлого, мы с уверенностью можем сказать, что это светлый, весенний праздник обязательно нужен каждой девушке!
Ведь так приятно получать цветы и внимание!
Мы желаем Вам, чтобы в вашем доме всегда было место для праздников, цветов и подарков!
Пусть весеннее настроение будет вне зависимости от даты и погоды!
Пусть улыбка украшает Вас, пусть нежность вдохновляет Ваших мужчин на подвиги!
Будьте любимы, счастливы и здоровы!
С весной Вас, с 8 марта!
Далее
Опубликовано director 5 Мар 2020 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев
Повідомлення-рішення, яке прийняте контролюючим органом на підставі акта перевірки, складеного з урахуванням помилкових даних платника щодо сплати ПДВ, підлягає скасуванню. Неправильний облік підприємством не є підставою для накладення штрафу, якщо насправді зобов’язання було виконане вчасно.
Відповідне положення міститься у постанові КАС ВС від 3 березня 2020 року у справі № 520/1948/19.
Обставини справи
Посадовими особами контролюючого органу була проведена камеральна перевірка ДП з питань дотримання терміну сплати податкових зобов’язань з податку на додану вартість.
Перевіркою встановлено сплату позивачем податку на додану вартість за деклараціями за період з 1 травня 2015 року по 31 грудня 2017 року із затримкою понад 30 днів (окрім випадку, коли строк затримки склав 1 день), чим порушено п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу.
На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 881 823, 43 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки вважав, що відповідачем помилково визначено дату виконання позивачем податкового обов’язку зі сплати податку на додану вартість.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанції про безпідставність висновків контролюючого органу в акті перевірки щодо несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобов’язань з податку на додану вартість.
Виявлено, що оскаржуване повідомлення-рішення прийняте на підставі акта перевірки, складеного контролюючим органом з урахуванням неправильного обліку стану виконання позивачем своїх зобов’язань зі сплати податку на додану вартість.
Враховуючи, що негативні наслідки для платника податку у вигляді штрафних санкцій наступають у разі несвоєчасної сплати ним узгодженої суми грошового зобов’язання, а такого факту суди попередніх інстанцій не встановили, колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що податкове повідомлення-рішення, прийняте контролюючим органом за відсутності на те правових підстав.
Далее
Опубликовано director 5 Мар 2020 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев
Проживання дітей з одним із подружжя само по собі не є підставою для збільшення частки спільного майна, що підлягає поділу.
Відповідні положення містяться у постанові КЦС ВС від 27 грудня 2019 року у справі № 297/2837/17.
Обставини справи
Позивач подала до Верховного Суду скаргу на рішення попередніх судів, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила поділити квартиру, визнавши за нею право власності на 2/3 частини квартири, а за відповідачем — 1/3 частини. Місцевий та апеляційний суд розділив майно мыж цими особами порівну.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що малолітні діти проживають разом із позивачем та перебувають на її утриманні, відповідач не дбає про матеріальне забезпечення своєї сім’ї, ухиляється від участі в утримання своїх дітей. Спільне проживання з відповідачем є неможливим, оскільки він веде аморальний спосіб життя та застосовує до позивача фізичне насильство.
Позиція Верховного Суду
ВС касаційну скаргу не задовольнив, погодившись з рішеннями попередніх судів.
Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій, встановивши, що спірна квартира була придбана подружжям у період перебування у шлюбі, а тому є їх спільною сумісною власністю, обґрунтовано виходили із того, що частки сторін є рівними, підстави для відступу від засад рівності часток подружжя при поділі майна відсутні.
При вирішенні спору про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст. 70 СК в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування).
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що проживання дітей з позивачем, з огляду на встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини та положення ст. 70 СК, само по собі не є підставою для збільшення частки одного з подружжя. Наявність інших обставин, за яких можливе відступлення від засад рівності часток подружжя при поділі спірної квартири, позивачем не доведено.
Далее
Опубликовано director 5 Мар 2020 в Новости | Нет комментариев
21 лютого 2020 року у Верховній Раді було зареєстровано проєкт Закону № 3150 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правових засад діяльності Національної гвардії України».
Проєкт Закону передбачає внесення змін до деяких законів щодо посилення правоохоронних функцій Національної гвардії України, а саме щодо складання протоколів про адміністративні правопорушення, надання права проводити особистий огляд, огляд речей тощо.
Зокрема, передбачено, що адміністративне затримання провадиться посадовими особами Національної гвардії при:
вчиненні дрібного хуліганства,
порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій,
учиненні злісної непокори законному розпорядженню чи вимозі поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а також військовослужбовця чи образи їх,
публічних закликів до невиконання вимог поліцейського, правил обігу наркотичних засобів або психотропних речовин, при розпиванні спиртних напоїв в громадських місцях чи появі у громадських місцях у п’яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль, а також в інших випадках, прямо передбачених законами України.
Пропонується, аби в окремих випадках нацгвардійці мали право вилучити георгіївську (гвардійську) стрічку чи її зображення, нагородну, вогнепальну мисливську, пневматичну зброю калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду, холодну зброю, пристрої для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, бойові припаси, спеціальні засоби самооборони, карти, рулетку, «наперсток» та інші предмети, які використовуються при азартних іграх та ворожінні, а також провести особистий огляд і огляд речей порушника в порядку, визначеному статтею 264 цього Кодексу.
Далее
Опубликовано director 5 Мар 2020 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев
Фактичне використання земельної ділянки до завершення процедури її передачі у приватну власність чи користування є самовільним зайняттям земельної ділянки. Такий висновок міститься в постанові Верховного суду від 20 лютого 2020 року у справі №1940/1655/18.
У даній справі суди першої та апеляційної інстанції відмовили у задоволенні позову підприємства до органів Держгеокадастру про визнання протиправним та скасування припису. Свою позицію суди обгрунтували тим, що підприємство користувалося земельною ділянкою без правовстановлюючих документів. А тому, припис органів Держгеокадастру був винесений правомірно.
Верховний суд залишив в силі такі рішення судів. На думку ВС, навіть вчинення позивачем дій щодо відведення йому земельної ділянки в оренду та навіть рішення суду у іншій справі, яким суб’єкта владних повноважень зобов’язано розглянути клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не породжує у позивача права на її використання до прийняття відповідним органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування рішення про надання зазначеної земельної ділянки у користування (оренду) та подальше її оформлення у порядку, передбаченому, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Також суд зазначив, що, відповідно до частини першої статті 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним, а, згідно зі статтею 211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.
Далее
Опубликовано director 5 Мар 2020 в Новости | Нет комментариев
Об этом во время брифинга в пресс-центре информагентства АрмияInform рассказал начальник группы по связям с общественностью Главного управления Военной службы правопорядка в Вооруженных Силах Украины подполковник Владимир Потапов, информирует enovosty.com/news.
— В 138-м Центре специального назначения Военной службы правопорядка продолжается подготовка группы женщин-военнослужащих для охраны VIP-персон женского пола. Эта работа проводится в соответствии с требованиями НАТО, — рассказал офицер.
По его словам, также готовится группа инструкторов ВСП под руководством инструкторов из стран Альянса на курсе «Охрана VIP-персон».
Источник: АрмияInform
Далее
Опубликовано director 4 Мар 2020 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев
Срок действия свидетельства о госрегистрации прибора «Drager Alcotest 6810» исчерпан ещё в 2015 году.
Такой вывод сделал Киевский апелляционный суд по делу № 759/21201/19 от 07.02.2020.
Суть дела.
В декабре прошлого года полицейские остановили водителя на автодороге М-06 Киев-Чоп. У него выявили признаки алкогольного опьянения.
Водитель прошел освидетельствование на состояние алкогольного опьянения. Результат теста составил 0,6 промилле при допустимой норме — 0,2.
Освидетельствование проводилось с помощью прибора «Drager Alcotest 6810»
Суд первой инстанции признал водителя виновным в совершении правонарушения, предусмотренного ч.1 ст.130 КУоАП. Его оштрафовали на 10 200 гривен и на 1 год лишили водительского удостоверения.
Водитель не согласился с таким решением и подал апелляционную жалобу.
Рассматривая материалы дела, Киевский апелляционный суд отметил, что согласно Государственному реестру медицинской техники, Газоанализатор «Drager Alcotest 6810» не содержит оценки соответствия и государственной регистрации.
Между тем, в соответствии с приказом Минздрава от 10.02.2010 №95, срок действия свидетельства прибора «Drager Alcotest 6810» о государственной регистрации № 7261/2007 от 10.02.2010 года, исчерпан 10.02.2015 года.
В связи с этим суд пришел к выводу, что освидетельствование на состояние опьянения с помощью технического устройства «Drager Alcotest 6810», проведенное с нарушением требований Инструкции и положений ст. 266 КУоАП, не может быть использовано судом, как неоспоримое доказательство вины водителя по статье 130 КУоАП.
Далее
Опубликовано director 4 Мар 2020 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев
Фабула судового акту: Нормами ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Нібито все ясно та зрозуміло.
Але ж пунктами 3 та 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01 січня 2017 року, мінімальна заробітна плата не підлягала застосуванню як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1 600 грн.
І ось тут виникає проблемне питання – який саме розмір заробітної плати слід застосовувати?
У цій постанові Касаційний цивільний суд надав з цього приводу відповідні роз’яснення, які стануть у нагоді колегам.
Рішенням суду першої інстанції з Державного бюджету України стягнуто моральну шкоду на користь особи, яку було незаконно притягнуто до кримінальної відповідальності.
При цьому при визначенні розміру такої шкоди місцевий суд застосував положення Закону України ««Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» із врахуванням п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про винесення змін до деяких законодавчих актів України» та визначив розмір мінімальної заробітної плати 1 600 грн.
З таким висновком апеляційний суд в цілому погодився.
Однак, вважаючи рішення судів незаконними, позивач подав касаційну скаргу у якій послав на те, що при вирішенні цієї категорії спорів суд має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду справи.
Касаційний цивільний суд із такими доводами погодився.
КЦС зазначив, що частинами другою, третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Тобто, законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом з урахуванням мінімального розміру заробітної плати.
Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи, про що раніше зазначав Верховний суд України у своїй постанові від 02.12.2015 у справі № 6-2203цс15.
Далее
