За змістом вказаного пункту земельний податок на земельні ділянки, які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб для ведення комерційної діяльності, на яких розпочато будівельні роботи та не закінчено протягом трьох років з дня отримання декларації (дозволу) на початок будівельних робіт в тому числі на реконструкцію, а також на яких розташовані металеві кіоски або павільйони, становить 3 відсотки від їх нормативної грошової оцінки.
Рішенням міського суду позов був задоволений, але постановою апеляційного адміністративного суду це судове рішення скасовано та позов залишено без змін. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач повинен був дізнатися про порушення свого права з часу оприлюднення оскаржуваного рішення, тобто у серпні 2016 року. Але до суду позивач звернувся лише 21.08.2017, тобто після спливу шестимісячного строку звернення до суду та без зазначення обставин, які б свідчили про пропущення встановленого строку звернення до адміністративного суду з поважних причин.
На переконання апеляційного суду, позивач мав усі правові підстави для вчасного звернення до суду з відповідним позовом у розумні строки, будь-яких перешкод для реалізації такого права матеріали справи не містять, як і підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.
Втім, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, що розглянув касаційну скаргу позивача, з таким рішенням не погодився. Хоча справа була направлена на новий розгляд, висновки ВС/КАС заслуговують на увагу.
Отже, за висновком касаційного суду, за умови перебування особи (позивача) у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом, який оскаржено до адміністративного суду, строк звернення до такого суду із відповідним позовом не може обмежуватися шістьма місяцями, передбаченими ч. 2 ст. 99 КАС України. У разі оскарження нормативно-правового акту строк такого оскарження буде вимірюватися усім часом чинності цього нормативно-правового акту.
Із повним текстом постанови ВС можна ознайомитися у Єдиному реєстрі судових рішень за номером № 457/908/17.
Члены Нацкомиссии по вопросам регулирования связи и информатизации на заседании 3 сентября утвердили повышение граничных тарифов на почту, включая отправку посылок. Ожидается, что больше всего подорожает отправка посылки в пределах области. Это произойдет со следующего года.
По данным LIGA.Tech, повысить тарифы предложили из «Укрпочты».
С 2020 года предельные тарифы на услуги почтовой связи будут повышены следующим образом:
1. пересылка письменной корреспонденции:
2. пересылки посылок без объявленной ценности:
Напомним, с 1 июля каждое физлицо должно уплатить налог на добавленную стоимость (НДС), если стоимость товаров в посылке, доставленной из-за рубежа, суммарно превышает 100 евро. Раньше такой лимит составлял 150 евро.
Далее
Кабінет міністрів сьогодні планує розглянути питання припинення паперового документообміну між органами виконавчої влади. Про це йдеться у порядку денному засідання уряду на 4 вересня, передає УНН.
Згідно з порядком денним, уряд планує схвалити проект документа про припинення паперового документообміну між органами виконавчої влади, про внесення змін до Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації.
Нагадаємо, міністр Кабінету міністрів України Дмитро Дубілет напередодні зробив уточнення, що на засіданні Кабміну мають розглянути питання саме припинення паперового документообміну між державними органами, а не документообігу.
Далее
Кабмин планирует определить уровень расходов домохозяйств на коммунальные услуги так, чтобы оплата коммуналки была доступной для среднестатистической семьи. Об этом сообщила министр развития общин и территорий Алена Бабак, передает пресс-служба министерства.
«Уже к концу недели мы должны отработать видение социального стандарта, какой процент дохода может платить семья за коммунальные услуги так, чтобы ей это было доступно», — отметила Бабак.
Кроме доступности для людей коммунальных услуг, среди приоритетов работы министр определила и своевременное открытие отопительного сезона.
«Первоочередная тактическая задача – отопительный сезон в городах должен начаться без срывов. Органы местного самоуправления должны выполнить возложенные на них обязательства, чтобы люди вовремя получили тепло», — отметила Бабак.
Напомним, недавно президент Украины Владимир Зеленский заявил, что правительство должно представить модель, благодаря которой удастся уменьшить стоимость коммунальных услуг. Если этого сделать не удастся, то Зеленский угрожает роспуском правительства.
Далее
У вівторок, 3 вересня, Верховна Рада України прийняла рішення про скасування адвокатської монополії.
За проголосували 337 депутатів.
Партія «Слуга народу» — 248 голосів, «Опозиційна платформа — «За життя» — 0 голосів, «Європейська солідарність» — 20 голосів, «Батьківщина» — 20 голосів, «За майбутнє» — 20 голосів, «Голос» — 1 голос, позафракційні — 28 голосів.
Рада вже направила до Конституційного суду України законопроект №1013 «Про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії)».
Законопроект щодо скасування адвокатської монополії вніс Президент Володимир Зеленський на першому засіданні нового парламенту, 29 серпня. Статус законопроекту було визначено як невідкладний.
Позивач просила суд визнати незаконним наказ про звільнення, поновити її на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, відшкодувати моральну шкоду.
Особа зазначала, що її було звільнено із займаної посади за одноразове грубе порушення трудових обов`язків на підставі пункту 1 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП України). Позивач вважала таке звільнення незаконним, оскільки у наказі не зазначено обставин, за яких було вчинено порушення, в чому полягає його грубість та яку завдано шкоду. Позивач покликалась на те, що, вирішуючи питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності, відповідач не встановив: чи був насправді факт порушення трудової дисципліни з її боку; в якій формі вини проявилося таке порушення; причини, що спонукали працівника вчинити дисциплінарний проступок; причинно-наслідковий зв`язок між діями працівника та настанням негативних наслідків.
Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позову. Суди встановили, що позивач як керівник всупереч наказу відділу освіти РДА не надала тарифікаційні списки працівників, тобто допустила порушення трудових обов`язків. Суди дійшли висновку про те, що такі дії позивача підпадають під ознаки одноразового грубого порушення, вчиненого керівником, оскільки таке порушення трудових обов`язків могло призвести до затримки та/або невиплати заробітної плати, тобто до порушення конституційних прав працівників.
Касаційний цивільний суд ВС визнав такі висновки судів вірними.
Суд касаційної інстанції роз’яснив, що, вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду, істотності наслідків порушення трудових обов`язків. При цьому суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов`язку, який входить до кола його трудових обов`язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов`язку за встановлених судом фактичних обставин справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв`язку між невиконанням працівником трудових обов`язків і негативними наслідками, які настали (могли настати) внаслідок такого порушення. Грубість порушення трудових обов`язків характеризуються характером дій чи бездіяльності працівника, істотністю наслідків порушення та формою вини. Право оцінки порушення як грубого покладається на суд, який розглядає конкретний трудовий спір.
Важливим елементом застосування пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України є звільнення керівника за порушення, яке має ознаку одноразовості.
Під разовим порушенням необхідно розуміти таку протиправну поведінку, що є обмеженою в часі та вчиненою саме разово (одну дію або бездіяльність). Не є одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків тривале, неналежне «керування» роботою установи, ослаблення контролю за робою підлеглих тощо.
Верховний Суд відхилив покликання позивача на те, що заробітна плата була виплачена працівникам без жодної затримки, тобто несвоєчасне подання списків не спричинило негативних наслідків, оскільки, вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним або могло бути завдано шкоду. В наказі про звільнення позивача з роботи зазначено, що несвоєчасне подання тарифікаційних списків могло призвести до затримки та/або невиплати заробітної плати, тобто до порушення конституційних прав працівників, а апеляційний суд встановив, що заробітна плата була виплачена своєчасне лише тому, що бухгалтерія сільської ради, взявши на себе відповідальність, нарахувала її за попередньою тарифікацією (постанова від 22.08.2019 у справі № 309/3460/16-ц).
Далее
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду відхилила касаційну скаргу у справі № 826/6667/16.
Суд касаційної інстанції висловився з приводу висновку експерта в галузі права щодо застосування законодавства України, аналогії права чи аналогії закону до правовідносин.
Пунктом першим частини першої статті 112 КАС України визначено, що учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо:
1) застосування аналогії закону чи аналогії права;
2) змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі.
За приписами частини 1 статті 113 КАС України, висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов’язковим для суду.
Зі змісту наведених норм вбачається, що висновок експерта з питань права не є доказом, а його прийняття та врахування є правом, а не обов’язком суду.
При цьому такий висновок може стосуватися лише передбачених КАС України питань — застосування аналогії закону чи аналогії права чи змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі.
Між тим деякі суди розцінюють правові висновки саме як докази. Так, у справі № 243/9234/17 Донецький апеляційний суд зазначив, що «доводи апеляційної скарги позивача про те, що Науково-правовий висновок ТПП України є недопустимим доказом, є безпідставними, оскільки, відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 25 січня 2019 року № 182/2/21-7.3, Науково-правовий висновок щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при звільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), є компетентною точкою зору Торгово-промислової палати України, яку сформували залучені до цього на договірних умовах науковці як провідні фахівці у відповідній галузі права, оцінку якої має дати суд при вирішені спору».
У справі № 233/4430/19 суд не враховував Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України «щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 16.01.2018 р. № 126/2/21-10.2 (а. с. 31-40), оскільки висновок про відсутність вини відповідача як роботодавця у невиплаті заробітної плати не є законодавчо визначеною підставою для його звільнення від такого обов`язку, як і підставою порушення гарантованого Конституцією України права особи на оплату праці.
А от у справі № 236/1455/19, навпаки, апеляційний суд вважає такий висновок прийнятним.
Питання скасування пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту (передбачено ст. 40 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності») за останній рік піднімалося багато разів. Cкасування пайової участі (внеску) покликане, зокрема, покращити інвестиційну привабливість України, що в свою чергу має позитивно позначитися на позиції України у рейтингу Doing Business.
29.08.2019 року Верховною Радою отримано проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (№1059 від 29.08.2019). Вказаний проект визначено як невідкладний!
На сьогодні чинне українське законодавство передбачає обов’язковість сплати замовниками будівництва пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту: у розмірі 4% від вартості житлового будівництва та 10% від вартості нежитлової забудови. Разом із цим, частиною четвертою статті 40 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено перелік об’єктів замовники будівництва яких звільнені від сплати пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
✅ Також потрібно зазначити, що в 2017—2018 році в м. Києві було знижено ставку пайового внеску в розвиток інфраструктури до 2% (на 2019 рік встановлено 3,2%).
⭕️ В пояснювальній записці до законопроекту зазначено, що пайовий внесок – це своєрідний квазіподаток на будівництво, який, з формальної точки зору, сплачується забудовником, однак фактичним його платником є покупець нерухомості. Крім того, пайовий внесок не має чіткого цільового характеру (відповідні кошти не обов’язково йдуть на розвиток інфраструктури), а оплата вартості приєднання до інженерних мереж зазвичай сплачується замовниками будівництва окремо від пайового внеску (тобто не зараховується у рахунок сплати пайової участі).
Аналоги українського пайового внеску вкрай рідко трапляються у світовій практиці, а коли й трапляються, то застосовуються в істотно нижчих розмірах та не мають стосунку до будівельних робіт, виконуваних на земельних ділянках приватної власності. За даними рейтингу Doing Business 2017 існування в Україні пайового внеску збільшує витрати на адміністративні процедури, пов’язані з будівництвом промислового об’єкта, в середньому до 15,2%.
Більше того, існують значні проблеми в адмініструванні пайової участі, пов’язані зі складністю розрахунку бази обчислення відповідного внеску та можливістю зловживань як під час таких розрахунків, так і під час можливого відстрочення (розстрочення) платежу.
Отже, механізм сплати пайового внеску є непрозорим, що має наслідком корупцію, зловживання та дискримінацію добросовісних замовників будівництва.
⭕️ Законопроектом №1059 запропоновано скасувати повністю пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, шляхом виключення статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»! Вказаний пункт має набрати чинності 01.01.2020 року.
⭕️ Також, запропоновано виключити частину п’яту статті 30 вказаного Закону, та доповнити статтю 7 частиною шостою такого змісту:
«6. Органам, що здійснюють управління у сфері містобудівної діяльності, архітектурно-будівельного контролю та нагляду, забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь яких послуг, матеріальних або нематеріальних активів, у тому числі здійснення будівництва об’єктів.».
? Важливо: згідно прикінцевих та перехідних положень, договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.
Вказаний законопроект також торкнеться таких сфер як:
Значні обсяги «тінізації» економіки створюють необхідність впровадження окремих мотиваційних заходів, спрямованих на виведення з тіньового обігу частки готівкових розрахунків та «відбілювання» обігу товарів, що реалізуються без офіційного відображеннятими суб’єктами господарювання, які згідно законодавства не звільнені від обов’язку застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО) в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, проте реально їх не використовують.
З метою запровадження дієвого механізму контролю обігу товарів та обсягу доходів суб’єктів спрощеної системи оподаткування та виведенню з тіні ряду великих та середніх торгівельних компаній, які зловживають спрощеною системою оподаткування, депутатами розроблено два законопроекти:
№ 1073 Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо детінізації розрахунків в сфері торгівлі і послуг та № 1053 Проект Закону про внесення змін до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» щодо детінізації розрахунків в сфері торгівлі і послуг.
Через шість місяців після опублікування змін до ПКУ (законопроект № 1073) використовувати РРО будуть ФОПи (за виключенням 1 групи), обсяг доходу яких протягом календарного року перевищує 1 млн. грн, та підприємці — єдинники 2 — 4 груп (незалежно від обсягу доходу), які здійснюють:
Ця норма буде діяти тимчасово до 31 грудня 2020 року. З 1 січня 2021 року використовувати РРО будуть зобов’язані всі ФОПи — єдинники 2 — 4 груп незалежно від обраного виду діяльності та обсягу доходу.
Крім того, передбачено:
Також пропонується внести ряд змін до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (законопроект № 1053):
